Рішення

від 08.08.2013 по справі 914/2493/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2013 р. Справа № 914/2493/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Львівська товарно-сировинна фірма «Львівресурси» (м. Львів)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф-М» (м. Львів)

про: стягнення боргу в сумі 46126,78 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Павлючик В.В. - довіреність №55/01-398 від 28.12.2012 року.

від відповідача: Цолта Л.Р.- довіреність №4 від 07.08.2013 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства «Львівська товарно-сировинна фірма «Львівресурси» (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф-М» (м. Львів) про стягнення боргу в сумі 46126,78 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.06.2013 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 01.07.2013 року. Ухвалою суду від 01.07.2013 року розгляд справи відкладено до 08.08.2013 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.06.2013 року, про відкладення від 01.07.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

18.07.2013 року за вх.№28396/13 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 43250,00 грн., пеню в розмірі 2524,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 0,10 грн. та 3% річних в розмірі 507,65 грн.

30.07.2013 року за вх.№30367/13 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.06.2013 року, про відкладення від 01.07.2013 року не виконав, явку повноважного представника забезпечив.

08.08.2013 року за вх.№32044/13 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повністю визнав уточнені (збільшені) позовні вимоги.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступна і резолютивна частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 08.08.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, Відкрите акціонерне товариство «Львівська товарно-сировинна фірма «Львівресурси» (надалі - позивач) 24.02.2012 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гриф-М» (далі - відповідач) Договір № ЛРК-П/12-002 купівлі-продажу товару (надалі - Договір). Відповідно до вказаного Договору, позивач продає паливні гранули та жмих технічний із луски соняшника - для спалювання; будівельні матеріали та матеріали виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а відповідач зобов'язується приймати Товар та оплачувати його вартість в порядку та на умовах, вказаних в Договорі.

Позивач зазначає, що, на виконання умов Договору, він передавав відповідачу товар, а останній приймав його та оплачував його вартість. Факт отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними та довіреностями на товар.

Згідно з п 4.1. Договору, оплата товару здійснюється Покупцем на підставі рахунків чи накладних шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктом 4.2. Договору, передбачено наступний порядок оплати: на пізніше 30 календарних днів від дати отримання товару згідно виставленого рахунку.

Проте, за твердженням позивача, починаючи з грудня 2012 року, відповідач не виконує свої договірні зобов'язання з оплати переданого йому товару, тобто умову Договору щодо строків оплати товару відповідачем було порушено. Відтак, станом на 21.06.2013 рік утворилася заборгованість перед позивачем за проданий товар відповідно до накладних за грудень 2012 року - січень 2013 року на загальну суму 43 250,00 грн. (сорок три тисячі двісті п'ятдесят гривень 00 копійок).

Позивач заголошує, що, з метою досудового врегулювання спору, вручив відповідачу претензію під розписку від 17.05.2013 року № 55/01-93а.

Позивач зазначає, що, згідно п.4.3. Договору, у випадку прострочення строків проведення розрахунків, зазначених в п.4.2 цього Договору, або порушення розміру сплати платежів, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості неоплаченої партії за кожен день прострочення. У зв'язку з вищенаведеним, відповідач має виплатити позивачу станом на 21.06.2013 рік пеню на суму 2 369,03 грн. (дві тисячі триста шістдесят дев'ять гривень три копійки)

Також, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що, за підрахунками позивача становить 0,10 грн., а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що становить507,65 грн.

Зважаючи на те, що відповідач по справі не виконує свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, з огляду на приписи закону щодо належності виконання зобов'язання, позивач вважає, що його права та інтереси повинні бути захищені шляхом стягнення з відповідача суми існуючої заборгованості з урахуванням 3% річних, індексу інфляції та пені у судовому порядку.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив та подав відзив на позовну заяву, в якому повністю визнає уточнені (збільшені) позовні вимоги.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, ВАТ «Львівська товарно-сировинна фірма «Львівресурси» 24.02.2012 року уклало з ТзОВ «Гриф-М» Договір № ЛРК-П/12-002 купівлі-продажу товару. Відповідно до вказаного Договору, позивач продає паливні гранули та жмих технічний із луски соняшника - для спалювання; будівельні матеріали та матеріали виробничо-технічного призначення, а відповідач зобов'язується приймати Товар та оплачувати його вартість в порядку та на умовах, вказаних в Договорі.

Згідно з п 4.1. Договору, оплата товару здійснюється Покупцем на підставі рахунків чи накладних шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Пунктом 4.2. Договору, передбачено наступний порядок оплати: на пізніше 30 календарних днів від дати отримання товару згідно виставленого рахунку.

Судом встановлено, що з грудня 2012 року відповідач не виконує свої договірні зобов'язання з оплати переданого йому товару, тому, станом на 21.06.2013 рік утворилася заборгованість перед позивачем за проданий товар, відповідно до накладних за грудень 2012 року - січень 2013 року, на загальну суму 43 250 (сорок три тисячі двісті п'ятдесят гривень) грн. 00 коп.

Крім того, в підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою належного виконання господарських зобов'язань останнього, згідно умов Договору, позивачем надана суду претензія № 55/01-93а від 17.05.2013 року, вручена позивачем відповідачу під розписку.

Отже, судом встановлено, що сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 43 250 (сорок три тисячі двісті п'ятдесят гривень) грн. 00 коп., про що свідчить, крім поданих позивачем первинних бухгалтерських документів, пояснення відповідача, що містяться у відзиві на позовну заяву, в яких він уточнені (збільшені) позовні вимоги визнає повністю, та копія Акту №76 звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.02.2012 року по 19.06.2013 року, підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, про що свідчать оригінали відтисків належних печаток сторін, пеня за прострочення строків проведення розрахунків становить 2524,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 0,10 грн., три відсотки річних складають 507,65 грн.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги визнав в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, а у суду немає доказів, що дії відповідача з визнання позову суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги визнав повністю, суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства «Львівська товарно-сировинна фірма «Львівресурси» (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф-М» (м. Львів), з урахуванням уточнення (збільшення) позовних вимог, про стягнення основного боргу в сумі 43 250 (сорок три тисячі двісті п'ятдесят гривень) грн. 00 коп., пені в розмірі 2524 (дві тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп., трьох відсотків річних в розмірі 507 (п'ятсот сім) грн. 65 коп. та інфляційних втрат у розмірі 0,10 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №651 від 20.06.2013 року на суму 1720,50 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (збільшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф-М» (79039, м. Львів, вул. Шевченка, 66/41, код ЄДРПОУ 31804476, р/р 2600501386537 в ЦФ ПАТ «Кредобанк», МФО 325365) на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівська товарно-сировинна фірма «Львівресурси» (79000, м. Львів, вул. Чайковського, 17, код ЄДРПОУ 01886789, р/р 2600401960835 в ЦФ ПАТ «Кредобанк», МФО 325365) суму основного боргу в розмірі 43 250 (сорок три тисячі двісті п'ятдесят гривень) грн. 00 коп., пеню за прострочення строків проведення розрахунків в сумі 2524 (дві тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 0,10 грн., три відсотки річних в сумі 507 (п'ятсот сім) грн. 65 коп. та судовий збір в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.08.2013 року