Рішення

від 07.08.2013 по справі 908/2360/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/72/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2013 Справа № 908/2360/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда - Трейдинг" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, буд. 29, кв. 28, ідентифікаційний код 37029549)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія - Люкс" (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Маяковського, 11, ідентифікаційний код 30545956)

про стягнення заборгованості в сумі 7 985, 12 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Дуплій Д.А., довіреність № 15 від 20.12.2012р.

від відповідача: не з'явився

ТОВ "Арда - Трейдинг" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "Таврія - Люкс" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки від 28.02.2011р. № 28/02/11 в сумі 7 985, 12 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 11.07.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 692 ЦК України, ст. 193, 202, 216, 218, 224 ГК України, ст. 1, 12, 13, 15, 54-57, 66-68 ГПК України.

Ухвалою від 12.07.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2360/13, справу до розгляду в засіданні суду призначено на 24.07.2013р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 24.07.2013р. розгляд справи відкладений на 01.08.2013р. о 12 год. 30 хв.

Ухвалою від 01.08.2013р. розгляд справи відкладений на 07.08.2013р. о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 07.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 09.08.2013р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

Представник ТОВ "Арда - Трейдинг" підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві (а.с.3-4), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки від 24.09.2010р. № 137-ЗАП в сумі 7 985, 12 грн., а саме: 7 172, 24 грн. основного боргу, 652, 77 грн. пені, 131, 42 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 28, 69 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.09.2010р. між ТОВ "Таврія - Люкс" та ТОВ "Арда - Трейдинг" було укладено договір поставки № 137-ЗАП на виконання якого позивач передав відповідачу товар, а відповідач зобов'язався його оплатити.

Проте відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором та не сплатив суму боргу у розмірі 7 172, 24 грн.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань за договором йому також нараховано пеню, 3 % річних від простроченої суми та втрати від інфляції грошових коштів.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АВ № 671859, станом на 26.07.2013р. ТОВ "ТАВРІЯ - ЛЮКС" знаходиться за адресою: 69035, м. Запоріжжя, пр-т. Маяковського, буд. 11.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/2360/13 для відповідача.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 12.07.2013р. про порушення провадження у справі, яка направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до суду не поверталась. Копії ухвал суду від 24.07.2013р. та від 01.08.2013р. про відкладення розгляду справи до суду не повертались.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Таврія - Люкс" (Покупець) та ТОВ "Арда - Трейдинг" (Постачальник) укладений договір поставки № 137-ЗАП від 24.09.2010р. за умовами якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.1 Договору.)

Як зазначено в п. 2.3 Договору, право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від Постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками Сторін накладної.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що асортимент та кількість товару, що поставляється зазначається у накладних.

Відповідно до п. 4.1 Договору, ціна на товар вказується у накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків. У разі порушення покупцем цього правила, у тому числі у випадку передачі готівкових коштів будь - яким способом для оплати Постачальнику, постачальник не несе відповідальності за можливі збитки покупця від втрати (розкрадання) таких коштів.

За приписами п. 4.2 Договору, Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши покупця за 7 календарних днів.

Поставка товару Постачальником Покупцю здійснюється окремими партіями, у кількості і строк, визначений у замовленні на поставку Покупця, які узгоджуються з постачальником, за цінами, вказаними у накладних (п. 5.1 Договору).

Повернення товару відбувається за наступних умов:

- за ініціативою постачальника - протягом 3 днів з моменту вимоги;

- за згодою Сторін.

Повернення товару здійснюється силами постачальника за його рахунок в строки вказані в даному пункті (п.5.9 Договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 115 927, 14 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 16, 17, 46-73), а саме:

26.10.2010р. на суму 1 084, 85 грн.;

26.10.2010р. на суму 3 676, 26 грн.;

29.10.2010р. на суму 215, 67 грн.;

02.11.2010р. на суму 419, 11 грн.;

05.11.2010р. на суму 1 246, 27 грн.;

12.11.2010р. на суму 1 462, 96 грн.;

16.11.2010р. на суму 384, 88 грн.;

18.11.2010р. на суму 240, 45 грн.;

23.11.2010р. на суму 1 210, 96 грн.;

30.11.2010р. на суму 2 186, 84 грн.;

03.12.2010р. на суму 942, 95 грн.;

07.12.2010р. на суму 860, 33 грн.;

08.12.2010р. на суму 432, 36 грн.;

10.12.2010р. на суму 662, 19 грн.;

17.12.2010р. на суму 783, 82 грн.;

24.12.2010р. на суму 6 973, 68 грн.;

28.12.2010р. на суму 3 483, 75 грн.;

05.01.2011р. на суму 772, 50 грн.;

17.02.2011р. на суму 3 354, 58 грн.;

22.02.2011р. на суму 2 356, 13 грн.;

25.02.2011р. на суму 1 417, 77 грн.;

01.03.2011р. на суму 797, 35 грн.;

11.03.2011р. на суму 379, 94 грн.;

11.03.2011р. на суму 2 643, 55 грн.;

22.03.2011р. на суму 953, 78 грн.;

08.04.2011р. на суму 2 251, 58 грн.;

22.04.2011р. на суму 624, 21 грн.;

22.04.2011р. на суму 6 622, 13 грн.;

27.04.2011р. на суму 655, 38 грн.;

27.04.2011р. на суму 1 213, 11 грн.;

28.04.2011р. на суму 630, 56 грн.;

05.05.2011р. на суму 297, 44 грн.;

06.05.2011р. на суму 1 396, 11 грн.;

17.05.2011р. на суму 1 489, 20 грн.;

23.06.2011р. на суму 9 735, 23 грн.;

18.07.2011р. на суму 1 467, 08 грн.;

14.09.2011р. на суму 657, 64 грн.;

14.09.2011р. на суму 10 329, 10 грн.;

23.09.2011р. на суму 2 053, 89 грн.;

23.09.2011р. на суму 516, 22 грн.;

28.10.2011р. на суму 6 098, 66 грн.;

28.10.2011р. на суму 201, 49 грн.;

28.10.2011р. на суму 354, 51 грн.;

31.10.2011р. на суму 349, 38 грн.;

04.11.2011р. на суму 118, 80 грн.;

04.11.2011р. на суму 475, 20 грн.;

08.11.2011р. на суму 151, 93 грн.;

08.11.2011р. на суму 538, 42 грн.;

15.11.2011р. на суму 3 251, 42 грн.;

28.02.2012р. на суму 3 444, 12 грн.;

25.05.2012р. на суму 13 295, 64 грн.;

16.10.2012р. на суму 6 171, 54 грн.;

30.10.2012р. на суму 2 594, 22 грн.;

Відповідачем було повернуто частину товару на суму 4 963, 37 грн., що підтверджується накладними на повернення товарів № 21723 від 14.01.2013р. на суму 2 093, 52 грн., № 14178 від 26.06.2012р. на суму 2 869, 85 грн.

Також відповідачем було здійснено оплату товару на загальну суму 105 429, 68 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку за період з 26.11.2010р. по 20.03.2013р. (а.с. 75-131), а саме:

№ 641261010 від 26.10.2010р. на суму 1 084, 85 грн.;

№ 647261010 від 26.10.2010р. на суму 3 676, 26 грн.;

№ 640291010 від 29.10.2010р. на суму 215, 67 грн.;

№ 638021110 від 02.11.2010р. на суму 419, 11 грн.;

№ 644051110 від 05.11.2010р. на суму 1 246, 27 грн.;

№ 638121110 від 12.11.2010р. на суму 1 462, 96 грн.;

№ 640161120 від 16.11.2010р. на суму 384, 88 грн.;

№ 646181110 від 18.11.2010р. на суму 240, 45 грн.;

№ 651231110 від 23.11.2010р. на суму 1 210, 96 грн.;

№ 640301110 від 30.11.2010р. на суму 2 186, 84 грн.;

№ 646031210 від 03.12.2010р. на суму 942, 95 грн.;

№ 639071210 від 07.12.2010р. на суму 860, 33 грн.;

№ 639081210 від 08.12.2010р. на суму 432, 36 грн.;

№ 649101210 від 10.12.2010р. на суму 662, 19 грн.;

№ 654171210 від 17.12.2010р. на суму 783, 82 грн.;

№ 659241210 від 24.12.2010р. на суму 6 973, 68 грн.;

№ 646281210 від 28.12.2010р. на суму 3 483, 75 грн.;

№ 652050111 від 05.01.2011р. на суму 772, 50 грн.;

№ 652170211 від 17.02.2011р. на суму 3 354, 58 грн.;

№ 639220211 від 22.02.2011р. на суму 2 356, 13 грн.;

№ 642250211 від 25.02.2011р. на суму 1 417, 77 грн.;

№ 637010311 від 01.03.2011р. на суму 797, 35 грн.;

№ 642110311 від 11.03.2011р. на суму 379, 94 грн.;

№ 643110311 від 11.03.2011р. на суму 2 643, 55 грн.;

№ 637220311 від 22.03.2011р. на суму 953, 78 грн.;

№ 655080411 від 08.04.2011р. на суму 2 251, 58 грн.;

№ 669220411 від 22.04.2011р. на суму 624, 21 грн.;

№ 670220411 від 22.04.2011р. на суму 6 622, 13 грн.;

№ 657270411 від 27.04.2011р. на суму 655, 38 грн.;

№ 658270411 від 27.04.2011р. на суму 1 213, 11 грн.;

№ 665280411 від 28.04.2011р. на суму 630, 56 грн.;

№ 646050511 від 05.05.2011р. на суму 297, 44 грн.;

№ 641060511 від 06.05.2011р. на суму 1 396, 11 грн.;

№ 651170511 від 17.05.2011р. на суму 1 489, 20 грн.;

№ 14462 від 23.06.2011р. на суму 9 735, 23 грн.;

№ 11494 від 18.07.2011р. на суму 1 467, 08 грн.;

№ 9114 від 14.09.2011р. на суму 657, 64 грн.;

№ 9116 від 14.09.2011р. на суму 10 329, 10 грн.;

№ 16332 від 23.09.2011р. на суму 2 053, 89 грн.;

№ 16344 від 23.09.2011р. на суму 516, 22 грн.;

№ 18366 від 28.10.2011р. на суму 6 098, 66 грн.;

№ 18367 від 28.10.2011р. на суму 201, 49 грн.;

№ 18368 від 28.10.2011р. на суму 354, 51 грн.;

№ 19607 від 31.10.2011р. на суму 349, 38 грн.;

№ 2946 від 04.11.2011р. на суму 118, 80 грн.;

№ 2947 від 04.11.2011р. на суму 475, 20 грн.;

№ 4620 від 08.11.2011р. на суму 151, 93 грн.;

№ 4622 від 08.11.2011р. на суму 538, 42 грн.;

№ 9188 від 15.11.2011р. на суму 3 251, 42 грн.;

№ 14171 від 28.02.2012р. на суму 3 444, 12 грн.;

№ 10022 від 25.05.2012р. на суму 13 295, 64 грн.;

№ 7918 від 16.10.2012р. на суму 6 171, 54 грн.;

№ 14817 від 30.10.2012р. на суму 2 594, 22 грн.;

Таким чином неоплаченою за поставлений товар залишилась сума у розмірі 5 534, 09 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір поставки № 137-ЗАП від 24.07.2010р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У справі, що розглядається, ціна на товар вказується у накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків. У разі порушення покупцем цього правила, у тому числі у випадку передачі готівкових коштів будь - яким способом для оплати Постачальнику, постачальник не несе відповідальності за можливі збитки покупця від втрати (розкрадання) таких коштів (п. 4.1 Договору).

Згідно до п. 4.2 Договору, Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При зверненні до суду позивачем було надано лише дві видаткові накладні за якими відповідачу поставлений товар за договором № 137-ЗАП від 24.09.2010р.:

видаткова накладна № 7918 від 16.10.2012р. на суму 6 171,54 грн.;

видаткова накладна № 14817 від 30.10.2012р. на суму 2 594,22 грн.

Враховуючи те, що поставки за договором № 137-ЗАП від 24.09.2010р. здійснювалися протягом тривалого часу, а також те, що позивачем в акті № 6696 звірки взаєморозрахунків від 31.07.2013р. прийнято за базу для нарахування сальдо станом на 14.01.2013р. у розмірі 10 265,76 грн., господарський суд витребував у позивача всі первинні документи, які підтверджують поставку товару, його оплату та повернення частини товару в межах вказаного договору.

Відтак, спір вирішується з урахуванням наданих позивачем на вимогу суду документів.

Позивачем надано суду докази отримання відповідачем товару за видатковими накладними на загальну суму 115 927, 14 грн. (а.с. 16, 17, 46-73), докази повернення товару за накладними на повернення товарів на суму 4 963, 37 грн. (а.с. 74) та докази сплати товару на суму 105 429, 68 грн. (що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку за період з 26.11.2010р. по 20.03.2013р. (а.с. 75-131).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором поставки № 137-ЗАП від 24.09.2010р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 172, 24 грн. основного боргу.

Враховуючи надані позивачем первинні документи за якими здійснювалися поставки, надані докази про повернення та оплату товару в рамках договору поставки № 137-ЗАП від 24.09.2010р. судом здійснено власний розрахунок суми основного боргу, згідно якого він складає 5 534, 09 грн.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині 1 638, 15 грн. основного боргу слід відмовити.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 652, 77 грн. пені, 131, 42 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 28,69 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 6.6 договору поставки № 137-ЗАП, у випадку порушення Покупцем строків, визначених п. 4.2 Договору, Покупець оплачує Постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовилися про те що неустойка за порушення Покупцем строків вказаних в п. 4.2 Договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання Покупцем своїх зобов'язань включаючи день повного розрахунку за поставлений Товар.

За розрахунком суду, станом на 15.11.2012р. сума боргу становила 10 127, 61 грн.

29.11.2012р. борг зменшився до 9 127,61 грн.;

03.12.2012р. борг зменшився до 8 627,61 грн.;

14.01.2013р. борг зменшився до 6 534,09 грн.;

20.03.2013р. борг зменшився до 4 534,09 грн.

Нарахування пені, 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів від меншої суми боргу, який існував у відповідному періоді нарахування, є правом позивача.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 652, 77 грн., а саме:

- від суми боргу 4 578, 02 грн. за період з 16.11.2012р. по 01.07.2013р. (228 днів прострочки) позивачем нараховано 426, 19 грн.

Згідно розрахунку суду, пеня за період з 16.11.2012р. по 01.07.2013р. (кількість днів прострочки 228) від суми боргу 4 578, 02 грн. складає 428, 71 грн.;

- від суми боргу 2 594, 22 грн. за період з 30.11.2012р. по 01.07.2013р. (214 днів прострочки) позивачем нараховано 226, 58 грн.

Згідно розрахунку суду, пеня за період з 30.11.2012р. по 01.07.2013р. (кількість днів прострочки 214 днів) від суми боргу 2 594, 22 грн. складає 228, 05 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення пені позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену до стягнення позивачем пеню в розмірі 652, 77 грн., тобто в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором поставки № 137-ЗАП від 24.07.2010р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 131, 42 грн., а саме:

- від суми боргу 4 578, 02 грн. за період з 16.11.2012р. по 01.07.2013р. нараховано 85, 79 грн.

Згідно розрахунку суду, 3 % річних за період з 16.11.2012р. по 01.07.2013р. (кількість днів прострочки 228) від суми боргу в розмірі 4 578, 02 грн. складає 85,74 грн.;

- від суми боргу 2 594, 22 грн. за період з 30.11.2012р. по 01.07.2013р. нараховано 45,63 грн.

Згідно розрахунку суду, 3 % річних за період з 30.11.2012р. по 01.07.2013р. (кількість днів прострочки 214) від суми боргу в розмірі 2 594, 22 грн. складає 45,61 грн.

У зв`язку із чим стягненню підлягає 131, 35 грн. В частині стягнення 3 % річних від простроченої суми в розмірі 0, 07 грн. в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляції грошових коштів у розмірі 28, 69 грн., а саме:

- від суми боргу 4 578, 02 грн. за період з грудня 2012р. по травень 2013р. нараховано 18,31 грн. (а.с.7).

Згідно розрахунку суду, втрати від інфляції грошових коштів за період з грудня 2012р. по травень 2013р. від суми боргу в розмірі 4 578, 02 грн. складають 18,33 грн.(індекс 100,4002);

- від суми боргу 2 594, 22 грн. за період з грудня 2012р. по травень 2013р. нараховано 10,38 грн.

Згідно розрахунку суду, втрати від інфляції грошових коштів за період з грудня 2012р. по травень 2013р. від суми боргу в розмірі 2 594, 22 грн. складають 10,38 грн. (індекс 100,4002).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, задовольняє заявлену до стягнення позивачем суму втрат від інфляції грошових коштів у розмірі 28, 69 грн.

Згідно абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 7 985, 12 грн. в частині 1 638, 22 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 6 346, 90 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 20, 50 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 367, 80 грн. судового збору (79,50 % від належних до сплати 1 720, 50 грн.).

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія - Люкс" (69035, м. Запоріжжя, пр-т. Маяковського, 11, ідентифікаційний код 30545956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда - Трейдинг" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, буд. 29, кв. 28, ідентифікаційний код 37029549) 5 534 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 09 коп. основного боргу, 652 (шістсот п'ятдесят дві) грн. 77 коп. пені, 131 (сто тридцять одну) грн. 35 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 28 (двадцять шість) грн. 69 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 1 367 (одну тисячу триста шістдесят сім) грн. 80 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 1 638 (одна тисяча шістсот тридцять вісім) грн. 15 коп. основного боргу та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 0 (нуль) грн. 07 коп. в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 09.08.2013р.

Суддя В.М. Соловйов