Постанова

від 08.08.2013 по справі 802/3161/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 серпня 2013 р. Справа № 802/3161/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Щербатюк Любові Євгеніївни

представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Наляжний І.Т. - керівник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство Грузьке"

про: стягнення 64 547 грн. 85 коп.

ВСТАНОВИВ :

В липні 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство Грузьке" про стягнення заборгованості в сумі 64 547 грн. 85 коп., з них, адміністративно-господарські санкції в розмірі 63 456 грн. 51 коп. (шістдесят три тисячі чотириста п'ятдесят шість грн. 51 коп.), пеня в розмірі 1091 грн. 34 коп. (одна тисяча дев'яносто одна грн. 34 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, в порушення статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі встановленому чинним законодавством.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, 08.08.2013р. надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Окремо зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь представника позивача в судовому засіданні - не обов'язкова, суд, визнав можливим проводити розгляд справи в за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до звіту товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство Грузьке" про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становить 69 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 особа, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 3 особа; фонд оплати праці штатних працівників становив 1456, 5 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 21 152 грн. 17 коп., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 63 456 грн. 51 коп.

Таким чином, позивач дійшов висновку, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 3 робочих місць і, як наслідок, самостійно розрахував в 06 рядку адміністративно-господарські санкції в розмірі трьох середньорічних заробітних плат на підприємстві.

Дані правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року.

Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини 3 статті 18-1 цього Закону, пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Частиною 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803 передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Визначаючись щодо позовних вимог, судом враховано той факт, що листом Гайсинського районного центру зайнятості від 29.05.2013 р. № 03-16/1074, повідомлено відділення Фонду, що від відповідача інформація про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких можуть працювати інваліди не надходила (а.с. 6). Тобто, як того вимагає законодавство України, звіти про наявність вакансій за 2012 рік підприємством до Гайсинського РЦЗ не подавались.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок).

Згідно із пунктом 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З аналізу наведених положень випливає, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати перед Фондом соціального захисту інвалідів, а у разі недотримання вимог чинного законодавства сплачувати адміністративно-господарські санкції.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що у 2012 році відповідачем не виконано обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда, чим порушено вимоги чинного законодавства України.

Крім того, відсутність поданих відповідачем звітів не спричинила обов'язку у центру зайнятості направляти інвалідів. Так, на думку суду, неподача вказаних звітів є суттєвим фактором, що впливає на загальну кількість інвалідів, які могли бути працевлаштовані за умови саме щомісячної подачі звітності ТОВ "Агропідприємство "Грузьке" до центру зайнятості.

Адміністративно-господарські санкції відповідач повинен був сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, однак до цього часу сума заборгованості до Державного бюджету сплачена не була.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Постановою Національного банку України від 21.03.2012 року № 102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 23.03.2012 року встановлена облікова ставка у розмірі 7,50 відсотків річних за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в розмірі 1091 грн. 34 коп.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем вжито залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 3 робочих місць.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач не забезпечив виконання абз. 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та не вжив всіх залежних від нього заходів по недопущенню порушення.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається бездіяльність відповідача, а також його вина у не працевлаштуванні інвалідів внаслідок неподачі щомісячної звітності до центру зайнятості у 2012 році, що є складовими господарського правопорушення. ТОВ "Агропідприємство "Грузьке" не здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, а тому є правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, з вищенаведених правових норм вбачається обов'язок роботодавця самостійно розраховувати та сплатити штрафні санкції, а судовий процес стягнення є вимушеною процедурою у випадку не сплати штрафних санкцій добровільно.

Відповідно до статей 11, 71 та 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство Грузьке" (вул. Леніна 9, с. Грузьке, Гайсинський район, Вінницька область, 23756, код ЄДРПОУ 33837325, р/р 26006010310111 у ПАТ "Міжрайонний Інвестиційний Банк", МФО 380582) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова 135А, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 37957640, одержувач: Держбюджет Гайсинського району, р/р 31219230700104, банк одержувача: ГУДКСУ у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, призначення платежу: *; код ЄДРПОУ платника, код бюджетної класифікації 50070000, символ звітності 230, "Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2012 рік) заборгованість в розмірі 64 547 грн. 85 коп. (шістдесят чотири тисячі п'ятсот сорок сім грн. 85 коп.), з них, адміністративно-господарські санкції в розмірі 63 456 грн. 51 коп. (шістдесят три тисячі чотириста п'ятдесят шість грн. 51 коп.), пеня в розмірі 1091 грн. 34 коп. (одна тисяча дев'яносто одна грн. 34 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя (підпис) Свентух Віталій Михайлович

Копія вірна:

суддя: секретар: