Рішення від 26.12.2006 по справі 34/373пд

34/373пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.12.06 р.                                                                               Справа № 34/373пд                               

Суддя господарського суду Донецької області КОДОДОВА О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом   Красноармійської об'єднаної  державної податкової інспекції

до відповідача 1. Товариства  з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “ДонСет”             м. Красноармійськ

                      2. Приватного підприємства “Алекс” м. Донецьк  

про визнання недійсними господарських зобов'язань  за  угодою  купівлі-продажу №508/02 від 05.08.2002р.  за податковою накладною №86 від 26.03.2003р.

за участю

представників сторін

від позивача – Семенюк Т.І., Гришка О.Г. (за дорученнями)

від відповідача 1. не з'явився

від відповідача 2.  не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов Красноармійською об'єднаною  державною податковою інспекцію  до Товариства  з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “ДонСет” м. Красноармійськ   та Приватного підприємства “Алекс” м. Донецьк  про визнання недійсними господарських зобов'язань  за  угодою  купівлі-продажу  №508/02 від 05.08.2002р.  за податковою накладною №86 від 26.03.2003р.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що відповідачі уклали між собою угоду, за якою ТОВ “Виробниче підприємство “ДонСет” було придбано продукцію на загальну суму 12319,66 грн. При цьому продавцем була видана податкова накладна на суму 12319,66 грн. з них ПДВ 2053,28 грн.  Рішенням Ленінського районного  суду  м. Донецька від 29.08.2002 р. установчі документи відповідача – 2 були визнані недійсними з моменту реєстрації. Відповідно до діючого законодавства правоздатність юридичної особи наступає з моменту реєстрації. Це підтверджує умисел останнього на укладення угод з метою ухилення від оподаткування. Тому позивач просить визнати недійсними  господарські зобов'язання за угодою купівлі-продажу укладеною між відповідачами на підставі ст. 49 ЦК УРСР (оскільки ця норма діяла на момент укладання угоди та виконання зобов'язань за нею), та на підставі ст. 207 ч.1 ГК України (яка діє в даний час і аналогічна попередній нормі) як така, що укладена з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства. Позивач просить також застосувати наслідки передбачені ст. 208 ГК України.

Позивач через канцелярію суду надав заяву від 26 грудня 2006року (вхід. 302-41/50688) про уточнення позовних вимог у якій просить суд визнати недійсною угоду купівлі-продажу №508/02 від 05.08.2002року на підставі ст. 49 ЦК УРСР та застосувати наслідки передбачені цим Кодексом.

У зв'язку із нез'явленням в засідання  відповідачів, розгляд справи відкладався, про що вони були належним чином повідомлені шляхом направлення  відповідної ухвали за їх адресою.

           Враховуючи, що їм були своєчасно надіслані  ухвали, де повідомлялося про місце, дату та час розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами.

            Як вбачається з акту комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства від 18 жовтня 2004року №296-23-3-20387952 ТОВ “Виробниче підприємство “ДонСет” , місцезнаходження  відповідача 1. відповідно до установчих документів - Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Соціалістична, 22. Фактично розташовані у приміщенні ц “Шахтарський” на мікрорайоні “Шахтарський” 2-й поверх.

          До початку слухання справи позивач заявив клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

  Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “ДонСет”                       м. Красноармійськ є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Красноармійської міської ради 16 вересня 1998 року, включене до ЄДРПОУ за номером 20387952.

          Відповідач Приватного підприємства “Алекс” м. Донецьк  зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності – юридична особа , код ЄДРПОУ  30702523.

          Між відповідачами була укладений договір  №508/02 від 05.08.2002року, згідно з якою ПП «Алекс» (Продавець) передав у власність ТОВ «Виробниче підприємство “ДонСет» (покупець) товар ( запчастини до  поліграфічного обладнання  та послуг по заміні  комплектуючих) на загальну суму 12319,66грн. Виконання угоди, підтверджується податковою накладною №86 від 26.03.2003р.  на загальну суму 12319,66 грн. з них 2053,28грн. ПДВ.

           Позивач відповідно до ст. 33 ГПК України не надав суду доказів виконання угоди з боку відповідача – 1.Тому суд не може вважати доведеним факт оплати ТОВ “Виробниче підприємство “ДонСет” отриманих від ПП “Алекс” поставленого товару на суму 12319,66 грн. Таким чином, спірний договір був виконаний сторонами у частині продажу товару у сумі 12319,66 грн.

Рішенням міського суду Ленінського району м. Донецька від 29.08.2002р., яке набуло чинності 29.09.2002 року, були визнані недійсними установчі документи відповідача-2 з моменту державної реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість № 0810071 визнано недійсним з моменту його видачі. Вищевказаним рішенням встановлено, що Бокарев О.В., який є директором та засновником відповідача-2 згідно статуту, зареєстрував дане підприємство за виногороду, внесків до статутного фонду не вносив, до здійснення підприємницької діяльності не приступав, угод від імені відповідача-2 не укладав, ніяких документів в якості директора не підписував, нікого не уповноважував здійснювати підприємницьку діяльність від свого імені, а також не знає, де знаходяться установчі документи.

          Відповідно до ст. 49 ЦК України недійсними визнаються угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Отже зі змісту наведеної норми права  випливає, що для застосування вимог цієї статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), укладаючи угоду, завідомо діяла з прямим умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

          Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати  докази за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про підприємства в Україні”, підприємство – самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство як юридична особа є суб'єктом підприємницької діяльності. Підприємницька діяльність здійснюється за умов, визначених законодавством.

Закон України “Про підприємництво” передбачає, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний  ризик  діяльність  по  виробництву  продукції,  виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку. Цим законом передбачена обов'язковість державної реєстрації такого суб'єкта, зокрема, для здійснення державної реєстрації наявним має бути рішення власника або уповноваженого ним органу (ст. 8 Закону).

У законодавчому порядку встановлюються також обмеження у здійсненні підприємницької діяльності шляхом встановлення обов'язків діяти суб'єкту підприємницької діяльності певним чином.

Так, відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом. Законом України “Про систему оподаткування” встановлюється обов'язок платників податків, яким є, зокрема, сплата податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

 Умисел відповідача-2 укласти угоду з такою метою, позивач обґрунтовує наявністю рішення міського суду Ленінського району м. Донецька від 29.08.2002р., яке набуло чинності 29.09.2002 року. Вказаним рішенням були визнані недійсними установчі документи відповідача-2 з моменту державної реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість № 0810071 визнано недійсним з моменту його видачі.

          З рішення вбачається, що Бокарев О.В., який є директором та засновником відповідача-2 згідно статуту, зареєстрував дане підприємство за винагороду, внесків до статутного фонду не вносив, до здійснення підприємницької діяльності не приступав, угод від імені відповідача-2 не укладав, ніяких документів в якості директора не підписував, нікого не уповноважував здійснювати підприємницьку діяльність від свого імені. Вказаним рішенням встановлено,  що в діях Бокарева О.В. як засновника ПП „Алекс” не було наміру займатися підприємницькою діяльністю в якості засновника та директора.

Згідно ст. 35 ГПК України рішення суду по цивільній справі, яке набрало чинності, обов'язкове для господарського суду у відношенні фактів, встановлених судом та які мають значення при вирішенні спору. Зазначене рішення Київського районного суду вступило в закону силу                       06 вересня 2002 року.

Вимоги позивача стосовно визнання недійсними господарських зобовязань за усною угодою купівлі-продажу на підставі ст. 207 Господарського кодексу України та застосування наслідків передбачених ст.208 цьогож Кодексу, задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

Згідно  п. 1 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до п. 4 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс застосовується до господарських відносин, які винили після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов”язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Як вбачається з матеріалів справи, угода була та виконувалась у  2002-2003 р., взаєморозрахунки між відповідачами також проведені в повному обсязі у 2003 році.

Тобто угода була виконана сторонами і правовідносини між відповідачами по угоді не продовжувались у 2004 році. Тобто угода купівлі-продажу укладена між відповідачами у 2002 року має бути визнана недійсною на підставі ст. 49 ЦК України.

При винесенні рішення суд враховує, що умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи,  маючи на це  належні повноваження.  За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної  особи  не  може  вважатися  встановленою.

Відповідно до ст. 49 ЦК України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства при наявності умислу лише у однієї з сторін, все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй до відшкодування стягується в доход держави.

Згідно з вимогами вказаної норми, підлягає стягненню з відповідача ПП “Алекс” на користь ТОВ “Виробниче підприємство “ДонСет” все, що одержано ним. Враховуючи, що відсутні докази оплати вартості товару ТОВ “Виробниче підприємство “ДонСет”, за результатами розгляду справи підлягає стягненню лише з відповідача  ТОВ “Виробниче підприємство “ДонСет” у доход держави товар ( запчастини до  поліграфічного обладнання  та послуг по заміні  комплектуючих)  отриманий за  угодою купівлі-продажу №508/02 від 05.08.2002р. на загальну суму 12319,66грн.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Згідно п.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про таку особу, яка це право порушила. Як вбачається з матеріалів справи  датою виявлення вказаного порушення  є дата складання акту перевірки №296-23-3-20387952 від 18.10.2004року, тобто з цієї дати і починається перебіг 3 річного строку позовної давності відповідно до ст.257 ЦК України.

Держмито по майновій та немайновій вимогах покладається на відповідача ПП “Алекс”, оскільки, спір виник внаслідок його неправомірних дій, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються між відповідачами,  відповідно до ст. 49 ГПК України.

Приймаючи до уваги наведене, керуючись ст. 49, 63 ЦК України, ст.ст. 33, 35, 43, 49, 82- 85 ГПК України, суд

                                                       В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Красноармійської об'єднаної  державної податкової інспекції задовольнити повністю.

Визнати недійсною, як таку, що суперечить інтересам держави та суспільства, угоду купівлі-продажу  №508/02 від 05.08.2002р.  за податковою накладною №86 від 26.03.2003р. , укладену між Товариством  з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “ДонСет” м. Красноармійськ   та Приватним підприємством  “Алекс” м. Донецьк на суму 12319,66грн.

Стягнути з Товариства  з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “ДонСет” (85300, Донецька область, м.Красноармійськ, м-н Шахтарський, т.ц.Шахтарський, 2 поверх,  код ЄДРПОУ 20387952, р/р26000314148001, 26066314148001, 20627314148305 у Красноармійській філії ЗАТ КБ “Приватбанк”, МФО335236, р/р 26000250091262, 26008250091264, 26002250091260 у Донецькій обласній філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 334011) на користь Державного бюджету (р/31113106600060, код платежу 23030300 в УДК в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 24165125) товар ( запчастини до  поліграфічного обладнання  та послуг по заміні  комплектуючих)  отриманий за  угодою купівлі-продажу №508/02 від 05.08.2002р. на загальну суму 12319,66грн.

Стягнути з Приватного підприємства “Алекс” м. Донецьк (83016, м. Донецьк, вул. Піонерська,114/59, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ЄДРПОУ 30702523) на користь ДП “Судовий інформаційний центр” (03057, м. Київ, пр.Перемоги,44 , рахунок 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370) витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 59 грн..

Стягнути з Приватного підприємства “Алекс” м. Донецьк (83016, м. Донецьк, вул. Піонерська,114/59, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ЄДРПОУ 30702523)   у доход Державного бюджету витрати з держмита у сумі 142грн. 06 коп. та 85 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства  з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство “ДонСет” (85300, Донецька область, м.Красноармійськ, м-н Шахтарський, т.ц.Шахтарський, 2 поверх,  код ЄДРПОУ 20387952, р/р26000314148001, 26066314148001, 20627314148305 у Красноармійській філії ЗАТ КБ “Приватбанк”, МФО335236, р/р 26000250091262, 26008250091264, 26002250091260 у Донецькій обласній філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 334011) на користь Державного бюджету (р/31113106600060, код платежу 23030300 в УДК в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 24165125) на користь ДП “Судовий інформаційний центр” (03057, м. Київ, пр.Перемоги,44, рахунок 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370) витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 59 грн.

Видати та надіслати накази після набрання рішенням чинності.

Рішення оголошене після слухання справи повністю та може бути оскаржене протягом 10 днів.

Суддя                                                                         Кододова О.В.