Рішення

від 08.08.2013 по справі 903/774/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2013 р. Справа № 903/774/13

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом приватного підприємства "Альфамонолітбуд" до державного підприємства "Мисливське господарство "Звірівське" про стягнення 39 938,73 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Нагурний Є.П. - представник (дов. від 01.04.2013 р.)

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 07.08.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство "Альфамонолітбуд" звернулося в суд з позовом до державного підприємства "Мисливське господарство Звірівське" про стягнення 39 938,73 грн.

Ухвалою господарського суду від 29.07.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав. На виконання вимог ухвали суду подав витребувані документи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4525000002380 від 07.08.2013 р.

Оскільки, позивач був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністю відповідача, за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Альфамонолітбуд" звернулося в суд з позовом до державного підприємства "Мисливське господарство Звірівське" про стягнення 39 938,73 грн.

Позов мотивувало тим, що 09.09.2010 р. між ПП "Альфамонолітбуд" (генпідрядник) ДП "Ковельське ЛГ" (платник) та ДП "Мисливське господарство Звірівське" (замовник) було укладено договір підряду № 13.

Договором сторони узгодили, що генпідрядник (позивач) зобов'язується виконати за завданням замовника (ДП "Мисливське господарство Звірівське") комплекс робіт з ремонту контори та бані згідно з проектно-кошторисною документацією та з погодженою договірною ціною на проведення робіт. Загальна вартість робіт склала 44 300,00 грн..

Договором сторони передбачили, що загальна сума договору може змінюватись за згодою сторін, шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди яка являється невід'ємною частиною договору.

09.09.2010 р. сторонами було узгоджено суму робіт в додатку до договору № 13. Відповідно до додатку сума робіт становить 76 274,09 грн.

Позивач зазначає, що виконав взяті на себе зобов'язання, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, однак відповідачі оплатили вартість робіт частково, на суму 40 000,00 грн., тому борг відповідача становить - 36 274,09 грн.

Позивач зазначає, що на адресу відповідача було надіслано вимогу погасити суму боргу, однак остання залишилася без реагування.

У відповідності з договором та приписами чинного законодавства позивач нарахував відповідачу 2 742,92 грн. пені, 111,16 грн. інфляційних втрат та 810,56 грн. 3% річних. Всього просить суд стягнути з відповідача 39 938,73 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.09.2010 р. між ПП "Альфамонолітбуд" (генпідрядник) ДП "Ковельське ЛГ" (платник) та ДП "Мисливське господарство Звірівське" (замовник) було укладено договір підряду № 13 (а.с. 7-9).

Відповідно до п. 1.1. договору генпідрядник (позивач) в рамках загальної суми договору зобов'язується виконати за завданням замовника(відповідач) та платника (Ковельське ЛГ) на свій ризик з залученням власних матеріалів комплекс робіт з ремонту контори та бані (об'єкти) згідно з проектно-кошторисною документацією та з погодженою договірною ціною на проведення робіт.

В п. 3.1. договору вказано, що загальна вартість робіт, передбачених даним договором, складає 44 300,00 грн. і може бути уточнена в процесі виконання робіт.

Зміна загальної суми договору здійснюється за згодою сторін шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди до даного договору, яка з моменту підписання уповноваженими представниками сторін являється невід'ємною частиною даного договору (п. 3.3.).

Відповідно до додатку до договору № 13 від 09.09.2010 р. загальна вартість робіт складає 76 274,00 грн. в тому числі ПДВ 12 712,35 грн. і може бути уточнена в процесі виконання робіт.

Згідно п. 4.2.1. договору перша частина грошей сплачується в розмірі 30% від загальної вартості ремонтних робіт об'єкту шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок генпідрядника, як авансовий платіж згідно договору перед початком робіт.

На виконання умов договору позивач виконав роботи з ремонту на загальну суму 76 274,09 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 12-16).

Відповідач частково оплатив вартість виконаних робіт в сумі 40 000,00 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивач (а.с. 20-22). Однак, заборгованість в розмірі 39938,73 грн. відповідачем не погашена.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.03.2013 р. на адресу відповідачів позивачем було направлено вимогу про сплату боргу, однак остання залишилась без реагування (а.с. 18-19).

Отже, сума боргу відповідача становить 36 274,09 грн., вона підставна, підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення з відповідача.

Пунктом 9.5. договору передбачено, що у випадку невиконання умов п. 4.2. договору замовник та/або платник зобов'язується сплатити штрафні санкції в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення терміну виплати.

Позивач нарахував відповідачу 2 742, 92 грн.. пені та 810,56 грн. 3% річних. Періоди та методика нарахування даних сум судом перевірені та підлягають стягненню із відповідача.

З огляду на те, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором підряду № 13 від 09.09.2010 р., не оплатили вартість виконаних ремонтних робіт у повному обсязі, позовна вимога про стягнення 39 938,73 підлягає до задоволення.

У відповідності із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору від 09.09.2010 р.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином. Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та не належне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в сумі 39 938, 73 грн. боргу з них: 36 274,09 грн. основного боргу, 2 742, 92 грн. пені, 111, 16 грн. 3% річних, 810, 56 грн. сума 3% річних.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 174, 173, 193, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 625, 626, 627, 629, 509, 837 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Мисливське господарство Звірівське" (вул. Мисливська, 12, с. Звірів, Ківерцівського району, код ЄДРПОУ 05538158) на користь приватного підприємства "Альфамонолітбуд" (вул. Кравчука, 12/27, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 35778251) 39 938 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять вісім грн.) 73 коп. з них: 36 274,09 грн. основного боргу, 2742,92 грн. пені, 111,16 грн. інфляційних, 810,56 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять грн.) 50 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

08.08.13

Суддя І. О. Гарбар