Постанова

від 09.08.2013 по справі 802/3262/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 серпня 2013 р. Справа № 802/3262/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Т.Д.

представників позивача: Гриненка І.С., Вітер В.Б.

представника відповідача: Зазуляк Я.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Пропан"

до: управління Державної казначейської служби України у Тульчинському районі Вінницької області

про: визнання незаконними дій та зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Пропан" (ТОВ "Пропан", позивач) до управління Державної казначейської служби України у Тульчинському районі Вінницької області (управління казначейської служби, відповідач) про: визнання незаконним рішення про повернення без виконання наказу господарського суду Вінницької області від 25.12.2012 р. про стягнення з Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пропан" 200768,00 грн. - основного боргу та 4015,36 грн. - судового збору; зобов'язання вчинити дії, що передбачені законом для виконання рішення суду.

На обґрунтування позову зазначено, що товариство звернулось до відповідача з заявою про виконання наказу господарського суду Вінницької області від 26.02.2013 р. у справі №2/79/2012/5003 про стягнення з Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пропан" 200768,00 грн. - основного боргу та 4015,36 грн. - судового збору. Останній, в свою чергу, прийнятий до виконання. Однак, листом від 18.06.2013 р. №02-50/287-117 управління Державної казначейської служби України у Тульчинському районі Вінницької області повернув наказ без виконання мотивуючи тим, що Печерська сільська рада є органом місцевого самоврядування.

На думку, позивача відмова є незаконною, оскільки така підстава повернення чинним законодавством не передбачена.

30.07.2013р. товариством подано заяву про зміну позовних вимог, згідно якої просив:

- визнати незаконними дії управління Державної казначейської служби України у Тульчинському районі Вінницької області по поверненню без виконання наказу господарського суду Вінницької області від 25.12.2012 р. по справі №2/79/2012/5003;

- зобов'язати управління Державної казначейської служби України у Тульчинському районі Вінницької області повторно направити необхідні документи та відомості в Державну казначейську службу України для безспірного списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів. Протокольною ухвалою суду від 30.07.2013 р. заяву прийнято до розгляду.

В судовому засіданні представники позивача вимоги викладені у заяві підтримали з підстав наведених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечив, вказавши на те, що наказ господарського суду управлінням прийнято та вчиняються відповідні дії щодо його виконання. Відтак, на його думку, відсутній предмет спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть учать у справі, суд встановив наступне.

26 лютого 2013 року ТОВ «Пропан» звернулось до управління Державної казначейської служби у Тульчинському районі з заявою № 11 про виконання рішення господарського суду Вінницької області у справі № №2/79/2012/5003. До заяви додано наказ суду від 25.12.2012 р.

18 червня 2013 р. управлінням Державної казначейської служби вказаний виконавчий лист повернуто з тих підстав, що «боржник Печерська сільська рада є органом місцевого самоврядування». Відповідний лист за №02-50/287-117 мітиться в матеріалах справи.

Не погоджуючись із такою відмовою позивач звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правомірність повернення виконавчого документа суд виходить з наступного.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (Порядок № 845).

Так, у пункті 9 вказаного Порядку, наведено перелік підстав за яких орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві, а саме: у разі, коли: виконавчий документ:

- не підлягає виконанню органом Казначейства;

- подано особою, що не має відповідних повноважень;

- пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку;

- видано або оформлено з порушенням установлених вимог;

- рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

- суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

- відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем;

- стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;

- наявні інші передбачені законом випадки.

Отже в процитованій нормі відсутня така підстава для повернення виконавчого документа як: «боржник - є органом місцевого самоврядування». Інших, передбачених законом випадків відповідач не навів.

При вирішені даного спору суд враховує також положення частини 3 статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що повертаючи наказ суду відповідач діяв без дотримання наведених вище критеріїв, а саме не на підставі, що передбачені Конституцією та законами України та необґрунтовано, відтак такі дії слід визнати незаконними.

Щодо вимоги про зобов'язання повторно направити необхідні документи та відомості в Державну казначейську службу України для безспірного списання коштів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 33 Порядку № 845 у разі, якщо судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку.

Як встановлено судом, 7.08.2013 р. ТОВ «Пропан» звернулось до управління Державної казначейської служби з заявою за № 44 про виконання рішення господарського суду у справі № 2/79/2012/5003, та додав наказ від 25.12.2012 р., який, в свою чергу, прийнятий до виконання, про що товариство повідомлено 08.08.2013 р. (лист № 02-50/334-173 від 08.08.2013 р.).

Отже, встановлений Порядком № 845 двохмісячний термін на момент розгляду справи ще не збіг. Також не настали обставини за яких управління казначейської служби повинно направити виконавчий документ до Державної казначейської служби України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість неправомірної поведінки суб'єкта оскарження, суд дійде помилкового висновку про можливість захисту прав у майбутньому, що не випливає із повноважень, визначених статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак є неможливим.

Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав і інтересів осіб на майбутнє є невірним.

Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю установи та в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

За таких обставин та враховуючи відсутність спору в цій частині, позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії задоволенню не підлягають.

Згідно частин першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За сукупністю вищенаведених обставин та враховуючи, що оскаржувані дії не відповідають всім критеріям наведеним у статті 3 КАС України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково шляхом визнання незаконними дій управління Державної казначейської служби України у Тульчинському районі Вінницької області по поверненню наказу господарського суду Вінницької області від 25.12.2012 р. №2/79/2012/5003. В решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно положень статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовільнити частково.

Визнати незаконними дії управління Державної казначейської служби України у Тульчинському районі Вінницької області по поверненню наказу господарського суду Вінницької області від 25.12.2012р. № 2/79/2012/5003.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь ТОВ "Пропан" (вул. Гніванське шосе, 11-а, с.Бохоники, Вінницький район, Вінницька область, інд. код 20119370) 17,20 грн. (сімнадцять грн. 20 коп.) судового збору, сплаченого згідно квитанції №4544331-1 від 18.07.2013 р., шляхом безспірного списання з управління Державної казначейської служби України у Тульчинському районі Вінницької області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна