Постанова

від 05.06.2013 по справі 801/3353/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2013 р. (11:10 год.) Справа №801/3353/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства «Інститут «Кримгіінтіз»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Ніколаєва Т.М., довіреність б/н від 03.01.13р.

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: 28.03.13 року до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Інститут «Кримгіінтіз» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 04.03.2013 р. №0001042203 та №0001032203.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.04.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні 03.06.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що ДПІ у м. Сімферополі на адресу позивача направлявся письмовий запит від 28.08.12р. № 18503/10/22-3 про надання пояснень з документальним підтвердженням по взаємовідносинам з ТОВ «Олімп-Пром», на який позивачем надані відповідні пояснення з документальним підтвердженням листом від 12.09.12р. № 774, який цього ж дня отримано ДПІ.

На підставі викладеного, позивач вважає, що підстави для призначення та проведення перевірки згідно з пп. 78.1.1 п. 78. 1 ст. 78, п.79.1, ст.79 Податкового кодексу України у ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС були відсутні.

Представник позивача зазначив, що висновки акту перевірки базуються на отриманому від Переяслав-Хмельницької ОДПІ акту № 5/23-1/37517265 від 16.01.2012р. про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Олімп-Пром» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період роботи з 13.05.2011р. по 31.12.2011р., яким встановлено, що за даними Декларації з податку на прибуток основні фонди на підприємстві відсутні, свідоцтво платника ПДВ анульоване 31.12.2011р., на підставі чого податковим органом зроблений висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Олімп-Пром».

Висновки ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт,послуг) та не використання їх у господарській діяльності по угоді з ТОВ «Олімп-Пром», яка згідно зі ст. 203, ст. 215, ст.216, ст. 228, Цивільного кодексу України є нікчемною та має ознаки фіктивності, позивач вважає безпідставними, посилаючись на те, що таких висновків відповідач дійшов без врахування документів, наданих ПП «Інститут «Кримгіінтіз» листом № 774 від 12.09.2012р., тобто без врахування первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, який на підтвердження податкового кредиту до податкового органу надав податкову накладну, виписану контрагентом, платіжне доручення про перерахування грошових коштів на рахунок контрагента тощо.

Крім того, представник позивача зазначив, що законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

Таким чином, як зазначив представник позивача в судовому засіданні, ПП «Інститут «Кримгіінтіз» під час формування податкового кредиту були повністю дотримані положення Податкового кодексу України.

Також позивач вважає безпідставним висновок про неможливість виконання ТОВ «Олімп-Пром» зобов'язань з поставки у зв'язку із відсутністю основних фондів та людського ресурсу, оскільки виконання таких зобов'язань (поставка товарів) не потребує ресурсів у вигляді спеціальної техніки чи інших подібних об'єктів, оскільки подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Стосовно висновків щодо нікчемності угод ПП «Інститут «Кримгіінтіз» з ТОВ «Олімп-Пром», представник позивача зазначив, що вони не спричиняють правових наслідків для Інституту та не тягнуть за собою завищення податкового кредиту відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, якою встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено Законом або якщо його не визнано судом недійсним.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - під розписку (а.с.141). Відповідач заперечень на адміністративний позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у відсутність його представника не надав.

Позивач помилково зазначив відповідачем у позові Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, тоді як вірним найменуванням відповідача є Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, тому належним відповідачем по справі суд вважає саме Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, що не потребує вирішення питання про заміну відповідача по справі.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пп. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС) є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи були правомірними дії відповідача у зв'язку з прийняттям таких податкового повідомлень - рішень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Інститут «Кримгіінтіз» (далі - ПП «Інститут «Кримгіінтіз») має статус юридичної особи з 24.10.1994 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 666176 та Довідкою АА № 528673 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики в АР Крим (а.с.100, 101).

Суд зазначає, що ПП «Інститут «Кримгіінтіз» знаходиться на податковому в ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100326354 серії НБ № 385618 зареєстроване як платник податку на додану вартість у ДПІ у м. Сімферополі АРК (а.с.102).

Таким чином, судом встановлено, що ПП «Інститут «Кримгіінтіз» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що листом від 28.08.2012р. № 18503/10/22-3 «Про надання документальних підтверджень та пояснень» ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС просила ПП «Інститут «Кримгіінтіз» надати пояснення і документальне підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Олімп-Пром» у жовтні 2011 року та надати:

- копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, договорів, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), довіреностей на отримання товару;

- копії банківських виписок, копії платіжних доручень, копії журналів проводок, рахунки оплати;

- копії документів, що підтверджують наявність власних або орендованих виробничих потужностей, складських приміщень, ліцензії, патенти, дозволи на виконання робіт та інше;

- копії документів про експортні та імпортні операції;

- копії документів, виданих митними органами (а.с.30).

Вказаний запит був отриманий та зареєстрований позивачем 05.09.2012р., про що свідчить штам про реєстрацію 05.09.2012р. вхідної кореспонденції на запиті та конверт про відправку рекомендованого поштового відправлення від 04.09.2012р.

Суд двічі ухвалами від 01.04.13 та 24.04.13 витребував від відповідача докази, зокрема, і доказі направлення та вручення позивачу письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з контрагентом позивача, втім витребувані судом докази відповідачем не надані та про причини неможливості виконати ухвали суду не повідомлено.

На виконання запиту ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 28.08.2012р. №18503/10/22-3 ПП «Інститут «Кримгіінтіз» були направлені до податкового органу такі документи: податкова накладна від 03.10.2011р. № 10 на суму 15400,00 грн. у т.ч. ПДВ 20 % -2566,67 грн.; реєстр отриманих податкових накладних за жовтень 2011р.; рахунок - фактура № СФ-031001 від 03.10.2011р. на суму 15400,00 грн.; видаткова накладна № РН-031001 від 03.10.2011р. на суму 15400,00 грн.; ліцензія серії АГ № 574652 Міністерства розвитку та будівництва України; платіжне доручення від 03.10.2011р. № 1086 на суму 15400,00 грн., що підтверджується супровідним листом позивача № 774 від 12.09.2012р. Вказані у супровідному листі документи отримані податковим органом 12.09.2012р., про що свідчить штамп про реєстрацію вхідної кореспонденції на вказаному листі (а.с.34).

24.01.2013р. ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС видано наказ № 266 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інститут «Кримгіінтіз», яким у відповідності з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 8, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України наказано провести позапланову невиїзну перевірку позивача з 29.01.2013р. тривалістю 5 робочих днів (а.с.32).

Повідомленням від 24.01.2013р. № 129 ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС повідомила позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інститут «Кримгіінтіз» з питань достовірності декларування податкового кредиту за жовтень 2011р. та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за IV квартал 2011 року при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Олімп-Пром» (ЄДРПОУ 37517265) (а.с.33).

Перевіряючи дотримання ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС порядку та підстав видання наказу про проведення перевірки та дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі такого наказу, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Суд зазначає, що невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Підставами для проведення зазначеної перевірки податковим органом в оскаржуваному наказі вказано пп.78.1.1, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78 та ст. 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка проводиться у тому випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, зазначеними приписами податкового законодавства встановлені наступні умови законності призначення перевірки:

- виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації,

- направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень,

- встановлення податковим органом факту отримання такого запиту,

- ненадання платником податків протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документального підтвердження, тобто не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання запиту,

- після спливу зазначеного строку - прийняття наказу про проведення перевірки та направлення повідомлення платнику податків про дату та місце її проведення.

Суд зазначає, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним на вимогу податкового органу надані всі витребувані документи на підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Олімп-Пром» у жовтні 2011 року, але не зважаючи на це податковим органом призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

Однак суд з цим погодитися не може, оскільки у запиті від 28.08.2012р. № 18503/10/22-3 ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС просила ПП «Інститут «Кримгіінтіз» надати пояснення і документальне підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Олімп-Пром» у жовтні 2011р., однак саме пояснень взаємовідносин позивача з ТОВ «Олімп-Пром» позивачем відповідачу не надано.

З урахуванням викладеного, враховуючи ненадання позивачем витребуваних податковим органом документів у повному обсязі, суд вважає, що у ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС правомірно прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інститут «Кримгіінтіз».

При цьому суд зазначає, що відсутність підстав для призначення перевірки наведено позивачем в обґрунтування позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2013 р. №0001042203 та №0001032203, при цьому позивачем не заявлено позовних вимог про визнання протиправним наказу ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 24.01.2013р. № 129 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інститут «Кримгіінтіз» чи про визнання протиправними дій посадових осіб податкового органу з проведення такої перевірки позивача, з урахуванням чого суд вважає, що для вирішення спору по суті не має значення встановлення факту правомірності чи неправомірності підстав проведення перевірки.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у період з 29.01.2013 року по 04.02.2013 року посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Інститут «Кримгіінтіз» з питань достовірності декларування податкового кредиту за жовтень 2011 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за IV квартал 2011 року при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Олімп-Пром» (ЄДРПОУ 37517265), про що складно акт перевірки № 702/22-3/02497890 від 11.02.2013р. (а.с.13-25).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2. п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 із змінами і доповненнями та донараховано податку на прибуток за 4 кв. 2011 р. на сумі 2952 грн.;

2. пп. 14.1.191. п. 14.1. ст. 14. п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з ПДВ за жовтень 2011 року на суму 2567 грн.

Зазначені висновки були покладені в основу податкових повідомлень - рішень від 04.03.2013 р. №0001042203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2952,00 грн.; №0001032203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3209,00 грн., у тому числі 2567,00 грн. за основним платежем та 642,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.27, 28).

Перевіряючи правомірність прийнятих ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС податкових повідомлень - рішень, суд встановив наступне.

В акті перевірки зазначено, що перевірка проведена на підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, документів, наданих ВПМ у ДПІ у м. Сімферополі, пояснень, отриманих від ВПМ ДПІ у м. Сімферополі, документів та пояснень, наданих підприємством, інформації, отриманої від інших ДПІ, а саме: акт № 5/23-1/37517265 від 16.01.2012р. (розділ 3 акту перевірки, а.с.14- 15).

В підпункті 3.1.2 акту перевірки посадовою особою податкового органу зазначено, що перевіркою повноти визначення витрат та витрат ПП «Інститут «Кримгіінтіз» з 01.10.11р. по 31.12.11р. з питань взаємовідносин з ТОВ «Олімп-Пром» (ЄДРПОУ 37517265) встановлено їх завищення у 4 кварталі 2011 року у сумі 12833,00 грн. (а.с.15).

В обґрунтування зазначеного висновку податковий орган посилається на те, що ПП «Інститут «Кримгіінтіз» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у 4 кв. 2011 р. необґрунтовано включило суми придбання товарів від ТОВ «Олімп-Пром» на загальну суму 12833 грн.

Витрати формувались за рахунок товарів, начебто придбаних у ТОВ «Олімп-Пром», до перевірки були надані такі документи:

1) взаємовідносини ПП «Інститут «Кримгіінтіз та ТОВ «Олімп-Пром» здійснювались на підставі договору постачання №031003 від 03.10.11 року, предмет договору - реалізація товарів, копія договору до перевірки надана не була;

2) також до перевірки були надані податкова накладна від 03.10.2011р. № 10 на суму 15400,00 грн., ПДВ - 2566,67 грн. та видаткова накладна від 03.10.2011р. № РН-031001 на суму 15400,00 грн., ПДВ - 2566,67 грн.;

3) також до перевірки було надано рахунок-фактура №СФ-03І001від 03.10.2011р., номенклатура - коронки бур СА-4 112, загальна сума - 15400,00 грн., ПДВ - 2566,67 грн.; платіжне доручення №1086 від 03.10.11 року (засвідчене банком - філія «КД ПАТ «Банк Кліринговий дім», загальна сума - 15400,00 грн., сума ПДВ - 2566,67 грн.

В акті перевірки посадовою особою податкового органу зазначено, що документи, які б підтверджували факт транспортування зазначеного вище товару до перевірки надані не були.

Перевіркою формування витрат ПП «Інститут «Кримгіінтіз» за період з 01.10.11 р. по 31.12.11 р., встановлено наступне:

В рамках відпрацювання підприємств «вигодонабувачів» ДПІ у м. Сімферополі від Переяслав-Хмельницької ОДПІ було отримано акт № 5/23-1/37517265 від 16.01.2012 року про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Олімп-Пром» (код за ЄДРПОУ 37517265) з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за період з 13.05.2011 року по 31.12.2011 року, у матеріалах якого зазначено наступне: «За даними Декларацій з податку на прибуток основні фонди на підприємстві відсутні. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 30.12.2011 року. До відділу податкового контролю юридичних осіб від ВПМ Бориспільської ОДПІ службовим листом від 16.01.2011 року № 126/7/26-10 надано наступні документи:

- Висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Олімп-Пром» (код ЄДРПОУ 37517265), погоджений юридичним відділом Переяслав-Хмельницької ОДПІ;

- Пояснення від 10.01.2012 року, відібрані завідувачем сектору ВПМ Бориспільської ОДПІ Галановим О.П. у мешканця, що проживає за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до пояснень, ТОВ «Олімп-Пром» за даною адресою не знаходиться.

- Висновок спеціаліста від 10.01.2012 року № 219 сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Броварською МВ НДГКЦ при ГУ МВС України в Київській області (по обслуговуванню м. Бровари та Броварського р-ну) майора міліції Лавріненко Л.М.

- Проведеною експертизою не вдалося ідентифікувати підпис директора підприємства ОСОБА_5 на ксерокопіях податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року та договору № 214 про визнання електронних документів від 20.07.2011 року.

- Крім цього, до сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Броварського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області (по обслуговуванню м. Бровари та Броварського р-ну) надійшов запит від 16.01.2012 року № 136/7/26-10 ВПМ Бориспільської ОДПІ для проведення почеркознавчого дослідження первинних бухгалтерських документів.

- Довідка про не встановлення місцезнаходження платника податків від 26.10.2011 року № 4556.

У зв'язку з вищевикладеним, податковим органом зроблено висновок про те, що у ТОВ «Олімп-Пром» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-покупцями в розумінні ст. 3 вищенаведеного Закону.

Крім того, операції ТОВ «Олімп-Пром» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадова особа ТОВ «Олімп-Пром» не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Олімп-Пром» підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Олімп-Пром» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи з вищенаведеного, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Олімп-Пром» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам (а.с.17).

Виходячи з наведеного посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС в акті перевірки позивача зроблено висновок про те, що ПП «Інститут «Кримгіінтіз» перераховувало кошти на рахунки ТОВ «Олімп-Пром» без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, ПП «Інститут «Кримгіінтіз» порушено ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

В пп. 3.1.3 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.11р. по 31.12.11р. ПП «Інститут «Кримгіінтіз» встановлено його заниження, за період з 01.10.11р. по 31.12.11 р., на загальну суму 2952 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.3.1.2 розділу 3 акту перевірки (а.с.21). З цих самих підстав податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог Податкового кодексу щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Олімп-Пром» у жовтні 2011р. у пп. 3.2.2 акту перевірки.

На підставі вищевикладеного, в ході перевірки ПП «Інститут «Кримгіінтіз» з питань достовірності декларування податкового кредиту за жовтень 2011 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за IV квартал 2011 року, при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Олімп - Пром», встановлено порушення п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту в розмірі за жовтень 2011 року на 2567 грн.

Перевіряючи правомірність зазначених висновків, судом встановлено наступне.

Між ПП «Інститут «Кримгіінтіз» та ТОВ «Олімп-Пром» було укладено усну господарську угоду про постачання коронок бур СА-4112» (коронки победитові 112).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частинами 1 та 2 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦКУ).

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (ч. 2 ст. 206 ЦКУ).

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону (ч. 3 ст. 206 ЦКУ).

Нормами ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦКУ).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 217 ЦКУ).

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ч. 3 ст. 217 ЦКУ).

Суд зазначає, що обов'язковість письмової форми для договорів купівлі-продажу встановлена ст. 657 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

З урахуванням наведених норм, суд зазначає, що нормами чинного законодавства не встановлена обов'язковість письмової форми угоди про постачання товару.

Таким чином, позивач ПП «Інститут «Кримгіінтіз» та ТОВ «Олімп-Пром» скористалися наданим їм чинним законодавством правом та уклали угоду про поставку товарів в усній формі.

На виконання укладеної угоди постачання коронок бур СА-4112 (коронки победитові 112) ТОВ «Олімп - Пром» були виписані рахунок-фактура № СФ-031001 від 03.10.2011р. на суму 15400,00 грн., у т.ч. 2566,67 грн. ПДВ, видаткова накладна № РН-031001 від 03.10.2011р. на суму 15400,00 грн., у т.ч. 2566,67 грн. ПДВ та виписана податкова накладна № 10 від 03.10.2011р. на суму 15400,00 грн., у т.ч. 2566,67 грн. ПДВ (а.с.35, 36, 38).

Оплата товару ПП «Інститут «Кримгіінтіз» підтверджується платіжним дорученням № 1086 від 03.10.2011р. на суму 15400,00 грн. (а.с.37).

На підтвердження отримання товару від контрагента позивачем надано суду журнал реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, в якому є запис про те, що 05.10.11 за №229 виписано довіреність на отримання коронок від ТОВ «Олімп-Пром» на ім'я ОСОБА_6 (а.с.117-119).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача є: діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; розвідувальне буріння; агентства нерухомості; технічні випробування та дослідження (а.с.100).

Суд зазначає, що позивач є підприємством, вид діяльності якого полягає у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, а також в діяльності з розвідувального буріння. Позивач має ліцензію, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в АРК серії АГ №574652 на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури зі строком дії з 03.02.2001р. по 21.05.2012р. (а.с.112-116).

Придбаний позивачем на підставі видаткової накладної № РН - 031001 від 03.10.2011р. товар (коронки бурові СА - 4112) був оприбуткований позивачем на підставі прибуткової накладної № ЧП -000125 від 03.10.2011р. (а.с.135).

Також у власності підприємства позивача є бурові машини, необхідні для виконання робіт, пов'язаних з діяльністю підприємства, зокрема, ЗИЛ буровий вантажний модель 131 УРБ 2А-2 реєстраційний номер АК 8661 ВІ, ЗИЛ буровий вантажний модель 131 УГБ-1ВС реєстраційний номер АК 8638 ВІ та ЗИЛ буровий вантажний модель 131 УРБ 2А-2 реєстраційний номер АК 4282 АМ, про що свідчать свідоцтва про реєстрацію вказаних транспортних засобів (а.с.136-137).

В підтвердження використання позивачем у своїй господарський діяльності придбаного товару свідчать накладні на внутрішнє переміщення та акти списання, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.39-56). Списання «коронок бур СА-4112 (коронки победитові 112)» здійснювалось за ціною придбання без ПДВ.

Таким чином на підставі належних документів бухгалтерського обліку, в яких відображено зміст господарської операції, позивачем було сформовано та внесено до податкової звітності з податку на прибуток за 4 квартал 2011р. витрати за рахунок господарської операції з ТОВ «Олімп-Пром».

В підтвердження формування податкового кредиту позивач має податкову накладну від 03.10.11р. № 10, виписану контрагентом, платіжне доручення про перерахування грошових коштів на рахунок к ТОВ «Олімп-Пром».

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту у загальному розмірі 2566,67 грн. за жовтень 2011 року та відображена в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за відповідний податковий період.

З урахуванням викладеного, дослідивши надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку, суд приходить до висновку про реальність укладеної між позивачем та ТОВ «Олімп-Пром» господарської угоди поставки.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, суд зазначає, що акт перевірки контрагента позивача та дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту та витрат господарської діяльності документи, суд зазначає, що вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відображення даних господарських операцій призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача. Для здійснення даних операцій позивач має необхідні ресурси.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток підприємств на загальну на загальну суму 2952 грн. у 4 кварталі 2011р., суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Олімп-Пром» були товарними та реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємства у 4 кварталі 2011р. у сумі 2952,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним нарахуванням податковим органом позивачу податку на прибуток підприємств на загальну суму 2952,00 грн. та, як наслідок, протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК ДПС від 04.03.2013 року № 0001042203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2952,00 грн.

Що стосується правомірності висновків податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту в розмірі за жовтень 2011 року - 2567 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіривши податкову накладну, виписану ТОВ «Олімп-Пром» судом встановлено, що вона відповідає вимогам зазначених норм, а отже висновок відповідача про безпідставне включення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 2567,00 грн. суд вважає необґрунтованим та помилковим, та як наслідок, прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 04.03.2013 року № 0001032203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3209,00 грн., у тому числі 2567,00 грн. за основним платежем та 642,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд вважає неспроможним посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних як на підставу «фіктивності» укладеної між позивачем та ТОВ «Олімп-Пром» угоди про поставку товару, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про складання документів бухгалтерського обліку не в повному обсязі, і не свідчить про «фіктивність» такої угоди. Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що виникнення права суб'єкта господарювання на віднесення сум податку до податкового кредиту обумовлене двома аспектами: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, обов'язковими документами, що підтверджують право платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є документ, що підтверджує списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, та податкова накладна. Інші документи бухгалтерського обліку не визначені чинним законодавством як обов'язкові для виникнення права суб'єкта господарювання на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, посилання ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС на відсутність товарно-транспортних накладних як на підставу, що свідчить про «фіктивність» укладеної господарської угоди постачання між ПП «Інститут «Кримгіінтіз» та ТОВ «Олімп-Пром» є протиправним.

Крім того, нормами Податкового кодексу України закріплене право платника податків на нарахування податкового кредиту незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, або від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Стосовно посилання податкового органу на акт Переяслав-Хмельницької ОДПІ №5/23-1/37517265 від 16.01.2012 року про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Олімп-Пром» (код за ЄДРПОУ 37517265) з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за період з 13.05.2011 року по 31.12.2011 року, у матеріалах якого зазначено про те, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Олімп-Пром» анульоване 30.12.2011 року, суд зазначає, що правовідносини між позивачем та ТОВ «Олімп-Пром» з постачання коронок бурових СА-4112 відбувалися у жовтні 2011 року, про що складені відповідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, датовані 03.10.2011р., що досліджене судом вище.

Зважаючи на те, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Олімп-Пром» анульоване 30.12.2011 року, а отже пізніше, ніж були видані всі документи бухгалтерського та податкового обліку та виконані всі дії, направленні на виконання вказаної угоди, цей факт не може бути доказом того, що правовідносини між сторонами з постачання товару не відбулися.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеної позивачем з ТОВ «Олімп-Пром» угоди на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність даних договорів відповідачем не наведено.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не наведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Олімп-Пром» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочину, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Приписом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Олімп-Пром» правочину.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Зазначені висновки кореспондуються з думкою Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, ч.2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України

Суд зазначає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПП «Інститут «Кримгіінтіз» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 05.06.2013 року проголошені вступна та резолютивна частини постанови. У повному обсязі постанову складено 10.06.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 04.03.2013 року №0001042203 та №0001032203.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Інститут «Кримгіінтіз» (ЄДРПОУ 02497890) судовий збір в розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.) шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (ЄДРПОУ 36822070).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова