Постанова

від 09.08.2013 по справі 809/2202/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2013 р. Справа № 809/2202/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Приватного підприємства "Сігуенья" про стягнення заборгованості в сумі 59386,49 грн., -

ВСТАНОВИВ :

18.07.2013 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Сігуенья" (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 59386,49 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення вимог Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість згідно поданих декларацій від 18.01.2013 року, 22.04.2013 року, 20.05.2013 року, 18.12.2012 року, 20.11.2012 року 19.10.2012 року, 18.09.2012 року, 17.08.2012 року та 19.05.2011 року; земельного податку з юридичних осіб згідно податкових декларацій від 02.03.2013 року, 16.02.2012 року та 27.01.2011 року. Крім того, відповідачем не погашено в повному обсязі податкові зобов'язання по штрафних (фінансових) санкціях, застосованих за несвоєчасну сплату податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012 року та 17.10.2011 року, земельного податку з юридичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення від 20.12.2012 року. Загальна сума податкового боргу відповідача станом на день звернення до адміністративного суду становила 59386,49 грн., в тому числі пеня в сумі 2123,12 грн., яка ним не сплачена.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши 09.08.2013 року до суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи, причину неявки суду не повідомив (а.с. 69). Своїм правом на подання письмового заперечення проти поданого до нього позову відповідач не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративного позову в порядку письмового провадження, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.06.2001 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської проведено державну реєстрацію Приватного підприємства "Сігуенья" як юридичної особи, що підтверджується довідкою Головного управління статистики в Івано-Франківської області від 26.04.2013 року (а.с. 8). Відповідач взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на додану вартість, земельний податок, заборгованість з яких є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.3., 9.1.10., пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 180.1 статті 180, підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником податку на додану вартість та земельного податку.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Щодо зобов'язання відповідача із податку на додану вартість, то суд зазначає, що відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем подано декларації з податку на додану вартість № 9029124490 від 20.05.2013 року, № 9022621032 від 22.04.2013 року. № 9085113757 від 18.01.2013 року № 9079510184 від 18.12.2012 року, № 9073047247 від 20.11.2012 року, № 9064413606 від 19.10.2012 року, № 9056581941 від 18.09.2012 року, № 9049932019 від 17.08.2012 року та № 103063 від 19.05.2011 року, де розраховано розмір зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 31818,00 грн. Даних грошових зобов'язань відповідач в повному обсязі не виконав та не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за вищевказаний період згідно даних декларацій становить 31818,00 грн.

Щодо зобов'язання відповідача по земельному податку суд зазначає наступне.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України подано податкові декларації з земельного податку з юридичних осіб за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2011 рік, 2012 рік та 2013 рік, в яких відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань, а саме: декларації від 27.01.2011 року на загальну суму 11305,19 грн. з щомісячною сплатою 942,10 грн., від 16.02.2012 року на загальну суму 11305,19 грн. з щомісячною сплатою 942,10 грн., та від 04.02.2013 року на загальну суму 11305,19 грн. з щомісячною сплатою 942,10 грн. (а.с. 51-55). Самостійно визначені зобов'язання відповідач в повному обсязі не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг по земельному податку з юридичних осіб становить за 2011 рік - 942,09 грн., за 2012 рік - 11305,19 грн. та за 2013 рік - 3768,40 грн.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з податку на додану вартість та земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 47833,68 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом Приватного підприємства "Сігуенья".

Щодо зобов'язання відповідача по штрафних (фінансових) санкціях судом встановлено наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем, за наслідками проведених камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість та земельного податку з юридичних осіб, складено акти №11908/152/31523823 від 12.12.2012 року, №8899/15-2/31523823 від 17.10.2011 року та №13707/15-93 від 19.12.2012 року, якими встановлено порушення відповідачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, за наслідками яких прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «Ш» № 0006931592 від 12.12.2012 року, № 5821961502 від 17.10.2011 року про нарахування штрафу з податку на додану вартість на суму 3177,72 грн. та 1379,20 грн. відповідно та податкове повідомлення-рішення: форми «Ш» №0008171593 від 20.12.2012 року про нарахування штрафу по земельному податку з юридичних осіб на суму 4872,77 грн. (а.с. 44-50).

На копіях вказаних податкових повідомлень-рішень наявні відмітки про їх отримання відповідачем.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкових зобов'язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0006931592 від 12.12.2012 року, № 5821961502 від 17.10.2011 року та № 0008171593 від 20.12.2012 року, вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались в судовому порядку, суд приходить до переконання, що визначена позивачем суми грошових зобов'язань та застосовані штрафні санкції з податку на додану вартість та по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 3177,72 грн., 1379,20 грн. та 4872,77 грн., є узгодженими та є податковим боргом. Доказів протилежного суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України відповідачем не подано.

Окрім цього, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, розміщеному на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за адресою: http://reyestr.court.gov.ua/, відсутні судові рішення з яких би вбачався факт оскарження згаданий вище податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

З довідки-розрахунку податкового боргу та облікової картки відповідача судом встановлено, що за відповідачем рахується пеня, яка обліковується по особовому рахунку за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку в сумі 2123,12 грн.(а.с. 7, 11-33).

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалися податкові вимоги форми «Ю1» №1/2615/62508/10/24-150 від 04.11.2008 року, форми «Ю2» №2/2976/68579/10/24-150 від 08.12.2008 року, які отримані уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис на корінцях податкової вимоги (а.с. 9,10), а, отже, в силу п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», норми якого були чинними на день отримання вказаних податкових вимог, податкові зобов'язання є узгодженими. Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаних податкових вимог в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, вищевказана друга податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.

Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав. Навпаки в судових засіданнях представники відповідача повністю визнали позов.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошові зобов'язання з податку на додану вартість та земельного податку з юридичних осіб у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення з нього 59386,49 грн. податкового боргу у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, а також факт визнання відповідачем адміністративного позову, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Приватного підприємства "Сігуенья" про стягнення податкового боргу в сумі 59386,49 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Приватного підприємства "Сігуенья" (ідентифікаційний код 31523823, що знаходиться за адресою: 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, будинок 7, квартира 9) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету кошти для погашення боргу з податку на додану вартість в сумі 36374 (тридцять шість тисяч триста сімдесят чотири) гривні 92 копійки.

Стягнути з рахунків Приватного підприємства "Сігуенья" (ідентифікаційний код 31523823, що знаходиться за адресою: 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, будинок 7, квартира 9) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь місцевого бюджету міста Івано-Франківська кошти для погашення боргу з земельного податку в сумі 23011 (двадцять три тисячі одинадцять) гривень 57 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 09.08.2013 року.