Постанова

від 31.07.2013 по справі 910/5572/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р. Справа№ 910/5572/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 31.07.2013 року

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року

у справі № 910/5572/13 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісводстрой-2»

до Міністерства оборони України

про стягнення 86 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року по справі № 910/5572/13 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісводстрой-2» до Міністерства оборони України про стягнення 86 000,00 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісводстрой-2» 129 327,24 грн. основного боргу та 2 586,54 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 14.05.2013 року Міністерство оборони України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року у справі № 910/5572/13 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. У своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 12.07.2013 року відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У запереченні на апеляційну скаргу позивач вважає подану відповідачем апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обґрунтованим та просить суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 14.05.2013 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 31.07.2013 року представник Міністерства оборони України надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представники ТОВ «Сервісводстрой-2» у судовому засіданнях 31.07.2013 року також надали суду свої пояснення, щодо поданої апеляційної скарги, в яких, заперечили проти апеляційної скарги на підставі доводів викладених у запереченні на апеляційну скаргу. Представники позивача вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обгрунтованим. Просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 14.05.2013 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

30.05.2012 року між ТОВ «Сервісводстрой-2» (позивач) та Міністерством оборони України (відповідач) укладено договір підряду № 227/ДКБ-176, відповідно до якого позивач зобов'язався за завданням відповідача виконати обстеження, випробування (на міцність та герметичність), топографічну зйомку М1:500 незавершеного будівництва об'єкту: «Будівництво каналізаційного напірного колектору від каналізаційної напірної станції в смт. Баришівка до каналізаційної напірної станції № 2 в м. Чугіїв», з наданням звіту, схем, профілів траси, комплектності колодязів для визначення обсягів робіт для подальшого корегування зазначеного робочого проекту з врахуванням нових технічних умов на проектування та виконання корегування робочого проекту вищезазначеного будівництва (розроблення генерального плану, планів вертикального планування, каналізаційного колектору, організації будівництва, зведеного кошторисного розрахунку) та проходження експертизи проекту, а останній сплати їх вартість.

Згідно п. 2.3 договору підряду роботи можуть бути виконані як поетапно, так і в цілому зі складанням відповідних актів виконаних робіт і актів передачі-прийняття виготовленої документації.

Відповідно пункту 8.1 договору підряду № 227/ДКБ-176 від 30.05.2012 року розрахунки за виконані роботи здійснюються в межах твердої ціни договору та виділених коштів на оплату робіт згідно з графіком фінансування робіт. Фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що відповідає бюджетним призначенням, лише в їх межах та при наявності на казначейському рахунку відповідача відповідних коштів, зокрема, розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи на підставі актів передачі-прийняття робіт, шляхом перерахування позивачу коштів у межах 95 % від вартості робіт по договору згідно графіку фінансування, остаточний розрахунок 5 % від вартості робіт по договору після виконання Позивачем та Відповідачем всіх передбачених договором робіт та проходження експертизи (пункт 8.2).

Згідно до додатку № 5 договору підряду термін виконання першої частини зобов'язання по договору - 20.06.2012 року. Позивач зазначає, що виконання підрядних робіт ТОВ «Сервісводстрой-2» у червні 2012 року підтверджено наданими актом приймання виконаних робіт (Ф № КБ-2в) від 19.06.2012 року та довідкою про вартість виконаних робіт (Ф № КБ-3), які підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Відповідно до графіку фінансування (додаток № 6 договору підряду) оплата першого етапу виконаних робіт повинна бути здійсненна замовником (відповідачем) в 2012 році. Як вказує позивач, станом на кінець січня 2013 року кошти на розрахунковий рахунок TOB «Сервисводстрой-2» замовником не перераховані.

Так, у березні 2013 року TOB «Сервисводстрой-2» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення боргу та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просив стягнути з відповідача 129327,24 грн. Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року позовні вимоги TOB «Сервисводстрой-2» до Міністерства оборони України задоволено в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Частинами 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до листа Державного комітету статистики України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.03.1998 року № 7/98 щодо заповнення форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» є документом первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (форма № КБ-3). Типові форми № КБ-2в та № КБ-3 затверджені наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, виконання підрядних робіт позивачем у червні 2012 року підтверджено актом приймання виконаних робіт від 19.06.2012 року та довідкою про вартість виконаних робіт, які підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявними доказами у справі підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підряду № 227/ДКБ-176 від 30.05.2012 року на суму 129327,24 грн. Однак, відповідач не сплатив вартість виконаних підрядних робіт, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 129327,24 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався проводити розрахунки з позивачем в межах твердої ціни договору та виділених коштів на оплату робіт згідно з графіком фінансування робіт. Фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що відповідає бюджетним призначенням, лише в їх межах та при наявності на казначейському рахунку відповідача відповідних коштів, зокрема, розрахунки здійснюються за фактично виконані роботи на підставі актів передачі-прийняття робіт, шляхом перерахування позивачу коштів у межах 95 % від вартості робіт по договору згідно графіку фінансування, остаточний розрахунок 5 % від вартості робіт по договору після виконання позивачем та відповідачем всіх передбачених договором робіт та проходження експертизи. Оплата прийнятих робіт здійснюється протягом трьох робочих календарних днів з дня підписання акт приймання виконаних підрядних робіт. Так, як вбачається з акта приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012 року підписаного сторонами 19.06.2012 року, позивачем виконанні роботи на загальну суму 129327,24 грн. Відповідачем робота прийнята без зауважень та претензій, проте виконана робота залишилася відповідачем не оплаченою. Заборгованість відповідача у сумі 129327,24 грн. перед позивачем підтверджується матеріалами справи та не заперечується й самим же відповідачем у справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що на час виконання робіт відповідачу не надійшло вчасно фінансування з Державного бюджету України, що і стало причиною затримки в сплаті коштів позивачу, судова колегія вважає безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач заборгованість не сплатив.

Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною 2 статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати, а не приймати їх результати. До того ж аналогічна правова позиція викладена в пункті 5 оглядового листа Вищого Господарського суду № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року.

Таким чином, оскільки факт виконання підрядних робіт підтверджується відповідним актом форми № КБ-2в, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати виконаних робіт як під час розгляду справи у судді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем суду не надано, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов про стягнення з відповідача 129327,24 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції Міністерством оборони України не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційні скарзі Міністерства оборони України на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року, прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Міністерства оборони України слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду м. Києва від 14.05.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року у справі № 910/5572/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року у справі № 910/5572/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/5572/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 05.08.2013 року