Рішення

від 06.08.2013 по справі 906/934/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" серпня 2013 р. Справа № 906/934/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Іванов П.І. - довір. б/н від 15.07.2013;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Апекс-Пак" (м.Луганськ)

до Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (м.Новоград-Волинський, Житомирська область)

про стягнення 15197,96грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав до суду позов про стягнення з відповідача 15197,96грн., з яких: 14038,90грн. основного боргу, 457,12грн пені та 701,94грн. штрафу.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомив, що сума основного боргу відповідача згідно договору поставки №011 від 03.01.2013 не змінилась і станом на день судового розгляду справи складає 14038,90грн., на підтвердження чого подав довідку про стан заборгованості відповідача (а.с.52).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 23.07.2013 не виконав, про причини неявки не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.50).

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка представника відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Апекс-Пак" (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (відповідач, покупець) договору поставки №011 від 03.01.2013 та протоколу розбіжностей до нього (далі - договір, а.с.20-24), постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити: поліамідну термозбіжну сосисочну, сарделечну і ковбасну оболонки виробництва "Луга-Бар", "Луга-Лайт" і "Луга-Фреш" та іншу продукцію в подальшому - "Товар" (п.1.1).

Поставка продукції здійснюється партіями в межах кількості, яка зазначена у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору (п.3.1 договору).

Моментом передачі товару являється належним чином заповнена товаротранспортна накладна чи декларація перевізника (п.3.5 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що ціна на товар зазначається в рахунках на оплату і видатковій накладній на кожну партію товару.

Достатньою підставою для здійснення оплати являється даний договір і підписана обома сторонами Заявка-Специфікація (п.4.5).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вищевказаного договору, згідно видаткових накладних №39 від 18.01.2013 (а.с.25) та №341 від 27.03.2013 (а.с.28) позивачем було поставлено на адресу відповідача, а останнім, згідно виписаної на представника довіреності серії ААД №774715 від 15.01.2013 на отримання матеріальних цінностей (а.с.26-27), прийнято продукції на загальну суму 14038,90грн.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договором, а саме п.4.4, встановлено, що покупець зобов'язаний перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 календарних днів з моменту передачі товару перевізнику (оформлення ТТН) і/чи оформлення видаткової накладної.

Оплата продукції здійснюється покупцем в безготівковій формі в гривні України, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.4.3 договору).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого згідно договору товару не виконав, у зв'язку з чим заборгував позивачу 14038,90грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 12.03.2013 та 31.05.2013 було направлено на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості (а.с.30-33), однак останні, за даними позивача, були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, перед позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору поставки №011 від 03.01.2013, рахується заборгованість, яка станом на день розгляду справи складає 14038,90грн., на підтвердження чого в матеріалах справи містяться видаткові накладні (а.с. 25,28), довіреність на отримання матеріальних цінностей (а.с.26-27), довідка про стан заборгованості відповідача (а.с.52) та інші докази у справі.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений товар обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, та підлягають задоволенню на суму 14038,90грн.

Розглядаючи питання щодо законності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій, господарський суд враховує, що згідно п.6.11 договору №011 від 03.01.2013 за порушення строків оплати поставленого товару, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Неоплата відповідачем товару є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

За таких обставин, враховуючи наявність передбачених договором підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, а також перевіривши правильність її нарахування, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 457,12грн.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що вимоги про сплату штрафу в сумі 701,94грн. позивачем заявлено з посиланням на ст.66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, затверджені поставною Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 №888.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

16.01.2003 було прийнято Господарський та Цивільний кодекси України, які в т.ч. врегулювали порядок відносин у сфері відповідальності за поставку продукції.

Так, приписами ст.271 Господарського кодексу України встановлено, що Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів.

Однак, як встановлено судом, Особливі умови поставки, про які йдеться у ст.271 ГК, на цей час Кабінетом Міністрів не затверджувались.

Натомість, як вбачається з положень Цивільного кодексу України, які регулюють питання забезпечення виконання зобов'язань, в т.ч. і щодо договорів поставки (ст.ст.546,547), правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи, що Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, що були затверджені поставною Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 №888, не можуть застосовуватись переважно перед загальними положеннями про відповідальність за порушення у сфері виконання договору, ніж ті, які визначеними нормами ЦКУ, оскільки акти законодавства Союзу РСР зберегли чинність в Україні лише за двох умов: 1) відповідні відносини не врегульовані законодавством України; 2) акти законодавства СРСР не суперечать Конституції і законам України; зважаючи, що сторонами в договорі не визначено такого виду відповідальності за порушення строків оплати поставленого товару як стягнення штрафу, суд приходить до висновку, що у стягненні з відповідача 701,94грн. слід відмовити.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач позов за підставами та предметом не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 14496,02грн., з яких: 14038,90грн. основного боргу та 457,12грн. пені. У стягненні з відповідача 701,94грн. штрафу суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч.2 ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33,34,49,69,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (11700, Житомирська обл., м.Новоград-Волинський, вул. Борисова, буд.4, ідент. код 00443424)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Апекс-Пак" (91033, м.Луганськ, Ленінський р-н, вул. Цимлянська, буд.11, оф.9, ідент. код 36990802):

- 14038,90грн. заборгованості;

- 457,12грн. пені;

- 1720,50грн. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.08.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу - рек. з повід.