Рішення

від 06.08.2013 по справі 910/12495/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12495/13 06.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вініл Груп»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИА»

Про стягнення 100 734,67 грн. за договором поставки №070 від 01.09.2011

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін :

від позивача: Суховерко О.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.08.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 100 734,67 грн. за догвором поставки № 070 від 01.09.2011, а також відшкодування судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 було порушено провадження у справі №910/12495/13. Розгляд справи було призначено на 23.07.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 розгляд справи було відкладено на 06.08.2013.

В судовому засіданні 06.08.2103 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки №070 від 01.09.2011, не було здійснено в повному обсязі та своєчасно оплату за поставлений позивачем товар на суму 47 909,50 грн.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення виконання зобов'язання в сумі 1 756,24 грн. за період прострочення з 05.04.2012 по 24.06.2013, у відповідності до п. 8.4 договору пеню в сумі 8 738,35 грн. за період прострочення з 05.04.2012 по 24.06.2013, у відповідності до п. 8.5 договору штраф в сумі 42 330,58 грн. за період прострочення з 05.05.2012 по 24.06.2013.

Відповідач своїх представників у судові засідання 23.07.2013 та 06.08.2013 - не направив, вимоги попередніх ухвал суду, щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не виконав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження вказаній позивачем у позовній заяві. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Вініл Груп», як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИА», як покупцем, було укладено договір поставки №070 (далі - договір №070), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити обладнання, яке визначене в специфікації, що оформлена додатком №1 до цього договору (п. 1.1). Загальна ціна (вартість) товару, який поставляється за цим договором та вказаний в специфікації, становить 122 107,50 грн. (п.2.1). Після перевірки товару по кількості, комплектності та якості сторони підписують видаткову накладну та акт приймання-передачі, що свідчить про передачу-прийняття товару за кількістю, комплектністю та якістю (п. 3.8).

Умовами договору №070 сторони погодили, що оплата за товар проводиться у наступні кроки: впродовж 2 календарних днів із дати підписання договору відповідач перераховує позивачу часткову передплату у розмірі 18 000,00 грн.; не пізніше 05 числа наступних 7 місяців, відповідач перераховує позивачу: 05.10.2011 14 872,50 грн., 05.11.2011 - 14 872,50 грн., 05.12.2011 - 14 872,50 грн., 05.01.2012 - 14 872, 50 грн., 05.02.2012 - 14 872,50 грн., 05.03.2012 - 14 872,50 грн., 05.04.2013 - 14 872,50 грн. (п. 4.2).

Відповідно до видаткової накладної №ПЛ-0000371 від 29.02.2012, підписаної представниками сторін та скріпленою печатками юридичних осіб, позивачем було поставлено, а відповідачем, в свою чергу, прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на суму 122 107,50 грн.

Згідно з довіреністю типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192) №5 від 29.02.2012, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИА» на ім'я Ковтун Андрія Миколайовича, останній був уповноважений на отримання товару від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вініл Груп».

Відповідно до акту виконаних робіт від 05.09.2011, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками юридичних осіб, на виконання отриманого від відповідача листа-замовлення до договору №070 від 01.09.2011 та умов договору №070, позивачем було виконано, а відповідачем прийнято пусконалагоджувальні роботи обладнання, поставленого позивачем.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним було виконано свої зобов'язання за договором №070 у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар на суму 122 107,50 грн, однак, відповідач в повному обсязі не здійснив розрахунок за отриманий товар, оплатив товар лише на суму 74 198,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача за період з 14.09.2011 по 11.02.2013, а саме: 14.09.2011 відповідач сплатив позивачу - 18 000,00 грн., 24.11.2011 - 12 000,00 грн., 17.01.2012 - 8 000,00 грн., 19.01.2012 - 12 000,00 грн., 30.03.2012 - 12 000,00 грн., 14.08.2012 - 4 998,00 грн., 15.10.2012 - 2 100,00 грн., 10.12.2012 - 2 100,00 грн., 11.02.2013 - 3 000,00 грн., внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в сумі 47 909,50 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання умов договору №070, як продавцем, було поставлено, а відповідачем, як покупцем прийнято товар на суму 122 107,50 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 05.09.2011 та видатковою накладною №ПЛ-0000371 від 29.02.2012, які підписані представниками позивача та відповідача без будь-яких претензій та зауважень, та скріплені печатками юридичних осіб, які у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України в сукупності є належними доказами поставки позивачем відповідачеві товару на суму 122 107,50 грн. на виконання умов договору №070.

Однак, відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати поставленого йому позивачем товару у строк, встановлений п. 4.2 договору №070 (05.04.2013 - дата останнього платежу згідно графіку, встановленого договором) - не виконав, вартість отриманого товару в повному обсязі - не оплатив, здійснив оплату за поставлений позивачем товар частково в сумі 74 198,00 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 14.01.2011 по 11.02.2013, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 47 909, 50 грн.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за договором №070 в сумі 47 909,50 грн. - не надав.

Суд, враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару в сумі 47 909,50 грн., вказана сума не була оплачена відповідачем у строки, встановлені договором №070, дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №070, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України щодо своєчасної оплати отриманого товару, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 47 909,50 грн.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення виконання зобов'язання в сумі 1 756,24 грн. за період прострочення з 05.04.2012 по 24.06.2013, у відповідності до п. 8.4 договору пеню в сумі 8 738,35 грн. за період прострочення з 05.04.2012 по 24.06.2013, у відповідності до п. 8.5 договору штраф в розмірі 0,1 % від загальної вартості товару без урахування ПДВ за кожен день прострочення в сумі 42 330,58 грн. за період прострочення з 05.05.2012 по 24.06.2013.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4 договору №070 передбачено, що у разі порушення відповідачем строків здійснення оплати по договору чи сплати неповної суми оплати по договору, на вимогу позивача відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню із розрахунку подвійної ставки НБУ (яка діє у відповідний період) від суми заборгованості за кожен день порушення строків здійснення платежів чи існування заборгованості.

Відповідно до п. 8.5 договору №070 у випадку прострочення відповідачем строків остаточної оплати понад 30 календарних днів, відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити штраф за порушення умов розрахунків у розмірі 0.1% від загальної вартості товару без урахування ПДВ за кожен день прострочення.

Суд, враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання свого зобов'язання по повній оплаті поставленого позивачем товару в сумі 47 909,50 грн., вказана сума не була оплачена відповідачем у строк, встановлений п. 4.2 договору №070 строк (05.04.2012 дата останнього платежу згідно графіку, встановленого договором), дійшов висновку, що відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання зі своєчасної оплати отриманого товару в сумі 47 909,50 грн., що згідно п. 8.4, п. 8.5 договору №070 та ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України є підставою для нарахування і стягнення 3% річних, пені та штрафу.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та встановлено, що при нарахуванні таких позивачем було допущено помилку у визначенні періоду нарахування таких з 05.04.2012 по 24.06.2013, а саме, не враховано положення ст. 253 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок 3% річних з, урахуванням положень ст. 253 Цивільного кодексу України, який має наступний вигляд:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 47909.50 06.04.2012 - 24.06.2013 445 3 % 1752.31 З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором №070, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме, в сумі 1 752,31 грн. за період прострочення з 06.04.2012 по 24.06.2013.

Судом також було перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що позивачем при нарахуванні такої не враховано положення ст. 232 Господарського кодексу України, та визначено період нарахування такої з 06.04.2013 по 24.06.2013, у зв'язку з чим судом проведено власний розрахунок з урахуванням вимог ст. 232 Господарського кодексу України, який має наступний вигляд:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 47909.50 06.04.2012 - 06.10.2012 184 7.5000 % 3612.85 З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором №070, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме, в сумі 3 612,85 грн. за період прострочення з 06.04.2012 по 06.10.2012.

Судом також було перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу за порушення умов оплати у розмірі 0.1% від загальної вартості товару без урахування ПДВ за кожен день прострочення за період з 05.05.2012 по 24.06.2013.

Суд відзначає, що згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а отже виходячи зі змісту вищенаведеної норми штраф - це одноразовий платіж, що вираховується від суми заборгованості та не підлягає обчисленню з урахуванням періоду заборгованості.

Таким чином, судом, враховуючи приписи ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України та положення п. 8.5 договору № 070, здійснено власний розрахунок суми 0,1 % штрафу, відповідно до якого сума 0.1% штрафу становить 101,76 грн.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором №070, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме, в сумі 101,76 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково, а саме: основний борг - 47 909,50 грн., 3% річних - 1 752,31 грн. за період прострочення з 06.04.2012 по 24.06.2013, пеня - 3 612,85 грн. за період прострочення з 06.04.2012 по 06.10.2012 та штраф - 101,76 грн.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИА» (код ЄДРПОУ 35965885; місцезнаходження: 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вініл Груп» (код ЄДРПОУ 36439354, місцезнаходження: 04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 7, кв. 112) основний борг - 47 909 (сорок сім тисяч дев'ятсот дев`ять) грн. 50 коп., 3% річних - 1 752 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дві) грн. 31 коп., пеню - 3 612 (три тисячі шістсот дванадцять) грн. 85 коп., штраф - 101 (сто одна) грн. 76 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 067 (одна тисяча шістдесят сім) грн. 59 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 09.08.2013