Постанова

від 25.12.2006 по справі 23/357а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/357а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

25.12.06 р.                                                                                 Справа № 23/357а

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Забарющего М.І., розглянувши матеріали

за  позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Бізон” м. Донецьк

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання недійсними та такими що не підлягають виконанню рішення відповідача № 277 від 26.06.2006р., вимоги № Ю-852 від 15.06.2006р. та  № Ю-852 від 03.10.2006р.  

Суддя          Забарющий М.І.

Представники сторін:

від позивача: Захарова О.В. за дов.  

від відповідача: Ізюмська Н.О. за дов.; Сичова І.О. за дов.  

СУТЬ СПОРУ:

Справа слухалась 23.11.2006р. У засіданні суду були оголошені перерви на 05.12.2006р., 21.12.2006р. та 25.12.2006р.  У судовому засіданні, яке відбулось 25.12.2006р., суд закінчив розгляд справи та оголосив вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови  виготовлено (складено) та підписано 27.12.2006р.    

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Бізон” м. Донецьк, звернувся до суду з позовом про визнання недійсними та такими що не підлягають виконанню рішення відповідача, управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька,   № 277 від 26.06.2006р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків у сумі 8 141,76грн. та вимог відповідача № Ю-852 від 15.06.2006р. про сплату товариством з обмеженою відповідальністю “Бізон” боргу у сумі             5 143,89грн. і  № Ю852 від 03.10.2006р. про сплату боргу у сумі 782,87грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на: проведення працівниками відповідача планової перевірки ТОВ “Бізон” в період з 13.06.2006р. по 15.06.2006р. та складення за результатами перевірки акту від 15.06.2006р. ; винесення відповідачем вимоги № Ю-852від 15.06.2006р. про стягнення 5 143,89грн. недоїмки зі страхових внесків та рішення № 277 від 26.06.2006р. про стягнення 8 141,76 грн. недоїмки з фінансової санкції та пені; залишення Донецьким обласним управлінням Пенсійного фонду України скарги ТОВ “Бізон” без розгляду; винесення відповідачем додаткової вимоги № Ю –852 від 03.10.2006р. про сплату боргу у розмірі 782,87грн; свідоцтво № 0566001575 про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва – юридичною особою серії А№ 518203, видане ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька 18.12.2003р., згідно якого товариство у 2004р. було платником єдиного податку і застосовувало спрощену систему оподаткування, обліку та звітності ; ст.11 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” ( далі-Закон № 2063); Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (далі-Указ727/98), яким передбачено заміну встановлених законодавством податків та зборів сплатою єдиного податку; відсутність у нього заборгованості зі сплати єдиного податку; узгодження позиції товариства з приписами ст. 1, 2 Закону України “Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності у зв'язку з неперерозподілом  Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004р.- І кварталу 2005р.” (далі –Закон № 3583).

Відповідач вимоги позивача не визнав тому, що: позивач згідно норм ст. 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі-Закон № 1058) є страхувальником; у відповідності  до п.6 ч.2 ст. 17 Закону № 1058 позивач зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у строки встановлені ст. 20 цього Закону страхові внески; акт перевірки від 15.06.2006р. № 32, який був підписаний керівником позивача без зауважень, містить дані, що ТОВ “Бізон” було донараховано страхових внесків на суму                  5 143,89грн.; листом від 19.03.2004р. № 2645 Пенсійного фонду України роз'яснено механізм зарахування частини сум єдиного податку до бюджету Пенсійного фонду; вимога № Ю-852 від 15.06.2006р. позивачем не була оскаржена і вважалась узгодженою, внаслідок чого було прийняте рішення № 277 від 26.06.2006р. про застосування до позивача фінансових санкцій; згідно листа Пенсійного фонду України від 12.05.2006р. № 5946/03-20 дія Закону № 3583 не поширюється на застосування фінансових санкцій, передбачених п.п.3-6 ч.9 ст. 106 Закону № 1058; позивач пропустив строки на оскарження відповідних вимог та рішення; вимоги оскаржені позивачем, вручені за місцерозташуванням позивача.  

Заяву позивача про забезпечення позову суд залишає без задоволення, оскільки відповідач сам зупинив її дію.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

          Відповідач у період з 13.06.2006р. по 15.06.2006р. провів планову перевірку правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі-планова перевірка) позивача. Перевіркою був охоплений період з 01.06.2003р. по 15.06.2006р. За результатами цієї перевірки був складений акт планової перевірки від 15.06.2006р. У висновках акту було записано, що сальдо розрахунків між підприємством та Пенсійним фондом України станом на 15.06.2006р. становить 5 143,89грн. за підприємством.

Відповідно до ст. 106 Закону № 1058 та акту планової перевірки від 15.06.2006р. відповідач оформив вимогу від 15.06.2006р. про сплату недоїмки зі страхових внесків у сумі 5 143,89грн. та виніс рішення № 277 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 26.06.2006р. ( далі-рішення № 277 від 26.06.2006р.) щодо накладання на відповідача фінансових санкцій у сумі 8 141,76грн.

Статтею 2 Закону № 3583 встановлено, що донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004р. -                       1 кварталі 2005р”, не застосовується. Позивач, згідно свідоцтва про право сплати єдиного податку у 2004р. був платником єдиного податку і застосовував спрощену систему оподаткування. Довідкою від 20.11.2006р. № 14915/10/24-013 державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька підтверджено відсутність у позивача заборгованості з податків і зборів, як у платника єдиного податку станом на 01.01.2005р.  Таким чином, вважається таким що доведений факт щодо сум фактично сплачених внесків у 2004р. у розмірі який підлягав розщепленню з сум сплаченого єдиного податку. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано – на суму 2 992,18грн. (8 141,76грн. за рішенням № 277- 5 149,58грн. за розрахунком від 05.12.2006р.) завищив суму фінансових санкцій. Суд не приймає до відома посилання відповідача на відповідні роз'яснення Пенсійного фонду України, оскільки вони не відповідають приписам ст.2 Закону № 3583 і не є нормативними підзаконними актами. З огляду на викладене, суд частково - у сумі                      2 992,18грн. , визнає недійсним рішення № 277.

Суд відхиляє повністю вимоги позивача щодо визнання недійсною вимоги  № Ю-852 від 15.06.2006р. тому, що :

Згідно Указу № 727/98 зі змінами та доповненнями внесеними Указом Президента України № 746/99, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок  не є платником, зокрема збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (далі-збір). Заборгованість відповідача утворилась за січень-червень 2004р. і тому, згідно Закону 1058, який набрав чинність 01.01.2004р. є страховим внеском, який  сплачуються на умовах і в порядку передбаченому цим Законом.  Відповідач є страхувальником у розумінні ст. 14 цього Закону і платником цих внесків згідно ст. 15 цього ж Закону. Статтею 18 Закону № 1058 встановлено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем і вони не включаються до складу податків і на них не поширюється податкове законодавство. Пунктом 15 розділу 15 Перехідних положень Закону № 1058 встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно – правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Слід також зауважити, що згідно ст. 5 Закону № 1058 виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків. З огляду на викладене, суд дійшов висновку,  що у даних правовідносинах норми Указу № 746/99 не застосовується і тому, не приймає до уваги заперечення відповідача з посиланням на вищезазначений Указ.  

          Суд відхиляє вимог позивача щодо визнання недійсною вимоги № Ю-852 від 03.10.2006р. оскільки ця вимога була винесена за недоплату страхових внесків за травень-серпень 2006р.  

На підставі ст.ст. 1, 4, 5, 14, 15, 17-19, 106, п.п. 8, 15 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. 2 Закону України “Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004р.- І кварталу 2005р.”, та   керуючись   ст.ст. 3, 9, 17, 71, 86, 94, 105, 153, 160, 167, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                      П О С Т А Н О В И В:

Визнати частково недійсним – на суму 2 992,18 грн., рішення № 277 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків                        від 26.06.2006р. винесене управлінням Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька.

У решті вимог позивачу у позові відмовити.

Стягнути з державного  бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ Бізон” м. Донецьк ( вул. Новоекономічна,  42-б, м. Донецьк, 83087,                 р/р 26008301414 у Куйбишевському районі відділенні № 5403 Ощадбанку України, МФО 394040, ЄДРПОУ 32516162) – 1,70грн.  витрат на судовий збір.   

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                Забарющий М.І.