Рішення

від 07.08.2013 по справі 914/2514/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2013 р. Справа № 914/2514/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Струм-92», м.Одеса

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м.Жидачів Жидачівського району Львівської області

про стягнення 36 885,99 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Єфрентій С.В. - адвокат (довіреність №1/13 від 29.04.2013р.);

від відповідача Посікіра Р.Р. - начальник юридичного відділу (довіреність №23-5 від 08.04.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм-92» до Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про стягнення 36 885,99 грн., з яких 31 182,17 грн. основного боргу, 1 391,71 грн. пені, 279,03 грн. 3% річних та 33,08 грн. інфляційних втрат. Крім того у позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача 1 720,50 грн. судового збору та 4 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 27.06.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 17.07.2013р. Ухвалою суду від 17.07.2013р. розгляд справи відкладено на 07.08.2013р.

Представник позивача подав додаткові пояснення (від 07.08.2013р. вх.№31787/13) щодо розміру витрат на правову допомогу адвоката та щодо розстрочення виконання судового рішення, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача визнав обгрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, пені та 3% річних. Крім того представник відповідача просив розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (від 17.07.2013р. вх.№28185/13). В частині стягнення з ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" 4 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката представник відповідача заперечив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

встановив:

23.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм-92» (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (покупець) укладено договір поставки №С150112, відповідно до умов якого постачальник протягом дії договору поставляє, а покупець приймає та оплачує відповідно в установлені договором строки емальпровід, електротехнічну та іншу продукцію і матеріали (товар), зазначені у рахунках-фактурах постачальника, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.3.1. договору ціна на товар встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що у випадках отримання товарного кредиту, надається відстрочка платежу на один місяць (22 банківських дня) з моменту поставки товару.

У позовній заяві позивач зазначає, що на виконання умов договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 31 182,17 грн.

Однак відповідач умов договору не виконав, не здійснив оплату за поставлений йому товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 31 182,17 грн.

Відповідно до п.5.1. договору у випадках недодержання строків здійснення платежів у відповідності до п.3.2. договору покупець сплачує постачальнику за кожен день прострочки пеню у розмірі 0,5% від вартості партії товару, зазначеній у рахунку-фактурі, але не більше 2-х ставок НБУ, яка діяла в даний період.

Отже на підставі п.5.1. договору позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1 391,71 грн.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних від простроченої суми у розмірі 279,03 грн. та інфляційні втрати, розмір яких становить 33,08 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 36 885,99 грн., з яких 31 182,17 грн. основного боргу, 1 391,71 грн. пені, 279,03 грн. 3% річних та 33,08 грн. інфляційних втрат.

Також позивач просить у позовній заяві стягнути з відповідача 1 720,50 грн. судового збору та 4 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними №847 від 10.12.2012р. на суму 4 235,68 грн., №1 від 02.01.2013р. на суму 2 337,36 грн. та №67 від 06.02.2013р. на суму 24 609,13 грн. Копії вказаних накладних містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що у випадках отримання товарного кредиту, надається відстрочка платежу на один місяць (22 банківських дня) з моменту поставки товару.

Відповідачем не було здійснено жодних оплат за поставлений йому товар по вищезазначеним накладним.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач у поданому відзиві визнає існування у ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм-92».

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також враховуючи те, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнає існування у нього заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 31 182,17 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.1. договору у випадках недодержання строків здійснення платежів у відповідності до п.3.2. договору покупець сплачує постачальнику за кожен день прострочки пеню у розмірі 0,5% від вартості партії товару, зазначеній у рахунку-фактурі, але не більше 2-х ставок НБУ, яка діяла в даний період.

Відтак, перевіривши розрахунок розміру пені, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1 391,71 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 279,03 грн. 3% річних та 33,08 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Щодо поданого відповідачем відзиву, в якому ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців суд зазначає наступне.

Необхідність розстрочення виконання судового рішення відповідач обґрунтовує тим, що ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" перебуває у складному фінансово-економічному становищі, а також обґрунтовує зменшенням обсягів виробництва та збуту продукції, виконанням численних боргових зобов'язань перед контрагентами та наявністю загрози банкрутства та наявністю інших обставин, що позбавляють товариство можливості вчасно і у повному обсязі сплатити суму боргу.

В підтвердження вищевикладеного відповідачем до відзиву долучено наступні докази: довідку про обсяги виготовленої товарної продукції у 2013р., обсяги реалізованої готової продукції у 2013р. та про наявність дебіторської заборгованості; податкову декларацію з податку на прибуток підприємства; та баланс підприємства станом на 31.12.2012р.

Згідно п.6 ст.83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно із п.7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п.7.2. вищезазначеної постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, враховуючи матеріальний стан та матеріальні інтереси як відповідача, так і позивача, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вважає що клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на 12 місяців не підлягає задоволенню, однак, враховуючи подані відповідачем докази скрутного фінансово-економічного становища ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", суд вважає за доцільне відстрочити виконання судового рішення на 2 місяці до 07.10.2013р.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката суд зазначає наступне.

10.06.2013р. адвокат Єфрентій Сергій В'ячеславович та ТзОВ «Струм-92» (клієнт) уклали договір про надання правової допомоги. В підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем долучено до матеріалів справи копію прибуткового касового ордеру на суму 4 000,00 грн. Оригінал вказаного прибуткового касового ордеру оглянутий в судовому засіданні.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до п.6.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно із п.6.5. вказаної постанови розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи те, що розмір відшкодування витрат на правову допомогу є завищеним відносно ціни позову, беручи до уваги тривалість розгляду і складність справи, час, який міг витратити представник позивача на підготовку матеріалів та час витрачений представником позивача для участі у судових засіданнях, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №524 від 13.06.2013р. на суму 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627, 628, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, ст.ст.82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (81700, Львівська область, м.Жидачів, вул.Фабрична, будинок 4, код ЄДРПОУ 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Струм-92» (65013, м.Одеса, Миколаївська дорога, 197, код ЄДРПОУ 19038465) основний борг в розмірі 31 182,17 грн., пеню в розмірі 1 391,71 грн., 3% річних в розмірі 279,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 33,08 грн., витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 3 000,00 грн. та судового збору в розмірі 1 720,50 грн. з відстрочкою виконання рішення на 2 місяці до 07.10.2013р.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 12.08.2013р.

Суддя Петрашко М.М.