Ухвала

від 09.07.2013 по справі 820/3112/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 р.Справа № 820/3112/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби до приватного підприємства «ВОЛЬФ» про накладення арешту, -

В с т а н о в л е н о:

У квітні 2013 року позивач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту ДПІ у Дзержинському районі), звернувся до суду з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача - приватного підприємства «ВОЛЬФ» (далі - ПП «ВОЛЬФ»), що знаходяться в банку, посилаючись на те, що відповідач має борг перед бюджетом в сумі 5.614 грн. 42 коп. та у зв'язку з тим, що балансова вартість майна підприємства менше ніж податковий борг, вважає обґрунтованим вимогу щодо накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судове рішення вмотивоване тим, що ДПІ у Дзержинському районі не надано доказів відсутності (наявності) у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, ані доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, що є обов'язковими умовами для накладення арешту на кошти та цінності на банківських рахунках відповідача за приписами п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, крім того, не подано до суду доказів вжиття передбачених законом дій з проведення перевірки складу та структури активів платника податків.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог ДПІ у Дзержинському районі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «ВОЛЬФ» станом на 01.04.2013 року має заборгованість перед бюджетом у розмірі 5614,42 грн., який складається з:

- податку на прибуток підприємств за податковим повідомленням-рішенням від 15.10.2012 року № 0007231501 у розмірі 851,00 грн.;

- податку на додану вартість по вітчизняних товарах за податковим повідомленням-рішенням від 13.03.2012 року у розмірі 2040,00 грн.;

- податку на додану вартість по вітчизняних товарах за податковим повідомленням-рішенням від 16.11.2011 року у розмірі 2040,00 грн.;

- податку на додану вартість по вітчизняних товарах за податковим повідомленням-рішенням від 14.02.2011 року № 0000101502 у розмірі 170,16 грн.;

- податку на додану вартість по вітчизняних товарах за податковим повідомленням-рішенням від 10.11.2010 року № 0007201502 у розмірі 170,00 грн.;

- податку на додану вартість по вітчизняних товарах за податковим повідомленням-рішенням від 22.09.2010 року № 0005491502 у розмірі 170,00 грн.;

- податку на додану вартість по вітчизняних товарах за декларацією № 111140 від 20.09.2010 року у розмірі 73,26 грн.

Податковим органом приватному підприємству «ВОЛЬФ» було направлено першу податкову вимогу № 1/1270 від 21.06.2010 року.

Податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги відповідачем не оскаржувались.

Вирішуючи спір суд виходив з того, що суб'єктом владних повноважень до суду заявлена вимога про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, тобто вимога, яка передбачена п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, однак суб'єкт владних повноважень не надав доказів що у платника податків, який має податковий борг відсутнє майно, та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, що є обов'язковими умовами для накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача за приписами п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З приписів вказаної норми Кодексу слідує, що судом може бути накладено арешт на кошти та інші цінності платника податків у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг відсутнє майно, та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Сам факт наявності заборгованості по сплаті податків до Бюджету не являється підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків за приписами п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Згідно підпунктів 20.1.18 та 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частин; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Колегія суддів зазначає, що податковим органом в процесі розгляду даної адміністративної справи, не суду першої, ні апеляційної інстанції не надано доказів вжиття, передбачених законом, дій з проведення перевірки складу та структури активів підприємства - відповідача, а також не надано доказів відсутності у відповідача майна, ані доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, ані доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, що є обов'язковими умовами для накладення арешту на кошти та цінності на банківських рахунках відповідача за приписами п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, у той час як податковий орган не довів, що у платника податків, який має податковий борг відсутнє майно, та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, що є обов'язковими умовами для накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача.

Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів та інших цінностей.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності ПП «ВОЛЬФ», що знаходяться в банку та приймає рішення щодо залишення оскаржуваної постанови суду першої інстанції без змін, апеляційної скарги ДПІ у Дзержинському раойні - без задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року по справі № 820/3112/13-а - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 15 липня 2013 року

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова