Постанова

від 21.06.2013 по справі 811/1793/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2013 року Справа № 811/1793/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Нагібіної Г.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби до приватного підприємства "АІС-Сервіс" про стягнення податкового боргу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з приватного підприємства "АІС-Сервіс" (далі - відповідач) податковий борг у розмірі 1482370,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі вироку Кіровського районного суду м. Кіровограда винесено податкове повідомлення рішення "Р" №0000092240 від 19.02.2013 року яким відповідачу нараховано зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1185896,00 грн. за основним платежем та 296474,00 грн. за штрафними санкціями. Грошове зобов'язання по вказаним податковим повідомленням - рішенням відповідачем добровільно сплачено не було.

Враховуючи несплату відповідачем грошового зобов'язання у встановлений строк, позивач просить суд стягнути до Державного бюджету України податковий борг у розмірі 1482370,00 грн.

Представник позивача, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи без його участі(а.с. 24).

Відповідач у судове засідання не прибув, до суду з адреси, зазначеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, повернулось поштове відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

За приписами частини одинадцятої статті 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою цієї ж статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд вирішив справу розглянути у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Абзацом 1 пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 41. 1. 1. пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Пунктом 41.5 цієї ж статті встановлено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Отже, законом передбачена можливість звернення органів державної податкової служби до адміністративного суду з позовами про стягнення з фізичних та юридичних осіб податкового боргу.

Приватне підприємство "АІС-Сервіс" зареєстроване як юридична особа 27.12.2002 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 3,4).

Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС на підставі вироку Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 травня 2011 року по справі №1-361/11, винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000092240 від 19.02.2013 року, згідно якого 04.04.2013 року відповідачу нараховано суму грошового зобов'язання на загальну суму 1482370,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1185896,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 296 474,00 грн.(а.с. 11).

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року №2747-VI (далі - КАС України) встановлено, що вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 травня 2011 року по справі №1-361/11 встановлено порушення службовою особою ПП "АІС-Сервіс" статті 67 Конституції України, пункту 3 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завданні державі збитків у формі фактичного ненадходження до державного бюджету грошових коштів у великих розмірах на загальну суму 1742363,21 грн.

Упродовж січня-травня 2010 року в податковій звітності ПП "АІС-Сервіс", директором якого був ОСОБА_3 відображено господарські операції по придбанню товарів(робіт, послуг) від ПП "Агролістика" на суму 7115378,82 грн. (в тому числі 1185896,47 грн. податку на додану вартість).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пункту 3 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року №1251-XII обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України. У разі укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР визначено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Підпунктом 54.3.4 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

Частиною 58.4 статті 58 ПК України встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.05.2011 року по справі №1-361/11 вступив в законну силу 14.06.2011 року (а.с. 5-10).

Відповідно до підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000092240 від 19.02.2013 року було винесено правомірно, з підстав передбачених законодавством, чинним на момент його винесення.

Нарахування суми грошового зобов'язання відповідачу підтверджується витягом з облікових даних податкового органу стосовно ПП "АІС-Сервіс" (а.с. 15).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами пункту 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Податкове повідомлення рішення №0000092240 від 19.02.2013 року направлялось відповідачу, проте повернулось до податкового органу без вручення, із зазначенням причини невручення "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 11).

Відповідачу направлялась податкова вимога форми «Ю» від 05.07.2011 року №1147 на суму 3871,31 грн., проте повернулась до податкового органу без вручення, із зазначенням причини невручення "за зазначеною адресою не проживає" (а.с. 12).

Суд вважає, що податковим органом сформовано та надіслано відповідачу податкову вимогу, відтак позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Комп'ютерна програма "Діловодство спеціалізованого суду" інформації щодо оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення від 19.02.2013 року №0000092240 не містить.

Відповідачем доказів сплати податкового боргу, оскарження податкового повідомлення-рішення суду не надано.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною четвертою статті 94 КАС України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 3, 35, 71, 94, 128, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби до приватного підприємства "АІС-Сервіс" про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих приватну підприємство "АІС-Сервіс" (ідентифікаційний код 32324714) кошти на суму його податкового боргу у розмірі 1482370 (один мільйон чотириста вісімдесят дві тисячі триста сімдесят) гривень 00 коп. на користь Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна