Рішення

від 18.07.2013 по справі 910/12752/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12752/13 18.07.13

За позовом Фізичної особи - підприємця Василенко Ірини Анатоліївни ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Асоціація експортерів і

імпортерів "ЗЕД" ;

про стягнення 50 781,06 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Василенко І.А., ФОП, виписка з ЄДРПОУ ААВ № 455906;

Задерей Т.В., представник, довіреність б/н від 03.07.2013;

Столяренко С.М., представник, довіреність б/н від 03.07.2013;

Від відповідача: Ликова О.О., керівник, витяг з ЄДРПОУ АБ № 973942

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. порушено провадження у справі №910/12656/13, розгляд справи призначено на 18.07.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача грошові кошти за невиконання доручень за договором комісії № 06/03-13 від 15.03.2013 у розмірі 27 506,00 грн., вартість послуг банку в сумі 275,06 грн., передоплату за договором комісії в сумі 5000,00 грн., збитки в сумі 18 000,00 грн., 8000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, а також 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача подав суду письмовий відзив на позовну заяву, у якій просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що виконання доручення позивача на умовах, зазначених у договорі комісії є неможливими та суперечать інтересам держави; відповідач вважає, що вимоги про стягнення коштів та збитків за договором комісії в сумі 50 781,06 грн. є необґрунтованими та безпідставними.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

Між фізичною особою-підприємцем Василенко Іриною Анатоліївною (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асоціація експортерів і імпортерів «ЗЕД» (надалі відповідач) укладено договір комісії № 06/03-13 від 15 березня 2013 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору комісії № 06/03-13 - комісіонер (у справі відповідач) зобов'язується за дорученнями комітента (у справі позивач) за комісійну винагороду вчиняти від свого імені, в інтересах і за рахунок комітента правочини з третіми особами, пов'язані з купівлею товару, перелік, кількість та характеристики якого наведені в конкретному дорученні (додаток до даного договору), наданням комплексу транспортно-експедиторських, допоміжних, супутніх послуг з організації та забезпечення доставки товару до місця, зазначеного у відповідному дорученні, наданням послуг в сфері дотримання вимог митного законодавства України при переміщенні товару через митний кордон України із здійсненням необхідних розрахунків, а комітент зобов'язується прийняти й оплатити надані послуги відповідно до умов договору.

Згідно пункту 1.2. договору комісіонер вчиняє правочини із третіми особами від свого імені відповідно до умов договору й конкретних доручень комітента, які є невід'ємними частинами даного договору. Зміст доручень й обсяг зобов'язань по них попередньо узгоджується сторонами.

Пунктом 1.3. договору визначено: комісіонер для забезпечення виконання зобов'язань за даним договором від свого імені та за рахунок комітента укладає договори (контракти) купівлі, перевезення, договори зі страховими компаніями, митно-брокерськими підприємствами, складськими і охоронними підприємствами та іншими юридичними й фізичними особами.

Відповідно до пункту 1.6. договору товар, придбаний комісіонером (відповідач) за рахунок комітента є власністю комітента. Право власності на товар переходить безпосередньо від третьої особи, з якою на виконання умов даного договору укладений договір купівлі-продажу товару, до комітента. Всі послуги, зазначені в тому договорі, здійснюються без переходу права власності на товар до комісіонера.

Між сторонами 15 березня 2013 року було підписане доручення №1 до договору комісії № 06/03-13, в якому комітент доручає комісіонеру укласти з ТОВ «FLORIBEL» SRL Молдова від свого імені, в інтересах і за рахунок комітента контракт купівлі товарів - садженців декоративних дерев та кущів.

У відповідності до пункту 1 доручення №1 від 15 березня комісіонер повинен укласти з ПАТ «Рапіт» (перевізник) від свого імені, в інтересах і за рахунок комітента правочин щодо перевезення товару з с. Доброджил Вен, Синжерейського району, Молдова.

Квитанцією № 9658834 від 20 березня 2013 року позивач оплатив відповідачу рахунок № 110 на суму 27 506,00 грн. та 275,06 грн. комісії банку.

Згідно пункту 11 доручення №1 від 15 березня 2013 року, передача товару комітенту здійснюється в строк до 10 квітня 2013 року в пункті призначення за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 58.

Згідно зі статтею 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1022 Цивільного кодексу України передбачено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Відповідно до договору комісії позивач виконав взяті на себе зобов'язання сплативши відповідачеві виставлений ним рахунок № 110 на суму 27 506,00 грн. та 275,06 грн. комісії за послуги банку.

Згідно пункту 11 доручення № 1 від 15.03.2013 відповідач зобов'язується здійснити передачу товару позивачу в строк до 10.04.13, що станом на день подання до господарського суду позовної заяви, виконано не було.

Також позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн. авансу за договором, що був одержаний згідно розписки від 11 березня 2013 року Ликовою Оксаною Олександрівною. Сума 5 000,00 грн, яка зазначена позивачем, як аванс за договором, була одержана Ликовою О.О., як фізичною особою, а не директором відповідача, що не може бути доказом у справі. Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів в сумі 5 000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем, також, заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 18 000,00 грн.

Як доказ їх настання, позивач вважає товарний чек № 10 від 10.05.2013, згідно якого позивач придбав у фізичної особи-підприємця Іванової С.П. товар для виконання зобов'язань перед третіми особами.

Проте, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 18,000 грн., не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У частині 1 статті 225 Господарського кодексу України зазначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У відповідності з вимогами п. 4 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач повинен довести, що він поніс збитки внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором і надати суду докази, які б підтверджували розмір збитків, причинний зв'язок між неправомірною поведінкою відповідача та виникненням таких збитків.

Вказаних доказів позивач суду не надав, а тому господарський суд відмовляє у задоволенні цієї позовної вимоги позивача.

Дослідивши викладені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката в розмірі - 8 000,00 грн. суд дійшов висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 44 ГПК України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленим Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до постанови № 12/191-09-4422 Вищого господарського суда України від 18.03.2010 року., помилковим є віднесення на відповідача витрат з оплати юридичних та інших послуг, оскільки відповідно до положень статті 44 ГПК України, до складу судових витрат віднесені, зокрема, витрати з оплати послуг адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До складу судових витрат відносяться витрати на послуги адвоката, який безпосередньо приймає участь у розгляді справи. Договір про надання юридичних послуг, укладений позивачем з юридичною фірмою, як і оплата таких послуг, не є оплатою послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності з пунктом 6.3 постанови пленому Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

У матеріалах справи не міститься свідоцтво адвоката та/або посвідчення адвоката України, що дають право на здійснення адвокатської діяльності Польському Олексію Юрійовичу, який представляв інтереси сторони позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація експортерів і імпортерів "ЗЕД" (фактична адреса: інд. 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 69-В, код ЄДРПОУ 32709782) на користь Фізичної особи - підприємця Василенко Ірини Анатоліївни (фактична адреса: інд. 03162, м. Київ, вул. Ромена Ролана, 4-А, кВ. 36, ідентифікаційний номер 2758521920) 27 506 (двадцять сім тисяч п'ятсот шість) грн. 00 коп. боргу за невиконання доручень за договором комісії, 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 06 коп. вартості послуг банку, 941 (дев'ятсот сорок одна ) грн. 24 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 26.07.2013 р.