Рішення

від 05.08.2013 по справі 901/1834/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2013 Справа № 901/1834/13

За позовом Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Ялтинської філії Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго"

до відповідача Товариства індивідуальних власників квартир "Світлий"

про стягнення 117624,91 грн.

Суддя Іщенко І.А.

За участю представників:

від позивача - Хітун Т.В., довіреність № 20-3/6378/22 від 27.12.2012, представник

від відповідача - не з'явився

Суть спору : Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі Ялтинської філії Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства індівідуальних власників квартир "Світлий" про стягнення 117624,91 грн., у тому числі суму основного боргу в розмірі 106877,23 грн., інфляційних витрат в розмірі 4624,22 грн., 3% річних в розмірі 6123,46 грн.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причина неявки представника Товариства індивідуальних власників квартир "Світлий" суду не відома. Ухвали від 06.06.2013, 02.07.2013 спрямовані на його адресу рекомендованою кореспонденцією повернулись на адресу суду з позначкою: «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 33-37, а.с. 44-48).

Згідно спеціального витягу з ЄДРПО України станом на 23.07.2013, місцезнаходження відповідача Товариства індивідуальних власників квартир "Світлий" - значиться за адресою: пров. Київський, буд. 15, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612 (а.с. 50).

Відповідно до частини 3 пункту 3.9.1, пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 05.08.2013 представник позивача представив суду заяву в порядку частини 4 статті 22 Господарського процесуального Кодексу України, відповідно до якої зменшує позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 40873,29 грн., у тому числі: 32116,75 грн. - основного боргу, 4135,31 грн. - інфляційних втрат, 4621,23 грн. - 3 % річних. В іншій частині позов підтримує у повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 76751,62 грн., у тому числі суму основного боргу в розмірі 74760,48 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 488,91 грн., 3 % річних в розмірі 1502,23 грн. (а.с. 65).

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зменшення позовних вимог в частині стягнення 40873,29 грн., оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В пункті 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 зазначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського Кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 2 статті 275 Господарського Кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

01.08.2011 між Орендним підприємцем "Кримтеплокомуненерго" в особі Ялтинської філії Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (Продавець) та Товариства індивідуальних власників квартир "Світлий" (Покупець) укладений договір № 58 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с. 21-25).

Пунктом 1 договору встановлено,що Продавець приймає на себе зобов'язання продати Покупцю теплову енергію у вигляд гарячої води для опалення, вентиляції, технології та підігріву води на потреби гарячого водопостачання у кількості передбаченої дійсним договором, а Покупець зобов'язується прийняти від Продавця теплову енергію та оплатити її по встановленим тарифам в передбачені договором строки. У взаєминах за цим договором сторони зобов'язуються керуватись законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання» та іншими чинними нормативно-правовими актами України і Автономної Республіки Крим.

Згідно пункту 2.1 договору, теплова енергія надається Покупцю в об'ємах встановлених дійсним договором, а саме: 1332,40 м?, на об'єкт, якій знаходиться за адресою: пер. Київський, буд. 15, м. Ялта, АР Крим.

Згідно пункту 2.3 договору фактичне споживання теплової енергії за приладом обліку тепла та гарячої води підтверджується актом-довідкою, підписаною повноважними представниками сторін та зданою Покупцем не пізніше 29 числа розрахункового (поточного) місяця, що є невід'ємною частиною даного договору. У разі ненадання Покупцем актів-довідок щомісячно у встановлений строк чи відмови від підписання таких актів-довідок без аргументованого обґрунтування Продавець має право виконати розрахунок споживання теплової енергії розрахунковим способом за проектними тепловими навантаженнями або за нормами споживання гарячої води без наступного перерахування.

Пунктом 3.2.2 договору передбачено, що Покупець теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в об'ємах та в строки, що передбачені Договором.

Відповідно до пункту 5.1 договору вибір та монтаж обладнання вузла обліку виконується на підставі проекту, розробленого у відповідності з вимогами технічних умов Продавця. Облік споживання теплової енергії виконується приладами обліку теплової енергії та гарячої води, які встановлені Покупцем у відповідності з проектом, узгодженим з Продавцем.

Розділом 6 договору купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води № 58 від 01.08.2011 порядок розрахунків врегульовано наступним чином.

Розрахунки за теплову енергію, що покупається, здійснюються у грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством, формі щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим: за приладами обліку теплової енергії за фактичне споживання з урахуванням теплових втрат, якщо вузол обліку встановлено не на межі балансової приналежності; по площам - щомісячно упродовж року, розрахункові періоди з 01 січня по 01 жовтня та з 01 жовтня по 31 грудня.

Плата стягується за теплову енергію для 1 - ої групи (населення) 1 Гкал 391,43 грн.

Відповідно до пункту 6.4 договору передбачено, що підставою для оплати покупцем теплової енергії є рахунок продавця.

У відповідності до пункту 10.1 договору даний договір діє з моменту його підписання по 31.07.2014, а у тому, що стосується грошових зобов'язань Покупця перед Продавцем - до їх повного виконання.

Як зазначає позивач у позові, Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" свої зобов'язання згідно договору виконало у повному обсязі, передавши відповідачу теплову енергію у період з 01.11.2011 по 01.05.2013 на загальну суму 74760,48 грн., що підтверджується актами про кількість теплової енергії, відпущеної Товариству індивідуальних власників квартир "Світлий" (а.с. 125, 129-130), а також рахунками актами за послуги теплопостачання (а.с. 70-77, 126-128, 131-133).

Проте Товариством індивідуальних власників квартир "Світлий" заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води № 58 від 01.11.2011 у добровільному порядку погашена не була, що й стало підставою для звернення Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Ялтинської філії Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Різновидністю правочину є договір.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного Кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2011 між Орендним підприємцем "Кримтеплокомуненерго" в особі Ялтинської філії Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (Продавець) та Товариства індивідуальних власників квартир "Світлий" (Покупець) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води № 58.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі - продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина 1 статті 656 Цивільного Кодексу України).

Згідно частини 1 статті 662 Цивільного Кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно частини 1, 2 статті 692 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Зі змісту укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води № 58 випливає обов'язок покупця прийняти товар і здійснити за нього оплату в строки й порядку, передбачені цим Договором. Судом враховано і те, що ціна товару встановлена договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього відповідного обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу УкраїниГосподарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів погашення відповідної заборгованості, отже, не спростував тверджень позивача про те, що грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води № 58 від 01.06.2011, не виконані, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства індивідуальних власників квартир "Світлий" суми заборгованості в розмірі 74760,48 грн. за договором купівлі - продажу № 58 від 01.06.2012.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 488,91 грн., 3 % річних в розмірі 1502,23 грн., нарахованих відповідно до пунктів 6.5, 6.6 договору, відповідно до яких, у разі несвоєчасної оплати Споживачем отриманої теплоенергії сума заборгованості за теплоенергію індексується на щомісячний індекс інфляції, наростаючим підсумком до моменту погашення заборгованості; при несплаті отриманої теплової енергії споживач оплачує постачальнику 3% річних, господарський суд, вважає за необхідне залишити позовні вимоги в цій частині без розгляду на підставі статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки з наданих розрахунків за послуги теплопостачання, неможливо встановити дійсну суму заборгованості за кожен місяць окремо, так як розшифровки до рахунків не містять об'єм споживаної теплоенергії, отже це унеможливлює здійснити господарським судом відповідний перерахунок інфляційних втрат, а також 3% річних.

Відповідно до пункту 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" від 11.04.2005 N 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум і, в разі якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Отже, відсутність у матеріалах даної справи законодавчих обґрунтувань та відповідних правових пояснень позивача щодо нарахування інфляційних втрат, 3 % річних унеможливлює виконання вимог процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 488,91 грн., 3 % річних в розмірі 1502,23 грн. При цьому, це стосується як позитивного (про задоволення позову) так і негативного (про відмову в позові) рішення. Недопустимість доказування, котре ґрунтується на припущеннях унеможливлює як задоволення так і відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про достатність правових підстав для залишення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 488,91 грн., 3 % річних в розмірі 1502,23 грн. без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 09.08.2013.

Керуючись статями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства індивідуальних власників квартир "Світлий" (пров. Київський, буд. 15, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98616, ідентифікаційний код 2158926126) на користь Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Ялтинської філії Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Червоних партизан, 5А, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98637, ЄДРПОУ 23190948) заборгованості в розмірі 74760,48 грн. за договором купівлі - продажу № 58 від 01.06.2012, судовий збір у розмірі 1495,21 грн.

3. Повернути з Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) Орендному підприємству "Кримтеплокомуненерго" в особі Ялтинської філії Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Червоних партизан, 5А, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98637, ЄДРПОУ 23190948) 817,47 грн. судового збору.

4. В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 488,91 грн., 3 % річних в розмірі 1502,23 грн. позовні вимоги залишити без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

5. Накази видати після набрання рішення законної сили.

Суддя І.А. Іщенко