Ухвала

від 31.07.2013 по справі 801/3348/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/3348/13-а

31.07.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/3348/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 17.04.13

за позовом Приватного підприємства "Іста" (вул. Київська, 140, к. 23, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95050)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Іста" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2013р. № 0005931502, яким було збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12431 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.13 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 25.03.2013р. № 0005931502.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "Іста" (95043, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, б. 140 кв. 23, ЄДРПОУ 3211 а32100328) судовий збір в розмірі 124,32 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що позивачем не підтверджено документально виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціям з контрагентами. На думку апелянта, господарські операції позивача з контрагентами є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Іста" зареєстроване виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 19.08.2002р. як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи А0) № 439587 (а.с. 27) та довідка АА № 683635 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 29).

Позивач перебуває на податковому обліку у відповідача як платник податків з 03.09.2002р. № 9562-К (а.с. 30) та є платником податку ПДВ, про що свідчить свідоцтво № 00891633, видане 12.10.2006р. (а.с. 31).

З 22.02.2013р. по 28.02.2013р., відповідно до ст. 20 розділу І, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, та на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 18.02.2013р. № 855 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Іста" була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "Іста" (код ЄДРПОУ 32100328) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП "Строитель-плюс" (ЄДРПОУ - 31263808) за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт перевірки № 1550/15.2/32100328 від 07.03.2013р. (а.с. 9-25).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, по перевірявся, на загальну суму 15539 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2011р. 15539 грн.

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р № 2755-VІ із змінами і доповненнями, заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет у сумі 12431 грн., в тому числі: за березень 2011р. на суму ПДВ 12431 грн.

Висновки акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення від 25.03.2013р. № 0005931502, яким було збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 12431,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн. (а. с. 26).

Як слідує з акту перевірки № 1550/15.2/32100328 від 07.03.2013р., відповідач дійшов до наведеного вище висновку по взаємовідносинам, які позивач мав у перевіреному періоді з контрагентами - БВП "Строитель - плюс", у зв'язку з тим, що керівники останнього не здійснювали від імені підприємства безпосередньої самостійної діяльності, направленої на отримання прибутку, то дану діяльність не можливо вважати підприємницькою.

Разом з цим, в обґрунтування своїх висновків відповідач у акті посилається на висновки акту від 11.04.2012р. № 37/22/31263808 по БВП "Строитель - плюс" (ЄДРПОУ 31263808) про неможливість проведення зустрічної звірки наведеного контрагента з питань правомірності господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійснені фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., в якому встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вищевказаного підприємства до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що податковим органом неправомірно було збільшено податковим повідомленням-рішенням від 25.03.2013р. № 0005931502, грошові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 12431,00 грн., оскільки це суперечить податковому законодавству України та не ґрунтується на фактичних обставинах, в зв'язку з чий й застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказаним податковим повідомленням-рішенням в розмірі 1,00 грн. є безпідставним.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до матеріалів справи, 01.03.2011р. між позивачем та БВП "Строитель - плюс" був укладений договір постачання № 368, згідно із п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати (поставити), а покупець - прийняти та сплатити ПММ - нафту, пічне паливо, газовий конденсат, дизпаливо, бензин,в подальшому найменування Товар, відповідно до умов договору (а.с. 46).

На виконання цього договору була виготовлена видаткова накладна № 921 від 01.03.2011р. із найменуванням товару - пічне паливо у кількості 14917,000 л. на загальну суму з ПДВ 74585,00 грн., в т.ч. ПДВ 12430,83 грн. (а.с.48).

БВП "Строитель - плюс" виписало позивачу податкову накладну № 10 від 01.03.2011р. із зазначенням номенклатури постачання товарів - пічне паливо у кількості 14917л. на загальну суму з ПДВ 74585,00 грн., в т.ч. ПДВ 12430,83 грн. (а.с.47).

Передача товару була здійснена за рахунок позивача, про що свідчить товарно-транспортна накладна від 01.03.2013р., подорожний лист № 5976-00019 вантажного автомобіля від 01.03.2011р., заправочною відомістю на автомобіль МАЗ - 53366 № АК 5976 АВ з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. та актом списання № СпТ - 000003 від 01.03.2011р. (а.с.49, 51, 52, 53).

Як вбачається з матеріалів справи виписка банка по поточному рахунку позивача свідчать про оплату позивачем товарів, отриманих від контрагента БВП "Строитель - Плюс" (ЄДРПОУ 31263808) на суму 74585,00 грн. з призначенням платежу - оплата за пічне паливо, відповідно договору б/н від 01.03.2011р., у т. ч. ПДВ 12430,83 грн. (а.с. 50).

Судова колегія зазначає, що зазначені первинні документи підтверджують достатність підстав вважати про наявність достатніх підстав для формування податкового кредиту з ПДВ.

При проведенні перевірки позивача, відповідачем не відображені відомості, що останнім були досліджені первині документи, створені в ході виконання умов договору між позивачем та БВП "Строитель-плюс" у березні 2011р.

Окрім того, стосовно посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.03.2013р. у справі № 801/1925/13-а, якою визнано протиправним та скасовано наказ начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС № 855 від 18.02.2013р. "Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ПП "Іста" судова колегія зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС у період з 22.02.2013р. по 28.02.2013р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "Іста" (код ЄДРПОУ 32100328) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП "Строитель-плюс" (ЄДРПОУ - 31263808) за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт перевірки № 1550/15.2/32100328 від 07.03.2013р. та прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013р. № 0005931502.

Таким чином, саме прийняте суб'єктом владних повноважень податкове повідомлення-рішення породжує підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.13 у справі № 801/3348/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко