Рішення

від 12.08.2013 по справі 907/677/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

12.08.2013 Справа № 907/677/13

За позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тячівському районі, м. Тячів

до відповідача Тячівського виробничого управління житлово - комунального господарства, м. Тячів

про стягнення суми 8 234 грн. невиконаних зобов'язань по мировій угоді, затвердженій у справі господарського суду Закарпатської області № 6/24 про банкрутство Тячівського виробничого управління житлово - комунального господарства,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

представники :

Позивача - Василиндра М.М. довіреність № 309/01-8 від 08.04.2013 року

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тячівському районі, м. Тячів заявлено позов до відповідача Тячівського виробничого управління житлово - комунального господарства, м. Тячів про стягнення суми 8 234 грн. невиконаних зобов'язань по мировій угоді, затвердженій у справі господарського суду Закарпатської області № 6/24 про банкрутство Тячівського виробничого управління житлово - комунального господарства.

Представник позивача просить задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує про невиконання відповідачем зобов'язань згідно умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Закарпатської області від 28.07.2010 року, в тому числі щодо непогашеної заборгованості в сумі 8 234 грн. за період з 1 січня по 30 червня 2013 року (I - II квартал 2013 року).

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала суду про порушення провадження у справі від 02.07.2013 року, ухвали суду про відкладення розгляду справи від 16.07.2013 року та 30.07.2013 року, надіслані на адресу відповідачу, зазначену в позовній заяві; повідомлення про вручення ухвали від 02.07.2013 року долучено до матеріалів справи) у судові засідання 16.07.2013 року, 30.07.2013 року та 12.08.2013 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав. Згідно приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню, а тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

28.07.2010 року ухвалою господарського суду Закарпатської області по справі № 6/24 було затверджено мирову угоду, укладену між кредиторами в особі комітету кредиторів у справі про банкрутство (5 юридичних осіб, в тому числі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Тячівському районі) та боржником - Тячівським виробничим управлінням житлово - комунального господарства.

Статтею 3.2. мирової угоди визначено, що боржником за рахунок коштів, отриманих з державного та місцевого бюджетів, власних доходів буде погашено до 30.06.2015 року згідно черговості, визначеної реєстром кредиторів, заборгованість в сумі 2 124 328 грн., в тому числі заборгованість перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тячівському районі в сумі 49 398 грн.

Згідно статті 4.2. зазначеної мирової угоди встановлено, що кредитори погоджуються на відстрочення та розстрочення платежів за вимогами конкурсних кредиторів у відповідності з узгодженим графіком, зокрема, заборгованість перед кредитором Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тячівському районі в сумі 49 398 грн. розстрочена шляхом визначення щоквартальних платежів в сумі 4 117 грн. на період з 2011 року по 2013 рік включно.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в обумовлені мировою угодою строки не виконав свої зобов'язання, чим порушив умови мирової угоди, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Тячівського виробничого управління житлово - комунального господарства 8 234 грн. боргу, несплаченого протягом періоду з першого по другий квартал 2013 року.

Частиною 1 ст. 35 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" (у редакції, яка діяла на час укладення мирової угоди) зазначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється угодою сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 37 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'являти свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою (ч. 8 ст. 39 Закону України). Зазначена норма передбачає, що при зверненні з вимогами про стягнення боргу у разі невиконання боржником мирової угоди, до уваги беруться лише обставини, які з'явилися після затвердження господарським судом мирової угоди в процедурі банкрутства. Кредитор не повинен доказувати наявність грошового зобов'язання, що існувало до затвердження мирової угоди.

Враховуючи вищенаведені положення та те, що мирова угода одночасно є і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство, позивач обґрунтовано звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості, посилаючись на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за мировою угодою.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на наведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми невиконаних зобов'язань по мировій угоді документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані. Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 720 грн. 50 коп.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Тячівського виробничого управління житлово - комунального господарства, м. Тячів, вул. Леніна, 15 (код ЄДРПОУ 03344183) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тячівському районі, м. Тячів, вул. Незалежності, 23 (код ЄДРПОУ 25450477) суму 8 234 (Вісім тисяч двісті тридцять чотири гривень) грн. невиконаних зобов'язань по мировій угоді, затвердженій у справі господарського суду Закарпатської області № 6/24 про банкрутство Тячівського виробничого управління житлово - комунального господарства.

3. Стягнути з Тячівського виробничого управління житлово - комунального господарства, м. Тячів, вул. Леніна, 15 (код ЄДРПОУ 03344183) в доход Державного бюджету України (банк одержувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, отримувач коштів - державний бюджет м. Ужгород 22030001; рахунок отримувача - 31211206783002; код отримувача - 38015610) суму 1 720 (Одна тисяча сімсом двадцять гривень) грн. 50 коп. судового збору.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.08.2013 року

Суддя Пригара Л.І.