Рішення

від 08.08.2013 по справі 914/1955/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2013 р. Справа №914/1955/13

за позовом: Прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави, в особі позивача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Львівського обласного об'єднання всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.Т.Шевченка, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Львівська міська рада, м.Львів

про стягнення орендної плати в сумі 51'977,37 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.І.

Від прокуратури: Леонтьєва Н.Т.

Представники:

від позивача: Романяк М.О.;

від відповідача: Деркач Д.О.; Пітко Я.М., Коров'як Б.Е.

від третьої особи: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Прокурором Галицького району м.Львова в інтересах держави, в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради подано позов до Львівського обласного об'єднання всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.Т.Шевченка про стягнення заборгованості в сумі 51' 977,37 грн., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Львівська міська рада.

Ухвалою суду від 24.05.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 11.06.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. У судових засіданнях 25.06.2013р. та 16.07.2013р. оголошувалася перерва. Ухвалою суду від 16.07.2013р. за клопотанням представника відповідача було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

У судовому засіданні 08.08.2013р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просять суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 51' 977,37 грн. Проти задоволення клопотання відповідача про звільнення його від сплати орендної плати заперечили.

У судовому засіданні 08.08.2013р. представники відповідача проти наявності заборгованості зі сплати орендної плати на суму 51'977,37 грн. не заперечили, однак просили суд звільнити відповідача від стягнення такої з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання представник третьої особи не з'явився, вимог ухвали суду від 11.06.2013р. не виконав, письмових пояснень по суті спору не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

04.06.2009р. Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець, позивач) та Львівське обласне об'єднання всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка (орендар, відповідач) уклали договір оренди нерухомого майна №Г-7175-9 (надалі по тексту - договір), відповідно до п.1 якого орендодавець на підставі наказів управління комунальної власності від 02.10.2007р. №787-0, 06.03.2009р. №85-О, договору оренди від 28.02.1994р. №6179 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП «Старий Львів» (балансоутримувач). Об'єктом оренди є приміщення, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Друкарська, 6, загальною площею 93,3 кв.м. Термін договору визначений на 2 роки 364 дні з 4 червня 2009 року до 3 червня 2012 року. Перебіг терміну дії договору оренди та настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати його підписання (п.п.4.1,4.2 договору). Розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Львова, затвердженої ухвалою міської ради №2569 від 09.04.2009р. і складає 2' 948,09 грн. за місяць без ПДВ. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п.5.1 договору). Розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку (п.п.5.2, 5.3 договору). Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.7.2 договору).

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами без жодних застережень, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.03.2013р. становить 93'847,12 грн.

Відповідач своїх зобов'язань за договором в повному обсязі не виконав заборгувавши 51' 977,37 грн. зі сплати орендної плати за період з 01.06.2009р. по 03.06.2012р. (розрахунок заборгованості знаходиться у матеріалах справи).

Станом на день прийняття рішення докази сплати заборгованості по орендній платі відсутні.

При прийняття рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за договором у розмірі 51' 977,37 грн. за період з 01.06.2009р. по 03.06.2012р. (розрахунки містяться у матеріалах справи), а тому вимога позивача про стягнення такої заборгованості є обґрунтованою.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що заборгованість виникла через те, що Львівська міська рада (третя особа) невчасно здійснювала виплати фінансової підтримки за 2011р., а тому просить на підставі ст.193, ч.3 ст.219 ГК України звільнити його від сплати орендної плати.

З даного приводу суд відзначає наступне. Відповідно до ст.193 ГПК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Стаття 216 ГПК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.218 ГПК України).

Згідно ч.3 ст.219 ГПК України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Покликання відповідача на ту обставину, що заборгованість за договором перед позивачем виникла через невчасне виконання третьою особою своїх зобов'язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності чи зменшення її розміру, оскільки зобов'язання зі сплати орендної плати, яке існує між позивачем і відповідачем, є відмінним від зобов'язання третьої особи перед відповідачем щодо виплати фінансової підтримки. Крім того, наведені вище положення закону дозволяють звільнити від відповідальності або зменшити її розмір. Натомість відповідач просить звільнити його від стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, а остання є зобов'язанням за договором, а не господарсько-правовою відповідальністю. Таким чином, підстави для застосування ч.3 ст.219 ГПК України у даному випадку відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Зважаючи на зазначене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір підлягає до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.526 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,216,218,219,283,286 Господарського кодексу України та ст.ст. 3, 12, 29, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівського обласного об'єднання всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.Тараса Шевченка (79008, м.Львів, вул. Друкарська,6, код ЄДРПОУ 20816206) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) 51' 977,37 грн. заборгованості з орендної плати.

3. Стягнути з Львівського обласного об'єднання всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.Тараса Шевченка (79008, м.Львів, вул. Друкарська,6, код ЄДРПОУ 20816206) в доход Державного бюджету України 1'720,50 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 08.08.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 12.08.2013р.

Суддя Яворський Б.І.