Рішення

від 06.08.2013 по справі 914/2294/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2013 р. Справа № 914/2294/13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислової компанії «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» с.Васищеве, Харківська область

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІПАРТС», м. Львів

Про стягнення 93 758,16 грн.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

В судове засідання з'явились:

від позивача : не з'явився

від відповідача : не з'явився

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислової компанії «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІПАРТС» про стягнення 93 758,16 грн.

В судовому засіданні 23.07.2013 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Причини відкладення розгляду справи було викладено в ухвалі господарського суду Львівської області від 23.07.2013 року.

В попередньому судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 06.08.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

02.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислової компанії «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІПАРТС» (Покупець) було укладено Договір поставки №049537.

На виконання п. 1.1 Договору №049537 позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 265 271,28 грн. за який відповідач зобов'язувався провести оплату, однак, частину товару на суму 3 038,10 грн. було повернуто позивачу, за решту отриманого товару відповідач розрахувався частково в розмірі 197 132,16 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 65 101,02 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору №049537 та ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані 24 відсотки річних, які складають 9 631,38 грн.. Крім того, відповідно до п.5.1 позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка складає 6 005,56 грн. та 20 відсотків штрафу в розмірі 13 020,20 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору №049537 від 02.01.2011 року, позивач поставив відповідачу товар, а саме автошини до вантажної сільськогосподарської та/або спецтехніці загальною вартістю 265 271,28 грн., що підтверджується видатковими накладними №ХВ-0112765 від 30.03.2012 року, №ХВ-0234946 від 19.06.2012 р., №ХВ-024897 від 26.06.2012 р. та №ХВ-0284443 від 16.07.2012 року.

Відповідно до п.4.3 Договору №049537 від 02.01.2011 року, оплата товару здійснюється покупцем на підставі цього Договору та видаткових накладних до нього шляхом переведення безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення готівкових грошових коштів до каси Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки.

Як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, 28.09.2012 року відповідач частину товару на суму 3 038,10 грн. повернув позивачу, а за решту отриманого товару розрахувався частково в сумі 197 132,16 грн. Решта суми боргу в розмірі 65 101,02 грн. залишилась непогашеною.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми.

Відповідно до п.5.1 Договору №049537, у разі порушення строків оплати товару, Покупець … зобов'язаний сплатити 24 % річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані двадцять чотири (24) відсотки річних за період з 16.08.2012 року по 29.03.2013 року в розмірі 9 631,38 грн. Згідно проведеного судом перерахунку 24 відсотки річних за вказаний період складають 9 674,19 грн.,проте до стягнення підлягає сума річних в межах заявлених позовних вимог.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.5.1 Договору №049537, покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення.

Як вбачається з розрахунку, позивачем нарахована пеня за період з 16.08.2012 року по 29.03.2013 року в розмірі 6 005,56 грн., однак згідно проведеного судом перерахунку до стягнення підлягає пеня, яка в межах шестимісячного строку (з 16.08.2012 по 15.02.2013 року) нарахована на заборгованість в розмірі 4 909,26 грн.

Крім того, відповідно до п. 5.1 Договору у разі порушення строків оплати товару, Покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф в розмірі 20 % від простроченої суми, який згідно розрахунку позивача складає та підлягає до стягнення в розмірі 13 020,20 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача та не подання ним доказів оплати за отриманий товар в повному обсязі, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІПАРТС» (79052, м.Львів, вул. Сяйво, 21 кв.6, код ЄДРПОУ 36361021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» (62495, Харківська область, Харківський район, сел. Васищеве, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 33010822) - 65 101,02 грн. - основного боргу, 9 631,38 грн. - 24 відсотки річних, 4 909,26 грн. - пені, 13 020,20 грн. - штрафу та 1 700,38 грн. - судового збору.

3. В рештій частині позовних вимог - відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Н.Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.08.2013 року.