Рішення

від 05.07.2006 по справі 14/111-пд-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/111-ПД-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"05" липня 2006 р.                                                               Справа № 14/111-ПД-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Гридасова Ю.В. ., при секретарі Друзяк К.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватної виробничо-комерційної фірми "Роміра", м. Херсон,

     до приватного підприємства "ГАН-94", м. Херсон,  

про визнання недійсним договору,

за участю представників

позивача: Неволько О.Ю., дов. від 26.05.06 р.,

відповідача: Вічна І.М., дов. № 1-д від 11.01.06 р.

Позивач у позовній заяві просить визнати недійсним договір купівлі –продажу двокімнатної квартири № 50 в будинку № 29 по вул.  Чорноморській м. Херсона укладений між ПВФК «Роміра»та ПП «ГАН - 94»06.05.2004 р. В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на положення ст. ст. 203, 215, 234 ЦК України, а також на наступні обставини.

06.05.2004 р. приватним нотаріусом Воєводіним М.М. було посвідчено договір купівлі-продажу двокімнатної квартири № 50 в будинку № 29 по вул. Чорноморській у м. Херсоні, укладений між ПВКФ «Роміра»та ПП «ГАН - 94». Ціна за яку було відчуджено квартиру становила 30 000,00 (тридцять тисяч) грн.

ПВКФ «Роміра»(позивач по справі) вважає даний договір купівлі - продажу квартири таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства і підлягаючим визнанню його господарським судом недійсним з наступних підстав:

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У відповідності до ч. 5 цієї ж статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач, що був продавцем за договором купівлі - продажу ніколи не був власником двокімнатної квартири № 50 в будинку № 29 по вул. Чорноморський м. Херсона. Даний факт підтверджується довідкою Херсонського державного бюро технічної інвентаризації.

Оскільки статтею 658 ЦК України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару, а позивач на момент продажу двокімнатної квартири № 50 в будинку № 29 по вул. Чорноморський м. Херсона не був її власником, то ця угода, на думку позивача, суперечить ЦК України, зокрема ст. 658 та ч. 1 ст. 656. Згідно вимог ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Але як вже вказано вище відчужена позивачем відповідачу квартира за договором купівлі-продажу від 06.05.2004 р. ніколи не знаходилась у власності позивача.

Більш того, на думку позивача, цей договір був укладений фіктивно, так як сторони не мали наміру на виникнення правових наслідків, які обумовлювались цією угодою. Це підтверджується як відсутністю у позивача права продавати це майно так і подальшими діями сторін.

Так, ПП «ГАН-94»до цього часу не перерахувало гроші у сумі 30 000,00 грн., які

згідно п. 3 договору зобов'язано перерахувати продавцю, продавець у свою чергу не передав покупцю квартиру, оскільки не був власником цього майна.

У відповідності до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Крім того, у письмових поясненнях представник позивача посилається на наступні обставини.

Спірна угода - договір купівлі-продажу квартири від 06.05.2004 р., на думку позивача, відразу укладалася як фіктивна, тому що єдиною метою укладання цієї угоди було не дати можливості податковій інспекції міста Херсона заарештувати та продати цю квартиру, оскільки ми вважали і вважаємо, що ніяких порушень податкового законодавства у позивача не було виявлено. І це підтверджено постановою суду Комсомольського р-ну м. Херсона від 12.08.2005 р., якою ст. податкового ревізора-інспектора ДПЇ м. Херсона Сіленко М.П. визнано винним в скоєні злочину під час перевірки підприємства позивача, і тому акт перевірки від 07.05.2004 р. не має юридичної сили та відповідно і винесені на підставі цього акту повідомлення-рішення від 07.05.2004 р. № 0003282301/0 та №0003292301/0 є нечинними.

В даний час відносно цих повідомлень-рішень та акта перевірки заявлено позов до господарського суду Херсонської області про визнання їх нечинними (копія ухвали додається).

Тому, як стверджує позивач, керівник ПВКФ "Роміра" по домовленості із керівником ПП "Г.А.Н.-94" і уклали фіктивну угоду про продажу квартири.

Про те, що угода була укладена фіктивно, на думку позивача, свідчить і той факт, що гроші в сумі 30000грн.00коп., які потім були нібито зараховані як оплата по цієї угоди, були перераховані відповідачем ще в березні 2004 р., тобто задовго до укладання договору про продаж квартири.

Також, про фіктивність угоди, як вважає позивач, свідчить і той факт, що ще 06.06.2005 р. позивачем вже направлялась позовна заява про визнання цієї угоди недійсною, але позов був повернутий господарським судом.

Також, про фіктивність угоди, на думку позивача, свідчить і той факт, що в договорі від 06.05.2004 р. фігурує квартира № 50 будинку № 29 по вул. Чорноморський м. Херсону, яка ніколи не була власністю позивача.

Більш того, на думку позивача, фіктивність угоди підтверджує і той факт, що вже восени 2005 р. нотаріусом були внесені зміни та доповнення до договору без відома позивача, тобто келійно, по домовленості між керівником ПП "Г.А.Н.-94" нотаріус, в порушення п. 9 цього договору та п. п. 23, 34 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій" не узгодив з позивачем ці доповнення та зміни, тому що позивач не дав би своєї згоди на ці доповнення та зміни, тому що угода була фіктивною. Тому, як вважає позивач, нотаріус зробив ці виправлення без позивача і значно пізніше від моменту укладення цієї угоди.

І ще такий факт, що на думку позивача підтверджує фіктивність угоди, ціна продажу квартири, на той час як і зараз ціна двокімнатної квартири в такому районі як порт, становить не менше як 25-30 тисяч доларів, тобто 125-150 тисяч гривень, а не 30000грн.00коп. як це вказано в угоді.

Представник позивача на засіданні суду підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в ході судового засідання заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.

1. Щодо продажу квартири особою, яка не була її власником.

Позивачем надана у справу копія договору купівлі-продажу, яка не відповідає змісту оригіналу, і на думку відповідача, об'єктом купівлі-продажу була саме квартира по вул. Червонофлотська, що підтверджується наступним:

Відповідно до ст. 55 ЗУ "Про нотаріат" угоди про відчуження майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується. Як вбачається із змісту договору від 06.05.2004 р. при його посвідченні нотаріусом, у відповідності із вимогами Закону України "Про нотаріат" та Інструкції були витребувані документи, що підтверджували право власності Продавця на квартиру № 50 в будинку 29 по вул. Червонофлотська.

Зокрема:

- дублікат договору купівлі-продажу квартири від 23.01.2001 р., посвідченого приватним нотаріусом Воєводіною І.М., відповідно до якого Приватна виробничо-комерційна фірма «Роміра»набула право власності на квартиру № 50 по вул. Червонофлотській, 29; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3510897; витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 3510968. Копії вищезазначених документів додаються.

Отже, відповідно до правовстановлюючих документів, наданих під час укладання договору ВВС № 383326, позивачу належала квартира № 50 по вул. Червонофлотська, в будинку № 29 в м. Херсоні.

Тобто, як вважає відповідач, в тексті договору дійсно мала місце помилка (опечатка), яку нотаріус мав право виправити з огляду на нижченаведене:

Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України від 03.03.2004 N 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, нотаріус має право на виправлення помилок, допущених при оформленні документів. Так, згідно п. 23 вищезазначеної інструкції дописки і виправлення повинні бути застережені нотаріусом перед підписом відповідних осіб (сторін правочинів та інших осіб, які підписали правочин, заяву та ін.) і повторені в кінці посвідчувального напису. При цьому виправлення мають бути зроблені так, щоб усе помилково написане, а потім закреслене можна було прочитати.

Як вбачається із оригінального примірника договору від 06.05.2004р. вимоги п. 23 Інструкції нотаріусом були дотримані.

З огляду на викладене вище, посилання в позовній заяві на ту обставину, що продаж було вчинено стосовно квартири № 50 по вул. Чорноморська, яка ПВКФ "Роміра" не належала, на погляд відповідача, є безпідставним.

2. Безпідставним вважає відповідач і посилання позивача і на той факт, що сторони не вчиняли будь-яких дій по виконанню договору купівлі-продажу.

Відповідно до п. 10 договору купівлі-продажу передача відчужуваної квартири мала відбутися після повного розрахунку покупця (ПП "Г.А.Н. - 94"). Підтвердженням передачі квартири мав бути акт приймання передачі.

Ціна продажу за домовленістю сторін була встановлена у розмірі 30 000 гривень.

Як стверджує відповідач, у 2005 році ПП "Г.А.Н.-94" здійснило повний розрахунок за договором купівлі-продажу, що на його погляд підтверджується наступним:

02.03.2004р. платіжним дорученням № 23 Приватне підприємство "Г.А.Н. - 94" перерахувало на рахунок ПВКФ "Роміра" 30 000 гривень попередньої оплати за гірчицю, термін поставки якої сторонами не був узгоджений.

13.06.2005 р. за вих. № 111 ПВКФ "Роміра", в порядку ст. 530 ЦК України, була направлена вимога з пропозицією в 7-ми денний термін здійснити поставку гірчиці або повернути сплачені кошти. Зазначений лист залишився без задоволення та відповіді.

Листом № 197 від 04.07.2005 р. ПП "Г.А.Н. - 94", на підставі п. 3 ст. 612 ЦК України, відмовився від свого наміру щодо отримання гірчиці, внаслідок чого, як вважає відповідач, у ПВКФ "Роміра" залишилося грошове зобов'язання перед підприємством відповідача, в силу якого ЧПКФ "Роміра" мала повернути відповідачу 30 000 гривень попередньої оплати за гірчицю.

У відповідності до ст. 601 ЦК України, тим же листом № 197 від 04.07.2005 р., відповідач повідомив фірму "Роміра" про припинення її зобов'язання щодо повернення коштів шляхом заліку зустрічної вимоги щодо розрахунку відповідача за договором купівлі-продажу від 06.05.2004 р. Повідомлення про проведення заліку ПВКФ "Роміра" отримала 06.07.2005 р.

У зв'язку з відсутністю заборгованості за договором купівлі-продажу квартири та відповідно до п. 10 останнього, за вих. № 214 від 06.07.2005 р. відповідач запропонував ПВКФ "Роміра" здійснити передачу квартири, та направив на підписання два акти приймання-передачі, один з яких, оформлений належним чином, ПВКФ "Роміра" мала повернути на адресу відповідача до 15.07.2005 р. Проте, і ця вимога залишилася без будь-якого реагування з боку фірми.

З огляду на викладене вище, 19.07.2005 р. ПП "Г.А.Н. - 94" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про вилучення у ПВКФ "Роміра" на користь ПП "Г.А.Н. - 94" двокімнатної квартири № 50 жилою площею 28,2 кв.м., загальною площею 40,1 кв.м., що знаходиться в м. Херсоні по вул. Червонофлотська у будинку під № 29, шляхом примусового виселення з неї Приватної виробничо-комерційної фірми "Роміра" .

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.01.2006 р. по справі 13/282-пн-05 позовні вимоги були задоволені. На сьогоднішній день зазначена справа зупинена Запорізьким апеляційним господарським судом до вирішення спору 14/111-пд-06. Крім того, на думку відповідача, слід зазначити, що на вимогу Запорізького апеляційного суду приватний нотаріус Воєводін М.М. надавав письмові пояснення щодо обставин укладання оспорюваного договору купівлі-продажу та здійснення в ньому виправлень (додаються). Слід також зазначити, що у 2005 році відповідач звертався з позовом про розірвання договору.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Якщо відповідач вважав договір недійсним, то оплати за яким договором він тоді начебто вимагав? І з огляду на що була поставлена вимога про розірвання договору (якщо він недійсний!?)?

Постановою запорізького апеляційного господарського суду від 08.11.2005 р. по справі 10/219-пд-05 рішення господарського суду про розірвання договору скасовано і ПВКФ "Роміра" відмовлено в задоволенні позову про розірвання договору.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 30.05.06 р. до 27.06.06 р.

За клопотанням представника відповідача, погодженим представником позивача (а.с. 61) даний спір вирішується у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Херсонської області від 14.04.2006 р. № 63 справу передано на розгляд судді Гридасову Ю.В.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

06.05.2004 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу квартири № 50, яка, згідно з умовами п. 1 зазначеного договору знаходиться у будинку № 29 по вул. Чорноморська в м. Херсоні.

Вказаний договір був посвідчений за реєстровим № 2828 тієї ж дати приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіним М.М.

Через деякий час, відповідач звернувся до приватного нотаріуса Воєводіна М.М. з проханням внести зміни (виправлення) до умов договору шляхом заміни вказаної в ньому адреси, за якою знаходиться предмет купівлі-продажу. В присутності керівника підприємства відповідача приватний нотаріус закреслив на 2-х оригіналах спірного договору слово "Чорноморська" написавши від руки над закресленим словом "Червонофлотська" та посвідчив вказані виправлення печаткою. Позивач при цьому участі не приймав, згоди на внесення вказаних змін до договору не надавав. Вказані обставини підтверджуються письмовим поясненням приватного нотаріуса.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України  (435-4) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в ст. 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Зміна істотних умов спірного договору щодо предмету купувлі-продажу сторонами не погоджувались, тому правочин щодо внесення зазначених змін до спірного договору є неукладеним, відповідно до вимог ст. 638 ЦК України.

Спірний договір, в редакції до внесення зазначених вище змін, щодо купівлі-продажу двокімнатної квартири № 50, яка знаходиться у будинку № 29 по вул. Чорноморській в м. Херсоні, є  недійсним, оскільки позивач (продавець за спірним договором) не був власником предмета купівлі-продажу на момент укладання договору і не є його власником на даний час, що підтверджується довідкою Херсонського державного бюро технічної інвентаризації від 23.03.06 р. № 3805/06.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до положень ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, під час укладання спірного договору сторонами не дотримано вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Крім того, відсутність у продавця за спірним договором права власності на предмет купівлі-продажу свідчить про його (спірного договору) фіктивність (ст. 234 ЦК України), при цьому, наступні дії сторін, направлені на виконання договору, не заперечують відсутність у них наміру на створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, в момент його укладання. Крім того, зазначені подальші дії відповідача не стосуються предмета купівлі-продажу за спірним договором (квартири № 50, яка знаходиться у будинку № 29 по вул. Чорноморській в м. Херсоні), а направлені на зміну права власності на квартиру № 50, яка знаходиться у будинку № 29 по вул. Червонофлотській в м. Херсоні, волевиявлення на продаж якої зі сторони позивача матеріалами справи не підтверджується.

Враховуючи, що предмет спірного договору відповідачу не передавався, грошові кошти на оплату вартості предмету купівлі-продажу (квартири № 50, яка знаходиться у будинку № 29 по вул. Чорноморській в м. Херсоні) відповідачем на користь позивача не сплачувались, відсутні підстави для застосування наслідків недійсності правочину.

Відсутність в матеріалах справи доказів оскарження позивачем до загального суду нотаріальної дії, пов`язаної з внесенням змін (виправлень) до спірного договору, не є перешкодою для вирішення даного господарського спору, оскільки таке оскарження є правом позивача, а не його обов`язком.          

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, а заперечення відповідача проти позову не приймаються господарським судом до уваги.

Стягненню з позивача в доход Держбюджету України та на користь ДП "Судовий інформаційний центр" підлягають 85грн.00коп. державного мита та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено, що за наданими позивачем квитанціями № 110 та № 114 від 28.03.06 р. зазначені судові витрати здійснені за іншою позовною заявою "за позовом до ДПІ м. Херсона".

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись  ст. ст.  82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір купівлі - продажу двокімнатної квартири № 50 в будинку № 29 по вул.  Чорноморський м. Херсона укладений між ПВКФ «Роміра»та ПП «ГАН - 94»06.05.2004 р.

3.Стягнути з приватного підприємства "ГАН-94", ідентифікаційний код - 21309807, адреса - будинок № 116, вулиця Пугачова, місто Херсон, р\рахунок –не відомий на користь приватної виробничо-комерційної фірми "Роміра", ідентифікаційний код –33134775, адреса –будинок № 13, пров. Промисловий, місто Херсон, р\рахунок - № 26003310016901 в ФАБ "Південний" м. Херсон, МФО - 352640,  85грн.00коп. витрат по сплаті державного мита,  118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з приватної виробничо-комерційної фірми "Роміра", ідентифікаційний код –33134775, адреса –будинок № 13, пров. Промисловий, місто Херсон, р\рахунок - № 26003310016901 в ФАБ "Південний" м. Херсон, МФО –352640:

а\ в доход Держбюджету України код отримувача - 24104230 відділення Держказначейства у м. Херсоні, Банк УДК по Херсонській області, МФО - 852010, р\рахунок № 31112095600002, код призначення платежу - 22090200, символ звітності 095 –85грн.00коп. державного мита;

б\ на користь ДП "Судовий інформаційний центр", ідентифікаційний код –30045370, адреса –будинок 44, проспект Перемоги, місто Київ, р\рахунок-26002014180001 в Львівській філії ВАТ “Банк Універсальний” м. Львів, МФО-325707, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

                    Суддя                                                                  Ю.В. Гридасов

Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України                                                            10.07.2006р.