Постанова

від 08.08.2013 по справі 826/11714/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року 15:37 №826/11714/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВБК-Кабель» доДержавної податкової інспекції України у Дніпровському районі м. Києва Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003392220 від 06.06.2013 р., №0003372220 від 06.06.2013 р., №0003382220 від 06.06.2013 р. за участю представників сторін:

від позивача:Кузьменко Д. Є. (директор); Гулько Ж. В. (довіреність) від відповідача:Коваленко А. О. (довіреність)

ВСТАНОВИВ:

25.07.2013 р. до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК-Кабель» (надалі - ТОВ «ВБК-Кабель») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі - ДПІ України у Дніпровському районі м. Києва), в якому просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.06.2013 р. №№0003392220, 0003372220, 0003382220.

2. Судові витрати розділити в порядку, що передбачено ст.94 КАС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про недотримання відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Закон України «Про державну податкову службу в Україні» під час винесення 06.06.2013 р. податкових повідомлень рішень №0003392220, №0003372220, №0003382220. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем було безпідставно зроблені висновки про нікчемність правочинів із Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ХОУКС» (надалі - ТОВ «Стіл Хоукс»).

В судове засідання з'явився представник відповідача, який позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в їх задоволенні відмовити із підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення чинного законодавства, зокрема ПК України, ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996), п.2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (надалі - Положення №88); п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (надалі - Інструкція №99). Як наслідок, позивач було допущено заниження податку на прибуток на загальну суму 28 415,00 грн., та податку на додану вартість на суму 22 778,00 грн. Крім того, щодо контрагента позивача ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було складено Акт №577/22-30-36482441 від 23.08.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стіл Хоукс», код ЄДРПОУ 36482441, з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами в рамках формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період липень, серпень, листопад, грудень 2011 р., червень, липень 2012 р.», в якому зафіксовано щодо наявності ознак фіктивності та відсутності реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Стіл Хоукс» за період з липня 2011 р. по липень 2012 р.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст було виголено та підписано 09.08.2013 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ТОВ «ВБК-Кабель» зареєстроване 27.01.2011 р. Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією.

20.03.2013 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва до позивача було надано позивачу лист №5502/10/22-611 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження», в якому відповідач просив надати в десятиденний строк з момент отримання листа первині документи з питань відносин із ТОВ «Стіл Хоукс» (код ЄДРПОУ 36482441) за період з 01.03.2010 р. по 28.02.2013 р.

За результатами опрацювання Запиту відповідача позивачем надано відповідь, а саме 08.04.2013 р. направлено на адресу відповідача лист №59, до якого були надані первинні документи щодо взаємовідносин із ТОВ «Стіл Хоукс» (код ЄДРПОУ 36482441), зокрема договір поставки, договір оренди приміщення, призначення директорка, копії актів виконаних робіт, статутні документи, копії податкових накладних, копії банківських виписок.

Незважаючи на отримання вказаних відповідей від ТОВ «ВБК-Кабель» 16.05.2013 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.82 ПК України прийняла наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» за №1016 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», в якому вказано про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ВБК-КАБЕЛЬ» (код ЄДРПОУ 37500686) при взаємовідносинах з ТОВ «Стіл Хоукс» (код ЄДРПОУ 36482441). 16.05.2013 р. до позивача було оформлено повідомлення №9958/10/22-51 в якому повідомлялось про проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «ВБК-КАБЕЛЬ» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

20.05.2013 р. за результатами проведеної перевірки було складено Акт №1598/22-22-37500686 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВБК-КАБЕЛЬ» (код ЄДРПОУ 37500686) з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «СТІЛ ХОУКС» (код ЄДРПОУ 36482441) за період з 01.04.2012 р. по 30.09.2012 р.» (надалі - Акт перевірки №1598/22-22-37500686), в якому зазначено наступні виявлені порушення:

ь пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 28 415,00 грн., у тому числі за півріччя 2012 р. на суму 23 917,00 грн., за 3 квартали 2012 р. на суму 28 415,00 грн.;

ь п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 22 778,00 грн., у тому числі за травень 2012 р. у сумі 7 278,00 грн., та за червень 2012 р. у сумі 15 500,00 грн. та встановлено завищення залишкового від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 4 283,00 грн., у томі числі за вересень 2012 р. на суму 4 283,00 грн.

28.05.2013 р. позивачем подано заперечення на Акт №1598/22-22-37500686, та 03.06.2013 р. відповідачем було надано відповідь на заперечення №11625/10/22-24, в якому позивач було відмовлено в проведенні перегляду висновків Акту №1598/22-22-37500686.

06.06.2013 р. відповідачем було винесено позивачу податкові повідомлення-рішення, зокрема:

ь форма «В4» №0003392220, яким на підставі Акту перевірки №1598/22-22-37500686 було встановлено зменшення розміру від'ємного значення суми на податок на додану вартість у розмірі 4 283,00 грн.;

ь форма «Р» №0003372220, яким на підставі Акту перевірки №1598/22-22-37500686, за порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 35 519,00 грн. (із яких 28 415,00 грн., за основним платежем, та 7 104 грн. за штрафними санкціями);

ь форма «Р» №0003382220, яким Акту перевірки №1598/22-22-37500686, за порушення п.198.6 ст.198 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму в розмірі 28 473,00 грн. (із яких 22 778,00 грн. за основним платежем, та 5 695,00 грн. за штрафними санкціями).

Вважаючи, що відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача під час винесення спірних податкових-повідомлень рішень, тому позивач оскаржив рішення відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Крім того, ч.1 ст.933 ЦК України передбачено, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.

Судом встановлено, що не заперечується позивачем, що ТОВ «ВБК-Кабель» та ТОВ «Стіл Хоукс» було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №127634 від 03.05.2012 р. (надалі - Договір №127634), відповідно до якого ТОВ «ВБК-Кабель» доручило, а ТОВ «Стіл Хоукс» прийняло на себе зобов'язання по організації перевезення вантажів різними видами транспорту в межах України, а також по забезпеченню виконання комплексу операцій, пов'язаних перевезенням вантажів ТОВ «ВБК-Кабель», відповідно до договору.

Водночас, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (надалі - Правила №363) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

В п.3.8 р.3 Правил №363 передбачено, що заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.

При цьому, в р.1 Правил №363 передбачено, що замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни.

Як вбачається із умов договору (п.1.2 Договору №127634), ТОВ «ВБК-Кабель» інформує ТОВ «Стіл Хоукс» про передбачувані плани перевезень на наступний місяць і уточнює їх письмово заявками в термін, необхідний для якісного надання послуг, але не менше ніж за один робочий день до передбачуваної дати відвантаження. При цьому, заявка на перевезення містить інформацію про характер вантажу з вказівкою на особливості вантажу - небезпеку, габарити, ваговість, необхідність надання спеціального рухомого складу, дату і часу постачання транспорту під вантаження, адреси вантажовідправника, маршрут, проміжні пункти проходження і вид транспорту (п.1.3 Договору №127634).

Крім того, як вбачається із умов договору кожне перевезення оформляється додатком до цього договору вигляді заявки на транспортний засіб, з подальшим підписанням акту прийому-здачі виконаних робі і послуг, виставлення рахунку на оплату, податкових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.4 Договору №127634).

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не було надано жодних доказів надання ТОВ «Стіл Хоукс» письмових заявок на перевезення, та не надано жодних доказів погодження маршрутів здійснених перевезень.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач отримав а ТОВ «Стіл Хоукс» надало транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 162 370,00 грн., про що між Позивачем та ТОВ «Стіл Хоукс» було підписано наступні акти виконаних робіт, зокрема:

ь за травень 2012 р. на суму 43 670,00 грн. (4 шт.) - №ОУ-00018 від 04.05.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 15 800 грн.; №ОУ-0000637 від 08.05.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 7 000,00 грн.; №ОУ-000133 від 19.05.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 11 370,00 грн.; №ОУ-000212 від 08.05.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 9500,00 грн.;

ь за червень 2012 р. на суму 93 000,00 грн. (3 шт.) - №ОУ-000033 від 11.06.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 43 000,00 грн.; №ОУ-00071 від 15.06.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 30 000,00 грн.; №ОУ-000243 від 27.06.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 20 000,00 грн.;

ь за липень 2012 р. на суму 25 700,00 грн. (3 шт.) - №ОУ-000065 від 11.07.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 5 800,00 грн.; №ОУ-00098 від 16.07.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 13 100,00 грн.; №ОУ-00142 від 20.07.2012 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 6 800,00 грн.

Крім того, п.3.2 Договору №127634 передбачається, що загальним правилом розрахунки проводяться на наявності оригіналів наступних документів: товарно-транспортної накладної, пахкну, Акту виконаних робіт, податкової накладеної (якщо перевізник є платником ПДВ), ксерокопії факсової копії заявки на транспортний засіб з мокрим друком Перевізника, копії свідоцтва про сплату єдиного податку, заверну мокрим друком Перевізника і підписом уповноваженої особи, інших документів обумовлених в заявці на транспортний засіб, на протязі 5 банківських днів з момент оформлення вищевказаних документів.

Відповідно до виписки із рахунку ТОВ «ВБК-Кабель» позивачем було проведено оплату за Договором №127634 на суму 153 560,00 грн., зокрема:

ь в травні 2012 р. на суму 43 670,00 грн., а саме: 17.05.2012 р. - 22 800,00 грн., 21.05.2012 р. - 11 370,00 грн., 31.05.2012 р. - 9 500,00 грн.;

ь в червні 2012 р. на суму 93 000,00 грн., а саме: 08.06.2012 р. - 43 000 грн., 15.06.2012 р. - 27 000,00 грн., 18.06.2012 р. - 3 000 грн., 26.06.2012 р. - 20 000 грн.

ь в липні 2012 р. на суму - 16 800,00 грн., а саме: 16.07.2012 р. - 10 000, 00 грн., 20.07.2012 р. - 6 800,00 грн.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачу було видано ТОВ «Стіл Хоукс» за Договором №127634 податкові накладні на суму 162 370,00 грн., зокрема:

ь за травень 2012 р. на суму 43 670,00 грн. (4 шт.) - №18 від 04.05.2012 р. на суму 15 800,00 грн., №37 від 08.05.2012 р. на суму 7 000,00 грн., №133 від 19.05.2012 р. на суму 11 370,00 грн., №212 від 28.05.2012 р. на суму 9 500, 00 грн.;

ь за червень 2012 р. на суму 93 000,00 грн. (3 шт.) - №33 від 11.06.2012 р. на суму 43 000,00 грн., №71 від 15.06.2012 р. на суму 30 000,00 грн., №243 від 27.06.2012 р. на суму 20 000,00 грн.;

ь за липня 2012 р. на суму 25 700,00 грн. (3 шт.) - №65 від 11.07.2012 р. на суму 5 800,00 грн., №98 від 16.07.2012 р. на суму 13 100,00 грн., № №142 від 20.07.2012 р. на суму 6 800,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що підтверджується наданими позивачем матеріалами, позивачем було проведено оплату вартості отриманих послуг в сумі 153 560,00 грн., однак із ТОВ «Стіл Хоукс» було підписано Акти виконаних робіт на загальну суму 162 370,00 грн., а також отримано податкових накладних на суму 162 370,00 грн.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Натомість, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Стіл Хоукс», не встановлено наявність матеріально-технічних ресурсів у позивача, При цьому, суд приймає до уваги, що до матеріально-технічної бази підприємства відносяться виробничі площі, матеріальні ресурси, засоби виробництва і документи, що використовуються суб'єктом господарювання у процесі вчинення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Так, як вбачаться із матеріалів справи, основною діяльністю ТОВ «ВБК-Кабель», що вказана в довідці ЄДРПОУ, є: виробництво інших видів електронних і електричних проводів і кабелів.

Суд приймає до уваги Договір №8 про виготовлення продукції з давальницької сировини від 01.01.2012 р., укладеного із Коваліським КП «Меткабель». Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивач не має власної матеріально-технічної бази підприємства для подальшого забігання виготовленої продукції, а саме не надано докази наявності у нього складських приміщень для розміщення виготовлених товарів.

При цьому, суд критично ставиться до наданого Позивачем в якості доказів наявності в нього складу, договору №25-05/2011А від 24.05.2011 р., відповідно до якого ПП «СПП Полтава» надала ТОВ «ВБК-Кабель» в оренду складські приміщення площею 90 м 2 (без фіксації місця розміщення складського приміщення). Так, як вбачається із умов договору, строк дії договору з 01.06.2011 р. до 31.12.2011 р., при цьому для продовження договору необхідно оформити додаткові угоди (п.4.1 та п.4.3 Договору). Натомість, жодних додаткових угод до договору №25-05/2011А надано позивачем не було, інших договорів оренди складського приміщення не надано.

Більше того, позивачем, в якості доказів реальності здійснення господарської діяльності, та подальшої реалізації товару контрагентам, надано договори, зокрема: №270301/12 від 27.03.2012 р. укладеного із ТОВ «Південна промислова компанія»; №12 від 12.03.2012 р. укладеного із ТОВ «ВЛК»; №10 від 15.02.2012 р. укладеного із ТОВ «Кабель-Івенст»; №9 від 09.02.2012 р. укладеного із ТОВ «ТЕРЕН». Проте, із наданих позивачем документів не можливо встановити факт перебування товарів (що ніби то були доставлені ТОВ «Стіл Хоукс») на складі ТОВ «ВБК-Кабель», а також надані позивачем матеріали не містять жодних відомостей про місце відвантаження товарів контрагентам.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано до суду податкові декларації з податку на додану вартість та прибуток підприємства за 2012 р., в яких би було відображено позивачем доходи позивача по вищевказаним господарським операціям. Крім того, позивачем не надано до суду Реєстр отриманих та виданих податкових накладних (за 2012 р.), в яких би були відображені отримані від ТОВ «Стіл Хоукс» податкові накладні.

Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Водночас, в п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

В п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

В п.11.6, п.11.7 та п.11.8 р.11 Правил №363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

В п.11.6 р.11 Правил №363 передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до п.8.25 і п.8.26 цих Правил, зокрема:

ь час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

ь вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Однак, позивачем надано товарно-транспортні накладні на загальну суму 43 670,00 грн., зокрема: №56 від 08.05.2012 р. (сума вантажу - 7 000.00 грн.); №18 від 04.05.2012 р. (сума вантажу - 15 800,00 грн.), №135 від 19.05.2012 р. (сума вантажу - 11 370,00 грн.); №212 від 28.05.2012 р. (сума вантажу - 9 500,00 грн.).

Таким чином, позивачем не надано товарно-транспортні накладі, які б посвідчували перевезення товарів ТОВ «Стіл Хоукс» на суму 162 370,00 грн. (на яку було підписано Акти виконаних робіт за Договором №127634).

Більше того, суд критично сприймає надані позивачем товарно-транспортні накладні на загальну суму 43 670,00 грн. (№56 від 08.05.2012 р., №18 від 04.05.2012 р., №135 від 19.05.2012 р., №212 від 28.05.2012 р.), оскільки, як було встановлено в судовому засіданні при огляді оригіналів даних документів, вони не містять обов'язкових реквізитів, що визначені Правилами №363, а саме:

ь не містять жодних відміток Вантажовідправника (ККП «Меткабель»), зокрема підписів, печатки, прізвища, ім'я та по батькові особи яка дозволила відпуск товару, особу яка передала товар для відправлення;

ь не містять інформацію про особу, яка отримала вантаж від ТОВ «ВБК-Кабель», номер та ким була видана довіреності на отримання вантажу.

При цьому, в судовому засіданні представники позивача визнали факт відсутності необхідних реквізитів в наданих до суду товарно-транспортних накладних, а також не надали жодних пояснень щодо відсутності товарно-транспортних накладних, які б посвідчували перевезення товарів ТОВ «Стіл Хоукс» на загальну суму підписаних Актів виконаних робіт за Договором №127634.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача були відсутні підстави для врахування товарно-транспортних накладних (№56 від 08.05.2012 р., №18 від 04.05.2012 р., №135 від 19.05.2012 р., №212 від 28.05.2012 р.) в бухгалтерському обліку позивача.

Крім того, суд зазначає що відповідачем на надано доказів наявності первинних документів, які б посвідчували факт здійснення перевезення ТОВ «Стіл Хоукс» товарів до ТОВ «ВБК-Кабель», зокрема заявок позивача до ТОВ «Стіл Хоукс» на перевезення вантажів, погоджених між позивачем та ТОВ «Стіл Хоукс» маршрутів перевезення, товарно-транспортних накладних.

Суд звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Судом витребовувувались від позивача документи, зокрема: товарно-транспортні накладні, заявки за Договором №127634, докази наявності матеріально-технічної бази, докази перебування товарів на складі та видача товарів контрагентам із складу.

Разом з тим, позивач витребувані судом докази не надав суду без поважних причин, про витребування даних доказів у суб'єкта владних повноважень, якщо вони таким суб'єктом вилучались у позивача, не просив, судове засідання у зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних доказів неодноразово переносилось для надання можливості позивачу надати витребувану первинну документацію, проте докази так і не були надані, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

В пп.А) п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Отже, наявність зазначених обставин, а також відсутність підтверджуючих документів щодо фактичного здійснення господарських операцій TOB «Стіл Хоукс» та отримання позивачем послуг через відсутність первинних підтверджуючих документів у позивача, майна та інших матеріальних і трудових ресурсів у відповідача, економічного обґрунтування необхідності здійснення операцій з транспортно-експедиційних послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності по причині відсутності трудових ресурсів, відсутність відображення господарських операцій в податковій звітності позивача, несвоєчасна сплату податків, вказує на фіктивність укладеного між сторонами правочину, які в свою чергу не мали на меті настання певних правових наслідків.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір не відшкодовується.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК-Кабель» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін