Рішення

від 12.08.2013 по справі 901/1957/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.08.2013 Справа № 901/1957/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим»

до Комунального підприємства «Общепит»

про стягнення 32 000,02 грн.

Суддя Пукас А.Ю.

Представники:

Від позивача Іванов Д.Б., представник, довіреність від 01.01.2013

Від відповідача не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Комунального підприємства «Общепит» про стягнення 72 000,15 грн., у тому числі 60 000,13 грн. заборгованості за договором, та 12 000,02 грн. штрафу за порушення строків оплати.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 03.01.2013 в частині оплати отриманого відповідачем товару та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 612, 624 Цивільного кодексу України.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово зменшував позовні вимоги, з огляду на часткову оплати відповідачем заборгованості.

В судовому засіданні 12.08.2013 позивач надав суду заяву про відмову від позову в частині вимог про стягнення 12 000,02 грн. штрафних санкцій, а також просив зменшити позовні вимоги.

Остаточно позивач просив стягнути з відповідача 15 000,00 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відмова від позову та зменшення позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв зазначені заяви позивача до розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, про час та місце судового засіданні повідомлений належним чином. Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склались між сторонами, суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) укладено Договір поставки (далі за текстом - Договір) № 18/264, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передавати товар у власність, а покупець приймати цей товар, своєчасно здійснювати оплату товару на умовах та в порядку, передбачених цим договором (а.с. 7-10).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що постачальник зобов'язується протягом строку дії договору передавати у власність покупця товар в асортименті, кількості та в строки, зазначені в заявці покупця. Заявка на поставку оформлюється в усному або письмовому вигляді та направляється постачальнику будь-яким доступним засобом.

Загальна вартість конкретної партії товару зазначається в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 4.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом лютого-квітня 2013 року поставляв на адресу відповідача товар, що підтверджується витратними накладними (а.с. 11-15).

За твердженням позивача, у порушення умов договору, відповідачем отриманий товар оплачений був частково, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в сумі 60 000,13 грн.

Вищенаведене стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.

Судом встановлено, що між сторонами у даній справі склалися правовідносини з поставки, які регулюються правилами глави 54 Цивільного кодексу України та загальними положеннями чинного законодавства про виконанні господарських зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вже зазначалося, 03.01.2012 між сторонами укладено Договір поставки № 18/264, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передавати товар у власність, а покупець приймати цей товар, своєчасно здійснювати оплату товару на умовах та в порядку, передбачених цим договором

Однак, суд має зауважити, що витратні накладні, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, містять посилання на договір поставки № 18 від 03.02.2012, тоді як предметом даного спору є вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки № 18/264 від 03.01.2012, а отже неможливо стверджувати, що господарські операції згідно з цими накладними здійснювалися у межах договірних відносин, що склалися між сторонами у даній справі.

Так, судом встановлено, що позивач поставив на адресу відповідача товар, на загальну суму 61 852,90 грн., про що свідчать витратні накладні № РнСМ-0030352 від 20.02.2013 на суму 4 536,00 грн.; № РнСМ-0030353 від 20.02.2013 на суму 12 289,60 грн.; № РнСМ-0040393 від 11.03.2013 на суму 10 450,15 грн.; № РнСМ-0042415 від 13.03.2013 на суму 4 948,80 грн.; № РнСМ-0044817 від 18.03.2013 на суму 6 345,07 грн.; № РнСМ-0043176 від 14.03.2013 на суму 1 501,20 грн.; № РнСМ-0053537 від 01.04.2013 на суму 1 393,20 грн.; № РнСМ-0053757 від 01.04.2013 на суму 13 296,68 грн.; № РнСМ-0063007 від 15.04.2013 на суму 5 990,40 грн.; № РнСМ-0068194 від 22.04.2013на суму 1 101,80 грн. (а.с.11-15).

Товар відповідачем отриманий, що підтверджується підписами його уповноважених представників та відтисками печатки підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Крім того, за правилами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Одночасно, вказаною правовою нормою врегульовано, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріали справи містять докази укладання договору у зазначений спосіб, а саме - здійснення поставки товару, що підтверджується витратними накладними.

Отже, суд дійшов висновку про те, що поведінка сторін достовірно засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, що, в свою чергу, є підставою для виникнення зобов'язальних правовідносин.

Таким чином, до поставки, яка здійснювалася на підставі наданих позивачем витратних накладних, застосуванню підлягають положення статті 530 Цивільного кодексу України, де зазначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, витратні накладні, відповідно до яких здійснювалась поставка, містять умови про оплату отриманого товару протягом 30 днів.

Проте, зазначені умови відповідачем не дотримані, вартість отриманого товару сплачена не в повному обсязі.

Одночасно, суд звертає увагу на той факт, що в процесі розгляду даної справи відповідач частково оплатив заборгованість, а саме 01.07.2013 відповідачем сплачено 15 000,00 грн., 17.07.2013 - 25 000,00 грн. та 25.07.2013 - 5 000,00 грн. відповідно (а.с. 57-59, 67).

З огляду на викладене, неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 15 000,00 грн., яку позивач і просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 15 000,00 грн. відповідачем суду не надано.

Враховуючі викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Комунального підприємства «Общепит» заборгованості за поставлений товар в сумі 15 000,00 грн.

Також, звертаючись із даним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача 12 000,02 грн. штрафних санкцій, проте в судовому засіданні 12.08.2013 представник позивача надав суду заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 12 000,02 грн. штрафних санкцій (а.с. 71).

Відповідно до частин 1, 2 статті 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Поясненнями позивача, наданими у судовому засіданні 12.08.2013, підтверджується намір відмовитись від позову.

Право на здійснення відповідних процесуальних дій представника позивача Іванова Д.Б. підтверджується відповідною довіреністю від 01.01.2013 (а.с. 44).

Оскільки відмова від позову є правом позивача, передбаченим частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, не порушує будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе прийняти відмову від позову в частині вимог про стягнення 12 000,02 грн. штрафних санкцій, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарський судом.

Оскільки частина заборгованості оплачена відповідачем після звернення позивача із даним позовом до суду, оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача в повному обсязі.

В судовому засіданні 12.08.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 14.08.2013.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» від позовних вимог в частині стягнення з Комунального підприємства «Общепит» 12 000,02 грн. штрафних санкцій.

2. Провадження у справі в частині вимог про стягнення з Комунального підприємства «Общепит» 12 000,02 грн. штрафних санкцій припинити.

3. Позов задовольнити.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Общепит» (вул. Тургенєва, 58, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95017, ЄДРПОУ 20681812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Крим» (пл. Ластова, 3, м. Севастополь, Україна, 99001, р/р 2600835668001 в ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», МФО 300120, ЄДРПОУ 23199458)

15 000,00 грн. заборгованості та 1 720,50 грн. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Пукас