Рішення

від 06.08.2013 по справі 910/10970/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10970/13 06.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валпекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна"

про стягнення 147926,58 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Кучер В.М. (дов. б/н від 26.04.2013)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 06.08.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Валпекс" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 147 926, 58 грн. за договором поставки № 01/07-08 від 04.07.2008 року з яких 146 295, 29 грн. основного боргу, 585, 18 грн. інфляційних втрат, 1046, 11 грн. три відсотки річних, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору та 8 000, 00 грн. витрат на адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/10970/13, розгляд справи призначено на 16.07.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2013 року судом відкладено розгляд справи на 06.08.2013 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи, неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання 06.08.2013 року представник відповідача не з'явився, про свою відсутність суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 16.07.2013 року не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача вимоги ухвали суду виконав, надав оригінали документів, копії яких додані до матеріалів справи.

В судовому засіданні представником позивача заявлено про збільшення позовних вимог. Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог позивач просить збільшити ціну позову/позовні вимоги від зазначеної у позовній заяві 147 926, 58 грн. на 152 766, 35 грн. у зв'язку з перерахуванням штрафних санкцій, а саме, відповідно заяві про збільшення позовних вимог інфляційні витрати складають - 4 535, 15 грн., 3% річних - 1 935, 91 грн.

Відповідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заяву про збільшення позовних вимог прийнято судом відповідно до ст. 22 ГПК України, в подальшому позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2008 року між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) укладено договір поставки № 01/07-08 (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов договору (п.1.1.), позивач поставляє та передає у власність відповідача товари разом з товаросупроводжувальною документацією, відповідно до поданих відповідачем замовлень, а відповідач приймає такі товари та своєчасно сплачує їх вартість. Позивач поставляє відповідачу товари, відповідно до отриманого від нього замовлення за цінами й в асортименті зазначеними у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 4.4. договору, ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що поставляються, визначаються також у видатковій накладній, яка має відповідати замовленню.

Відповідно п. 5.1. договору, відповідач сплачує поставлений товар шляхом банківського переказу на поточний рахунок відповідача на умовах здійснення періодичних платежів шляхом перерахування грошових коштів позивачу через кожні сім днів за реалізований товар починаючи з дня першої реалізації товарів споживачам.

Відповідно до п. 5.6. договору за результатами кожного місяця покупець надає акти звірки взаєморозрахунків та направляє їх постачальнику. Постачальник повинен протягом одног тижня, з моменту оримання акту звірки підписати його та надіслати покупцю, чи заявити мотивовані зауваження. У випадку, якщо протягом встановленого строку, з моменту отримання акту, постачальник не передасть чи не надішле покупцю підписаний примірник, чи не заявить письмові зауваження, акт ввжається визнаним і узгодженим з боку постачальника в повному обсязі.

Пунктом 8. договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 року, або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно видаткових накладних доданих до матеріалів справи, відповідачу було поставлено товар загальною вартістю - 146 295, 29 грн.

Відповідачем не було виконано своїх зобов'язань по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 146 295, 29 грн.

Позивач направив відповідачу вимогу про виконання грошового зобов'язання від 23.01.2013 року, в якій просив відповідача оплатити 146 295, 29 грн. заборгованості у строк до 05.02.2013 року, або до цього строку надіслати позивачу свої пропозиції з графіком погашення заборгованості. На твердження позивача, відповідач не надав відповідь на зазначену претензію, а також не оплатив заборгованість у вказаній в претензії строк.

За твердженням позивача сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 01/07-08 від 04.07.2008 року на момент подання позову (26.04.2013 року) та на момент винесення рішення по справі відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Валпекс " з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 01/07-08 від 04.07.2008 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки № 01/07-08 від 04.07.2008 року, відповідачу поставлено товар на загальну суму 146 295, 29 грн. згідно видаткових накладних, доданих до матеріалів справи (оригінали яких оглянуто в судовому засіданні).

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують вищевказані накладні, підписані уповноваженими особами двох сторін, на загальну суму 146 295, 29 грн.

Відповідачем не було виконано свої зобов'язань за договором та не сплачено грошові кошти за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 146 295, 29 грн. Позивачем підтверджено, що на момент вирішення спору (06.08.2013 року) відповідачем не погашено заборгованість, у зв'язку з чим основна заборгованість складає 146 295, 29 грн.

Отже, судом встановлено, що станом на момент подання позовної заяви (26.04.2013 року) та вирішення спору (06.08.2013 року) основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 146 295, 29 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору поставки № 01/07-08 від 04.07.2008 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 146295, 29 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки № 01/07-08 від 04.07.2008 року в сумі 146 295, 29 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару відповідно п. 5.1. є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 146 295, 29 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних в розмірі 1 935, 91 грн. за період з 06.02.2013 року по 16.07.2013 року та інфляційної складової боргу в розмірі 4 535, 15 грн. за травень 2013 року підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Розрахунок інляційних втрат здійснено позивачем невірно. За розрахунком суду інфляційні втрати за травень 2013 року з суми 146 295, 29 грн. складають 146, 30 грн., і відповідно вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 4 535, 15 грн. підлягають частковому задоволенню, в розмірі 146, 30 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Валпекс" з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підлягають частковому задоволенню.

Щодо покладення на відповідача 8 000, 00 грн. витрат на адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу 6 Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Матеріали справи не містять жодних документів, які б підтверджували понесення позивачем витрат в розмірі 8 000, 00 грн. на оплату послуг адвоката, відповідно у суду відсутні підстави для задоволення вимоги щодо їх стягнення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12, код ЄДРПОУ - 35847906; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валпекс" (08296, Київська обл. смт. Ворзель, вул. Крупської, 11-а, код ЄДРПОУ - 30190121) 146 295 (сто сорок шість тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 29 коп. основного боргу, 146 (сто сорок шість) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 1 935 (одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 91 коп. 3 % річних та судовий збір у розмірі 3 926 (три тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн. 53 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.08.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко