Рішення

від 13.11.2006 по справі 28/269пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/269пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.11.06 р.                                                                               Справа № 28/269пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого Кониченка О.М.

при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу   

за позовом: Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

до відповідача 1. Приватного підприємства “Кінотехпром” м. Донецьк

до відповідача 2.Товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв”                           м. Донецьк

про визнання недійсним господарського зобов'язання

За участю          

представників сторін

від позивача: Журова О.В. – за довір.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до Приватного підприємства “Кінотехпром” м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв” м. Донецьк про визнання недійсним господарського зобов'язання, що здійснено відповідно до видаткової накладної від 17.01.05 р. № МС – 0000202, податкової накладної від 17.01.05 р. № 1705 та платіжного доручення від 14.01.05 р. № 2, вчинені між ТОВ „Містпромрезерв” та ПП „Кінотехпром”, такими, що вчинені з метою, за відомо суперечною інтересам держави і суспільства та просить стягнути з ТОВ „Містпромрезерв” на користь ПП „Кінотехпром” отримані за оскаржуваним даним позовом господарським зобов'язанням грошові кошти у сумі  7452 грн., а з ПП „Кінотехпром” у доход державного бюджету України усе отримане по зазначеному вище правочину, зокрема товар зазначений у накладній від 17.01.05 р. № 1705, а у разі відсутності товару стягнути грошовий еквівалент вартості у сумі 7452 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми статтей 207-208 Господарського кодексу України. Вважає, що спірні господарські зобов'язання вчиненні з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, вважає, що зазначену  мету мала одна зі сторін, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв” м. Донецьк, що підтверджується вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від  30 грудня 2005 року, яким керівник підприємства визнаний винним в скоєнні злочину за ознаками частини 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Позивач вважає необхідним прийняти зазначений вирок за правилами статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачі явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, відзив на позовну заяву не надали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача , суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство “Кінотехпром” м. Донецьк (відповідач 1) зареєстрований рішенням виконкому Кіровської районної ради 12.02.2003 р. за № 71/1, включений до ЄДРПОУ за номером 32358235, та знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Донецька.  

Товариство з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв” м. Донецьк (відповідач 2) зареєстроване виконкомом Донецької міської ради 1.11.2004 року, включений до ЄДРПОУ за номером 33256986.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем 2 - продавець та відповідачем 1 – покупець укладено господарське зобов'язання, щодо купівлі – продажу матеріалів, відповідно з яким продавець передає покупцю у власність лампи ксенонові LRCI – 3000 та відбивачі РЧІ, а покупець приймає такий товар та сплачує.

На виконання господарського зобов'язання ТОВ “Містпромрезерв” здійснило поставку товару на суму 7452 грн., що підтверджується видатковою накладною від 17.01.2005 р. № МС – 0000202, а також податковою накладною від 17.01.2005 р. № 1705. Платіжним дорученням від 14.01.2005 р. № 2 ПП “Кінотехпром” перерахувало ТОВ “Містромрезерв” грошові кошти в розмірі 7452 грн.  

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналіз первинних документів, які посвідчують факт виконання господарської операцій доводять те, що спірні господарське зобов'язання виконане належним чином, у відповідності до правил статті 193 Господарського кодексу України, норми якої під виконанням господарського зобов'язання належним чином (належним виконанням) розуміють реалізацію зобов'язаною і управненою сторонами суб'єктивних прав і обов'язків, обумовлених цим зобов'язанням, у  відповідності з його змістом.

Згідно правил статті 35 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає підстави звільнення від доказування, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. З копії вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року вбачається, що особи, які зареєстрували статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв” наміру здійснювати його статутну діяльність не мали. В процесі всієї діяльності в період з грудня 2004 року по квітень 2005 року підприємство використовувалося для переведення безготівкових коштів в готівкові.

При цьому вироком визначений певний механізм такої діяльності, але не встановлено, що такі дії мали місце саме по спірним господарським зобов'язанням, здійснених на підставі податкової накладної № 1705 від 17.01.2005 р. та видатковою накладною від 17.01.2005 р. № МС - 0000202 між відповідачами по справі.

Таким чином, встановлені вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року факти не мають відношення до предмету спору. Посилання позивача на вирок по кримінальній справі як доказ спрямованості умислу та доведення мети суперечною інтересам держави та суспільства при здійсненні господарських зобов'язань суд вважає безпідставними, оскільки місцевим судом окремо не розглядалась спірне господарське зобов'язання, виконане за зазначеною угодою, не робилися висновки відносно її мети та спрямованості. Таким чином, факт притягнення директора суб'єкта господарювання до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України не є доказом наявності мети такого суб'єкта господарювання на укладання всіх угод та виконання всіх господарських зобов'язань з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Крім того, суд звертає увагу сторін на ту обставину, що відповідно до ч. 17    Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року N 3  „Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” злочин здійснений відповідно до ст. 205 КК вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього.

Тобто злочин був здійснений 01.11.2004 року до укладання спірного господарського зобов'язання.

Місцевий суд  описуючи операції з незаконного переводу безготівкових коштів у готівкові не встановив фактів (обставин) здійснення злочину, передбаченого ст.  202 КК України, а також здійснення  злочинів у сфері службової діяльності.    

Суд вважає, що позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи угоду сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Сама по собі угода по продажу ламп ксенонових та відбивачів не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Відповідно до ст. ст.  33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач в даному випадку не довів, чим саме підтверджуються ті обставини, що господарське зобов'язання  було вчинено відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах , встановлених Законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Пленум Верховного Суду України в пункті 6 Постанови “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” № 3 від 28 квітня 1978 року (з наступними змінами) роз'яснив, що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч Закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисною метою тощо.

Отже, для застосування вимог вищенаведеної статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), які вчинили господарське зобов'язання, завідомо діяли з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Наявність умислу у сторін чи однієї сторони господарського зобов'язання означає, що вони (вона), виходячи із обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчиненого (вчинених) господарських зобов'язань і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, при цьому, достатньо умислу у однієї сторони.

За правилами статті 207 Господарського кодексу України визначення мети зобов'язання такою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, здійснюється судом. Суд дійшов висновку, що при здійсненні спірних господарських зобов'язань, позивачем умисел жодної із сторін спрямований на досягнення зазначеної мети не доведений.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач не довів підстави недійсності спірних господарських зобов'язань, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 173-175, 179, 193, 207, 208, пунктом 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, та керуючись статтями 2,12,22,33-35,43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                   ВИРIШИВ:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Кіровському районі                    м. Донецька до Приватного підприємства “Кінотехпром” м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв” м. Донецьк про визнання недійсним господарського зобов'язання, що здійснено відповідно до видаткової накладної від 17.01.05 р. № МС – 0000202, податкової накладної від 17.01.05 р. № 1705 та платіжного доручення від 14.01.05 р. № 2, вчинені між ТОВ „Містпромрезерв” та ПП „Кінотехпром”, такими, що вчинені з метою, за відомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення з ТОВ „Містпромрезерв” на користь ПП „Кінотехпром” отриманих за оскаржуваним даним позовом господарським зобов'язанням грошові кошти у сумі 7452 грн., а з ПП „Кінотехпром” у доход державного бюджету України усе отримане по зазначеному вище правочину, зокрема товар зазначений у накладній від 17.01.05 р. № 1705, а у разі відсутності товару стягнути грошовий еквівалент вартості у сумі 7452 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення  може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя                                                                         Кониченко О.М.