Рішення

від 12.08.2013 по справі 922/2730/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р.Справа № 922/2730/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енліль", вул. О. Матросова, 9, м. Харків, 61035, код ЄДРПОУ 33818784; до іноземного підприємства "Аркадія", проспект Московський, 257, м. Харків, 61044, код ЄДРПОУ 34756064; про про стягнення 43305, 50 грн. за участю представників:

позивача - Батютенко Ю.В., довіреність від 03.06.2013р.;

відповідача - не з'явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енліль" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до іноземного підприємства "Аркадія" про стягнення заборгованості по договору про переведення боргу №30/12 від 01.10.2012р. і заборгованості по договору поставки №32/12 від 01.10.2012р. у розмірі 40134,61грн., штрафних санкцій у розмірі 1116,59грн., інфляційних втрат за весь час прострочення у розмірі 141,96грн., а також трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 1912,34грн.

Свої позовні вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №32/12 від 01.10.2012р., а саме щодо повної та своєчасної оплати отриманого від позивача товару, в зв"язку з чим, окрім суми основного боргу заявлено до стягнення штрафні санкції у розмірі 1116,59грн., інфляційні втрати за весь час прострочення у розмірі 141,96грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 1912,34грн. Крім того, позивач вказує на наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 24873,45грн. за договором про переведення боргу №30/12 від 01.10.2012р.

Суд перейшов до розгляду справи по суті в судовому засіданні 22.07.2013р. Ухвалою суду від 22.07.2013р. розгляд справи відкладено на 12.08.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 12.08.2013р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та в поясненнях до позовної заяви б/н від 09.08.2013р., наданих суду 12.08.2013р. за вх.№29407, в яких зазначає, зокрема, що річні та інфляційні, заявлені до стягнення можуть нараховуватися починаючи з 26.07.2012р., але для зручності позивачем обрано період з 19.11.2012р. - дати останнього платежу за цим договором. Крім того, позивач 12.08.2013р. надав супровідним листом за вх. №29406 документи на виконання ухвали суду від 22.07.2013р., зокрема, докази ініціювання проведення звірки взаєморозрахунків з відповідачем, проте відповідач ані склав свого акту звірки, ані направив свого представника до позивача для проведення звірки взаєморозрахунків.

Відповідач в судове засідання 22.07.2013р. свого повноважного представника не направив, доказів, витребуваних ухвалою суду про порушення провадження у справі, не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про вручення судової ухвали відповідачу 16.07.2013р., тобто завчасно.

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, свого повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме відміткою на поштовому повідомленні про вручення судової ухвали про відкладення розгляду справи від 22.07.2013р. відповідачу 01.08.2013р., проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, оголошено перерву для надання можливості ознайомитись із відзивом на позов, із матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Енліль" (постачальник) та іноземним підприємством "Аркадія" (покупець) 01.10.2012р. укладено договір поставки №32/12 (а.с. 18-20), згідно умов якого постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, в певній кількості і відповідної якості, а покупець зобов"язався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі. Кількість і асортимент кожної партії товару вказуються в накладній, складеній на підставі замовлення покупця, яке є невід"ємною частиною цього договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору (п.1.3. договору).

Пунктом 10.1. договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками і діє до 31.12.2014р.

Також сторонами 01.10.2012р. підписано протокол розбіжностей до договору поставки №32/12 від 01.10.2012р. (а.с.21-22).

На виконання умов договору поставки №32/12 від 01.10.2012р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 15261,16грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною №РН-0511-4 від 05.11.2012р. на суму 5930,52грн., довіреністю до неї за №7/192 від 05.11.2012р., товарно-транспортною накладною №ТТН0511-5 від 05.11.2012р. (а.с. 24, 25, 26) та видатковою накладною №РН-2111-8 від 21.11.2012р. на суму 9330,64грн., довіреністю до неї за №7/198 від 21.11.2012р., товарно-транспортною накладною №ТТН2111-11 від 21.11.2012р. (а.с. 27, 28, 29). Зауважень щодо кількості та якості товару, оформлених у відповідності до п.4.2. та п.4.4. договору, в матеріалах справи не міститься, ані позивачем, ані відповідачем таких доказів не надано.

За змістом п.5.4. договору поставки №32/12 від 01.10.2012р. (в узгодженій редакції протоколу розбіжностей) покупець проводить оплату товару на умовах відстрочення платежу 30 (тридцять) календарних днів з моменту поставки товару і підписання накладної на відвантаження, при цьому максимальний ліміт заборгованості не повинен перевищувати 100000,00грн., шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Отже, строк оплати товару, поставленого за договором поставки №32/12 від 01.10.2012р. за накладною №РН-0511-4 від 05.11.2012р. настав 05.12.2012р., за накладною №РН-2111-8 від 21.11.2012р. - 21.12.2012р., відповідно.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що вартість товару, отриманого відповідачем за накладними, наданими до матеріалів справи, в порушення умов договору поставки №32/12 від 01.10.2012р., не оплачена, доказів оплати отриманого від позивача товару відповідачем до суду також не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором поставки №32/12 від 01.10.2012р. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 15261,16грн.

Також 01.10.2012р. товариством з обмеженою відповідальністю "Чудо база" (первісний боржник), іноземним підприємством "Аркадія" (новий боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Енліль" (кредитор) укладено договір про переведення боргу №30/12 (а.с.17), відповідно до умов якого первісний боржник переводить, а новий боржник приймає грошовий борг, що виник на підставі основного договору - договір поставки №2707-1 від 27.07.2011р., а саме суму у розмірі 36734,49грн. Кредитор не заперечує проти переведення боргу, визначеного у п.1. договору, яким встановлено, що відповідно до акту зведення взаєморозрахунків на 01.10.2012р. загальна сума кредиторської заборгованості первісного боржника перед кредитором складає 36734,49грн. (а.с.16), що виник на підставі договору поставки №2707-1 від 27.07.2011р., укладеного між первісним боржником та кредитором, і, підписуючи зі своєї сторони договір, дає свою згоду на переведення зазначеного боргу в порядку та на умовах, визначених договором.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за цим договором (п.9 договору).

Як вказує позивач та що підтверджується матеріалами справи, первісному боржнику, на виконання договору поставки №2707-1 від 27.07.2011р. (діє з моменту підписання до 31.12.2012р., п.9.1. договору), був поставлений товар, за видатковими накладними №РН-0507-6 від 05.07.2012р. на суму 25430,40грн. (а.с. 13) та №РН-0507-7 від 05.07.2012р. на суму 5616,00грн. (а.с. 14), а первісним боржником прийнятий (довіреність №1/1120 від 05.07.2012р., надана до суду 12.08.2013р. супровідним листом за вх.№29406, товарно-транспортна накладна №ТТН-0507-5 від 05.07.2012р., а.с. 15).

В порушення п.5.3. договору поставки №2707-1 від 27.07.2011р., яким встановлено, що по даному договору поставлений товар підлягає оплаті протягом 21 календарного дня з мрменту поставки шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника, згідно реквізитів, вказаних у даному договорі, первісний боржник вартість отриманого товару позивачу не сплатив, хоча строк оплати товару, отриманого ним за договором поставки №2701-1 від 27.07.2011р., настав 26.07.2012р. товару.

Згодом, відповідач, який є новим боржником за договором про переведення боргу №30/12 від 01.10.2012р., оплатив позивачу вартість товару за вказаним договором в сумі 11861,04грн. (довідка банку №1798/04-2-01 від 25.06.2013р., а.с.31), внаслідок чого сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором про переведення боргу №30/12 від 01.10.2012р. становить 24873,45грн.

Як свідчать матеріали справи, в порушення умов договору поставки №2707-1 від 27.07.2011р., з врахуванням положень договору про переведення боргу №30/12 від 01.10.2012р., вартість товару поставленого за вищевказаним договором поставки, відповідачем в повному обсязі не оплачена, доказів оплати поставленого позивачем товару відповідачем до суду також не надано, хоча за змістом п.4 договору про переведення боргу №30/12 від 01.10.2012р., новий боржник у зобов"язанні, переведеному по даному договору, має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником за основним договором.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором про переведення боргу №30/12 від 01.10.2012р. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 24873,45грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за договором поставки №32/12 від 01.10.2012р.: за накладною №РН-0511-4 від 05.11.2012р. - 444,79грн. пені, 23,74грн. інфляційних втрат та три відсотки річних в сумі 93,59грн.; за накладною №РН-2111-8 від 21.11.2012р. - 671,80грн. пені, 18,65грн. інфляційних втрат та три відсотки річних в сумі 134,97грн.; за договором про переведення боргу №30/12 від 01.10.2012р.: інфляційні втрати в сумі 99,57грн. та три відсотки річних в сумі 425,23грн. (розраховано за двома накладними одночасно, оскільки настання строків оплати за ними співпадають).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язаннь за договорами поставки №32/12 від 01.10.2012р. та про переведення боргу №30/12 від 01.10.2012р., вимоги про стягнення з нього трьох відсотків річних, за двома договорами за розрахунком позивача (а.с. 5-6), в сумі 1912,34 грн. та 141,96 грн. інфляційних втрат, заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Беручи до уваги юридичну природу штрафної санкції, передбаченої п.7.2. договору поставки №32/12 від 01.10.2012р., яким встановлено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставкок НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, суд ураховує приписи ст.ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, передбачених п.7.6. договору поставки №32/12 від 01.10.2012р., не перевищують подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який їх нараховано, суд, перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій за розрахунком позивача (а.с.5-6), визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню в сумі 1116,59грн.

Разом з цим, відповідно до п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону. Суд неодноразово зобов'язував відповідача надати докази, які мають значення для вирішення спору по суті, та забезпечити явку представника іноземного підприємства "Аркадія". Факт отримання відповідачем ухвал суду від 03.07.2013р., 10.07.2013р. та 22.07.2013р. підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення. Проте, відповідачем жодного витребуваного судом документу не надано, явку представника підприємства не забезпечено. Докази поважності причини не надання відповідачем документів відсутні, а тому суд приходить до висновку про ухилення відповідачем від вчинення дій, покладених на нього судом. Враховуючи вищевикладене, з відповідача має бути стягнуто в доход Державного бюджету України 850грн.00коп. штрафу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з іноземного підприємства "Аркадія" (61044, м. Харків, просп. Московський, 257, , п/р 26003041315001 в АТ "ТАСКомбанк", МФО 339500, код ЄДРПОУ 34756064) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енліль" (61035, м. Харків, вул. О. Матросова, 9, п/р 26006032953 в ПАТ "Східно-український банк "Грант", МФО 351607, код ЄДРПОУ 33818784) заборгованість по договору про переведення боргу №30/12 від 01.10.2012р. і заборгованість по договору поставки №32/12 від 01.10.2012р. у розмірі 40134,61грн., штрафні санкції у розмірі 1116,59грн., інфляційних втрати за весь час прострочення у розмірі 141,96грн., а також три процентів річних від простроченої суми у розмірі 1912,34грн., 1720,50грн. витрат зі сплати судового збору.

2.1. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з іноземного підприємства "Аркадія" (проспект Московський, 257, м. Харків, 61044, код ЄДРПОУ 34756064) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 850грн.00коп. штрафу за ухилення від дій, покладених господарським судом.

3.1. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 14.08.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.