Рішення

від 09.08.2013 по справі 463/1619/13-ц

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

2/463/1234/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: Цуняк Л.Я.,

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до головного управління державної санітарно-епідеміологічної служби України у Львівській області, державного закладу «Франківська санітарно-епідеміологічна станція м. Львова» - ліквідаційна комісія про визнання заборгованості, -

встановив:

Позивач звернулася до суду із позовом, вимоги якого в подальшому уточнила, до відповідачів про визнання наявності кредиторської заборгованості по виплаті вихідної допомоги державного закладу «Франківська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Львова» - ліквідаційна комісія перед ОСОБА_3 в розмірі 18 859,02 гривень, з яких 3 030,06 гривень - виплата вихідної допомоги, 5 086,02 гривень - компенсація за невикористані дні відпустки, 10 742,94 гривень - середній заробіток за час затримки розрахунку.

Позов мотивує тим, що до 24 грудня 2012 року працювала на посаді головного бухгалтера в державному закладі «Франківська санітарно-епідеміологічна станція м. Львова» та була звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства. При звільнені їй не було виплачено вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпустки, у зв'язку з чим просить встановити факт наявності кредиторської заборгованості, в тому числі середнього заробітку за час затримки розрахунків. Як на підставу позову посилається на положення статтей 116, 117, 233 КЗпП України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, яка діяла на підставі договору від 16 травня 2013 року, позов підтримала в частині заяви про уточнення позовних вимог від 15 травня 2013 року, пояснення надала аналогічним викладеним в позові, просила його задовольнити.

Представник відповідача головного управління державної санітарно-епідеміологічної служби України у Львівській області в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, подав заперечення на позов, відповідно до якого просить в задоволені позову відмовити, оскільки управління не є правонаступником державного закладу «Франківська санітарно-епідеміологічна станція м. Львова», останній є самостійною юридичною особою. Крім того, управління не має повноважень визнання кредиторської заборгованості.

Представник відповідача державного закладу «Франківська санітарно-епідеміологічна станція м. Львова» - ліквідаційна комісія в судові засідання 26 липня 2013 року та 9 серпня 2013 року не з'явився, хоча належним чином був повідомленим про час і місце їх про ведення, суд про причини неявки не повідомив.

За таких обставин суд вважає за можливе провести судовий розгляд у відсутності представників відповідачів і постановити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, відносно чого представник позивача не заперечила.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

З копії трудової книжки позивача вбачається, що остання була звільнена з посади говного бухгалтера державного закладу «Франківська санітарно-епідеміологічна станція м. Львова» наказом № 26-к від 24 грудня 2012 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 3).

З довідок державного закладу «Франківська санітарно-епідеміологічна станція м. Львова» № 4 від 22 квітня 2013 року вбачається, що позивачу не виплачено 5 086,02 гривень компенсації за 58 днів невикористаної відпустки та вихідної допомоги в розмірі 3 030,06 гривень у зв'язку з відсутністю фінансування (а.с. 22, 23).

Наказом Міністерства охорони здоров'я № 176-О від 21 вересня 2012 року ліквідовано державний заклад «Франківська санітарно-епідеміологічна станція м. Львова» та передбачено передання основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, заборгованостей та документів юридичних осіб на баланс головного управління державної санітарно-епідеміологічної служби України відповідної території.

Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Право на своєчасне одержання винагороди за працю належить до конституційних прав громадян та захищається державою.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У відповідності до п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Оскільки обчислений позивачем розмір середнього заробітку в розмірі 10 742,94 гривень перевищує розмір невиплаченої їй при звільнені компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги, виходячи з принципу співмірності та враховуючи, що відповідач державний заклад «Франківська санітарно-епідеміологічна станція м. Львова» перебуває в стані ліквідації, суд приходить до висновку про необхідність визнання кредиторської заборгованості по виплаті вихідної допомоги державного закладу «Франківська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Львова» - ліквідаційна комісія перед ОСОБА_3 в розмірі 3 030,06 гривень - виплата вихідної допомоги, 5 086,02 гривень - компенсація за невикористані дні відпустки та зменшення середнього заробітку до 5 086,02 гривень, що становить фактично розмір компенсації за невикористані дні відпустки, на загальну суму 13 202,1 гривень, оскільки відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача державний заклад «Франківська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Львова» - ліквідаційна комісія в користь держави слід стягнути судові витрати у справі, які складаються з судового збору в розмірі 229,4 гривень, оскільки судом встановлено факт заборгованості даного відповідача перед позивачем.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 169, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати наявність кредиторської заборгованості державного закладу «Франківська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Львова» - ліквідаційна комісія перед ОСОБА_3 в розмірі 13 202 (тринадцять тисяч двісті дві) гривні 10 копійок, з яких 3 030 (три тисячі тридцять) гривень 6 копійок - виплата вихідної допомоги, 5 086 (п'ять тисяч вісімдесят шість) гривень 2 копійки - компенсація за невикористані дні відпустки, 5 086 (п'ять тисяч вісімдесят шість) гривень 2 копійки - середній заробіток за час затримки розрахунку.

Стягнути з державного закладу «Франківська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Львова» - ліквідаційна комісія (код ЄДРПОУ 01997828) в користь держави 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40

копійок.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: