Рішення

від 05.08.2013 по справі 910/8907/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8907/13 05.08.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-20"

про стягнення 306246,39 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Гаркавенко С.В., довіреність № 91/2013/01/28-4 від 28.01.2013;

від відповідача - Рябух І.І., довіреність б/н від 29.07.2013.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-20" про стягнення 306246,39 грн. заборгованості з яких: 283813,92 грн. - основний борг, 6507,14 грн. - інфляційна складова боргу та 15925,33 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560802 від 26.12.1999 позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленої теплової енергії в повному обсязі не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.06.2013 справу № 910/8907/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/8907/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.06.2013 справу № 910/8907/13 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу №910/8907/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено справу до розгляду.

15.07.2013 в судовому засіданні оголошено перерву в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 05.08.2013.

В судовому засіданні 05.08.2013 представник позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.08.2013, подав заяву, в якій визнав позовні вимоги частково, в сумі 229432,47 грн., оскільки в іншій частині позовних вимог, станом на день розгляду справи, заборгованість ним погашено. Крім цього, відповідач заявив клопотання про розстрочку виконання рішення суду у даній справі на 12 місяців, починаючи оплату з вересня 2013 року щомісячно рівними частинами до 31.08.2014.

В судовому засіданні 05.08.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

26.12.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є позивач), як постачальником, та Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-20", як споживачем, укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560802 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу (відповідач) для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.2.1 договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Споживач, в свою чергу, зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 (п. 2.3.1 договору).

Так, додатком № 2 до договору (п. п. 9, 10) сторони узгодили, що споживач щомісяця з 12 по 15 число отримує в РВТ-7 за адресою: вул. Драгоманова, буд. № 40 В, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює та повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000, при цьому, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п.п. 4.1, 4.3 договору).

Під час розгляду справи доказів припинення дії договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №7560802 від 26.12.1999 сторонами не надано, отже він є діючим та приймається судом до уваги.

Укладений сторонами договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу, а останній отримав теплову енергію у гарячій воді за період з 01.10.2010 по 01.04.2013 на загальну суму 1308259,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та не заперечується відповідачем.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо постачання теплової енергії у гарячій воді.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді належним чином не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію у період з 01.10.2010 по 01.04.2013 у розмірі 283813,92 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань по поставці теплової енергії у гарячій воді та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті спожитої теплової енергії доведений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 283813,92 грн. основного боргу.

Водночас, в процесі розгляду справи, основний борг в розмірі 76813,92 грн. був погашений, що підтверджується довідкою позивача про надходження коштів, підписаними сторонами актами звірок розрахунків та платіжним дорученням № 436 від 29.07.2013.

В судовому засіданні 05.08.2013 представники сторін також підтвердили факт сплати основного боргу, після порушення провадження у даній справі, у розмірі 76813,92 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За умовами п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також те, що сплата частини основного боргу в сумі 76813,92 грн., здійснена після порушення провадження у справі, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

На підставі даної норми цивільного законодавства позивачем нараховано за період з 01.10.2010 по 01.04.2013 з урахуванням часткових оплат та заявлено до стягнення з відповідача три відсотка річних у розмірі 15925,33 грн. та інфляційні втрати в сумі 6507,14 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляції за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку оплатити спожиту теплову енергію у заявленому позивачем розмірі.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

В поданій 05.08.2013 заяві відповідач визнав позовні вимоги в сумі 229432,47 грн. та заявив клопотання про розстрочення виконання рішення на 12 місяців до 31.08.2014 з помісячною сплатою заборгованості в рівних частках в сумі 19119,37 та серпні місяці 2014 року -19119,40 грн., згідно приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування заявленого клопотання про розстрочку виконання рішення суду відповідач вказує на те, що він не є прибутковою організацією і існує виключно за рахунок коштів мешканців, які здійснюють оплату наданих послуг не своєчасно, в зв'язку з чим і виникає заборгованість відповідача перед ПАТ "Київенерго". Також відповідач зазначає, що має намір погасити заборгованість перед позивачем, для можливості реалізації даного наміру й просить розстрочити виконання рішення, оскільки накладення арешту на рахунки підприємства заблокує діяльність кооперативу та не вирішить питання прискорення погашення боргу, а лише призведе до зменшення надходження коштів від населення.

Положеннями ст. 3, ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальни засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісніть та розумність, зобов'язання, в свою чергу, має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки названа стаття Кодексу не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час до його фактичного повного виконання.

При цьому, застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак, враховуючи, що відповідач є неприбутковою організацією, джерелом надходження коштів, за рахунок яких здійснюється оплата теплової енергії, є платежі населення, ступінь вини відповідача у неналежному виконанні зобов'язання з оплати теплової енергії, поставленої на підставі договору №7560802, яке обумовлене несвоєчасною оплатою споживачами послуг, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення рівномірними щомісячними платежами, починаючи з вересня 2013 року.

При цьому, задовольняючи клопотання відповідача, суд приймає до уваги і ту обставину, що надання розстрочки виконання судового рішення надасть позивачу можливість реального отримання грошових коштів з певним інтервалом у часі.

Судовий збір у порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини і часткова сплата основного боргу здійснена після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1 . Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 76813,92 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-20" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 20-А, ідентифікаційний код 22934625) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 207000 ( двісті сім тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 6507 (шість тисяч п'ятсот сім) грн. 14 коп. інфляційної складової боргу, 15925 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 33 коп. 3% річних, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. Розстрочити виконання рішення на 12 місяців з наступним графіком виконання: до 31.09.2013 - 19119,37 грн.; до 31.10.2013 - 19119,37 грн.; до 31.11.2013 - 19119,37 грн.; до 31.12.2013 - 19119,37 грн.; до 31.01.2014 - 19119,37 грн.; до 28.02.2014 - 19119,37 грн.; до 31.03.2014 - 19119,37 грн.; до 31.04.2014 - 19119,37 грн.; до 31.05.2014 - 19119,37 грн.; до 30.06.2014 - 19119,37 грн.; до 31.07.2014 - 19119,37 грн.; до 31.08.2014 - 19119,40 грн.

5. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-20" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 20-А, ідентифікаційний код 22934625) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 6124 (шість тисяч сто двадцять чотири) грн. 93 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.2013.

Суддя Т.В.Васильченко