Постанова

від 03.06.2013 по справі 804/4286/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 р. Справа № 804/4286/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

при секретарі Мізері А.В.

за участю :

представника позивача : Воронова Ю.В.

представника відповідача : Коваленко В.Ю.

розглянувши у відритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт 2005» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт 2005» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» №№0000171520, 0000191520; всі фактично понесені витрати у зв'язку із розглядом справи стягнути з Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Еліт 2005» (код ЄДРПОУ 33580506). В акті №209/221/33580506 від 07.03.2013 року, складеному за результатами перевірки, зафіксовано численні порушення законодавства та на підставі акта були прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0000171520,0000191520 від 20 березня 2013 року. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення - необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт 2005» відмовити з підстав аналогічних викладеним в запереченні проти адміністративного позову, яке міститься в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт 2005» (код ЄДРПОУ 33580506) зареєстроване 30.06.2005 року Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та знаходиться на податковому обліку в Дніпропетровській міжрайонній державній податковій інспекції у Дніпропетровській області Державної податкової служби, як платник податку на додану вартість.

На підставі п.п.78.1.4,п.п.78.1.11 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI та відповідно до наказу № 153 від 19.02.2013 року Дніпропетровської МДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт 2005», з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено Акт № 209/221/33580506 від 07.03.2013 року, яким зафіксовано порушення ТОВ «Еліт 2005» ст. 134,п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 , п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток у сумі 915 474,70грн., у наступних періодах: заIIIквартал 2011 року на суму 320 802,43грн., за I квартал 2012 року на суму 326 170,04грн., за II квартал 2012 року на суму 268 502,27 грн.; п. 198.6, п. 198.3 ст. 198, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України ТОВ «ЕЛІТ 2005» занижено податок на додану вартість на загальну суму 384 233,28 грн., в тому числі: за серпень 2011 року у сумі 126 799,38 грн., за січень 2012 року у сумі 43 320,66 грн., за лютий 2012 року у сумі 49 913,75 грн., за березень 2012 року у сумі 47 964,74 грн., за квітень 2012 року у сумі 74 996,04 грн., за травень 2012 року у сумі 41 238,71 грн.

На підставі акту перевірки Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000171520 від 20.03.2013 року, яким ТОВ «Еліт 2005» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 384 233 грн. за основним платежем та 96 058,32 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0000191520 від 20.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 915 474,72 грн. за основним платежем та 148 668,10 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, податковий орган зокрема визначив нереальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Феррід-Д» та ТОВ «Ривс», юридичну дефектність первинних документів, вчинення цих правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, про що свідчить передусім відсутність підтвердження походження, відвантаження та транспортування товару, а також інформація з актів перевірок зазначених контрагентів позивача.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з указаними доводами відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток),операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Стаття 134 Податкового Кодексу України визначає об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу , з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового Кодексу України, інші доходи включають вартість товарів (робіт/послуг) безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У відповідності до пункту 138.1 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст.138: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 ст.138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 ПК України; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті 138 а у статті 139 ПК України.

Так, згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт 2005» було укладено договори з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс» за № 29/07-1 від 29 липня 2011 року та Товариством з обмежено відповідальністю «Ферріт-Д» за № 29/01 від 29 грудня 2011 року.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вказаних договорів, укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами. Факт укладення таких договорів і їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

В процесі розгляду справи позивачем були надані первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження фактів здійснення господарських операцій з контрагентами, сумнівність яких зазначена в акті перевірки, а саме податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі векселів, векселі.

Надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Окрім того, в процесі розгляду справи відповідачем не було надано витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які б містили відповідні записи щодо відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням, припинення їх юридичної особи, враховуючи передусім період здійснення господарських операцій. Відсутня також інформація, що контрагенти позивача не були зареєстровані платниками ПДВ та не мали права видавати податкові накладні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагентів, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення сум за цими правочинами до складу витрат та до податкового кредиту сум ПДВ.

Щодо доводів податкового органу під час розгляду даної справи про відсутність у позивача товаро-транспортних накладних, які були складені під час перевезення придбаного ним від контрагентыв товару, то суд вважає, що відсутність таких накладних не може бути розцінена як спростування реальності спірних господарських операцій, адже товаро-транспортні (транспортні) накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Окрім того, як встановлено в судовому засіданні транспортування здійснювалось особистим транспортом підприємства позивача. Представником позивача в судовому засіданні був наданий технічний паспорт на автомобіль ІЖ 27157 Фургон малотоннажний-В 2006 року випуску, зареєстрований за ТОВ «Еліт 2005», та наказ №4/01 (ОК) про прийняття на роботу за сумісництвом на посаду водія ОСОБА_4 з 01.06.2010 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Суд, також зазначає, що сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Акти перевірок контрагентів позивача не можуть бути безумовним доказом нереальності чи то фіктивності вчинених правочинів.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції між Позивачем та ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ферріт-Д», є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «Еліт 2005» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість, включення до складу валових витрат.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

За таких обставин суд вважає помилковими висновки податкового органу про завищення ТОВ «Еліт 2005» валових витрат та завищення податкового кредиту.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби не відповідають вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт 2005» підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративного позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт 2005» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000171520, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Еліт 2005» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму чотириста вісімдесят тисяч двісті дев'яносто одна гривня 32 копійки.

Скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000191520, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Еліт 2005» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму один мільйон шістдесят чотири тисячі сто сорок дві гривні 80 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт 2005» судовий збір у розмірі 2294 грн.(дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 07.06.2013 року.

Суддя С.І. Озерянська