Ухвала

від 07.08.2013 по справі 816/1484/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 р.Справа № 816/1484/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Чалого І.С. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. по справі № 816/1484/13-а

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Спецавтоцентр"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецавтоцентр", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби, в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення -рішення від 06 березня 2013 року № 0000932204/46 та № 0000922204/470.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. по справі № 816/1484/13-а позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2013, відповідач подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Спецавтоцентр" 28 травня 1996 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 24389936) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ (том І а.с. 39).

Відповідачем у період з 12 лютого 2013 року по 13 лютого 2013 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Продсервіс 2012" (код 38066089), ТОВ "Самі Груп" (код 37026307), ТОВ "Леда-Ком" (код 37740565), ТОВ "Сі Гейт" (код 37265617), ТОВ "Всеукраїнська творча спілка" (код 32921777), ТОВ "Анві Продукт" (код 37106984), ТОВ "Арвет" (код 24370523), ТОВ "Стар Прайм" (код 37403093), ТОВ "Печерський міст ЛТД" (код 19015286), ПП "Дан-Кремінь" (код 35328465), ТОВ "Чєнгун" (код 36520455), ТОВ "Економ-Ресурс" (код 36581701), ТОВ "Імпекс Продгарант" (код 37142844), ТОВ "Верес Груп" (код 37400946), ТОВ "Спецпродсервіс" (код 37024734), ТОВ "ПГ "Інтексторг" (код 37144143), ТОВ "Реал Інвест" (код 36088493) за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року, у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з ОВС ВРКС СУ ДПС у Полтавській області підполковника податкової міліції Сєрякова О.А. від 08 лютого 2013 року.

За результатами перевірки 13 лютого 2013 року складено акт № 364/22.4-09/24389936 (том І том І а.с. 16-28), в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 201.1 та 201.6 статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено зменшення від'ємне значення об'єкта оподаткування з ПДВ за грудень 2011 року на суму 3524,00 грн. та занижено ПДВ на загальну суму 140932,00 грн., в тому числі:

за липень 2011 року - на 94000,00 грн.,

за серпень 2011 року - на 10850,00 грн.,

за листопад 2011 року - на 29606,00 грн.,

за грудень 2011 року - на 6476,00 грн.

На підставі акта перевірки від 13 лютого 2013 року № 364/22.4-09/24389936 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2013 року № 0000932204/46 (том І а.с. 14), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 3524,00 грн. та № 0000922204/470 (том І а.с. 12), яким позивачу збільшено зобов'язання з ПДВ на суму 140932,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 70466,00 грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органа, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, стали відомості про те, що господарська діяльність контрагентів позивача ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Арвет", ТОВ "Чєнгун", ПП "Анві Продукт" носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформований за рахунок вказаних підприємств податковий кредит позивача відповідачем правомірним не визнаний.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Спецавтоцентр" (Покупець) та ТОВ "Стар Прайм" (Продавець) 04 липня 2011 року укладено договір поставки № 04/07 (том ІІ а.с. 1) згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця запасні частини (товар), відповідно до накладних, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На підставі Договору від 04 липня 2011 року № 04/07 ТОВ "Стар Прайм" здійснено поставку, а позивачем оплачено запасні частини згідно видаткових накладних від 26 липня 2011 року № 3/2607 (том ІІ а.с. 2) - на суму 234000,00 грн., від 09 серпня 2011 року № 1/0908 (том ІІ а.с. 13) - на суму 9000,00 грн., від 24 листопада 2011 року № 1/2411 (том ІІ а.с. 34) - на суму 149400,00 грн.

Копіями банківських виписок, які наявні в матеріалах справи, підтверджено, що позивач оплатив визначений у видаткових накладних товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, а на підставі зазначених видаткових накладних належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Стар Прайм".

Для документального оформлення угоди з поставки ТОВ "Стар Прайм" складено податкові накладні (том ІІ а.с. 4, 16,34 (зворот)). Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з ПДВ.

Судом встановлено, що транспортування товару за вказаним договором забезпечувалось вантажним транспортом, про що свідчать належним чином оформлені ТТН.

Між ТОВ "Спецавтоцентр" (Покупець) та ТОВ "Арвет" (Продавець) 02 грудня 2011 року укладено договір поставки № 01/2012 (том ІІ а.с. 39) згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця запасні частини (товар), відповідно до накладних, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На підставі Договору від 02 грудня 2011 року № 01/2012 ТОВ "Арвет" здійснено поставку, а позивачем оплачено запасні частини згідно накладної від 15 грудня 2011 року № 1/1512 (том ІІ а.с. 42) - на суму 60000,00 грн.

Копіями банківських виписок, які наявні в матеріалах справи, підтверджено, що позивач оплатив визначений у видаткових накладних товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, а на підставі зазначеної накладної належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи, отримав товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Арвет".

Для документального оформлення угоди з поставки ТОВ "Арвет" складено податкову накладну (том ІІ а.с. 40). Суми ПДВ за зазначеною податковою накладною включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з ПДВ.

Встановлено, що транспортування товару за вказаним договором забезпечувалось вантажним транспортом про що свідчить належним чином оформлена ТТН (том ІІ а.с. 43) .

ТОВ "Спецавтоцентр" (Покупець) та ПП "Анві Продкут" (Продавець) 25 липня 2011 року укладено договір поставки № 1/2507 (том ІІ а.с. 46) згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця запасні частини (товар), відповідно до накладних, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На підставі Договору від 25 липня 2011 року № 1/2507 ПП "Анві Продкут" здійснено поставку, а позивачем оплачено запасні частини згідно видаткової накладної від 29 липня 2011 року № 1/2907 (том ІІ а.с. 48) - на суму 330000,00 грн.

Копіями банківських виписок, які наявні в матеріалах справи, підтверджено, що позивач оплатив визначений у видаткових накладних товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, а на підставі акта прийому-передачі товару належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи, отримав товарно-матеріальні цінності у ПП "Анві Продкут".

Для документального оформлення угоди з поставки ПП "Анві Продкут" складено податкову накладну (том ІІ а.с. 47). Суми ПДВ за зазначеною податковою накладною включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з ПДВ.

Судом встановлено, що транспортування товару за вказаним договором забезпечувалось вантажним транспортом про що свідчить належним чином оформлена ТТН (том ІІ а.с. 49) . Даний факт не заперечувався сторонами в судовому засіданні та знайшов своє підтвердження у матеріалах справи.

Між ТОВ "Спецавтоцентр" (Покупець) та ТОВ "Чєнгун" (Продавець) 25 жовтня 2011 року укладено договір поставки № 25/10 (том ІІ а.с. 58) згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця запасні частини (товар), відповідно до накладних, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На підставі Договору від 25 жовтня 2011 року № 25/10 ТОВ "Чєнгун" здійснено поставку, а позивачем оплачено запасні частини згідно накладної від 01 листопада 2011 року № 3/0111 (том ІІ а.с. 60) - на суму 28236,00 грн.

Копіями банківських виписок, які наявні в матеріалах справи, підтверджено, що позивач оплатив визначений у видаткових накладних товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, а на підставі акта прийому-передачі товару належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи, отримав товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Чєнгун".

Для документального оформлення угоди з поставки ТОВ "Чєнгун" складено податкову накладну (том ІІ а.с. 59). Суми ПДВ за зазначеною податковою накладною включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з ПДВ.

Судом встановлено, що транспортування товару за вказаним договором забезпечувалось вантажним транспортом про що свідчить належним чином оформлена ТТН (том ІІ а.с. 61) .

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Арвет", ТОВ "Чєнгун", ПП "Анві Продукт"), яка підтверджується договорами, видатковою та податковою накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, ТТН, банківськими виписками, актами прийому-передачі товару.

Судовим розглядом встановлено, що вищезазначені угоди з поставки виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинв між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаного договору між позивачем та ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Арвет", ТОВ "Чєнгун", ПП "Анві Продукт", що стала підставою для формування податкового кредиту позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач використовував придбаний у ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Арвет", ТОВ "Чєнгун", ПП "Анві Продукт" товар безпосередньо у власній господарській діяльності шляхом реалізації останнього іншим суб'єктам господарювання (ТОВ "Полтаваспецмонтаж", СТГО "Південна залізниця", ТОВ "Шляхбудмонтаж", ТОВ "Українська Деревновугільна компанія" та ін.), що підтверджується документами, наявними в матеріалах справи. Зазначений факт судом оцінюється як логічний та послідовний з урахуванням того, що торгівля машинами та устаткуванням (КВЕД-2010 46.69) є одним з основних видів господарської діяльності підприємства позивача.

Судом встановлено, що ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Арвет", ТОВ "Чєнгун", ПП "Анві Продукт" на момент укладення договору та складення податкової накладної значилось у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені контрагентами позивача ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Арвет", ТОВ "Чєнгун", ПП "Анві Продукт" з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку ТОВ "Спецавтоцентр".

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів, є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. У свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних від своїх контрагентів на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності позивача, суд погоджується із правомірністю віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за господарськими операціями з ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Арвет", ТОВ "Чєнгун", ПП "Анві Продукт".

Суд вважає посилання податкового органу в акті перевірки на нікчемність правочинів, що укладені між позивачем та ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Арвет", ТОВ "Чєнгун", ПП "Анві Продукт" неправомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року наголошено на наступному: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку із цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно вимог частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної у диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтямиКримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не надано доказів, а так само не встановлено і судом, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Арвет", ТОВ "Чєнгун", ПП "Анві Продукт" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є лише припущенням.

Крім того, посилання контролюючого органа на частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Разом із цим, колегія суддів зазначає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку із чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів в їх обґрунтування відповідачем не надано.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2013р. по справі № 816/1484/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бартош Н.С. Судді Чалий І.С. Старостін В.В.