Постанова

від 29.05.2013 по справі 801/3086/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2013 р. (16:51 год.) Справа №801/3086/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства «Нью-Стіль»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Зуєва Олена Олександрівна, довіреність № б/н від 20.03.13,

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Нью-Стіль» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002611501 від 12.03.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 23613,00 грн. за основним платежем та 1815,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - загальна сума становить 25428,00 грн.; податкового повідомлення - рішення № 0004691502 від 12.03.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20027,00 грн. за основним платежем та 2272,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - загальна сума становить 22299,50 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.03.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні 29.05.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що актом перевірки встановлено, що постачальником ПП «Нью-Стіль» у період з 01.01.2011р по 31.12.2011р. було ПП «Комманд», правочини з яким мають ознаки «фіктивності» та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. При цьому, для визнання здійснених правочинів недійсними необхідне рішення суду, але в акті перевірки не зазначено наявності ніяких рішень суду щодо визнання правочинів, укладених між ПП «Нью-Стіль» та ПП «Комманд» фіктивними, тобто таке твердження є необґрунтованим та неприпустимим.

Відповідно вимог формування валових доходів та валових витрат у 1 кварталі 2011 року ПП «Нью-Стіль» включило до складу валових витрат суми, яки були сплачені на користь ПП «Комманд» та підтверджені видатковими накладними, які були складені у день здійснення поставки. Надані до перевірки видаткові накладні, отримані ПП «Нью-Стіль» від ПП «Комманд» у період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. містять назву документу, номер документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, назву одержувача товарно-матеріальних цінностей, перелік матеріальних цінностей, одиниці виміру, грошовий обсяг, підписані та завірені печаткою підприємства постачальника та підписані посадовою особою підприємства-одержувача. Тобто відповідають усім вимогам, які пред'являє до первинних документів Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 та Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р №996-XIV.

Таким чином, представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки ПП «Нью-Стіль» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Комманд» за період з січня 2011 року по березень 2011 року із складу валових витрат безпідставно були виключені витрати на суму 29 030,00 грн.

Представник позивача зазначив, що при визначенні складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, були враховані усі витрати ПП «Нью-Стіль», які були понесені під час придбання товару у ПП «Комманд», чим порушено п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями. Також не було враховано наявність видаткових накладних, отриманих ПП «Нью-Стіль» від ПП «Комманд» у період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р., які відповідають усім вимогам первинних документів. Таким чином, із складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період 2-4 квартал 2011 року безпідставно виключено витрати на суму 71 105,00 грн.

Позивач зазначає, що як вбачається з первинних документів, придбання товарів ПП «Нью-Стіль» у ПП «Комманд» було спрямоване на одержання економічної вигоди, про що свідчать документі, підтверджуючі подальшу реалізацію придбаного товару кінцевим споживачам, отримання прибутку, сплата податків, але цей факт не був досліджений під час перевірки, документи, підтверджуючі подальшу реалізацію придбаного товару до перевірки не вимагались. Таким чином не було повноцінно і достатньо досліджено первинні документи, які б дали змогу повноцінно і в повному обсязі дослідити правомірність формування валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період з 01.01.2011р по 31.12.2011р.

Безпідставним є, на думку позивача, висновок щодо ознаки фіктивності як ПП «Нью-Стіль» так і ПП «Комманд». Той факт, що суб'єкти господарювання працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного не може бути ознакою фіктивності підприємств. На час здійснення господарських операцій у період з 01.01.2011р по 31.12.2011р ПП «Нью-Стіль» та ПП «Комманд» були включені до ЄДРПОУ, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків постачальником, ні за можливу недостовірність відомостей, наведених у зазначеному реєстрі. Окрім того, жодний нормативний документ не містить визначення «Фіктивного підприємства». У ст.55-1 Господарського кодексу України «Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання» містить лише перелік ознак фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними.

Також позивач не погоджується з висновком відповідача щодо не встановлення факту реального здійснення господарських операцій між ПП «Нью-Стіль» та ПП «Комманд», адже немає ніяких доказів або посилань в акті перевірки, які б підтверджували такі висновки відповідача.

Не погоджується позивач з висновками щодо завищення податкового кредиту ПП «Нью-Стіль» по взаємовідносинам з ПП «Комманд» у 2011 році на загальну суму 20027,00 грн.

Для перевірки відповідачу були надані відповідні податкові накладні, але саме зазначені в них суми не були враховані під час визначення податкового кредиту.

Крім того, представник позивача зазначив, що позивач не може нести відповідальність за повноту та своєчасність сплати податків іншими особами - контрагентами позивача.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 29.05.2013р. не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідачем до суду надіслані письмові заперечення на адміністративний позов (том 2 а.с.3), в яких відповідачем зазначено, що враховуючи отримані матеріали зустрічних звірок ПП «Нью-Стіль» не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від наступних постачальників: ПП «Комманд».

У зв'язку з не підтвердженням у ПП «Комманд» об`єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 та ст.22, ст.188 Податкового кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, податковим органом зроблений висновок, що ПП «Комманд» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. ПП «Комманд» безпідставно сформувало податкові зобов'язання та податковий кредит по податковим накладним, виписаним на придбання чи продаж товарів (робіт,послуг), які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань,оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги ст.22, ст.185, п.198.6 ст.198.

Аналізом та проведеною перевіркою ПП «Нью-Стіль» контролюючим органом не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з ПП «Комманд» за період 01.01.2011р. по 31.12.2011р. ПП «Нью-Стіль» обмінювалось документами на товари, зокрема з ПП «Комманд», які мають ознаки фіктивних підприємств. Всі суб'єкти господарювання працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного.

На погляд податкового органу, факт сплати коштів на адресу контрагенту не є безумовним підтвердженням того, що поставка мала місце. У сукупності з дослідженими обставинами по ланцюгу надані до перевірки первинні документи складені без наміру створити реальні правові наслідки.

На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пп. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС) є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за її участю є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи були правомірними дії відповідача у зв'язку з прийняттям таких податкового повідомлень - рішень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Нью-Стіль» (далі - ПП «Нью-Стіль») має статус юридичної особи з 08.11.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 431919, виданим виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим та Довідкою АА № 685665 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистки в АР Крим (том 1 а.с.20,21).

Суд зазначає, що ПП «Нью-Стіль» взято на облік як платника податків до ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС 16.11.2004 року за № 252-ГР (том 1 а.с.22) та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 00790709 від 24.11.2004 року серії НБ 112271 зареєстроване як платник податку на додану вартість у ДПІ у м. Сімферополі АРК (том 1 а.с.23).

Таким чином, судом встановлено, що ПП «Нью-Стіль» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основним видом діяльності позивача є: оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; виробництво інших меблів, оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; ремонт меблів і домашнього начиння; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. (том 1 а.с.21).

Судом встановлено, що у період з 12.02.2013 року по 18.02.2013 року посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС у відповідності з пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу 1, пп.78.1.1, п.78.1 ст.78. ст.79 глави 8 розділу II Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі від 11.02.2013р. № 508 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Нью-Стіль» проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Нью-Стіль» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Комманд» за період з січня 2011 року по грудень 2011 року, про що складно акт перевірки № 1374/15-2/33266926 від 04.03.2013р. (том 1 а.с.24-41).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. пп.5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, п.5.3.9. пп. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. № 334/94-ВР з редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, 138.8, пп.138.8.1 п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23 613 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2011р.- 7 258грн., 2 квартал 2011р. - 5 901грн., 3 квартал 2011р. - 6 422грн., 4 квартал 2011р. - 4032 грн.

2. п. 185.1 ст.185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ із змінами і доповненнями, встановлено завищення податкового кредиту на суму ПДВ 20027,00 грн. по періодах: січень 2011р. - 663,00 грн., лютий 2011р. - 2895,00 грн., березень 2011р. - 2248,00 грн., квітень 2011р. - 1518,00 грн., травень 2011р. - 2603,00 грн., червень 2011р. - 1010,00 грн., липень 2011р. - 2101,00 грн., серпень 2011р. -1688,00 грн., вересень 2011р. - 1795,00 грн., жовтень 2011р. - 1970,00 грн., листопад 2011р. - 1058,00 грн., грудень 2011р. - 478,00 грн., що призвело до заниження ПДВ до сплати в бюджет у 2011р. на загальну суму у розмірі 20027,00 грн.

Зазначені висновки були покладені в основу податкових повідомлень - рішень 12.03.2013 року від №0002611501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 25428,00 грн., у тому числі 23613,00 грн. за основним платежем та 1815,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0004691502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 22299,50 грн., у тому числі 20027,00 грн. за основним платежем та 2272,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1 а.с.42, 44).

Перевіряючи правомірність прийнятих ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС податкових повідомлень - рішень, суд встановив наступне.

В акті перевірки зазначено, що під час документальної позапланової невиїзної перевірки використані наступні комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи: АРМ «Облік платників», АРМ «Бест Звіт», АРМ «ТАХ», АРМ «Аудит», АІС «Облік податків і платежів», АІС «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України».

В пункті 2.11 Акту перевірки міститься інформація про документи, які використані при даній перевірці (подані податкові декларації звіти та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі, а саме: лист на підприємство № 5485/10/15-2 від 09.1 і .2012 р.; відповідь підприємства № 34025/10 від 20.11.2012 з копіями документів:

- копія реєстру виданих податкових накладних ПП «Нью-Стіль» за 2011р.;

- копія виданих податкових накладних по взаємовідносинам з ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766) з січня по грудень 2011р.;

- копія банківських виписок;

- копія договору купівлі - продажу № 67 від 11.01.2011р.;

- копія видаткових накладних;

- податкова декларація з ПДВ за січень 2011 р. № 9000453788 від 18.02.2011р.;

- податкова декларація з ПДВ за лютий 2011 р № 9001445523 від 21.03.2011р.;

- податкова декларація з ПДВ за березень 2011 р. № 9002144979 від 19.04.2011р.;

- податкова декларація з ПДВ за квітень 2011 р. № 9003300949 від 18.05.2011р.;

- податкова декларація з ПДВ за травень 2011 р. № 9004081752 від 17.06.2011р.;

- податкова декларація з ПДВ за червень 2011 р. № 9004811421 від 18.07.2011р.;

- податкова декларація з ПДВ за липень 2011 р. № 9006973656 від 19.08.2011р.;

- податкова декларація з ПДВ за серпень 2011 р. № 9007713650 від 19.09.2011р.;

- податкова декларація з ПДВ за вересень 2011 р. № 9008865611 від 18.10.2011р.;

- податкова декларація з ПДВ за жовтень 2011 р. № 9011277909 від 17.11.2011р.;

- податкова декларація з ПДВ за листопад 2011 р. № 9012845368 від 20.12.2011р.;

- податкова декларація з ПДВ за грудень 2011 р. № 9013825155 від 19.01.2012р.;

- декларація з податку на прибуток за 1 кв.2011р. № 116243 від 10.05.11р.;

- декларація з податку на прибуток за 2 кв.2011р. № 9006451545 від 09.08.11 р.;

- уточнення декларації з податку на прибуток за 2 кв.2011 р. № 9008118525 від 23.09.11р.;

- декларація з податку на прибуток за 2-3 кв.2011р. № 9010331571 від 08.11.11р.;

- декларація з податку на прибуток за 2-4 кв.2011р. № 9015249814 від 07.02.12р.

В підпункті 2.1.2 акту перевірки посадовою особою податкового органу зазначено, що перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ПП «Комманд» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. встановлено їх завищення всього у сумі 100135,00 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2011р.- 7 258грн., 2 квартал 2011р. - 5 901грн., 3 квартал 2011р. - 6 422грн., 4 квартал 2011р. - 4032 грн. (том 1 а.с.27).

Зазначені висновки зроблені на підстав того, що під час перевірки посадовою особою податкового органу встановлено, що за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. ПП «Нью-Стіль» мало взаємовідносини з підприємством - постачальником ПП «Комманд», яке має ознаки «фіктивності» та спрямоване на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту (том 1 а.с.28).

В акті перевірки зазначено, що враховуючи отримані матеріали зустрічних звірок ПП «Нью-Стіль» не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від наступних постачальників: ПП «Комманд».

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням у ПП «Комманд» об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників: ПП «Альянс» податковим органом зроблений висновок про відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) та ст.22, ст.188 Податкового кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного, посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС зазначено в акті перевірки, що ПП «Комманд» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Таким чином, ПП «Комманд» безпідставно сформувало податкові зобов'язання та податковий кредит по податковим накладним, виписаним на придбання чи продаж товарів (робіт, послуг), які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги ст.22, ст.185, п.198.6 ст.198.

Аналізом та проведеною перевіркою ПП «Нью-Стіль» податковим органом не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з ПП «Комманд» за період 01.01.2011р. по 31.12.2011р. ПП «Нью-Стіль» обмінювалось документами на товари, зокрема з ПП «Комманд», які мають ознаки фіктивних підприємств. Всі суб'єкти господарювання працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного.

Факти сплати коштів на адресу контрагенту, на погляд податкового органу, не є безумовним підтвердженням того, що поставка мала місце. У сукупності з дослідженими обставинами по ланцюгу надані до перевірки первинні документи складені без наміру створити реальні правові наслідки (том 1 а.с.30-31).

В пп. 3.1.3 акту перевірки податковим органом зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Комманд» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. встановлено його заниження всього у сумі 23613,00 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2011р.- 7258 грн., 2 квартал 2011р. - 5901 грн., 3 квартал 2011р. - 6422 грн., 4 квартал 2011р. - 4032 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені в п. 3.1.2 розділу 3 акту перевірки (том 1 а.с.34).

Також в пп. 3.2.2 «Податковий кредит» акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту ПП «Нью-Стіль» по взаємовідносинам з ПП «Комманд» встановлено його завищення всього у сумі 20027 грн., в тому числі: січень - 662,96 грн.; лютий - 2894,78 - грн.; березень - 2248,48 грн.; квітень - 1518,42 грн.; травень - 2603,32; червень - 1010,04 грн.; липень - 2101,39 грн.; серпень - 1687,98 грн.; вересень - 1795,38 грн.; жовтень -1970,12 грн.; листопад - 1058,36; у грудень - 478 грн.

В акті перевірки зазначено, що ПП «Комманд» зареєстровано з подальшою передачею в управління підставним особам та таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження всупереч інтересам держави та з порушенням норм чинного законодавства, з метою ухилення від сплати податків, оскільки особи, які здійснювали господарську діяльність від імені ПП «Комманд» усвідомлювали протиправність своїх дій, свідомо приховували своє місцезнаходження та не сплачували податки, як це передбачено чинним законодавством України (том 1 а.с.37).

Враховуючи отримані матеріали зустрічних звірок та проведеною перевіркою ПП «Нью-Стіль» не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від наступного постачальника: ПП «Комманд» у зв'язку з відсутністю у нього об'єкта оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст.ст. 22,188 Податкового кодексу України.

Таким чином, податковим органом встановлено, що усі операції купівлі - продажу за участю ПП «Комманд» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи наведене, ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС в акті перевірки зазначено про те, що позивач отримував документи на товари та послуги, зокрема від ПП «Комманд», яке має ознаку фіктивного підприємства (том 1 а.с.39).

З урахуванням викладеного, посадовою особою податкового органу зроблено висновок про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податковою кодексу України від 02.12.10 №2755-VI із змінами і доповненнями, доповненнями та завищення податкового кредиту всього у сумі 20027 в тому числі: січень - 663 грн.; лютий - 2895 грн.; березень - 2248 грн.; квітень - 1518 грн.; травень - 2603 грн.; червень - 1010 грн.; липень - 2101 грн.; серпень - 1688 грн.; вересень - 1795 грн.; жовтень -1970 грн.; листопад - 1058; у грудень - 478 грн.

В пп. 3.2.3 акту перевірки зазначено про заниження ПП «Нью-Стіль» за 2011 рік ПДВ до сплати в бюджет в загальній сумі 20027,00 грн. (том 1 а.с.39).

Перевіряючи правомірність зазначених висновків, судом встановлено наступне.

11.01.2011р. між ПП «Комманд» (Продавець) та ПП «Нью-Стіль» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу № 67, предметом якого відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 розділу 1 є передача Продавцем у власність Покупця майна - спецодягу. Ціна договору складає 500000,00 грн. з урахуванням ПДВ (п. 2.1, 2.2 розділу 2 Договору). Строк дії договору згідно п. 4.3 Договору з 11.01.2011р. до 31.12.2011р. (том 1 а.с.46).

В рамках виконання Договору № 67 від 11.01.2011р. ПП «Комманд» були виписані податкові накладні: № 58 від 18.01.2011р. на суму 3977,76 грн., у т.ч. 662,90 грн. ПДВ; № 273 від 02.02.2011р. на суму 8679,48 грн., у т.ч. 1446,58 грн. ПДВ; № 459 від 09.02.2011р. на суму 5791,20 грн., у т.ч. 965,20 грн. ПДВ; № 515 від 25.02.2011р. на суму 2898,00 грн., у т.ч. 483,00 грн. ПДВ; № 02 від 01.03.2011р. на суму 3727,68 грн., у т.ч. 621,28 грн. ПДВ; № 41 від 11.03.2011р. на суму 6224,40 грн., у т.ч. 1037,40 грн. ПДВ; № 77 від 21.03.2011р. на суму 2530,80 грн., у т.ч. 421,80 грн. ПДВ; № 78 від 21.03.2011р. на суму 1008,00 грн., у т.ч. 168,00 грн. ПДВ; № 70 від 11.04.2011р. на суму 4713,00 грн., у т.ч. 785,00 грн. ПДВ; № 105 від 14.04.2011р. на суму 3558,00 грн., у т.ч. 593,00 грн. ПДВ; № 158 від 20.04.2011р. на суму 838,92 грн., у т.ч. 139,82 грн. ПДВ; № 26 від 06.05.2011р. на суму 5242,32 грн., у т.ч. 873,72 грн. ПДВ; № 127 від 24.05.2011р. на суму 10377,60 грн., у т.ч. 1729,60 грн. ПДВ; № 60 від 08.06.2011р. на суму 2452,56 грн., у т.ч. 408,76 грн. ПДВ; № 137 від 21.06.2011р. на суму 1440,00 грн., у т.ч. 240,00 грн. ПДВ; № 153 від 26.06.2011р. на суму 2167,68 грн., у т.ч. 361,28 грн. ПДВ; № 121 від 22.07.2011р. на суму 2148,52 грн., у т.ч. 358,09 грн. ПДВ; № 133 від 25.07.2011р. на суму 2290,80 грн., у т.ч. 381,80 грн. ПДВ; № 154 від 28.07.2011р. на суму 2064,00 грн., у т.ч. 344,00 грн. ПДВ; № 29 від 05.07.2011р. на суму 2040,00 грн., у т.ч. 340,00 грн. ПДВ; № 30 від 05.07.2011р. на суму 2085,00 грн., у т.ч. 347,50 грн. ПДВ; № 53 від 07.07.2011р. на суму 1980,00 грн., у т.ч. 330,00 грн. ПДВ; № 34 від 03.08.2011р. на суму 3814,54 грн., у т.ч. 635,76 грн. ПДВ; № 128 від 19.08.2011р. на суму 4159,32 грн., у т.ч. 693,22 грн. ПДВ; № 169 від 30.08.2011р. на суму 2154,00 грн., у т.ч. 359,00 грн. ПДВ; № 54 від 07.09.2011р. на суму 7384,08 грн., у т.ч. 1230,68 грн. ПДВ; № 107 від 19.09.2011р. на суму 1588,20 грн., у т.ч. 264,70 грн. ПДВ; № 185 від 29.09.2011р. на суму 1800,00 грн., у т.ч. 300,00 грн. ПДВ; № 36 від 04.10.2011р. на суму 1875,84 грн., у т.ч. 312,64 грн. ПДВ; № 95 від 10.10.2011р. на суму 3497,28 грн., у т.ч. 582,88 грн. ПДВ; № 169 від 18.10.2011р. на суму 3720,00 грн., у т.ч. 620,00 грн. ПДВ; № 168 від 18.10.2011р. на суму 1983,60 грн., у т.ч. 330,60 грн. ПДВ; № 174 від 18.10.2011р. на суму 744,00 грн., у т.ч. 124,00 грн. ПДВ; № 64 від 03.11.2011р. на суму 1468,56 грн., у т.ч. 244,76 грн. ПДВ; № 121 від 10.11.2011р. на суму 1692,00 грн., у т.ч. 282,00 грн. ПДВ; № 151 від 14.11.2011р. на суму 2181,60 грн., у т.ч. 363,60 грн. ПДВ; № 190 від 21.11.2011р. на суму 1008,00 грн., у т.ч. 168,00 грн. ПДВ; № 75 від 06.12.2011р. на суму 2868,00 грн., у т.ч. 478,00 грн. ПДВ (том 1 а.с.220-257).

Згідно видатковим накладним № 58 від 18.01.2011р. на суму 3977,76 грн., у т.ч. 662,96 грн. ПДВ; № 273 від 02.02.2011р. на суму 8679,48 грн., у т.ч. 1446,58 грн. ПДВ; № 459 від 09.02.2011р. на суму 5791,20 грн., у т.ч. 965,20 грн. ПДВ; № 515 від 25.02.2011р. на суму 2898,00 грн., у т.ч. 483,00 грн. ПДВ; № 87 від 01.03.2011р. на суму 3727,68 грн., у т.ч. 621,28 грн. ПДВ; № 628 від 11.03.2011р. на суму 6224,40 грн., у т.ч. 1037,40 грн. ПДВ; № 646 від 21.03.2011р. на суму 1008,00 грн., у т.ч. 168,00 грн. ПДВ; № 645 від 21.03.2011р. на суму 2530,80 грн., у т.ч. 421,80 грн. ПДВ; № 805 від 11.04.2011р. на суму 4713,60 грн., у т.ч. 785,60 грн. ПДВ; № 943 від 20.04.2011р. на суму 838,90 грн., у т.ч. 139,80 грн. ПДВ; № 903 від 14.04.2011р. на суму 3558,00 грн., у т.ч. 593,00 грн. ПДВ; № 981 від 06.05.2011р. на суму 5242,32 грн., у т.ч. 873,72 грн. ПДВ; № 1135 від 24.05.2011р. на суму 10377,60 грн., у т.ч. 1729,60 грн. ПДВ; № 1283 від 08.06.2011р. на суму 2452,56 грн., у т.ч. 408,76 грн. ПДВ; № 1297 від 21.06.2011р. на суму 1440,00 грн., у т.ч. 240,00 грн. ПДВ; № 1298 від 23.06.2011р. на суму 2167,68 грн., у т.ч. 361,28 грн. ПДВ; № 1397 від 05.07.2011р. на суму 2040,00 грн., у т.ч. 340,00 грн. ПДВ; № 1398 від 05.07.2011р. на суму 2085,00 грн., у т.ч. 347,50 грн. ПДВ; № 1427 від 07.07.2011р. на суму 1980,00 грн., у т.ч. 330,00 грн. ПДВ; № 1500 від 22.07.2011р. на суму 2148,52 грн., у т.ч. 358,09 грн. ПДВ; № 1510 від 28.07.2011р. на суму 2064,00 грн., у т.ч. 344,00 грн. ПДВ; № РН-34 від 03.08.2011р. на суму 3814,54 грн., у т.ч. 635,76 грн. ПДВ; № РН-1643 від 19.08.2011р. на суму 4159,32 грн., у т.ч. 693,22 грн. ПДВ; № РН-1647 від 30.08.2011р. на суму 2154,00 грн., у т.ч. 359,00 грн. ПДВ; № РН-356 від 07.09.2011р. на суму 7384,08 грн., у т.ч. 1230,68 грн. ПДВ; № РН- від 19.09.2011р. на суму 1588,20 грн., у т.ч. 264,70 грн. ПДВ; № РН- від 29.09.2011р. на суму 1800,00 грн., у т.ч. 300,00 грн. ПДВ; № РН-2016 від 04.10.2011р. на суму 1875,84 грн., у т.ч. 312,64 грн. ПДВ; № РН- від 10.10.2011р. на суму 3497,28 грн., у т.ч. 582,88 грн. ПДВ; № РН-1537 від 04.10.2011р. на суму 1938,60 грн., у т.ч. 330,60 грн. ПДВ; № РН-2005 від 18.10.2011р. на суму 744,00 грн., у т.ч. 124,00 грн. ПДВ; № РН-2301 від 03.11.2011р. на суму 1468,56 грн., у т.ч. 244,76 грн. ПДВ; № 2392 від 10.11.2011р. на суму 1692,00 грн., у т.ч. 282,00 грн. ПДВ; № 2425 від 14.11.2011р. на суму 2181,60 грн., у т.ч. 363,60 грн. ПДВ; № 2730 від 06.12.2011р. на суму 2868,00 грн., у т.ч. 478,00 грн. ПДВ позивачем отриманий від ПП «Комманд» товар (том 1 а.с.258-291).

Оплата товару, зазначеного у видаткових накладних товару, підтверджується банківськими випискам банку по ПП «Нью-Стіль» за період з 03.01.2011р. по 28.02.2011р. (том 1 а.с.345-348), за період з 01.03.2011р. по 30.04.2011р. (том 1 а.с.349-352), за період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р. (том 1а.с. 353-356), за період з 01.07.2011р. по 30.08.2011р. (том 1 а.с.357-360), за період з 01.09.2011р. по 28.10.2011р. (том 1 а.с.361-364), за період з 01.11.2011р. по 30.12.2011р. (том 1 а.с.365-368).

Отримані позивачем товари були оприбутковані в бухгалтерському обліку ПП «Нью-Стіль», зокрема, операції були відображені по кількісним та вартісним показникам у регістрах обліку - на рахунках аналітичного обліку та синтетичного обліку: рах.281 «Товари на складі».

З урахуванням викладеного, дослідивши надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку, суд приходить до висновку про реальність укладеного між позивачем та ПП «Комманд» договору купівлі-продажу.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, суд зазначає, що акт про неможливість проведення звірки з контрагентом позивача та дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, суд зазначає, що вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відображення даних господарських операцій призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача. Для здійснення даних операцій позивач має необхідні ресурси.

Крім того, підтвердженням реальності господарських операцій окрім наявності всіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку є використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача, про що свідчать видаткові накладні, видані ПП «Нью-Стіль» наступним підприємствам: ТОВ «Еф-Пласт», ЗАТ «Дружба народів Нова», ДП КТБ «Судокомпозит», ПП «РАФ», ПАТ «Кримавіастрой», ТОВ «Осавіахім», ТОВ «Кримська Водочна Компанія», КРПВ «Кримтролейбус», ТОВ «Кримдорстрой», ТОВ «Юждор ЛТД», «Агроспецснаб», ТОВ «Ламіна», ТОВ «РДСУ», СТОВ «Штурм Перекопу», ТОВ ПСП «Осінь», ПП ОСОБА_1 (том 1 а.с.292-344).

Що стосується правомірності висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму ПДВ 20027,00 грн. по періодах: січень 2011р. - 663,00 грн., лютий 2011р. - 2895,00 грн., березень 2011р. - 2248,00 грн., квітень 2011р. - 1518,00 грн., травень 2011р. - 2603,00 грн., червень 2011р. - 1010,00 грн., липень 2011р. - 2101,00 грн., серпень 2011р. -1688,00 грн., вересень 2011р. - 1795,00 грн., жовтень 2011р. - 1970,00 грн., листопад 2011р. - 1058,00 грн., грудень 2011р. - 478,00 грн., що призвело до заниження ПДВ до сплати в бюджет у 2011р. на загальну суму у розмірі 20027,00 грн., суд зазначає наступне.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 якого продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ПП «Комманд» судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених норм, а отже висновки відповідача про безпідставне включення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 20027 грн., у тому числі за: січень - 662,96 грн.; лютий - 2894,78 - грн.; березень - 2248,48 грн.; квітень - 1518,42 грн.; травень - 2603,32; червень - 1010,04 грн.; липень - 2101,39 грн.; серпень - 1687,98 грн.; вересень - 1795,38 грн.; жовтень -1970,12 грн.; листопад - 1058,36; у грудень - 478 грн. суд вважає необґрунтованими та помилковими, та як наслідок, прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 12.03.2013 року № 0004691502 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 22299,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з ПП «Комманд» господарського договору на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність даних договорів відповідачем не наведено.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ПП «Комманд» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочину, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Приписом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП «Комманд» правочину.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Зазначені висновки кореспондуються з думкою Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, ч.2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України

Суд зазначає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток підприємств на загальну суму 23 613 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2011р. - 7 258грн., 2 квартал 2011р. - 5 901грн., 3 квартал 2011р. - 6 422грн., 4 квартал 2011р. - 4032 грн., суд зазначає наступне.

Так відповідно до абз. 1 ч. 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2011 року, суд застосовує норми Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Тобто, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяється.

Зважаючи на те, що позивачем належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку підтверджено належне оформлення та виконання договору купівлі-продажу № 67 від 11.01.2011р., суд приходить до висновку про дотримання позивачем порядку віднесення до 01 квітня 2011 року витрат до валових витрат позивача, у тому числі за 1 квартал 2011 року - 7 258грн.

Стосовно висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємств у періодах 2 квартал 2011р. - 5 901грн., 3 квартал 2011р. - 6 422грн., 4 квартал 2011р. - 4032 грн., судом встановлено наступне.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

П. 151.1 ст.151 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України визначено, що основна ставка податку становить 16 відсотків.

Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено ставку податку на прибуток підприємств:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків;

з 1 січня 2014 року - 16 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. «г» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги, що господарські операції між ПП «Нью-Стіль» та ПП «Комманд» були товарними та реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємства у періодах 2 квартал 2011р. - 5 901грн., 3 квартал 2011р. - 6 422грн., 4 квартал 2011р. - 4032 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним нарахуванням податковим органом податку на прибуток підприємств на загальну суму 23 613 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2011р. - 7 258грн., 2 квартал 2011р. - 5 901грн., 3 квартал 2011р. - 6 422грн., 4 квартал 2011р. - 4032 грн. та, як наслідок, протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі АРК ДПС від 12.03.2013 року № 0002611501 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 25428,00 грн., у тому числі 23613,00 грн. за основним платежем та 1815,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПП «Нью-Стіль» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 29.05.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 03.06.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 12.03.2013 року № 0002611501 та № 0004691502.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Нью-Стіль» (ЄДРПОУ 33266926) судовий збір в розмірі 477,28 грн. (чотириста сімдесят сім гривень 28 коп.) шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (ЄДРПОУ 36822070).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова