Рішення

від 05.08.2013 по справі 910/6610/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6610/13 05.08.13

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

до Приватного підприємства "Лавашна"

про стягнення 6130,35 грн. Судді: Васильченко Т.В. (головуючий) Ломака B.C. Любченко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача - Степенко О.Д., довіреність № 056/24-1970 від 21.03.2013.

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Лавашна" про стягнення 10530,35 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію у вигляді гарячого водопостачання, а саме: 4400,00 грн. - основного боргу, 5077,60 грн. - інфляційних втрат та 1052,75 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № 8-Е на споживання теплової енергії у вигляді гарячого водопостачання від 01.02.2003 позивач у період з 01.01.2005 по 31.03.2005 надав відповідачу обумовлені договором послуги, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 4400,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

08.05.2013 позивач, через відділ діловодства суду, подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 6130,35 грн., з яких: 5077,60 грн. - інфляційні втрати, 1052,75 грн. - 3 % річних.

Дана заява, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2013 прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2013 продовжено строк вирішення спору на 15 днів та у відповідності до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 13.06.2013.

В судовому засіданні 13.06.2013, в зв'язку зі складністю справи, суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду вказаної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.06.2013 призначено колегіальний розгляд справи №910/6610/13 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака B.C., Капцова Т.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2013 прийнято справу до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя Васильченко Т.В., судді: Ломака B.C., Капцова Т.П. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.07.2013 у зв'язку з перебуванням судді - Капцової Т.П. у відпустці, призначено колегіальний розгляд справи №910/6610/13 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака B.C., Марченко О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2013 на підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака B.C., Марченко О.В. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.08.2013 призначено колегіальний розгляд справи №910/6610/13 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Любченко М.О. у зв'язку з перебуванням судді - Марченко О.В. у відпустці,

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2013, на підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака B.C., Любченко О.М. та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 05.08.2013 представник позивача позовні вимоги, в редакції заяви про зменшення позовних вимог, підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про причини його неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, з відміткою про отримання; про причини неявки представника суд не повідомив, відзив, заяв, клопотань не надіслав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в судове засідання не з'явився, наявні в матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 05.08.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2003 між позивачем (абонент) та відповідачем (субабонент) укладено договір № 8-Е на постачання теплової енергії у вигляді гарячого водопостачання (далі - договір), відповідно до умов якого абонент зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячого водопостачання на господарсько- побутові потреби за адресою: вул. Донецька, 10-а, а субабонент зобов'язався щомісячно сплачувати за спожиту теплову енергію у вигляді гарячого водопостачання по тарифам, які затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1956 від 03.11.2000 № 1245 від 20.06.2002.

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір про надання послуг є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

У пункті 4 сторони погодили, що термін дії договору встановлюється з 01.02.2003 по 31.12.2003 та вважається продовженим на наступні роки, якщо за місяць до закінчення строку не буде подана заява однієї із сторін про перегляд цього договору.

Під час розгляду справи доказів подання заяв про припинення дії договору сторонами не надано, а отже він є діючим на період виникнення спірних правовідносин та приймається судом до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору у період з 01.01.2005 по 31.03.2005 надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячого водопостачання на загальну суму 6310,25 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо постачання теплової енергії у гарячій воді та частковими оплатами відповідача.

За умовами укладеного договору відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно, тобто до останнього числа кожного місяця споживання теплової енергії здійснювати її оплату.

Втім, всупереч умов договору та взятих на себе зобов'язань щомісячної оплати свої зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 4400,00 грн., яка була сплачена лише 04.04.2013, у зв'язку з чим позивач і нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, які є предметом даного судового спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а за умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання по щомісячній оплаті отриманої теплової енергії у вигляді гарячого водопостачання належним чином не виконав, він є таким, що порушив зобов'язання.

Тоді як, за умовами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі вказаної норми цивільного законодавства позивач правомірно нарахував та заявив до стягнення з відповідача 5077,60 грн. інфляційних втрат та 1052,75 грн. 3% річних за період з 01.04.2005 по 20.03.2013, які нараховані з урахуванням часткових оплат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляції, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних, то вони підлягають задоволенню частково в сумі 1052,02 грн., оскільки позивачем при розрахунку 3 % річних не було враховано, що в 2008 та 2012 році 366 днів, а не 365, як враховував позивач у розрахунку.

Отже, загальна сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1052,02 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3 % річних в сумі 0,73 грн. позивачу належить відмовити.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів на підтвердження вчасного виконання зобов'язання з оплати спожитих послуг за договором № 8-Е на споживання теплової енергії у вигляді гарячого водопостачання від 01.02.2003, як і не надав доказів не надання йому послуг у заявлений період з постачання теплової енергії у вигляді гарячого водопостачання.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Лавашна» (03151, м. Київ, вул. Донецька, 10-А, ідентифікаційний код 23732355) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34. ідентифікаційний код 31454734 ) 5077 (п'ять тисяч сімдесят сім) грн. 60 коп. - інфляційних втрат, 1052 (одна тисяча п'ятдесят дві) грн. 02 коп. - 3% річних та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.2013.

Головуючий суддя: Т.В. Васильченко

Судді: В.С. Ломака

М.О.Любченко