Рішення

від 05.08.2013 по справі 911/2638/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД Київської області 01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81   Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" серпня 2013 р.                                                              Справа № 911/2638/13           Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан-Крим" до  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Експансія" про стягнення 91126,72 грн. за участю представників: від позивача: не з'явився. від відповідача:  не з'явився. Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Монблан-Крим» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" (відповідач) про стягнення 91126,72 грн., яка складається з заборгованості в розмірі 90106,30 грн., 774,97 грн. пені, 155,35 грн. 3% річних, 90,10 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати поставленого товару за договором № 185 від 01.03.2012р. Ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2013 р. у справі 911/26380/13 було порушено провадження та призначено до розгляду на 05.08.2013 р. Позивач в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх необхідних доказів для повного та всебічного розгляду спору, розгляд справи здійснюється без участі представника позивача. Відповідач в судове засідання також не з'явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0813207349560 від 16.07.2013р., письмового відзиву на позов та інших документів, на вимогу суду не надав. Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. В судовому засіданні 05.08.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, - встановив: 01 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Монблан-Крим» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експансія" (покупець) було укладено договір поставки № 185, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору. Товар поставляється в асортименті та за цінами, узгодженими сторонами договору в  специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Кількість товару та асортимент конкретної партії вказується у замовленні, узгодженому сторонами у встановленому цим договором порядку (п. 1.2 договору).   Згідно п. 2.2 договору, ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно відповідних накладних за цим договором. У відповідності умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1747986,30 грн. Згідно акту звірки взаєморозрахунків, підписаного уповноваженими представниками сторін, станом на 30.04.2013р. заборгованість відповідача складала 185565,27 грн. В подальшому, як вбачається з копії банківської виписки, наданої позивачем, 24.05.2013р. відповідачем було внесено платіж на розрахунковий рахунок позивача в сумі 50000 грн. При цьому, сума оплати в розмірі 39089,65 грн. була зарахована позивачем на погашення попередніх видаткових накладних за договором № 185 від 01.03.2012р., строк оплати яких вже настав, а 10910,35 грн. зараховано, як часткова сплата за видатковою накладною №MKR-004036 від 17.04.2013р. Таким чином, борг по накладній №MKR-004036 від 17.04.2013р.складає 44794,01 грн., борг за видатковою накладною № MKR-004355 від 24.04.2013 відповідачем не було оплачено взагалі, тому заборгованість за вказаною видатковою накладною складає 45312,29 грн. Загалом сума простроченого боргу відповідача за отриманий та неоплачений товар за договором № 185 від 01.03.2012р. становить 90106,30 грн. Пунктом 2.6 договору, оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів від дати поставки. Таким чином, кінцевий строк виконання зобов'язання за накладною від 17.04.2013р. настав 17.05.2013р., за накладною від 24.04.2013р. – 24.05.2013р. Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Враховуючи те, що відповідач у встановлений договором строк, за отриманий товар за договором не розрахувався, доказів погашення заборгованості суду не надав, стягнення з 90106,30 грн. боргу є обґрунтованим, документально підтвердженим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі. Крім того, позивачем заявлені до стягнення 774,97 грн. пені (459,14 грн. за період з 17.05.2013р. по 10.06.2013р. та 315,83 грн. за період з 24.05.2013р. по 10.06.2013р.). Відповідно до п. 7.2 договору, у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець оплачує на користь постачальника неустойку в розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що  штрафні санкції за порушення  грошових зобов'язань встановлюються  у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно  до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Враховуючи положення п. 2.6 договору, кінцевий строк виконання зобов'язання за накладною від 17.04.2013р. настав 17.05.2013р., за накладною від 24.04.2013р. настав 24.05.2013р. У відповідності до поданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня, нарахована позивачем за накладною від 17.04.2013р. здійснена починаючи з 17.05.2013р. по 10.06.2013р. на суму неоплаченого товару – 44794,01 грн., за накладною від 24.04.2013р. з 24.05.2013р. по 10.06.2013р. на суму товару  - 45312,29 грн. Однак, згідно розрахунок пені має бути здійснено з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, за накладною №MKR-004036 від 17.04.2013р. розрахунок здійснюється з 18.05.2013р. та розмір пені складає 441,80 грн., за видатковою накладною № MKR-004355 від 24.04.2013р. розрахунок здійснюється з 25.05.2013р. та розмір пені складає 316,57 грн., загалом 758,37 грн., у зв'язку з чим заявлена позивачем до стягнення пеня підлягає частковому задоволенню. Крім того, позивачем заявлені до стягнення 155,35 грн. 3% річних та 90,10 грн. (за період з 17.05.2013р. по 10.06.2013р. за накладною від 17.04.2013р. та за період з 24.05.2013р. по 10.06.2013р. за накладною від 24.04.2013р.). Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд, здійснивши власний розрахунок 3% та інфляційних втрат з врахуванням встановленого періоду, який починається з 18.05.2013р. за накладною від 17.04.2013р. та з 25.05.2013р. за накладною 24.04.2013р., встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних підлягає задоволенню частково в сумі 151,67 грн. Що стосується інфляційних втрат, то судом було встановлено, що інфляційні процеси у згаданий період не відбувались, а тому в травні та червні 2013 року, зазначені нарахування мали нульове значення, у зв'язку з чим заявлені до стягнення 90,10 грн. інфляційні втрати задоволенню не підлягають. За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає до стягнення 90106,30 грн. боргу, 758, 37 грн. пені, 151,67 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог, суд відмовляє. Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, вирішив: 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32294905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монблан-Крим» (95011, м. Сімферопіль, вул. Пушкіна, 35/2, код ЄДРПОУ 37132459) – 90106 (дев'яносто тисяч сто шість) грн. 30 коп. боргу, 758 (сімсот п'ятдесят вісім) грн. 37 коп. пені, 151 (сто п'ятдесят одну) грн. 67 коп. 3% річних, 1820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн. 33 коп. судового збору. 3.  В іншій частині позову – відмовити. 4.           Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Дата підписання повного тексту рішення: 06.08.2013р. Суддя                                                            О.В. Щоткін