Рішення

від 05.08.2013 по справі 2010/7396/12

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 2010/7396/12

провадження 2/619/503/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 року Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Остропілець Є.Р.

при секретарі Курдюкової О.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_1, 3-ті особи Управління держкомзему в Дергачівському районі Харківської області, голова Фермерського господарства по вирощуванню риби ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 « Про визнання недійсним розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації №353 від 02.08.2005 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,10 га, яка розташована на території Малоданілівської селищної ради Дергачівського району Харківської області та передачі її у власність ОСОБА_5 /кадастровий номер земельної ділянки 6322055900:33:000:0006, 6322055900: 33:000:0011 /, скасування розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації №353 від 02.08.2005 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,10 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області та передачі її у власність ОСОБА_5, визнання недійсним державний акт серії ХР № 079272 від 22.09.2005 року на право власності на земельну ділянку, розміром 6,10 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області на ім'я ОСОБА_5 /кадастровий номер земельної ділянки 6322055900:33:000:0006, 6322055900:33:000 : 0011 /, визнати недійсним запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, зобов'язанню Управління Держкомзему в Дергачівському районі Харківської області про скасування державної реєстрації в державному реєстрі земель державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5, зобов'язанню ОСОБА_5 про звільнення вказаної земельної ділянки і повернення до Дергачівської районної Державної адміністрації Харківської області,--

В С Т А Н О В И В:

Прокурором Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації звернувся з позовом до ОСОБА_5, в якому просить визнати недійсним розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації № 353 від 02.08.2005 року, щодо затвердження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки ОСОБА_5 і передачі їй у власність земельної ділянки площею 6,10 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту (кадастровий номер земельної ділянки 6322055900:33:000:0006, 6322055900:33:000:0011); визнати незаконним розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації № 353 від 02.08.2005 року щодо затвердження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_5 і передачі їй у власність земельної ділянки площею 6,10 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту (кадастровий номер земельної ділянки 6322055900:33:000:0006, 6322055900:33:000:0011); скасувати розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації № 353 від 02.08.2005 року щодо затвердження проекту землеустрою, відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_5 та передачі їй у власність земельної ділянки площею 6,10 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту (кадастровий номер земельної ділянки 6322055900:33:000:0006, 6322055900:33:000:0011); визнати недійсним державний акт серії ХР№079272 від 22.09.2005 року на право власності на земельну ділянку розміром 6,10 га на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту (кадастровий номер земельної ділянки 6322055900:33:000:0006, 6322055900:33:000:0011), виданий на ім'я ОСОБА_5; визнати недійсним запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку розміром 6,10 га на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту (кадастровий номер земельної ділянки 6322055900:33:000:0006, 6322055900:33:000:0011); зобов'язати Управління Держкомзему в Дергачівському районі Харківській області скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі земель державного акту серії ХР№079272 від 22.09.2005 на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_5; зобов'язати ОСОБА_5 звільнити та привести у придатний для використання стан земельну ділянку площею 6,10 га на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту (кадастровий номер земельної ділянки 6322055900:33:000:0006, 6322055900:33:000:0011), та повернути зазначену земельну ділянку за належністю Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області.

В обґрунтування позову зазначив, що згідно зі ст.ст. 13, 14 Конституції України земля та її надра є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і Законами України.

Прокуратурою Дергачівського району Харківської області проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства України під час передачі у власність земельної ділянки площею 6,10 га на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

Позивач вказує, що проведеною перевіркою встановлено, що розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 02.08.2005 року за №353 передано із земель фермерського господарства по вирощуванню риби ОСОБА_2 на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, члену фермерського господарства ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку для ведення фермерського господарства розміром 6,10 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту.

У подальшому був виготовлений державний акт ХР№079272 на право власності ОСОБА_5 щодо земельної ділянки площею 6,10 га, для ведення фермерського господарства на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство», членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства.

Проведеною перевіркою встановлено, що 28.09.2004 року державними реєстраторами Дергачівської РДА проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ФГ ОСОБА_2 за № 14561050001000027 та введено до членів фермерського господарства, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порушення ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство».

Позивач вказує, що громадянка ОСОБА_5 не перебуває у родинних стосунках ні з головою фермерського господарства ні з іншими членами господарства, а відтак прийнято її до фермерського господарства ОСОБА_2 з порушенням вимог ч.1 ст.3 Закону України «Про фермерське господарство».

Також позивач зазначає, що відповідач по вказаній справі не відноситься до жодної категорії осіб передбачених ч. 3 вказаної ст. 3 Закону У країни «Про фермерське господарство» у зв'язку з чим є незаконним.

Відповідно до статуту ФГ ОСОБА_2 передбачено, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства.

Враховуючи викладене, розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації № 353 від 02.08.2005 року щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_5 та передачі їй у власність земельної ділянки площею 6,10 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту суперечить вимогам ст. ст. 31, 32 Земельного кодексу України та ч. 3 вказаної ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство».

Вищевикладені порушення чинного законодавства свідчить про незаконність та протиправність набуття ОСОБА_5 права власності на зазначену земельну ділянку площею 6,10 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області (кадастровий номер 6322055900:33:000:0006, 6322055900:33:000:0011).

У судовому засідання прокурор позовну заяву підтримав в повному обсязі, на задоволенні позову наполягав.

У судове засідання представник Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області не з'явився, в заяві просив суд слухати справу у його відсутності, підтримує позовні вимоги просить суд їх задовольнити.

У судовому засідання представник відповідачки ОСОБА_6 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що даний позов є необгрунтованим та безпідставним, посилаючись на те, що відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таких підстав прокурором не наведено.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказує начебто на наявність підстав для припинення права власності відповідачки, посилаючись на скасування розпорядження голови Дергачівської РДА від 02 серпня 2005 року №353 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам та передачі у власність відповідачки земельної ділянки, що, на його думку, має бути підставою для визнання недійсним державного акту та задоволення інших заявлених вимог.

Вказане не ґрунтується на дійсних обставинах справи.

Відповідачка, як це слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є членом ФГ по вирощуванні риби ОСОБА_2, і це факт, який належним чином перевірявся спеціальною комісією при райдержадміністрації при включенні відповідних осіб до складу фермерського господарства при розгляді відповідної поданої заяви.

Згідно ч.1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Прокурор посилається на скасування розпорядженням голови Дергачівської РДА від 06.06.2011 року №313 розпорядженням голови Дергачівської РДА від 02 серпня 2005 року №353.

Відповідно до ст.ст.6, 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7- рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

У судове засідання представник третьої особи: Управління Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Управління Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області подало суду пояснення, згідно яких посилається на те, що відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам підсудні справи за заявами, зокрема з приводу визнання недійсними державних актів на право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Водночас, просять врахувати, що державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, договору відчуження земельної ділянки, рішення суду та з інших підстав, встановлених законодавством. Тому, вимога про визнання недійсним державною акту на право власності на земельну ділянку с похідною й залежить від доведеності незаконності і підстави для його видачі (така позиція визначена Верховним Судом України - Ухвала від 08 червня 2011 року по справі про визнання недійсним державного акту на право власності на землю). Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, зокрема рішення місцевої, сільської, селищної ради про передачу у власність земельної ділянки, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Таким чином, видача державного акту на право власності на земельну ділянку є підтвердженням факту виконання рішення місцевої, сільської, селищної ради про передачу у власність земельної ділянки як ненормативного правового акту органу місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» та за умови достатніх правових підстав, державний акт на право власності на земельну ділянку може бути визнаний недійсним у судовому порядку.

01.01.2013 року набули чинності ЗУ «Про державний земельний кадастр», Постанова КМУ «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» № 1051 від 17.10.2012 року та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в новій редакції станом на 01.01.2013 року), Постанова КМУ «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» № 703 від 22.06.2011 року (в новій редакції станом на 01.01.2013 року) та інші. Відповідно до частини 1 статті 6 Закони України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав. Відповідно до частини 2 статті 6 цього ж Закону держателем Державного реєстру прав є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України. У зв'язку з чим повноваження територіальних органів Держземагентства у частині державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) земельних ділянок, земельного сервітуту, користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) із 01.01.2013 року припинилися.

Відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень на даний час проводить Укрдержреєстр та структурні підрозділи територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру шляхом внесення записів до Державною реєстру речових прав на нерухоме майно. Зокрема, відповідно до п. 2 Порядку реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 703 від 22.06.2011 року, державну реєстрацію права власності та інших речових прав проводять на нерухоме майно, крім випадку, встановленого абзацом третім цього пункту, а також облік безхазяйного нерухомого майна - структурні підрозділи територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, за місцем розташування нерухомого майна або більшої за площею його частини в межах територій, на яких такі органи діють. В той же час Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права та обтяження, суб'єкти прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. З урахуванням вищевикладеного Відділ Держземагентства у Дергачівському районі Харківської області немає повноважень з ведення Державного реєстру прав, а також проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що фактично породжує виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно на відміну від Укрдержреєстр та структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру. Крім того, 01.01.2013 року втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книга і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», якими зокрема передбачались повноваження органів Держкомзему щодо здійснення реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі тощо. Станом на теперішній час до компетенції органів Держземагентства не належить скасування в Державному реєстрі земель записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки, договорів оренди землі.

У судовому засіданні голова Фермерського господарства по вирощуванні риби ОСОБА_2 позов не визнав, вказав суду, що позовні вимоги безпідставні і не відповідають чинному законодавству.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних мотивів.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно до ст.373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно із положеннями глави 5 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

На виконання вимог цивільно-процесуального законодавства позивач - прокурор Дергачівського району Харківської області, якій діє в інтересах Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, на обґрунтування своїх позовних вимог належних та допустимих доказів суду не надав.

Судом встановлено, що розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 02.08.2005 року за №353 передано із земель фермерського господарства по вирощуванню риби ОСОБА_2 на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, члену фермерського господарства ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку для ведення фермерського господарства розміром 6,10 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту.

У подальшому був виготовлений державний акт ХР№079272 на право власності ОСОБА_5 щодо земельної ділянки площею 6,10 га, для ведення фермерського господарства на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту.

Відмовляючи у задоволені позову прокурора Дергачівського району Харківської області, суд виходить з того, що доказів на підтвердження своїх вимог ним не надано.

Згідно ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в пункті 4 мотивувальної частини №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року, в якій Конституційний Суд України дійшов висновку, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Тому, як зазначено у пункті мотивувальної частини цього рішення, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в,, абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України - від 13 травня 1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 ЗК України. Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Указаний перелік є вичерпним.

Отже, такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, ЗК України не передбачено.

Подібну позицію висловив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 8 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства, при розгляді цивільних справ» (у редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), згідно з яким при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до п. 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних,, законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Згідно розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області №353 від 02.08.2005 року, ОСОБА_5 передано із земель фермерського господарства по вирощуванню риби ОСОБА_2 на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області в приватну власність земельну ділянку площею 6,1000, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

Відповідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХР №079272, ОСОБА_5 на підставі розпорядження Дергачівської райдержадмінісграції від 02.08.2005 року №353, належить земельна ділянка площею 6,1000 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 6322055900:33:000:0006, 6322055900:33:000:0011.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації №313 від 06.06.2011 року про скасування розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації №353 від 02.08.2005 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам та передачі у власність земельних ділянок.

На даний час розпорядження голови Дергачівської районної державної адміністрації №353 від 02.08.2005 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам та передачі у власність земельних ділянок не оспорювалось та недійсним не визнавалося.

Доводи прокурора стосовно того, що громадянка ОСОБА_5 не перебуває у родинних стосунках ні з головою фермерського господарства, ні з іншими членами господарства, а відтак прийнято її до фермерського господарства ОСОБА_2 з порушенням вимог ч.1 ст.3 Закону України «Про фермерське господарство», судом не приймаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1, 2 ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 5 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" та частини 1 статті 32 Земельного кодексу України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Отже, на підставі наведених законодавчих актів, право на отримання у власність земельної ділянки виникає у громадян за наявності членства у фермерському господарстві.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону України "Про фермерське господарство" № 973-IV від 19.06.2003 року (в редакції, що діяла на час винесення скасованого розпорядження) членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у нього за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї члени сім'ї, інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство"№ 973-IV від 19.06.2003 року (в редакції, що діяла на час винесення скасованого розпорядження), при створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Зі змісту Статуту фермерського господарства по вирощуванню риби ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є членами господарства.

Відповідно до витягу з ЕДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до складу засновників (учасників) Фермерського господарства входять ОСОБА_5 та треті особи.

Згідно частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_5 та треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на час прийняття розпорядження перебували членами фермерського господарства.

Згідно ч. 4 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" Фермерське господарство діє на основі Статуту.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про фермерське господарство", у разі постановления судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає йому державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Таким чином, належним доказом незаконного прийняття ОСОБА_5 та третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у членах Фермерського господарства може бути лише судове рішення про недійсними змін до Статуту господарства.

Судовим розглядом встановлено, що зміни до Статуту в установленому порядку не скасовані, не чинними не визнані, отже відомості державного реєстру внесені на їх підставі, є достовірними.

Вказаною постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року встановлено, що ОСОБА_5 та треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебуваючи членами фермерського господарства, правомірно набули права власності на земельні ділянки згідно статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" та статті 32 Земельного кодексу України.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року чинна ніким не скасована.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 11, 58, 59, 60, 61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ч.1 ст. 16, ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» ст.ст. 1, 3, 7 ч.5, 31 Закону України "Про фермерське господарство", ст.ст. 6, 13, 14, 19, 41 Конституції України, ст.ст. 321, 373, 378 ЦК України, ст.ст. 32, 125, 126 Земельного Кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах Прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Є. Р. Остропілець