Рішення

від 13.08.2013 по справі 918/1104/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" серпня 2013 р. Справа № 918/1104/13

за позовом Заступника прокурора м. Рівне

в особі Рівненської міської ради, Управління житлово-комунального господарства, Комунального підприємства "Теплотранссервіс"

до відповідача Житлово будівельного кооперативу "Радуга"

про стягнення в сумі 33 467,65 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін :

від позивача: не з'явився

від позивача: Бондар Ю.М., дов. від 30.01.2013 року

від відповідача: Дендебера О.М., паспорт СР 332678 від 22.01.1998 року

від прокуратури: Герасимчук Ю.М., посв. № 010595 від 20.10.2012 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2013 року заступник прокурора м.Рівне в особі Рівненської міської Ради, в особі Управління житлово-комунального господарства, Комунального підприємства "Теплотранссервіс" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Житлово будівельного кооперативу "Радуга" про стягнення в сумі 36 508,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

15.10.2009 року між позивачем (підприємство) та відповідачем (споживач) укладено договір № 1736 на відпуск теплової енергії (надалі-договір), відповідно до п. 1.1. якого підприємство зобов'язалося надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Договірні зобов'язання відповідач не виконує належним чином, отримані послуги не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого станом на 16.06.2013 року за ним обліковується заборгованість в розмірі 35 000,00 грн.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано пеню в розмірі 1 257,22 грн., 251,44 грн. 3% річних.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 11-16, 525, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 216, 217 ГК України.

Ухвалою суду від 29.07.2013 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 06.08.2013 року.

У судовому засіданні 06.08.2013 року оголошено перерву до 13.08.2013 року.

12.08.2013 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 32 000,00 грн. основного боргу, 1 222,24 грн. пені та 245,41 грн. 3% річних.

Суд, оцінивши вказану заяву, дійшов висновку про її прийняття, оскільки остання подана в порядку ст. 22 ГПК України, не суперечить законодавству, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

У судовому засіданні представником відповідача подано заяву про зменшення розміру пені на 50%.

Оцінивши правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2009 року між позивачем (підприємство) та відповідачем (споживач) укладено договір № 1736 на відпуск теплової енергії (надалі-договір), відповідно до п. 1.1. якого підприємство зобов'язалося надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

За п. 1.4. договору теплова енергія подається споживачу за адресою: вул. Вербова,4.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. договору початок і закінчення опалювального сезону визначається рішенням місцевого самоврядування, виходячи із кліматичних умов. Облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 25 числа поточного місяця. В разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим методом: по опаленню та вентиляції - згідно з навантаженням, зазначеним в договорі; по гарячому водопостачанню - по пропускній здатності вузла вводу при швидкості 2 м/с (п. 4.4. договору).

Пунктом 4.5. договору передбачено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін, вказана в додатку № 1 до договору, не може бути змінена в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 177 від 11.10.2011 року «Про тарифи на послуги теплопостачання» визначено, що тарифи на послуги теплопостачання (централізоване опалення, підігрів води), що надаються позивачем для бюджетних установ та інших споживачів, встановлюються в розмірі, визначеному постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 року № 136 «Про встановлення тарифів на теплову енергію КП «Теплотрансервіс» Рівненської міської ради, згідно з додатком до даного рішення, і вводяться в дію з моменту опублікування рішення та коригуються у встановленому порядку.

Згідно з додатком до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 177 від 11.10.2011 року вартість 1 Гкал з ПДВ склала 904,20 грн., місячна вартість опалення 1 м.кв. опалювальної площі в опалювальний період - 24,41 грн.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому споживач самостійно отримує рахунок.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 5.4. договору).

Відповідно до п. 5.7. договору в платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково вказати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. При наявності боргу за спожиту теплову енергію кошти, що надходять, зараховуються в погашення боргу за теплову енергію, спожиту в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

За підп. 3.2.1. п. 3.2. договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Усупереч наведеному, відповідач свої договірні зобов'язання не виконує належним чином, отримані послуги не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 32 000,00 грн., що виникла за січень-березень 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок теплопостачальної організацій забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За п. 23 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів виконання прийнятих на себе зобов`язань, відтак вимоги позивача про стягнення 32 000,00 грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 222,24 грн. пені, 245,41 грн. 3% річних.

Підпунктом 6.3.3. п. 6.3. договору передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також 3% річних від простроченої суми та сплата основного боргу з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок пені та 3% річних, встановив, що розмір першої складає 1 233,73 грн. (при заявленому - 1 222,24 грн.), а других - 247,01 грн. (при заявленому - 245,41 грн.).

Враховуючи, що позивач самостійно визначає предмет позовних вимог, зважаючи, що заявлений розмір пені та 3% річних не перевищує того, що дійсно підлягає до стягнення, відтак позовні вимоги позивача в цій частині підлягають до задоволення.

Крім того, згідно з п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вказана процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.

Можливість зменшення розміру неустойки передбачена також ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Суд, дослідивши ступінь виконання зобов'язання, встановив, що останній є значним, борг утворився за період з січня по березень 2013 року.

Крім того, прострочення виконання зобов'язання, а відтак і наслідки його порушення, є незначними.

Також суд, проаналізувавши причини неналежного виконання зобов'язання, встановив, що до порушення виконання зобов'язання призвели не винні дії відповідача, а мешканців будинку, які несвоєчасно вносять плату за теплопостачання.

За таких обставин, керуючись ст. 83 ГПК України, суд вважає за можливе зменшити розмір пені з 1 222,24 грн. до 600,00 грн.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач довів наявність заборгованості з надання послуг по теплопостачанню, а відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово будівельного кооперативу "Радуга" (вул. Вербова,4, м. Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 22575422) на користь Комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради (вул. Д. Галицького,27, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 30841056) 32 000,00 грн. основного боргу, 245,41 грн. 3% річних, 600,00 грн. пені.

3. У задоволенні стягнення 622,24 грн. пені відмовити.

4. Стягнути з Житлово будівельного кооперативу "Радуга" (вул. Вербова,4, м. Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 22575422) в доход Державного бюджету України 1 720,50 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 13.08.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.