Постанова

від 20.06.2013 по справі 801/2986/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2013 р. (11:04 год.) Справа №801/2986/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК-ТАН»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Харманська Д.О., довіреність № 01 від 03.01.13р., паспорт НОМЕР_4;

від відповідача: Жукова О.М., довіреність № 18/10.1 від 14.02.13р., посвідчення серії КР № 124542;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК-ТАН» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001002208 від 18.03.2013 року про донарахування ПДВ в сумі 806845,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 403422,50 грн. та № 0000992208 від 18.03.2013 року про донарахування податку на прибуток в сумі 719338,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 143112,50 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.03.13 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 20.06.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що відповідач в ході перевірки недостатньо дослідив обставини реальності здійснених позивачем господарський операцій, не звернув уваги та не дослідив рух активів в процесі господарських операцій. Відповідач не взяв до уваги зв'язок між фактами придбання товарів і фактичною господарською діяльністю позивача, також не навів і доказів відсутності такого зв'язку.

Придбані позивачем паливно-мастильні матеріали були використані саме в операціях, які є об'єктом оподаткування ПДВ, що не заперечується відповідачем. Податковий кредит було повністю підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, тому позивач вважає безпідставними висновки, до яких дійшов відповідач в акті перевірки.

Крім того, представник позивача зазначив, що в акті перевірки відсутні відомості про те, що ТОВ «Хорс-Енерджи» та ТОВ «ХК Укрхімпром» не звітували до податкового органу чи не врахували при складанні податкової звітності документи, виписані на адресу позивача.

Також представник позивача зазначив, що у податкових повідомленнях-рішеннях, що оскаржуються, відсутні посилання на норми податкового законодавства, які порушені позивачем.

Під час проведення перевірки в діях позивача при вчиненні правочинів та їх відображенні в обліку порушення вимог чинного законодавства не встановлено і належним чином не доведено. Відповідачем в порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних та виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, не вказано, які первинні документи на момент перевірки у позивача відсутні, яких господарських операцій стосуються, не зазначено, які документи позивача досліджувались під час перевірки, з яких встановлено порушення, не вказано інші докази наявності порушень.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов (том 1 а.с.41), в яких зазначено, що перевіркою на підставі наданих документів та даних детальної інформації по платнику ПДВ щодо автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «ОК-ТАН» працювало з контрагентами, які мають ознаки фіктивності, а саме: ТОВ «ХК Укрхімпром» - м. Київ (32163042), стан «9» - незнаходження за юридичною адресою. Отримано Акт від 12.11.2012р. №920/3/22-80-32163042 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ХК Укрхімпром» ЄДРПОУ 32163042» від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ТОВ «Хорс Енерджи» м. Донецьк (37435298) стан «7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. До ДПІ у м. Сімферополі надійшов транзитний файл № 457/7/15-4 від 23.01.2013р., направлений ДПІ у Київському районі м. Донецька з повідомленням про визнання нікчемними укладених угод даного підприємства з контрагентами-покупцями. В ході перевірки встановлено, що формування податкового зобов'язання ТОВ «Хорс-Енержи» здійснювалося для мінімізації податкового кредиту третім особам.

Представник відповідача зазначив, що згідно наданих позивачем до перевірки документів при проведенні перевірки питань з питань взаємовідносин з ТОВ «ХК Укрхімпром» м.Київ, ТОВ «Хорс Енерджи» м. Донецьк встановлено, що у періоді, що перевіряється, дані підприємства поставляли на адресу ТОВ «ОК-ТАН» паливно-мастильні матеріали, які були віднесені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в т.ч. до собівартості робіт, послуг неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. встановлено його заниження всього у сумі 719338,00 грн.

Таким чином, у зв'язку з непідтвердженням податкового кредиту з ПДВ у ТОВ «ХК Укрхімпром», ТОВ «Хорс Енерджи» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Невиконання законодавчо встановлених обов'язків по сплаті податку на додану вартість суб'єктів господарювання, як зазначив представник відповідача, доводить факт порушення інтересів держави та суспільства, отримання належних сум ПДВ суб'єктів господарювання при тому, що ТОВ «ОК-ТАН» за рахунок вищезазначеного контрагенту отримало податкову вигоду шляхом формування «штучного» податкового кредиту з ПДВ та є «вигодонабувачем».

На погляд податкового органу, з вищевказаних фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність вищевказаних підприємств здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільно-правової дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між вказаними підприємствами та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На підставі викладеного відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 13.06.2013р. судом в якості свідка допитано ОСОБА_5, яка проводила перевірку позивача та складала акт перевірки.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОК-ТАН» (далі - ТОВ «ОК-ТАН») має статус юридичної особи з 13.09.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 431309, виданим Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим та Довідкою АА№ 686861 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики в АР Крим (том 1 а.с.33,34).

Суд зазначає, що ТОВ «ОК-ТАН» взято на облік як платника податків у ДПІ у м. Сімферополь 21.09.2004 року за № 110-ГР та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 00961055 НВ № 112166 від 14.10.2004 року зареєстроване як платник податку на додану вартість у ДПІ у м. Сімферополі (том 1 а.с.71, 72).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ОК-ТАН» є суб'єктом господарювання, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; роздрібна торгівля пальним (том 1 а.с.34).

Судом встановлено, що з 18.02.2013 року по 01.03.2013 року посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС на підставі направлення від 18.02.2013р. № 438/22-8, № 437/22-8, № 439/17-2 від 18.02.2013р. та наказу від 01.02.013р. № 380, виданих ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, згідно ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ОК-ТАН» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки, про що складено Акт № 1567/22-8/33131378 від 11.03.2013 року (том 1 а.с.9-25).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 розд. ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями донараховано податку на прибуток на загальну суму 719338,00 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011р. у сумі 433113,00 грн., 4 квартал 2012р. у сумі 286225,00 грн.;

2. пп. 14.1.191 п. 141.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, ст. 188, пп. 187.1.1 п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI донараховано ПДВ у сумі 806845 грн., в т.ч. за липень 2011-339744 грн., серпень 2011-102095 грн., вересень 2011-83940 грн., листопад 2011-15626 грн., квітень 2012-69443 грн., липень 2012-53055 грн., серпень 2012-121648 грн., жовтень 2012-17016 грн., грудень 2012-4278 грн.;

3. пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 розділу II, п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями, підприємством до податкових розрахунків (ф. №1 - ДФ) - за 2 квартал 2011р. не включено зведення про суми доходів, які отримані фізичної особою - підприємцем згідно цивільно-правових договорів.

Висновки Акту перевірки № № 1567/22-8/33131378 від 11.03.2013 року були покладені в основу податкових повідомлень - рішень від 18.03.2013 року № 0001002208, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1210267,50 грн., у тому числі 806845,00 грн. за основним платежем та 403422,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000992208, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 862450,50 грн., у тому числі 719338,00 грн. за основним платежем та 143112,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1 а.с.7, 8).

Перевіряючи правомірність прийнятих ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС податкових повідомлень-рішень від 18.03.2013р. № 0001002208та № 000992208, суд встановив наступне.

В п. 3.2 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року ТОВ «ОК-ТАН» встановлено їх завищення у загальній сумі 3246075,00 грн., в т.ч. по періодам 2-4 квартал 2011 року - 1883100,0 грн., 1-4 квартал 2012 року - 1362975,00 грн. (том 1 зворотній бік а.с.12).

В акті перевірки зазначено, що на порушення п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, ст.138, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 із змінами і доповненнями, підприємством до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, неправомірно віднесено собівартість товарів, робіт, послуг в сумі 3246075,00 грн., в т.ч. по періодам 2-4 квартал 2011 року-1883100 грн., 1-4 квартал 2012 року 1362975 грн. (том 1 зворотній бік а.с.13).

Судом встановлено, що в основу висновків за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Перевіркою на підставі наданих документів та даних детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «ОК-ТАН» працювало з контрагентами, які мають ознаки фіктивності, а саме:

- ТОВ «ХК Укрхімпром.» м.Київ (32163042), стан «9» - незнаходження за юридичною адресою. Отримано Акт від 12.11.2012 р. №920/3/22-80-32163042 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ХК Укрхімпром» ЄДРПОУ 32163042. від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва

- ТОВ «Хорc Енерджи» м.Донецьк (37435298), стан «7»- до ЕДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. До ДПІ у м. Сімферополі надійшов транзитний файл № 457/7/15-4 від 23.01.2013р., направлений ДПІ у Київському р-н, м.Донецька, з повідомленням про визнання нікчемними укладених угод даного підприємства з контрагентами-покупцями. В ході перевірки встановлено, що формування податкового зобов'язання ТОВ «Хорс-Енерджи» здійснювалося для мінімізації податкового кредиту третім особам.

В акті перевірки зазначено, що згідно наданих до перевірки документів ТОВ «ОК-ТАН» з питань перевірки взаємовідносин з ТОВ «ХК Укрхімпром» м.Київ, ТОВ «Хорc Енерджи» м.Донецьк встановлено, що у періоді, що перевіряється, дані підприємства поставляли на адресу ТОВ «ОК-ТАН» паливно-мастильні матеріали, які були віднесені до складу витрат, що враховуються визначенні об'єкта оподаткування, в т.ч. до собівартості робіт послуг неправомірно віднесені вартість товарів, робіт, послуг у сумі 3246075,00 грн. в т.ч. по періодам 2-4 квартал 2011 1883100 грн., 1-4 квартал 2012 року-1362975 грн. (том 1 зворотній бік а.с.15).

На підставі викладеного, податковим органом в п. 3.3 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. встановлено його заниження усього у сумі 719338,00 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 р. у сумі 433113,00 грн., 4 квартал 2012р-286225,00 грн. у результаті порушень вказаних у п.3.1.2 акту (том 1 а.с.17).

Крім того, в пп. 3.2.2 акту перевірки зазначено про те, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. встановлено його завищення всього у сумі 551323,000 грн., у т.ч. за липень 2011р. - 376620,00 грн., за липень 2012 р. у сумі 174703,00 грн. (том 1 зворотній бік а.с.18).

Дане порушення встановлено на підставі досліджень та висновків, викладених в п.3.1.2 акту перевірки, а саме як свідчать зібрані матеріали по контрагентам - постачальникам ТОВ «ОК-ТАН», а саме:

- ТОВ «ХК Укрхімпром» - м. Київ (32163042), стан «9» - незнаходження за юридичною адресою. Отримано Акт від 12.11.2012р. № 920/3/22-80-32163042 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ХК Укрхімпром» ЄДРПОУ 32163042 від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва - липень 2011-376620 грн.

- ТОВ «Хорc Енерджи» м. Донецьк (37435298), стан «7»- до ЕДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Свідоцтво платника анульовано 16.01.2013р., у зв'язку з незнаходженням за юридичною адресою.

До ДПІ у м. Сімферополі надійшов транзитний файл № 457/7/15-4 від 23.01.2013р., направлений ДПІ у Київському р-н, м. Донецька, з повідомленням про визнання нікчемними укладених угод даного підприємства з контрагентами-покупцями. В ході перевірки встановлено, що формування податкового зобов'язання ТОВ «Хорс-Енерджи» здійснювалося для мінімізації податкового зобов'язання третім особам, за липень 2012-174703 грн.

Судом перевірено правомірність прийнятих та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.п. «г» п.п. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Що стосується правил оподаткування податком на додану вартість суд зазначає таке.

Відповідно до п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи обґрунтованість та правомірність зазначених в акті перевірки податковим органом висновків, суд зазначає наступне.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, суд передусім зазначає, що акти про неможливість проведення звірки з контрагентами позивача та дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток підприємств на загальну суму 719338,00 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011р. у сумі 433113,00 грн., 4 квартал 2012р. у сумі 286225,00 грн. та завищення позивачем суми податкового кредиту за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р. у сумі 551323,000 грн., у т.ч. за липень 2011р. - 376620,00 грн., за липень 2012 р. у сумі 174703,00 грн., суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

19.05.2011р. між ТОВ «ХК «Укрхімпром» (Постачальник) та ТОВ «ОК-ТАН» (Покупець) укладений Договір № 4023, предметом якого згідно п. 1.1 Договору є постачання нафтопродуктів в кількості, асортименті, по цінам, в термін, відповідно до умов Договору і Додатків до нього, що є невід'ємними частинами цього Договору. Строк дії Договору № 4023 визначений п. 12.6 - з моменту підписання до кінця календарного року (том 1 а.с.27-30).

До Договору № 4023 було укладено Додаткову угоду № 5 від 08.07.2011р., згідно якої у відповідності до умов Договору № 4023 від 19.05.11р. Постачальник зобов'язується відвантажити зі ст. Айвазовська, а Покупець прийняти до оплати партію Товару - бензин автомобільний марки RON - 95 в кількості, за ціною відповідно до наступного.

Згідно п.1.1 Додаткової угоди № 5 від 08.07.2011р. визначено кількість бензину 120,000 тн +/- 10%; Станція: Євпаторія-Товарна, Придніпровської ЗД; Код станції: 474608; Отримувач: ТОВ «ОК-ТАН»; Код отримувача: 1516; Юридична адреса: 95006, м. Сімферополь, вул. Леніна, 1/29, оф. 404; Адреса АЗС: 97400, м. Євпаторія, вул. 2-ї Гвардійської Армії, 10.

Згідно п.1.1.1 Додаткової угоди № 5 від 08.07.2011р. визначено, що ціна за Товар складає 12665,00 грн. з урахуванням ПДВ та залізничного тарифу до станції призначення.

Згідно п.п.2, 3 Додаткової угоди № 5 від 08.07.2011р. встановлено, що загальна вартість Товару за цією Додатковою угодою складає 1 519 800,00 (один мільйон п'ятсот дев'ятнадцять тисяч вісімсот грн. 00 коп. (в т.ч. ПДВ 253 300,00 грн.). Розрахунок за Товар за даною Додатковою угодою здійснюється на наступних умовах:

- 50 % попередньої оплати в строк до 08.07.2011 року, включно;

- 50 % оплата протягом одного дня з моменту відвантаження,

Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок Постачальника (том 1 а.с.87).

Щодо укладення додаткових угод до зазначеного договору представник позивача пояснив, що у разі поставки нафтопродуктів оптом залізничним транспортом сторони не можуть заздалегідь визначити точну кількість палива, яке буде завантажено у кожну залізничну цистерну. У зв'язку з цим при укладенні додаткових угод сторони узгоджували приблизну кількість товару у кожній поставці (наприклад, 60 тн +/-10%). Точна кількість товару ставала відома після заливання (завантаження) нафтопродукту до конкретної цистерни та відображалась у залізничній накладній, яку складає відповідна станція «Укрзалізниці» з подальшим зазначенням в акті приймання-передачі, що підписувались сторонами договору. Як наслідок, загальна вартість кожної партії товару, що передбачалась сторонами у додатковій угоді, відрізняється від загальної вартості фактично поставленого товару, яка вказана в акті приймання-передачі та податковій накладній.

ТОВ «ХК «Укрхімпром» видана податкова накладна № 14 від 27.07.11р. на суму 2259724,58 грн., у т.ч. 376620,76 грн. ПДВ (том 1 а.с.85).

Актом приймання - передачі № 10/07 від 10.07.11р. підтверджується передача Товару у кількості 117,591 тон на загальну суму 1489290,02 грн. (том 1 а.с.88).

На виконання Договору № 4023 складені наступні первинні документи бухгалтерського обліку: залізнична накладна, Акт № 2 за формою №5-нп прийняття нафтопродуктів за кількістю від 12.07.11р., видаткова накладна № РН-0000224 від 10.07.11р. на загальну суму 1489290,02 грн., у т.ч. ПДВ - 248215,00 грн. (том 1 а.с.89-91).

До Договору № 4023 було укладено Додаткову угоду № 6 від 14.07.2011р., згідно якої у відповідності до умов Договору № 4023 від 19.05.11р. Постачальник зобов'язується відвантажити зі ст. Айвазовська, а Покупець прийняти до оплати партію Товару - бензин автомобільний марки RON - 95 в кількості, за ціною відповідно до наступного.

Відповідно до п.1.1 Додаткової угоди № 6 від 14.07.2011р. визначено кількість бензину: 60,000 тн +/- 10%; Станція: Євпаторія-Товарна, Придніпровської ЗД; Код станції: 474608; Отримувач: ТОВ «ОК-ТАН»; Код отримувача: 1516; Юридична адреса: 95006, м. Сімферополь, вул. Леніна, 1/29, оф. 404; Адреса АЗС: 97400, м. Євпаторія, вул. 2-ї Гвардійської Армії, 10.

Відповідно до пп.1.1.1 Додаткової угоди № 6 від 14.07.2011р. Ціна за Товар складає 12645,00 грн. з урахуванням ПДВ та залізничного тарифу до станції призначення.

Згідно п.п. 2, 3 Додаткової угоди № 6 від 14.07.2011р. Загальна вартість Товару за цією Додатковою угодою складає 694375,00 (шістсот дев'яносто чотири тисячі триста сімдесят п'ять грн. 00 коп. (в т.ч. ПДВ 115729,17 грн.). Розрахунок за Товар за даною Додатковою угодою здійснюється на наступних умовах: - 100 % попередньої оплати в строк до 15.07.2011 року, включно; Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок Постачальника (том 1 а.с.92).

Актом приймання - передачі № 16/07 від 16.07.11р. підтверджується передача Товару у кількості 60,928 тон на загальну суму 770434,56 грн. (том 1 а.с.93).

На виконання Договору № 4023 складені наступні первинні документи бухгалтерського обліку: залізнична накладна, Акт № 3 за формою №5-нп прийняття нафтопродуктів за кількістю від 17.07.11р., видаткова накладна № РН-0000238 від 16.07.11р. на загальну суму 770434,56 грн., у т.ч. ПДВ - 128405,76 грн. (том 1 а.с.94-96).

Суд зазначає, оскільки продавець за договором не є виробником нафтопродуктів, відвантаження товару відбувалось від виробника такого палива, тому у залізничній накладній у графі «Відправник» вказане найменування відправника (виробника), а не продавця, адже графа «Продавець» у залізничній накладній не передбачена.

Доказом того, що товар, який перевезено на підставі відповідної залізничної накладної, поставлено саме за договором №4023 від 19.05.2011р. є акт приймання-передачі із зазначенням точної кількості товару та номеру залізничної цистерни, які досліджені судом.

Оплата товару позивачем підтверджується платіжними дорученнями № 337 від 08.07.11р. на суму 400000,00 грн., № 338 від 08.07.11р. на суму 200000,00 грн., № 339 від 11.07.11р. на суму 577000,00 грн., № 340 від 11.07.11р. на суму 105000,00 грн., № 1273 від 11.07.11р. на суму 24000,00 грн., № 347 від 18.07.11р. на суму 140434,56 грн., № 345 від 15.07.11р. на суму 490000,00 грн., № 346 від 15.07.11р. на суму 90000,00 грн., № 344 від 15.07.11р. на суму 50000,00 грн., № 341 від 12.07.11р. на суму 183290,01 грн. (том 1 а.с.97-101).

Суд зазначає, що отриманий бензин реалізовано через власну АЗС за період з 14.07.2011р. по 23.10.2011р., що підтверджується фіскальними чеками (том 1 а.с.102-109, 160-172, том 2 а.с.28). Згідно пояснень представника позивача слідує, що прийнята методика кодування видів товара, що продається з АЗС через РРО, вимагає розбивку товару не тільки по найменуванню, але й за способом продажу. Позивачем кодування «А1-А6» означає продаж за готівковий розрахунок, кодировка «Б11- Б16» означає відпуск ПММ за талонами, кодування «В21- В26» означає відпуск товару при оплаті кредитною картою. Останнє кодування в серпні 2012р. замінено на «А21 -А26»

Приймання товару позивачем відбувалось на залізничній гілці станції Євпаторія-Товарна Придніпровської залізниці, яка доведена до місця зберігання позивачем нафтопродуктів та знаходиться на території орендованого за договором з кооперативом «Байкал-90» від 01.12.201р. №29 складського приміщення за адресою: м.Євпаторія, вул.51-ї Армії, 6 загальною площею 1249 кв.м. (том 1, а.с.76-77). Зберігання нафтопродуктів здійснювалось у ємностях, розташованих на території вищезазначеного орендованого складського приміщення, ємності належать позивачу на праві власності та знаходяться на його балансі.

Суд зазначає, що під час приймання товару позивачем складались вищезазначені акти прийняття нафтопродуктів за кількістю за типовою формою № 5-нп, які підписувались директором ТОВ «ОК-ТАН» та завідуючим складом.

Суд зазначає, що бензин, який надходив залізничним транспортом від ТОВ «ХК «Укрхімпром» приймався у власні ємності, розташовані на території орендованого за договором з кооперативом «Байкал-90» від 01.12.201р. №29 складського приміщення за адресою: м.Євпаторія, вул.51-ї Армії, 6 загальною площею 1249 кв.м. (том 1, а.с.76-77).

Суд зазначає, що ємності для зберігання нафтопродуктів, як розташовані на території орендованого за договором з кооперативом «Байкал-90» від 01.12.201р. №29 складського приміщення за адресою: м.Євпаторія, вул.51-ї Армії, 6 обліковуються на балансі підприємства на рахунку №10 та мають таку місткість: 70 куб.м - 1 шт., 50 куб.м - 10 шт., 25 куб.м - 2 шт., 20 куб.м - 1 шт., всього 640 куб.м, що є достатньою місткістю для зберігання придбаних від контрагентів паливно-мастильних матеріалів. Наявність у позивача власних ємностей для зберігання нафтопродуктів підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 106 за липень 2011р. (том а.с.173).

В подальшому з орендованої території складу бензин вивозився на власну АЗС за допомогою найманого транспорту згідно договору оренди транспорту з ТОВ «Ойлмаркет плюс» від 01.08.2011р. №108 в серпні-жовтні 2011р. та договору від 01.01.2011р. №010111Т на виконання транспортних послуг з ПП ОСОБА_8 в липні 2011р. (том 2 а.с. 29, 174).

Крім того, 04.07.2012р. між ТОВ «Хорс-Енерджи» (Постачальник) та ТОВ «ОК-ТАН» (Покупець) укладений Договір поставки № ДГ-23, предметом якого згідно п. 1.1 Договору є постачання ППМ (Товар) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, згідно заявки покупця у відповідності з умовами цього Договору. Згідно п. 1.2 Договору найменування, кількість, вартість, місце і дата продажу Товару погоджується Сторонами в наступному порядку: Покупцем подається заявка, яка в разі підтвердження її Постачальником (підтвердження заявки означає згоду Постачальника на продаж Товару на умовах, вказаних в заявці), є підставою для поставки товару. Строк дії Договору поставки № ДГ-23 визначений п. 8.1 - з моменту його підписання до 01.01.2013р. (том 1 а.с.31-32).

Постачання нафтопродуктів за даним договором відбувалось автомобільним транспортом із зазначенням кількості товару в об'ємних одиницях (літрах).

ТОВ ««Хорс-Енерджи» видані податкові накладні: № 14 від 06.07.12р. на суму 235290,00 грн., у т.ч. 39215,00 грн. ПДВ; № 22 від 11.07.12р. на суму 248994,00 грн., у т.ч. 41499,00 грн. ПДВ; № 30 від 18.07.12р. на суму 248124,00 грн., у т.ч. 41354,00 грн. ПДВ; № 36 від 23.07.12р. на суму 315810,00 грн., у т.ч. 52635,00 грн. ПДВ; № 9 від 24.09.12р. на суму 341220,00 грн., у т.ч. 56870,00 грн. ПДВ; № 1 від 03.10.12р. на суму 246132,00 грн., у т.ч. 41022,00 грн. ПДВ; (том 1 а.с.133-138).

На виконання Договору від 04.07.2012р. № 4023 складені наступні первинні документи бухгалтерського обліку:

- Акт приймання - передачі № 013 від 06.07.12р. на передачу бензину А-92 на загальну суму 235290 грн., у т.ч. ПДВ - 39215,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 06.07.12р. на суму 235290 грн., у т.ч. ПДВ - 39215,00 грн.; видаткова накладна № РН-013 від 06.07.12р. на суму 235290 грн., у т.ч. ПДВ - 39215,00 грн. (том 1 а.с.139-141);

- Акт приймання - передачі № 021 від 11.07.12р. на передачу бензину А-92 на загальну суму 248994,00 грн., у т.ч. ПДВ - 41499,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 11.07.12р. на суму 248994,00 грн., у т.ч. ПДВ - 41499,00 грн.; видаткова накладна № РН-021 від 11.07.12р. на суму 248994,00 грн., у т.ч. ПДВ - 41499,00 грн. (том 1 а.с.142-144);

- Акт приймання - передачі № 029 від 18.07.12р. на передачу бензину А-92 на загальну суму 248124,00 грн., у т.ч. ПДВ - 41354,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 18.07.12р. на суму 248124,00 грн., у т.ч. ПДВ - 41354,00 грн.; видаткова накладна № РН-029 від 18.07.12р. на суму 248124,00 грн., у т.ч. ПДВ - 41354,00 грн. (том 1 а.с.145-147);

- Акт приймання - передачі № 034 від 23.07.12р. на передачу бензину А-92 на загальну суму 315810,00 грн., у т.ч. ПДВ - 52635,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 23.07.12р. на суму 315810,00 грн., у т.ч. ПДВ - 52635,00 грн.; видаткова накладна № РН-034 від 23.07.12р. на суму 315810,00 грн., у т.ч. ПДВ - 52635,00 грн. (том 1 а.с.148-150);

- Акт приймання - передачі № 009 від 24.09.12р. на передачу бензину А-92 на загальну суму 341220,00 грн., у т.ч. ПДВ - 56870,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 24.09.12р. на суму 341220,00 грн., у т.ч. ПДВ - 56870,00 грн.; видаткова накладна № РН-009 від 24.09.12р. на суму 341220,00 грн., у т.ч. ПДВ - 56870,00 грн. (том 1 а.с.151-153);

- Акт приймання - передачі № 001 від 03.10.12р. на передачу бензину А-92 на загальну суму 246132,00 грн., у т.ч. ПДВ - 41022,00 грн.; товарно-транспортна накладна від 03.10.12р. на суму 246132,00 грн., у т.ч. ПДВ - 41022,00 грн.; видаткова накладна № РН-001 від 03.10.12р. на суму 246132,00 грн., у т.ч. ПДВ - 41022,00 грн. (том 1 а.с.154-156);

Оплата товару позивачем підтверджується платіжними дорученнями № 1066 від 07.07.12р. на суму 235290,00 грн., № 1068 від 11.07.12р. на суму 248994,00 грн., № 1087 від 18.07.12р. на суму 248124,00 грн., № 1092 від 23.07.12р. на суму 150000,00 грн., № 1099 від 24.07.12р. на суму 105810,00 грн., № 1098 від 24.07.12р. на суму 60000,00 грн., (том 1 а.с.157-159).

Суд зазначає, що бензин, який надходив автомобільним транспортом від ТОВ «Хорс-Енерджи» приймався у власні ємності, розташовані на території орендованого за договором з кооперативом «Байкал-90» від 01.12.201р. №29 складського приміщення за адресою: м.Євпаторія, вул.51-ї Армії, 6 загальною площею 1249 кв.м. (том 1, а.с.76-77).

Суд зазначає, що з орендованої території складу бензин вивозився найманим транспортом, що належить МПП «Полетта-Крим» згідно договору №1515ТУ від 04.01.2012р. на виконання транспортних послуг (том 2, а.с.30) та підтверджується товарно-транспортними накладними на перевезення бензину А-92: №16, №17, №18 та №19 від 09.07.2012р., №21 від 10.07.2012р., №26 та №27 від 13.07.2012р., №32, №33, №34 та №35 від 19.07.2012р., №44, №45 та №46 від 24.07.2012р., №56, №57 та №58 від 30.07.2012р., №4 та №5 від 03.08.2012р.,№11, №12 та №13 від 08.08.2012р., №21, №22 та №23 від 14.08.2012р.; бензину А-95: №51, №52, №53 та №54 від 28.09.2012р., №13, №14 та №15 від 08.10.2012р., №27 від 17.10.2012р. та бензину А-80: №8, №9, №10, №11 та №12 від 03.10.2012р., №19 від 09.10.2012р. (том 2 а.с.31-52).

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, суд зазначає, що вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином висновки відповідача в акті перевірки про те, що відображенню в податковій звітності підлягають лише ті операції, які фактично відбулись, в той час як на думку відповідача господарські операції позивача з контрагентами мали безтоварний характер, суд не приймає до уваги, оскільки товарність та реальність господарських операцій позивача встановлена належними та допустимими доказами по справі, відтак норми чинного законодавства щодо оформлення первинних документів бухгалтерського обліку позивачем дотримано.

Відображення даних господарських операцій призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача. Для здійснення даних операцій позивач має необхідні ресурси.

Крім того, підтвердженням реальності господарських операцій окрім наявності всіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку є використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача шляхом реалізації бензину через власну АЗС, яка розташована за адресою: м.Євпаторія, вул.2-ї Гвардійської армії, буд.10 та належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу автозаправної станції від 02.12.2005р., реєстр.№4952, посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського місткого нотаріального округу (том 1 а.с.73), право власності за яким зареєстроване Євпаторійським міжміським бюро реєстрації та технічної інвентаризації 23.12.2005р. (том 1 а.с.74).

Згідно копії інвентарної справи на будівлю АЗС, яка розташована за адресою: м.Євпаторія, вул.2-ї Гвардійської армії, буд.10 та градуїровочних таблиць на резервуари для зберігання нафтопродуктів, затверджених ДП «Кримстандартметрологія» слідує, що на даній АЗС розміщені стальні горизонтальні ємності місткістю 26100л, 26200л, 26600л, 25500л, 10360л (том 2 а.с.3-27).

Позивач здійснює торгівельну діяльність на АЗС, яка розташована за адресою: м.Євпаторія, вул.2-ї Гвардійської армії, буд.10 на підставі торгового патенту №776484 від 24.03.2011р., виданого ДПІ в м.Євпаторії та дійсного з 01.04.2011р. по 31.03.2015р. (том 1 а.с.75). Реалізація паливно-мастильних матеріалів через АЗС, яка розташована за адресою: м.Євпаторія, вул.2-ї Гвардійської армії, буд.10 підтверджується дослідженими судом фіскальними чеками.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ХК Укрхімпром», ТОВ «Хорс Енерджи» були товарними та реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємства на загальну суму 719338,00 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011р. у сумі 433113,00 грн., 4 квартал 2012р. у сумі 286225,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним нарахуванням податковим органом позивачу податку на прибуток підприємств на загальну суму 719338,00 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011р. у сумі 433113,00 грн., 4 квартал 2012р. у сумі 286225,00 грн., та, як наслідок, протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК ДПС від 18.03.2013 року № 0000992208, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 862450,50 грн., у тому числі 719338,00 грн. за основним платежем та 143112,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Перевіривши податкові накладні, виписані ТОВ «ХК Укрхімпром», ТОВ «Хорс Енерджи» судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених норм, а отже висновок відповідача про безпідставне включення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 551323,000 грн., у т.ч. за липень 2011р. - 376620,00 грн., за липень 2012 р. у сумі 174703,00 грн., суд вважає необґрунтованим та помилковим.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «ХК Укрхімпром», ТОВ «Хорс Енерджи» господарських договорів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність даних договорів відповідачем не наведено.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «ХК Укрхімпром», ТОВ «Хорс Енерджи» правочинів на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Приписом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «ХК Укрхімпром», ТОВ «Хорс Енерджи» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Зазначені висновки кореспондуються з думкою Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, ч.2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України

Суд зазначає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Щодо інших встановлених перевіркою порушень вимог Податкового кодексу України суд зазначає, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту всього в сумі 551323,00грн., в той час як у висновках акту перевірки донараховано ПДВ у сумі 806845,00 грн.

Позивач у своїх додаткових поясненнях від 10.06.2013р. вказану невідповідність в акті перевірки пояснити не зміг, вважав це помилкою (т.2.а.с.71).

Суд зазначає, що дійсно описова та мотивувальна частини акту перевірки містять посилання про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України щодо оподаткування ПДВ на суму 551 323,00 грн., у т.ч. за липень 2011 р. - 376 620,00 грн., за липень 2012 р. - 174703,00 грн. тоді як п.2 висновків акту перевірки встановлює порушення позивачем Податкового кодексу України щодо оподаткування ПДВ на суму 806 845, 00 грн. у т.ч. за липень 2011 р. - 339 744,00 грн., за серпень 2011 р. - 102 095,00 грн., за вересень 2011 р.- 83940,00 грн., за листопад 2011 р. - 15 626,00 грн., за квітень 2012 р. - 69 443,00 грн., за липень 2012 р. - 53 055,00 грн., за серпень 2012 р. - 121 648,00 грн., за жовтень 2012 р. - 17 016,00 грн., за грудень 2012 р. - 4 278,00 грн., тобто мотивувальна частина акту перевірки та п.2 висновків акту містять суттєві розбіжності, тому ухвалами суду від 27.05.2013р., 10.06.2013р. судом витребувані від Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби розрахунок визначених грошових зобов'язань по епізодам донарахованих податкових зобов'язань та штрафних санкцій щодо кожного з оскаржених ППР та письмові пояснення з приводу розбіжностей у сумах та періодах порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо ПДВ у мотивувальній частині акту перевірки № 1567/22-8/33131378 від 18.03.2013 р. та п.2 висновків цього акту перевірки.

Ухвали суду відповідачем не виконані, тому суд викликав та допитав в якості свідка в судовому засіданні 13.06.2013р. ОСОБА_5, яка проводила перевірку позивача та складала акт перевірки.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду про те, що різницю у виявлених перевіркою порушеннях позивачем вимог Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на додану вартість у розмірі 255522,00грн. складає сума грошових зобов'язань позивача з ПДВ за результатами попередніх перевірок позивача, перелік яких міститься на стор.3 акту перевірки №1567/22-8/33131378 від 11.03.2013 року.

Дослідивши акт перевірки позивача №1567/22-8/33131378 від 11.03.2013р. суд зазначає, що у п.3.2.3 висновків щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню зазначеного акту перевірки зазначено, що донарахування по рядку 27 «сума ПДВ, що підлягає сплаті» виникли внаслідок того, що підприємством не враховано зменшення від'ємного значення за даними попередніми матеріалами перевірок при декларуванні ПДВ за звітні наступні періоди (т.2 а.с.20).

Суд зазначає, що в акті перевірки відхилення з урахуванням попередніх актів перевірок та сума ПДВ, що підлягає сплаті рядок 27 Декларації, зазначені у вигляді таблиці на стор.25 акту перевірки №1567/22-8/33131378 від 11.03.2013 року (том 1 звор.бік а.с.25), в якій за період з липня 2011 року по грудень 2012 року визначено суму ПДВ, що підлягає сплаті з урахуванням результатів попередніх перевірок позивача, зокрема:

- акта №614/23-4/33131378 від 25.01.12 року «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ок-Тан» з питань взаємовідносин з ТОВ «Олвін Ойл» за серпень 2011 року», за яким донараховане податкове зобов'язання з ПДВ за серпень 2011р. у сумі 357400,00грн. та зменшено суму від'ємного значення р.19, р.20.2 на суму 65219,00грн.;

- акта №10107/22-3/33131378 від 13.12.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ОК-ТАН" з питань взаємовідносин з ТОВ "Ространснафтопродукт" за серпень 2011 року, яким донараховано податку на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 24797,00 грн. Зменшено залишок від'ємного значення (ряд.24) декларації з ПДВ за серпень 2011 року в сумі 36876 грн.;

- акта №479/22-3/33131378 від 30.01.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ОК-ТАН" з питань взаємовідносин з ТОВ "Хорс-Енерджи" у вересні 2012 року, жовтні 2012 року», яким донараховано ПДВ у сумі 76598,00 грн., у тому числі вересень 2012 року -35576,00 грн., жовтень 2012 року - 41022,00 грн. та зменшено від'ємне значення у вересні 2012 року у сумі 21294,00 грн.

З цього приводу представником позивача надано суду копії відповідних актів попередніх перевірок, прийнятих за результатами їх розгляду податкових повідомлень-рішень та докази оскарження останніх в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що прийняті на підставі актів попередніх перевірок податкові повідомлення-рішення відповідача оскаржені позивачем в судовому порядку, зокрема такі:

- від 09.02.2012 року №0014552301 про нарахування позивачу ПДВ за основним платежем у розмірі 531431,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 132857,75грн., та №0014562301 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2011 року на суму 135780,00грн. та за серпень 2011 року на суму 65219,00грн. (за актом №614/23-4/33131378 від 25.01.12 року);

- від 04.01.2013 року №0000152204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 102095 грн., №0000142204, яким донараховано податку на додану вартість в сумі 24797 грн. (за актом №10107/22-3/33131378 від 13.12.2012 року);

- від 14.02.2013 №0002402204 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 114897,00 грн., у тому числі 76598,00 грн. за основним платежем та 38299,00 грн. за штрафними санкціями; №0002412204 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21294,00 грн. (за актом №479/22-3/33131378 від 30.01.2013 року).

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.07.2012 року у справі №2а-2027/12/0170/12, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013р., визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.02.2012 року №0014552301 про нарахування позивачу ПДВ за основним платежем у розмірі 531431,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 132857,75грн., та №0014562301, про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2011 року в сумі 135780,00, за серпень 2011 року в сумі 65219,00грн. (том 2 а.с.152-159).

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2013 року у справі №801/1558/13-а визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 04.01.2013 року №0000152204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 102095 грн., №0000142204, яким донараховано податку на додану вартість в сумі 24797 грн. (том 2 а.с.131-133).

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.04.2013 року у справі №801/1911/13-а визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 14.02.2013 №0002402204 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 114897,00 грн., у тому числі 76598,00 грн. за основним платежем та 38299,00 грн. за штрафними санкціями; №0002412204 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21294,00 грн. (том 2 а.с.167-171).

Згідно з ч.2 ст.255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час розгляду справи №2а-2027/12/0170/12 судом досліджено документи щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Олвін Ойл" та встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, які належним чином оформлені, внесені до реєстру отриманих податкових накладних, а отже судом встановлений факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та правомірність включення до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

Під час розгляду справи №801/1558/13-а суд дійшов висновку про те, що наявність у платника податків (позивача у справі) виданої йому продавцем товарів податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, також судом зазначено, що при визначенні же оподатковуваного прибутку не можуть бути враховані, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, в той час як відсутність таких документів не визначалася в акті перевірки, а навпаки такі документи перевірялися, але оцінку їм було надано відповідно до даних перевірки контрагента позивача.

Під час розгляду справи №801/1911/13-а суд дійшов висновку про наявність у позивача належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту, а придбання ТОВ "ОК-ТАН" товарів у ТОВ "Хорс-Енерджи" пов'язано з проведенням господарської діяльності позивачем.

Суд зазначає, що на час проведення перевірки позивача, складання Акту перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішення позивачу було достеменно відомо про наслідки зазначених вище рішень суду.

Суд вважає, що ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Відповідно до п. 116.1 ст. 116 Податкового кодексу України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

У відповідності до п.109.1. Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 116.2 ст. 116 Податкового кодексу України за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Суд зазначає, що стаття 111 Податкового кодексу України визначає види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Так, згідно п.111.1. Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:

111.1.1. фінансова;

111.1.2. адміністративна;

111.1.3. кримінальна.

При цьому відповідно до п.111.2. Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Аналіз зазначених норм свідчить про закріплений ст. 61 Конституції України індивідуальний принцип юридичної відповідальності, до того ж норми Податкового кодексу України вказують на те, що за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Однак, обставини справи свідчать про те, що відповідачем двічі прийняті податкові повідомлення-рішення, в основу яких покладені висновки актів перевірок позивача за одні і ті самі податкові правопорушення.

Відповідно до п. 4.1.2 ст. 4 Податкового кодексу України одним з основних принципів податкового законодавства є рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає протиправним включення відповідачем до акту перевірки №1567/22-8/33131378 від 11.03.2013 року висновків актів попередніх перевірок позивача, зокрема, №614/23-4/33131378 від 25.01.12 року, №10107/22-3/33131378 від 13.12.2012 року, №479/22-3/33131378 від 30.01.2013 року, відтак визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 255522,00грн. в податковому повідомленні-рішенні від 18.03.2013 року № 0001002208 на підставі висновків попередніх актів перевірок суд вважає безпідставним.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини справи та висновки суду про необґрунтованість визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за прийнятим податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 18.03.2013 року № 0001002208, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1210267,50 грн., у тому числі 806845,00 грн. за основним платежем та 403422,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ОК-ТАН» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 20.06.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 25.06.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 18.03.2013 року № 0001002208 та № 0000992208.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК-ТАН» (ЄДРПОУ 33131378) судовий збір в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яності чотири грн. 00 коп.) шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (ЄДРПОУ 36822070).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова