Рішення

від 06.08.2013 по справі 904/4194/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.08.13р. Справа № 904/4194/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОР ПРОМ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 111 456,05 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: Машлятін О.А., представник за довіреністю № 170 від 25.01.13р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 29.05.13р. порушено провадження у справі №904/4194/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОР ПРОМ" (далі - відповідач) про стягнення 111 456,05 грн. та вилучення і передачі позивачу предмет лізингу. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні 17.06.13р.

Ухвалою господарського суду від 17.06.13р. продовжено строк вирішення спору по суті до 13.08.13р. та відкладено розгляд справи на 06.08.13р.

06.08.13р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи: власне письмове підтвердження; Акт звірки; Акт прийому-передачі майна в користування від 28.11.07; пояснення стосовно не сплати судового збору.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходяться конверти з ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.13р. та від 17.06.13р., які направлялися на адресу відповідача та були повернуті поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

В матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.48-49), відповідно якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.07р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асамір" ЛТД (далі - Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 071122-29/ФЛ-Ю-С (далі - Договір фінансового лізингу), відповідно до умов п. 1.1. якого, предметом даного Договору є надання позивачем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до Договору) - далі за текстом Договору - "Майно" або "предмет лізингу", для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

В п. 1.2. Договору фінансового лізингу зазначено про те, що майно є власністю позивача протягом усього строку дії даного Договору.

Строк користування Лізингоодержувачем майном становить 61 (шістдесят один) місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3. даного Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим Договором (п. 2.1. Договору фінансового лізингу).

Відповідно до п. 2.1. Договору фінансового лізингу, в разі дострокового розірвання цього Договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та інших випадках дострокового повернення майна, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути майно позивачу, а позивач зобов'язаний прийняти майно у Лізингоодержувача.

Як зазначено в п. 3.1. Договору фінансового лізингу, Лізингоодержувач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5. Договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна (п. 3.1.1.); винагороду (комісію) позивачу за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1.-3.4.5. Договору (п. 3.1.2.).

Загальна вартість майна на момент укладення Договору складає: без ПДВ - 413416,67 грн., крім того ПДВ 20 % - 82 683,33 грн., разом з ПДВ 20 % - 496 100,00 грн. (п.3.2. Договору фінансового лізингу).

В п. 3.3. Договору фінансового лізингу зазначено про те, що загальна сума винагороди (комісії) позивачу за отримане в лізинг майно за цим Договором складає суму без ПДВ 20 % - 179 122,06 грн., при умові дотримання Лізингоодержувачем встановленого Договором Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору). Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1.-3.4.5. Договору.

Згідно п. 3.4. Договору фінансового лізингу, платежі за Договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача у наступному порядку: Лізингоодержувач здійснює платежі за цим Договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) з коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Пунктом 3.5. Договору фінансового лізингу передбачено, що Лізингоодержувач зобов'язується здійснювати погашення заборгованості перед позивачем у наступному порядку:

- сплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди (комісії) позивачу за отримане в лізинг майно;

- сплата суми поточної заборгованості з нарахованої винагороди (комісії) позивачу за отримане в лізинг майно;

- сплата простроченої заборгованості з відшкодування частини вартості майна згідно Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору);

- сплата поточної заборгованості з відшкодування частини вартості майна згідно Графіку сплати платежів (Додаток № 1 до Договору);

- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення Лізингоодержувачем обов'язків за даним Договором.

У випадку перерахування Лізингоодержувачем платежів за цим Договором (як чергових лізингових платежів, так і прострочено заборгованості) у порушення вищевказаної черговості, позивач має право самостійно перерозподілити отримані відЛізингоодержувача кошти, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерська проводок.

Як зазначено в п. 3.7. Договору, Лізингоодержувач не має права затримувати платежі за Договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна.

Відповідно до п. 3.9. Договору фінансового лізингу, датою виконання будь-якого платежу за Договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок позивача. Лізинговий платіж, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою накладання штрафних санкцій передбачених в пункті 11.2. даного Договору.

В п. 4.3. Договору фінансового лізингу зазначено про те, що приймання Лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання Акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам Договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюються печатками сторін.

У випадку дострокового припинення Договору, якщо інше не передбачено згодою сторін, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути позивачеві майно в тому стані, в якому він його одержав, з врахуванням нормального зносу, який виник в період дії Договору. В разі необхідності, на вимогу позивача, Лізингоодержувач за власний рахунок відновлює майно до стану, в якому воно було отримане Лізингоодержувачем (п. 4.4. Договору фінансового лізингу).

Позивач має право здійснювати контроль за дотриманням Лізингоодержувачем умов даного Договору (п. 8.1.1. Договору фінансового лізингу).

Лізингоодержувач, як зазначено в п. 8.2.1. Договору фінансового лізингу, зобов'язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення позивачу звіту у формі встановленій сторонами (Додаток № 3 до цього Договору).

Пунктом 10.1. Договору фінансового лізингу передбачено, що позивач має право вилучити майно в таких випадках:

10.1.1. Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору);

10.1.2. Лізингоодержувач використовує майно не у відповідності до умов Договору або його призначення;

10.1.3. Якщо Лізингоодержувач порушує пункти 5.3., 5.5. цього Договору;

10.1.4. Якщо Лізингоодержувач не виконує умов гарантії на майно, не підтримує майно в справному стані (в т.ч. не проводить капітальний ремонт майна в разі, якщо такий ремонт потрібен), що погіршує технічний стан майна;

10.1.5. Якщо Лізингоодержувач порушує умови статті 7 цього Договору;

Як зазначено в п. 10.2. Договору фінансового лізингу, у випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1. - 10.1.5. даного Договору, позивач направляє Лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття позивачем рішення про розірвання Договору, є рекомендований або цінний лист позивача. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, на протязі 7 робочих днів з моменту направлення позивачем на адресу Лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути майно позивачу. Примусове вилучення майна здійснюється у відповідності з чинним законодавством України.

Пунктом 11.2.1. Договору фінансового лізингу передбачено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1. даного Договору та Графікомсплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим позивачеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів позивач буде змушений нести збитки (в тому числі пов'язані з збільшенням процентної ставки завикористання кредитних коштів, або інші), Лізингоодержувач у термін 5 банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від позивача.

В п. 11.2.2. Договору фінансового лізингу зазначено , що якщо Лізингоодержувач та/або інші особи, яким майно, при обов'язковій наявності відповідного письмового дозволу позивача, може бути надано Лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна у відповідності до статті 10 даного Договору, Лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується неустойка, від загальної вартості майна на момент укладання Договору, вказаної в пункті 3.2. Договору, за кожний день прострочення строку повернення майна.

За використання майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно пункту 8.2.1. цього Договору, порушення умов пункту 14.7. цього Договору - штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості майна на момент укладання цього Договору за кожен випадок такого порушення ( п. 11.2.3. Договору фінансового лізингу).

Крім того, згідно п. 11.2.5. Договору фінансового лізингу, за порушення процедури вилучення майна, порушення положень статті 7, пунктів 5.3.,5.5. цього Договору - штраф у розмірі 10 (десять) відсотків загальної вартості майна на момент укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення.

Відповідно до умов п. 16.3.2. Договору фінансового лізингу, на вимогу позивача цей Договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадку, коли Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору).

Даний Договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і стає обов'язковим для сторін. Дія Договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 18.1. Договору фінансового лізингу).

Так, відповідно до умов вищезазначеного Договору фінансового лізингу позивач передав Лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме: екскаватор ЕК 14-20, 2007 року випуску, реєстраційний номер 11681КС, заводський номер 3164, номер двигуна 293197 , номер шасі 698 (далі - майно або предмет лізингу), що підтверджує Акт прийому-передачі майна від 28.11.07р. (а.с.67), а Лізингоодержувач зобов'язався своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі та нести інші обов'язки, передбачені умовами Договору фінансового лізингу та чинного законодавства.

08.07.09р. між позивачем, Лізингоодержувачем та відповідачем було укладено Договір № 090626-19/І про передання прав та обов'язків, відповідно до умов якого всі права та обов'язки Лізингоодержувача за Договором фінансового лізингу № 071122-29/ФЛ-Ю-С від 22.11.07р. перейшли до відповідача. Крім того, відповідачу був переданий предмет лізингу, що підтверджує Акт прийому-передачі майна від 08.07.09 р.(а.с.29).

Протягом строку дії Договору фінансового лізингу, до нього вносились зміни шляхом підписання додаткових угод від 27.10.08р., від 08.07.09р. та від 11.03.11р. Зокрема, додатковою угодою до Договору фінансового лізингу від 11.03.11р. було викладено в новій редакції Графік сплати лізингових платежів (Додаток №1 до Договору).

Як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконував умови Договору фінансового лізингу, а саме не сплачував належним чином лізингові платежі, внаслідок чого за період з вересня 2012р. по грудень 2012р. за ним виникла заборгованість в розмірі 30434,66 грн., а саме:

- з 05.10.12р. існує заборгованість на суму 16 479,53 грн., з яких 2 395,71 грн. - залишок несплаченого лізингового платежу за вересень 2012р. та 14 083,82 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингового платежу за жовтень 2012р., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-16239 від 05.10.12р., а.с.32);

- з 05.11.12р. заборгованість збільшилась на суму 13 148,32 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-18256 від 05.11.12р., а.с.33);

- з 05.12.12р. заборгованість збільшилась на суму 806,81 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура № СФ-20463 від 05.12.12р., а.с.34).

Позивач звертає увагу суду на те, що нарахування лізингових платежів здійснювалось з коригуванням на зміну курсу гривні до долару США відповідно до вимог пунктів 3.4.1.-3.4.5. Договору (розрахунки лізингових платежів наведені в Довідках про нарахування лізингових платежів).

27.12.12р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання Договору фінансового лізингу, у зв'язку з тим, що відповідач має прострочену заборгованість та прострочення становить більше 30 днів. Враховуючи зазначене, позивач вимагав в строк до 31.12.12р. включно повернути предмет лізингу (а.с.30, 31).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по Договору фінансового лізингу, позивачем були нараховані для сплати відповідачу:

- на підставі п. 11.2.1. Договору пеня в розмірі 2 032,89 грн.;

- на підставі 11.2.2. Договору неустойка за прострочення повернення майна в розмірі 18552,78 грн.;

- на підставі 11.2.3. Договору штраф за порушення п. 8.2.1. Договору в розмірі 9922,00 грн.;

- на підставі 11.2.5. Договору штраф за порушення процедури вилучення майна в розмірі 49 610,00 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані для сплати відповідачу 3 % річних в розмірі 407,72 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 30 434,66 грн., пеню в розмірі 2 032,89 грн.; штраф за порушення п. 8.2.1. Договору в розмірі 9 922,00 грн., неустойку за прострочення повернення майна в розмірі 18 552,78 грн., штраф за порушення процедури вилучення майна в розмірі 49610,00 грн., 3 % річних в розмірі 407,72 грн., всього 110 960,05 грн.; вилучити та передати позивачу предмет лізингу, а саме екскаватор ЕК 14-20, 2007 року випуску, реєстраційний номер 11681КС, заводський номер 3164, номер двигуна 293197, номер шасі 698 за залишковою вартістю 496,00 грн.

Доказів виконання зобов'язання по Договору фінансового лізингу на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 292 Господарського кодексу України, правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до Господарського кодексу України та інших законів.

Частини 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті лізингових платежів та ненадання ним належних та допустимих доказів, які б спростовували таке невиконання, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по лізинговим платежам в розмірі 30434,66 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 11.2.1. Договору фінансового лізингу передбачено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1. даного Договору та Графікомсплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим позивачеві, понад вказану пеню.

На підставі п. 11.2.1. Договору позивачем була нарахована для сплати відповідачу пеня в розмірі 2 032,89 грн., розрахунок якої судом перевірено та визнано таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 11.2.2. Договору фінансового лізингу передбачено, що якщо Лізингоодержувач та/або інші особи, яким майно, при обов'язковій наявності відповідного письмового дозволу позивача, може бути надано Лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна у відповідності до статті 10 даного Договору, Лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується неустойка, від загальної вартості майна на момент укладання Договору, вказаної в пункті 3.2. Договору, за кожний день прострочення строку повернення майна.

На підставі 11.2.2. Договору позивачем була нарахована для сплати відповідачу неустойка за прострочення повернення майна в розмірі 18 552,78 грн., розрахунок якої судом перевірено та визнано таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 11.2.3. Договору фінансового лізингу передбачено, що за використання майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно пункту 8.2.1. цього Договору, порушення умов пункту 14.7. цього Договору - штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості майна на момент укладання цього Договору за кожен випадок такого порушення

На підставі 11.2.3. Договору позивачем був нарахований для сплати відповідачу штраф за порушення п. 8.2.1 Договору в розмірі 9 922,00 грн., розрахунок якого судом перевірено та визнано таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 11.2.5. Договору фінансового лізингу передбачено, що за порушення процедури вилучення майна, порушення положень статті 7, пунктів 5.3.,5.5. цього Договору - штраф у розмірі 10 (десять) відсотків загальної вартості майна на момент укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення.

На підставі 11.2.5. Договору позивачем був нарахований для сплати відповідачу штраф за порушення процедури вилучення майна в розмірі 49 610,00 грн., розрахунок якого судом перевірено та визнано таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем були нараховані для сплати відповідачу 3 % річних в розмірі 407,72 грн., розрахунок яких судом також перевірено та визнано таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом (п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг").

В п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" зазначено про те, що лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства та умови Договору фінансового лізингу, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо вилучення та передачі позивачу предмету лізингу за залишковою вартістю є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки закінчився строк лізингу та відповідач має прострочення сплати лізингових платежів понад 30 днів, що є підставами для повернення з лізингу майна.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись Законом України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОР ПРОМ" (49127, м.Дніпропетровськ, вул. Фронтова, буд. 56, код ЄДРПОУ 35933350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27-Т, код ЄДРПОУ 33880354) заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 30 434,66 грн. (тридцять тисяч чотириста тридцять чотири грн. 66 коп.), пеню в розмірі 2 032,89 грн. (дві тисячі тридцять дві грн. 89 коп.); штраф за порушення п. 8.2.1 Договору в розмірі 9922,00 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять дві грн. 00 коп.), неустойку за прострочення повернення майна в розмірі 18 552,78 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві грн. 78 коп.), штраф за порушення процедури вилучення майна в розмірі 49 610,00 грн. (сорок дев'ять тисяч шістсот десять грн. 00 коп.), 3 % річних в розмірі 407,72 грн. (чотириста сім грн. 72 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 229,12 грн. (дві тисячі двісті двадцять дев'ять грн. 12 коп.).

Вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОР ПРОМ" (49127, м.Дніпропетровськ, вул. Фронтова, буд. 56, код ЄДРПОУ 35933350) та передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27-Т, код ЄДРПОУ 33880354) предмет лізингу, а саме екскаватор ЕК 14-20, 2007 року випуску, реєстраційний номер 11681КС, заводський номер 3164, номер двигуна 293197, номер шасі 698 за залишковою вартістю 496,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 12.08.13р.