Рішення

від 20.12.2006 по справі 32/368пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/368пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.12.06 р.                                                                               Справа № 32/368пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.

за участю представників сторін:

від позивача:  Шевчук Н.А. – довіреність від 20.11.06р.

від відповідача: Дегтярьова Л.Б. – довіреність від 18.12.06р.

від третьої особи: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Степ” м. Маріуполь             

до відповідача: Маріупольської міської ради м. Маріуполь

третя особа: 1) Маріупольське бюро технічної інвентаризації м. Маріуполь

                     2) Відкрите акціонерне товариство „Азомрембуд” м. Маріуполь

про визнання права власності

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю  „Степ” м. Маріуполь, 14.11.06р. звернувся до господарського  суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради м. Маріуполь, за участю третіх осіб:  Маріупольського бюро технічної інвентаризації м. Маріуполь,  Відкритого акціонерного товариства „Азомрембуд” м. Маріуполь  про визнання права власності.

В обґрунтування  вимог позивач посилався на договір фінансового лізингу  № 23/30 від 01.02.99р., акт від 01.02.99р., додаткову угоду № 1 від 12.12.02р. до договору фінансового лізингу, акт від 27.02.04р., довідка від 27.02.04р., акт № 3 прийомки-передачі основних засобів від 27.02.04р., рішення реєстратора від 17.05.05р., наказ Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України № 2551 від 08.12.98р., перелік майна, платіжні доручення № 429 від 25.02.04р., № 447 від 26.02.04р., № 174 від 28.01.04р., рішення Маріупольської міської ради № 677 від 18.05.04р. Крім того, вказував на те, що: 1) у відповідності до ст. 6 Закону України „Про лізинг” в редакції 1998р. договір лізингу укладається у виді двосторонньої угоди в письмовій формі та не потребує нотаріального посвідчення; 2) договір був укладений в 1999р., тобто до набрання чинності ЦК України в редакції 2003р.; 3) право власності відповідно до Закону України „Про лізинг” на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоотримувачем після оплати вартості об'єкта лізингу.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечуючи проти позову, вказував на те, що: 1) до договору лізингу застосовуються загальні положення для договорів найму та купівлі-продажу; 2) відповідно до ст.ст. 657, 793, 794 ЦК України договори найму та купівлі-продажу підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації; 3) позивач не має правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно та не може подавати позов про порушення його прав власності.

Третя особа 1 в судове засідання, призначене на 04.12.06р., не з'явилась, але надала письмові пояснення, в яких пояснила, що на дату звернення позивача про реєстрацію договору лізингу в БТІ данний договір лізингу, як правовий документ, підлягає державний реєстрації та нотаріальному посвідченню.

Ухвалою суду від 04.12.06р. відповідач - Маріупольська міська рада м. Маріуполь був замінений на належного відповідача - Міське комунальне підприємство „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” м. Маріуполь.

Належний відповідач у справі позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечуючи проти позову, вказував на те, що: 1) право власності на підставі договору фінансового лізингу не може бути зареєстровано, оскільки він не входив в перелік правових документів, які підлягають реєстрації; 2) право власності третьої особи – ВАТ „Азоврембуд” не зареєстроване; 3) договір лізингу був включений до переліку правовстановлюючих документів в 2004р., однак він нотаріально не посвідчений, що суперечить ст.ст. 657, 806 ЦК України.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, ніяких письмових пояснень не надала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

01.02.1999р. між позивачем та третьою особою був укладений договір фінансового лізингу № 23/30, згідно з яким третя особа була зобов'язана передати, а позивач був зобов'язаний прийняти об'єкт лізингу та здійснювати в указані строки в договорі оплату за користування об'єктом лізингу. Пунктом 1.2 договору встановлено, що об'єктом лізингу є будівля складу цементу, що розташована на території двору третьої особи за адресою: пл. Морвокзалу.

Відповідно до акту прийому-передачі будівлі  від 01.02.1999р. було передане позивачу нерухоме майно – будівлі складу цементу 1971року вводу до експлуатації.

12.12.02р. між позивачем та третьою особою була укладена додаткова угода  № 1 до договору фінансового лізингу, якою був доповнений розділ 2 договору пунктом 2.11: „Право власності на об'єкт лізингу переходить до лізингоотримувача після повного відшкодування вартості об'єкта лізингу (вказана в акті передачі об'єкту у фінансовий лізинг) та оформлюється актом. Лізингодавець письмово підтверджує повну сплату об'єкта лізингу довідкою”.

В рахунок оплати об'єкту позивачем було перераховано 8172,11грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями № 429 від 25.02.04р., № 447 від 26.02.04р., № 174 від 28.01.04р., довідкою від 27.12.04р.

Актом від 27.12.04р. встановлено, що у зв'язку з повним виконанням умов договору фінансового лізингу № 23/30 від 01.02.99р. право власності на об'єкт лізингу передано позивачу.

Статтею 128 ЦК УРСР (який діяв на час укладання договору) встановлено, що право власності  у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як вказано вище, факт передачі майна позивачу підтверджується матеріалами справи.

В травні 2005 року позивачем була надіслана на адресу відповідача заяву про реєстрацію договору фінансового лізингу. Рішенням відповідача від 17.05.05р. відмовив в реєстрації договору фінансового лізингу, оскільки договір договір укладений без оформлення права власності третьої особи, при укладанні договору не проводилась інвентаризації об'єкта, договір лізингу нотаріально не засвідчений, що не відповідає вимогам Тимчасового положення „Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно”. Тим самим, відповідач оспорює право власності позивача на спірне майно.

Проте, така позиція відповідача є безпідставною з огляду на те, що договір               фінансового лізингу № 23/30 від 01.02.99р., в силу ст. 204 ЦК України, є правомірним правочином, за яким до позивача перейшло право власності на майно.

Заперечення відповідача щодо відсутності у позивача права власності на спірне майно, внаслідок недотримання нотаріальної форми договору, не приймається до уваги судом, оскільки, відповідно до положень ЦК УРСР (який діяв на момент укладання договору), такий договір не підлягав нотаріальному посвідченню.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

З урахуванням обставин справи та наданих  доказів, вимоги позивача  обґрунтовані та підлягають задоволенню. Позивачем було надане клопотання, в якому він просить всі судові витрати покласти на нього. Судом клопотання задоволено.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 128 ЦК УРСР, ст.ст. 204, 392 ЦК України,  керуючись  ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-          

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Степ” м. Маріуполь до  Маріупольського бюро технічної інвентаризації м. Маріуполь, за участю третьої особи: Відкритого акціонерного товариства „Азомрембуд” м. Маріуполь  про визнання права власності про визнання права власності.

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю  „Степ” м. Маріуполь (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Варганова, 12, ЄДРПОУ 20392491) на об'єкт нерухомого майна, а саме: будівлю складу цементу (літ. Ж-1), площею 166,1кв.м, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, площа Морвокзала, 10.

Повний текст рішення підписаний 22.12.06р.          

Рішення набирає законної сили 03.01.2007р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд  згідно розділу XII ГПК України.

Суддя                                                                         Сковородіна О.М.