Постанова

від 12.08.2013 по справі 908/1660/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.08.2013р. справа №908/1660/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Лебеденко В.В.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Русланова Г.М. за посвідченням;

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Тупікова Т.В. по дов.;

від відповідача-2: Носик В.І. - керівник, Холодов О.В. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Пологівське лісомисливське господарство», м. Пологи Запорізької області

на рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2013р. (повний текст від 09.07.2013р.) у справі №908/1660/13 (суддя Гандюкова Л.П.)

за позовом Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області, смт. Куйбишеве Запорізької області, в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя

до відповідачів: 1) Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Куйбишеве Запорізької області, 2) Державного підприємства «Пологівське лісомисливське господарство», м. Пологи Запорізької області

про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Куйбишевської районної державної адміністрації №262 від 08.06.2010р.; визнання недійсними Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою: серія ЯЯ№116334 від 27.07.2010р. (площею 865,2304га), серія ЯЯ№116333 від 27.07.2010р. (площею 9,7696га); а також про зобов'язання ДП «Пологівське лісомисливське господарство» повернути земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

Куйбишевський міжрайонний прокурор Запорізької області, смт. Куйбишеве Запорізької області, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя, до відповідача, Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного підприємства «Пологівське лісомисливське господарство», м. Пологи Запорізької області, про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Куйбишевської районної державної адміністрації №262 від 08.06.2010р. «Про передачу земельної ділянки в постійне користування ДП «Пологівське лісомисливське господарство»; визнання недійсними державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (серія ЯЯ №116334) від 27.07.2010р. площею 865,2304га, яка розташована у Запорізькій області, Куйбишевський район, Куйбишевська селищна рада, за межами населеного пункту для потреб лісового господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №031027100003, а також державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (серія ЯЯ №116333) від 27.07.2010р. площею 9,7696га, яка розташована у Запорізькій області, Куйбишевський район, Куйбишевська селищна рада, за межами населеного пункту для потреб лісового господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №031027100002. Крім того, у позовній заяві прокурор просив за наслідками визнання державних актів ЯЯ №116334, ЯЯ№116333 від 27.07.2010р. недійсними застосувати правові наслідки, а саме - зобов'язати ДП «Пологівське лісомисливське господарство» повернути Запорізькій обласній державній адміністрації земельні ділянки загальною площею 875га вартістю 19755706,25грн., які знаходяться на території Куйбишевської селищної рад, за межами селища Куйбишеве Куйбишевського району Запорізької області, а саме: земельну ділянку площею 865,2304га кадастровий номер 2322755100:06:004:0001 вартістю 19535128,74грн., та земельну ділянку площею 9,7696га кадастровий номер 2322755100:06:001:0234 вартістю 220577,54грн.

Ухвалою від 14.05.2013р. господарський суд Запорізької області порушив провадження у справі №908/1660/13 та в порядку ст.27 ГПК України залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство «Пологівське лісомисливське господарство».

В подальшому, ухвалою від 27.05.2013р. суд першої інстанції виключив вказане підприємство з числа третіх осіб та на підставі ст. 24 ГПК України залучив його до участі у справі у якості іншого відповідача.

04.07.2013р. господарським судом Запорізької області було прийнято рішення у справі №908/1660/13, яким заявлені позовні вимоги задоволено частково - визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Куйбишевської РДА №262 від 08.06.2010р., а також визнано недійсними державні акти ЯЯ№116334 від 27.07.2010р. та ЯЯ№116333 від 27.07.2010р.

Такий висновок суд першої адміністрації обґрунтував посилаючись на те, що матеріалами справи доведений факт прийняття головою Куйбишевської РДА спірного розпорядження поза межами наданих йому законом повноважень, у зв'язку з чим - обґрунтованість похідної вимоги про визнання недійсними виданих на його підстави державних актів на право постійного користування землею. Водночас, господарський суд відмовив прокурору у задоволенні позову про повернення спірних земельних ділянок, оскільки зазначив про законність їх використання другим відповідачем на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Не погодившись з винесеним рішенням, Державне підприємство «Пологівське лісомисливське господарство» звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою положення лісового законодавства по відношенню до даного спору, оскільки застосування до даних правовідносин лише приписів земельного законодавства призвело до прийняття незаконного і неправильного рішення.

Заявник апеляційної скарги також не погоджується із посиланням суду першої інстанції на приписи ст.122 ЗК України, оскільки зазначає, що в даному випадку ні зміни фізичної сутності земельних ділянок, ні передачі їх іншим особам в процесі прийняття спірного розпорядження не відбулось, наслідком його прийняття стало лише виготовлення спірних Державних актів як документів, що посвідчують надане відповідачу-2 раніше право у відповідності до вимог ст. 126 ЗК України. Оскільки другий відповідач користується спірними земельними ділянками на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а спірне розпорядження, на думку заявника, свідчило лише про затвердження технічної документації на землю у відповідності з вимогами чинного законодавства, у суду були відсутні підстави для його скасування.

Вищевикладене, на думку скаржника, є підставою для скасуванні незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Представник позивача у судове засідання не з'явився з невідомих підстав, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 29.07.2013р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів №315 від 25.09.1984р. було прийнято пропозицію облінспекції з охорони природи, обласних управлінь сільського господарства, лісового господарства та лісозаготовок, райвиконкомів, про затвердження мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду області місцевого значення згідно з діючою класифікацією (додаток 1-4), а обласній інспекції Державного комітету УРСР з охорони природи разом із президіумом обласної ради Українського товариства охорони природи до 01.05.1985р. було предписано провести паспортизацію і передачу територій та об'єктів природно-заповідного фонду під охорону підприємствам і організаціям, у віданні яких вони знаходяться.

Так, згідно п.150 додатку до вказаного рішення, у віданні Пологівської лісомеліоративної станції Мінлісгоспу УРСР знаходилась Каменська лісова дача (Куйбишевський район) площею 800га.

Згідно плану державного ландшафтного заказника місцевого значення «Каменська лісова дача» Куйбишевського мисливського лісогосподарського лісництва Пологовського ГЛГ, площа вказаного заказника - 800га, а відповідно до Положення про вказаний заказник, затвердженого 27.11.1985р. першим заступником голови виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів, він знаходиться на території Куйбишевського району Запорізької області в кварталах №1-28, 30-35, 37-39 Куйбишевського лісництва Пологовської лісомеліоративної станції.

В матеріалах справи також наявний наказ №116 від 26.11.1999р., відповідно якого з 01.12.1999р. правонаступником ліквідованого за наказом обласного виробничого лісогосподарського об'єднання «Запоріжжяліс» є Запорізьке державне лісогосподарське об'єднання «Запоріжжяліс», а ліквідованих лісогоспзагів та лісомеліоративних станцій - відповідні державні лісогосподарські підприємства (держлісгоспи).

Згідно додатку до вказаного наказу, до переліку лісогосподарських підприємств Запорізького державного лісогосподарського об'єднання «Запоріжжяліс» та лісництв, мисливсько-лісогосподарських лісництв, які входять до вкладу держлісгоспів, увійшов, зокрема, Пологівський держлісгосп.

Наказом ДЛГО «Запоріжжяліс» №30 від 26.04.1999р. головне підприємство Запорізький держлісгосп, Мелітопольський та Пологівський держлісгоспи відповідно було реорганізовано у головне підприємство - Запорізьке державне лісомисливське господарство, Мелітопольське6 та Пологівське державні лісомисливські господарства.

Наказом №283 від 15.04.2005р. Державний комітет лісового господарства України перейменував Пологівське державне лісомисливське підприємство у Державне підприємство «Пологівське лісомисливське господарство», відповідно до Статуту якого останнє є правонаступником Пологівського лісомисливського господарства.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 є користувачем земельної ділянки площею 800га (Каменська лісова дача) з 1984 року на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Разом з цим, згідно з матеріалами справи, розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області №158 від 23.04.2009р. ДП «Пологівське ЛМГ» було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для потреб лісового господарства на території Куйбишевського району (Каменська лісова дача) загальною площею 875,00га.

За результатами здійснення викладеного, розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області №262 від 08.06.2010р. було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ДП «Пологівське лісомисливське господарство» для потреб лісового господарства на території Куйбишевської селищної ради (Каменська лісова дача) загальною площею 875,00га., а також передано вказаному підприємству у постійне користування земельну ділянку площею 875,00га.

На підставі вказаного розпорядження ДП «Пологівське лісомисливське господарство» було видано державні акти на право постійного користування земельними ділянками ЯЯ№116334 від 27.07.2010р. (площа земельної ділянки 865,2304га) та ЯЯ№116333 від 27.07.2010р. (площа земельної ділянки 9,7696га), які розташовані за межами населеного пункту Куйбишевської селищної ради Запорізької області для потреб лісового господарства.

Враховуючи викладене і посилаючись на приписи ст.122 Земельного кодексу та те, що спірні земельні ділянки були передані у постійне користування відповідача-2 головою Куйбишевської РДА з перевищенням наданих йому законом повноважень, прокурор звернувся до господарського суду Запорізької області з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, господарський суд заявлені позовні вимоги задовольнив частково.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом 12 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (чинний на момент прийняття спірного розпорядження) закріплено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття спірного розпорядження), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (у відповідній редакції), до повноважень місцевої державної адміністрації відноситься розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Частинами 3, 4 статті 122 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) визначено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті .

З матеріалів справи вбачається, що передана згідно спірного розпорядження земельна ділянка розташована за межами населеного пункту для потреб лісового господарства.

Тобто, в силу наведених приписів ст. 122 ЗК України, відповідач-1 не мав законних повноважень на передачу спірних земельних ділянок загальною площею 875,00га в постійне користування відповідачу-2, а отже вищевказане розпорядження №262 від 08.06.2010р. є незаконним як таке, що прийнято за межами повноважень голови Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області.

Пунктом 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» роз'яснено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування спірного розпорядження обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується похідної вимоги про визнання недійсними державних актів на право постійного користування земельними ділянками ЯЯ№116334 та ЯЯ№116333 від 27.07.2010р., судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент видачі спірних актів) встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

У пункті 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. (зі змінами і доповненнями) «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних правовідносин» висловлено правову позицію про те, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає обґрунтованими похідну вимогу прокурора про визнання недійсними державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (серія ЯЯ №116334) від 27.07.2010р. площею 865,2304га, яка розташована у Запорізькій області, Куйбишевський район, Куйбишевська селищна рада, за межами населеного пункту для потреб лісового господарства (№031027100003), а також державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (серія ЯЯ №116333) від 27.07.2010р. площею 9,7696га, яка розташована у Запорізькій області, Куйбишевський район, Куйбишевська селищна рада, за межами населеного пункту для потреб лісового господарства (№031027100002), та висновок місцевого господарського суду про задоволення позову в цій частині.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання другого відповідача повернути спірні земельні ділянки Запорізькій обласній державній адміністрації, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

По-перше, як вірно зазначено судом першої інстанції, чинним законодавством не визначено правових наслідків визнання недійсними державних актів на право постійного користування земельними ділянками у вигляді зобов'язання їх повернути.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази того, що тривалий час ДП «Пологівське лісомисливське господарство» користується спірними земельними ділянками на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Так, відповідно до п.5 розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно з п.п.1,2 ст.46, ч.1 ст.48 Лісового кодексу України лісовпорядкування, зокрема, передбачає: відновлення у встановленому порядку меж території лісового фонду України і визначення внутрігосподарської організації; виконання відповідних топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів. У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Відповідно до змісту ст.ст.49, 50 Лісового кодексу України на території України ведеться державний лісовий кадастр. Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру. Державний лісовий кадастр призначений для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян достовірною та об'єктивною інформацією щодо природного, господарського стану та правового режиму використання лісового фонду України.

Згідно з ч.1 ст.52 вказаного Кодексу, документація державного лісового кадастру ведеться органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та обліку лісів окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах на підставі: матеріалів лісовпорядкування; рішень про передачу у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок, їх вилучення (викуп), зміну поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявні копії витягів з матеріалів лісовпорядкування. Так, відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької обласної Ради народних депутатів від 25.09.1984р. №315 територію об'єкта Каменської лісової дачі площею 800 га (державний лісовий фонд Куйбишевського лісництва на 5 км на схід від смт.Куйбишево, квартали №№1-28, 30-35, 37-39) передано під охорону Пологівської лісомеліоративної станції Мінлісгоспу, що передана до її відання згідно з рішенням облвиконкому від 08.12.1976р. №484, видано паспорт пам'ятки природи з планом землекористування державного ландшафтного заказника місцевого значення. Відповідно до затвердженого 27.11.1985р. Положення про державний ландшафтний заказник, територія Каменської лісової дачі залишена у землекористуванні Пологівської ЛМС. Згідно з п.5 Положення межі державного заказника переносяться в натурі з встановлення граничних стовпів, типових охоронних знаків та наносяться на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Згідно наказу Держкомлісгоспу №41 від 16.04.1999р. Пологівський держлісгосп реорганізовано у Пологівське державне лісомисливське господарство. Наказом Державного комітету лісового господарства України від 15.04.2005р. №283 Пологівське державне лісомисливське господарство перейменовано у Державне підприємство «Пологівське лісомисливське господарство» (відповідач-2 у справі).

Тобто, як вірно зазначено місцевим господарським судом, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які маються у відповідача-2, надають йому право користуватися раніше наданою земельною ділянкою до одержання в установленому порядку державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, однак не звільняють його від законодавчо встановленого обов'язку оформити в установленому порядку документацію щодо спірних земельних ділянок із уповноваженим на це органом державної влади.

Вищевикладене спростовує твердження заявника апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні спірного рішення, а отже доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що прокурором та позивачем належними і допустимими доказами підтверджено наявність правових підстав для скасування спірного розпорядження та визнання недійсними виданих на його підставі державних актів на право постійного користування землею, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, в частині вимог про зобов'язання відповідача-2 повернути спірну земельну ділянку позивачу, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову у їх задоволенні.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2013р. у справі №908/1660/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2013р. (повний текст від 09.07.2013р.) у справі №908/1660/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Пологівське лісомисливське господарство», м. Пологи Запорізької області, на рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2013р. (повний текст від 09.07.2013р.) у справі №908/1660/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

А.М. М'ясищев

Надруковано примірників - 8

1-у справу

1-позивачу

2-відповідачам

2-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС