Рішення

від 12.08.2013 по справі 916/1025/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2013 р.Справа № 916/1025/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ТЕКНОР";

До відповідачів:

1) Ізмаїльської міської ради;

2) Ізмаїльського міського виконавчого комітету;

про визнання права власності, визнання частково недійсним рішення

Суддя Меденцев П.А.

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача (ІМР): Демченко Н.В. (за довіреністю).

Від відповідача (Ізмаїльський міськвиконком): Демченко Н.В. (за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ : 16.04.2013р. за вх. №1654/2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ТЕКНОР" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Ізмаїльської міської ради (далі - відповідач 1) про визнання права власності.

Ухвалою суду від 14.06.2013 року було залучено до участі у справі іншого відповідача - Ізмаїльський міський виконавчий комітет (далі - відповідач 2).

Позивач підтримує заявлені вимоги, надаючи заяву про уточнення позовних вимог.

Відповідачі у судових засіданнях проти позову заперечували у повному обсязі.

Відповідно до положень норми ст. 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено до 01.07.2013 року Ухвалою суду від 14.06.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

12 грудня 1995 року Ізмаїльським міським виконавчим комітетом було прийнято рішення № 902 „Про передачу будинку пральні самообслуговування в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ТЕКНОР"".

02 квітня 1996 року представництво Фонду державного майна України в м. Ізмаїл і позивач уклали договір оренди частини будинку пральні самообслуговування (гараж) по вул. Леніна, 107 для організації хлібопекарні, загальною площею 279,7 кв. м. строком на 10 років.

19 червня 1996 року представництво Фонду державного майна України в м. Ізмаїл узгодило споруду шатрового даху пекарні і споруди, орендованої Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ТЕКНОР". 12 вересня 1998 року головний архітектор м. Ізмаїл узгодив існуючий фасад будинку орендованої пекарні з шатровим дахом.

15 березня 1999 року Управління житлово-комунального господарства укладає в новій редакції договір оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ТЕКНОР" на нежилі приміщення по вул. Леніна, 103 в м. Ізмаїл, що складаються з літ. „Д" - загальною площею 383,7 кв. м., в тому числі пекарня - 351,6 кв. м., магазин 32,1 кв. м. Строк закінчення оренди 02.04.2006 рік.

02 жовтня 2003 року в договір оренди від 15.03.1999 року сторони внесли зміни та зазначили, що орендна площа складає 317 кв. м.

В 2003 році орендатор на підставі отриманого дозволу добудував окремо з виходом в двір шатровий дах пекарні, що складається з літ. „Д" - пекарня, приміщення № 12 - площею 1,0 кв. м., приміщення № 13 - площею 19,6 кв. м., № 14 - площею 13,7 кв. м., № 15 - 5,4 кв. м., № 16 - 12,7 кв. м., № 17 - 1,0 кв. м., № 18 - 14,4 кв. м., і загалом - 67,8 кв. м.

25 листопада 2004 року в договір оренди від 15.03.1999 року сторони внесли зміни та зазначили, що орендується пекарня площею 324,1 кв. м., а також офіс - 68,5 кв. м. Підставою для внесення змін до договору стало збільшення відповідно до Технічного паспорту від 02.03.2004 року орендованої площі за рахунок добудови шатрового даху пекарні, де знаходився офіс.

27 грудня 2012 року Ізмаїльська міська рада прийняла рішення № 2738-VI „Про перелік об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що належить приватизації в 2013 році", за яким був було затверджено перелік об'єктів комунальної власності для приватизації, де значиться нежиле добудоване приміщення по вул. Леніна, 107 площею 392,6 кв. м.

Таким чином, позивач стверджує, що Ізмаїльська міська рада приватизує офіс, який побудований орендатором в шатровому даху Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ТЕКНОР" площею 67,8 кв. м.

18 січня 2013 року Фонд комунального майна повідомив про припинення договору оренди та необхідності виселення орендатора.

На думку позивача, офіс в шатровому даху належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ТЕКНОР", тому він не підлягає приватизації.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ТЕКНОР" за власний рахунок побудувало офіс в шатровому даху площею 67,8 кв. м. з виходом на вулицю. Офіс, як окремий об'єкт, може бути виділений та використовуватись самостійно.

Ізмаїльська міська рада у своєму листі зазначає, що строк оренди закінчився 02.04.2013 року, тому Ізмаїльська міська рада має право вирішити питання про приватизацію нежилого приміщення по вул. Леніна, 107, проте не має право приватизувати якісне відокремлене орендоване приміщення, створене орендатором.

На підставі вищенаведеного, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ТЕКНОР" просить суд визнати право власності за позивачем на офіс по вул. Леніна, 107, розміщений в шатровому даху, розміщений в літ. „Д" - пекарня, що складається з приміщення № 12 - площею 1,0 кв. м., приміщення № 13 - площею 19,6 кв. м., № 14 - площею 13,7 кв. м., № 15 - 5,4 кв. м., № 16 - 12,7 кв. м., № 17 - 1,0 кв. м., № 18 - 14,4 кв. м., і загалом - 67,8 кв. м.

16.04.2013 року за вх. №12312/2013 позивач звернувся до суду з клопотання про забезпечення позову, яке за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ТЕКНОР" (від 12.06.2013 року за вх. №18131/13) було залишене без розгляду Ухвалою суду від 12.06.2013 року.

13.05.2013 року за вх. №14750/2013 представником Ізмаїльської міської ради було надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ТЕКНОР", вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

03.06.2013 року за вх. №17193/13 позивачем було заявлено до суду вимогу про залучення до участі у справі власників майнового комплексу по вул. Леніна, 107, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у задоволенні якого судом було відмовлено, так як позивач не довів їх причетність до предмету даного спору.

Позивачем неодноразово було заявлено клопотання про витребування у відповідача 1 належним чином посвідченого рішення Ізмаїльського міськвиконкому № 428 від 15.04.2004 року, а також доповнення до рішення, що стало підставою для його прийняття, що було надано Ізмаїльською міською радою до суду супровідним листом від 07.06.2013 року за вх. №17681/13, та долучено до матеріалів справи.

07.06.2013 року за вх. №17641/13 позивач подав до суду доповнення до позовної заяви, де просив залучити у якості відповідача Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради та визнати частково недійсним рішення Ізмаїльського міського виконавчого комітету № 428 від 15.04.2004 року в частині визнання права власності за Ізмаїльською територіальною громадою офісу по вул. Леніна, 107 під шатровим дахом, загальною площею 67,8 кв. м.

Ухвалою суду від 12.06.2013 року було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю „АЛЬФА-ТЕКНОР" у прийнятті до провадження доповнень до позовної заяви від 07.06.2013 року за вх. №17641/13, через недоведеність.

12.06.2013 року за вх. №18129/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-ТЕКНОР" звернулося до суду із заявою про відвід судді, у задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду від 12.06.2013 року, як безпідставній.

14.06.2013 року за вх. №18354/13 позивач надав до суду доповнення до позовної заяви, де просив суд залучити у якості відповідача Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради та визнати частково недійсним рішення Ізмаїльського міського виконавчого комітету № 428 від 15.04.2004 року в частині визнання права власності за Ізмаїльською територіальною громадою офісу по вул. Леніна, 107 під шатровим дахом, загальною площею 67,8 кв. м., посилаючись на правові доводи та документально підтверджуючи зазначені вимоги.

Вищевказане доповнення до позовної заяви було задоволено судом та прийнято провадження.

21.06.2013 року за вх. №19279/13 відповідач 1 надав суду клопотання про припинення провадження по справі в частині позовних вимог про визнання частково недійсним рішення Ізмаїльського міського виконавчого комітету № 428 від 15.04.2004 року в частині визнання права власності за Ізмаїльською територіальною громадою офісу по вул. Леніна, 107 під шатровим дахом, загальною площею 67,8 кв. м., проти задоволення якого позивач заперечує у повному обсязі, посилаючись на підстави викладені у письмовому доповненню до позовної заяви від 08.07.2013 року за вх. №20574/13.

У вищевказаному клопотання про припинення провадження по справі відповідачу судом було відмовлено, як безпедставному.

26.07.2013 року за вх. №22744/13 представник Ізмаїльського міського виконавчого комітету надав до суду заперечення на доповнення до позовної заяви, з якого вбачається, що відповідач не визнає виникнення права позивача на визнання за ним права власності на здійснені покращення орендного майна.

26 липня 2013р. за вх. №3077/13 до господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява від Ізмаїльської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬФА-ТЕКНОР" про витребування майна з незаконного володіння, по справі №916/1025/13 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬФА-ТЕКНОР" до Ізмаїльської міської ради та Ізмаїльського міського виконавчого комітету про визнання права власності, визнання частково недійсним рішення, яка була повернута без розгляду.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до вимог ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлений договором найму.

Як вище встановлено господарським судом, 02.04.1996р. було укладено Договір оренди нежитлового приміщення між Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛЬФА-ТЕКНОР" та Представництвом Фонду держмайна України в м. Ізмаїлі, загальною площею орендованого майна - 279,7 кв. м.

Договір оренди нежитлового приміщення від 15.03.1999р. укладений між позивачем та Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, загальною площею - 383,7 кв. м., який жодним чином не є пролонгацією договору оренди 02.04.1996р.

Орендні відносини з Управлінням житлово-комунального господарства виникли з 15.03.1999р., в подальшому правонаступником в орендних відносинах став Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради, про що зазначено у змінах до договору оренди від 02.10.2003 р. та від 25.11.2004 р.

Таким чином, ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунальної майна" на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки зазначена ст. 27 регулює правові наслідки припинення або розірвання договору оренди і не розповсюджує свої дію на будь-які інші орендні відносини, що існували до укладення договору оренди.

При цьому, орендні відносини, які були припинені листом Фонду комунального майна від 18.01.2013р., виникли з 15.03.1999р., а невід'ємні поліпшення позивачем з 15.03.1999р. по 18.01.2013р. не проводились.

Таким чином, посилання позивача на ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" є безпідставним.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", на лист до Начальника представництва Фонду державного майна № 53 від 12.07.1996р. та на лист № 153 від 12.09.1998р.

Однак, із зазначених листів не вбачається погодження на проведення невід'ємних поліпшень, оскільки на листі до Представництва Фонду державного майна, крім вхідного штампу Представництва ніяких офіційних даних Представництва не містяться, напис на листі про погодження за умови погодження з головним архітектором зроблений невідомою особою, не містить посади прізвища та печатки органу.

Тотожні положення відносяться і до листа від 16.09.1998р. на ім'я головного архітектора. Крім того, з листа не вбачається, що погоджуються невід'ємні поліпшення, зазначені в листі від 12.07.1996р., оскільки, по-перше, в листі позивач просить погодити існуючий фасад будівлі пекарні, а по-друге, зазначений лист датується двома роками пізніше листа до Представництва фонду державного майна.

Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно

№ 313 від 20.04.2004р. на підставі рішення виконавчого комітету № 428 від 15.04.2004 року міській громаді в особі Ізмаїльської міської ради належить 123/125 нежитлових будівель, в т.ч. і літ. „Д", загальною площею 392,6 кв. м.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю, як не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по судового збору покласти на позивача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Копію даного рішення надіслати позивачу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 13 серпня 2013 року.

Суддя Меденцев П.А.