Ухвала

від 09.04.2013 по справі 2а-11761/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 р.Справа № 2а-11761/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі № 2а-11761/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармонія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.10.2012 року №0000770221 та №0000780221.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що керівником ХОДПІ на підставі акту від 24.09.2012 року №1386/220/33092554 про результати виїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Гармонія» з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за вересень 2011 року та податку на прибуток за 3 квартал 2011 року по операціям з ТОВ «МАГІК» (код 23363426) прийняти податкові повідомлення-рішення від 11.10.2012 року №0000770221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 108063,00 грн. та від 11.10.2012 року №0000780221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 82848,00 грн. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправним, прийнятим безпідставно та всупереч вимогам діючого законодавства внаслідок вільного тлумачення фахівцями ДПС вимог діючого законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: ст. 138, ст. 139, ст. 198 Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "Гармонія" зареєстроване в якості юридичної особи Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 22.07.2004 року.

З наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та пояснень сторін, судом встановлено, що ТОВ "Гармонія" перебуває на обліку у ХОДПІ та є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення на перевірку від 20.09.2012 року №650 виданого Харківською ОДПІ, згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, наказу Харківської ОДПІ від 20.09.2012 року №596 фахівцями ХОДПІ з 20.09.2012 року по 24.09.2012 року була проведена виїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "Гармонія" з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за вересень 2011 року та податку на прибуток за 3 квартал 2011 року по операціям з ТОВ «Магік» (код за ЄДРПОУ 23363426).

За результатами перевірки складено акт від 24.09.2012 року №1386/220/33092554, відповідно до якого встановлено наступні порушення:

- ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 3 квартал 2011 року у сумі 82848,00 грн..

- п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року у сумі 72042,00 грн.

За наслідками акту перевірки від 24.09.2012 року №1386/220/33092554 начальником ХОДПІ 11.10.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000770221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та №0000780221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що між ТОВ «Магік» (постачальник) та ТОВ "Гармонія" (покупець) 01.09.2011 року було укладено договір поставки №33.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Магік» поставляє та передає у власність ТОВ "Гармонія" визначений товар, а «Покупець» зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно оплатити його на умовах договору.

02.09.2011 року до вказаного договору поставки було прийнято додаткову угоду №1, відповідно до якої покупець самостійно, своїм транспортом перевозить товар зі складу постачальника.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, ТОВ "Гармонія" отримало від ТОВ «Магік» риб'ячий жир, транспортування якого здійснювалось ТОВ "Гармонія" відповідно до наявних в матеріалах справи подорожніх листів на автомобілі Фіат «Добло», який належить на праві власності ТОВ "Гармонія" згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Товар було отримано директором ТОВ "Гармонія", про що свідчать накази про відрядження в м.Дніпропетровськ з метою отримання сировини (риб'ячого жиру) від ТОВ «Магік» та копії журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік.

ТОВ "Гармонія" згідно наявних матеріалів справи було оприбутковано отриманий від ТОВ «Магік» риб'ячий жир за рахунком 201 Сировина й матеріали, що також підтверджується наявними в матеріалах справи актами контрольних перевірок інвентаризації цінностей та інвентаризаційними описами товарно - матеріальних цінностей.

Також, в матеріалах справи міститься довідка ТОВ "Гармонія" №20 від 18.10.2012 року про надходження та використання сировини від ТОВ «Магік», відповідно до якої у вересні 2011 року ТОВ "Гармонія" отримало від ТОВ «Магік» згідно договору №33 від 01.09.2011 року риб'ячий жир в кількості 1330 кг на загальну суму 432250,00 грн., з якого була виготовлена та реалізована готова продукція «Риб'ячий жир в капсулах» ТУУ 15.4-33092554-004:2008.

За результатами купівлі - продажу товару за договором поставки №33 від 01.09.2011 року, ТОВ "Гармонія" були отримані відповідні податкові накладні №10 від 02.09.2011 року, №36 від 06.09.2011 року, №44 від 09.09.2011 року, №52 від 16.09.2011 року, №53 від 21.09.2011 року, №56 від 23.09.2011 року, №57 від 30.09.2011 року, які відповідають вимогам податкового законодавства, на загальну суму податку на додану вартість 72041,66 грн.

Вказані податкові накладні було включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладених за вересень 2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору №9-Уст «Уступки права вимоги» від 10.10.2011 року ТОВ «Магік» Кредитор уступає, а ТОВ «Ле Гран» (Новий кредитор) бере на себе право вимоги виконання зобов'язань по договору постачання №33 від 01.09.2011 року на суму 432250,00 грн., в т.ч. ПДВ, укладеного між Кредитором і ТОВ «Гармонія» (Боржник). Згідно п.1.3 Кредитор, у момент підписання договору зобов'язан передати Новому кредитору копію договору постачання №33 від 01.09.2011 року, та копії інших договірних документів, підтверджуючих дійсність і правомочність права вимоги. Згідно п.1.5 після підписання договору зменшується заборгованість Кредитора перед Новим кредитором на суму 432250,00 грн.

Згідно повідомлення №9 від 10.10.2011 року ТОВ «Магік» уступило право вимоги боргу у сумі 432250,00 грн., який виник по договору постачання №33 від 01.09.2011 року, укладеного між ТОВ «Магік» та ТОВ «Гармонія», Новому кредитору - ТОВ «Ле Гран».

З огляду на зміну кредитора, ТОВ "Гармонія" перерахувало заборгованість за договором поставки №33 від 01.09.2011 року на користь ТОВ «Ле Гран», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківських виписок.

Отримання, використання у власній господарській діяльності та подальша реалізація товару, виготовленого з отриманої сировини, підтверджується наявними матеріалами справи, а саме: висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, технічними умовами виготовлення «Риб'ячого жиру в капсулах», які погоджені з головним санітарним лікарем України та зареєстровані у Всеукраїнському державному науково-виробничому центрі стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів, протоколом дослідження проб харчових продуктів, результатами санітарно-мікробіологічних досліджень, видатковими накладними на отримання ТОВ «Грінвіч» від ТОВ "Гармонія" товару «Риб'ячий жир в капсулах».

Таким чином, письмові докази, а саме первинна документація в сукупності, свідчать про реальність виконання укладеного між ТОВ "Гармонія" та ТОВ «Магік» договору.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про невідповідність податкових повідомлень - рішень ХОДПІ від 11.10.2012 року №0000770221 та №0000780221 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність їх скасування.

В зв'язку з тим, що ХОДПІ не мала належних підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ТОВ "Гармонія" штрафних (фінансових) санкцій, а тому позовні вимоги ТОВ "Гармонія" підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року по справі № 2а-11761/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено. Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі № 2а-11761/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.