Рішення

від 13.08.2013 по справі 738/1522/13-ц

МЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 738/1522/13-ц

№ провадження 2/738/375/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2013 року м. Мена

Менський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Волошиної Н.В.

з участю секретаря Костюка І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мена Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовтневої сільської ради Менського району Чернігівської області, Менської районної державної адміністрації, відділу держземагентства у Менському районі Чернігівської області про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Жовтневої сільської ради Менського району Чернігівської області, Менської районної державної адміністрації, відділу держземагентства у Менському районі Чернігівської області про встановлення юридичного факту, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, визнання недійсними Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №856727, ЯГ №391382 та виключення їх із державного земельного кадастру. Свій позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, після смерті якого фактично спадщину прийняла його дружина ОСОБА_3. Остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2, за життя вона склала заповіт, яким заповіла йому все належне їй майно. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належні їй житловий будинок та земельні ділянки. Він, як спадкоємець за заповітом, в установлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але йому було роз'яснено, що отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок та земельні ділянки він не може із-за відсутності даних про частку спадкодавця у майні колгоспного двору та допущених у Державних актах на право власності на земельну ділянку помилок, та запропоновано визнати право власності на нерухоме спадкове майно в судовому порядку. Крім того, просить встановити факт, що ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є подружжям, а наявні розбіжності у написанні їх прізвищ, пов'язані з перекладом прізвища з російської на українську мову. Встановлення даного факту необхідно для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Позивач в судове засідання не з'явився, просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представники відповідачів - Жовтневої сільської ради Менського району, Менської районної державної адміністрації та відділу держземагенства у Менському районі, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, надіслали до суду заяви про розгляд справи без участі їх представників, позовні вимоги визнають.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що справу можливо розглянути без участі сторін, за наявних у справі доказів.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жовтневе Менського району Чернігівської області помер «ОСОБА_8», про що виконавчим комітетом Жовтневої сільської ради Менського району Чернігівської області видано свідоцтво про смерть НОМЕР_1 російською мовою (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Жовтневе Менського району Чернігівської області померла ОСОБА_3, що вбачається із свідоцтва про смерть НОМЕР_2 (а.с.12).

Згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_3 (російською мовою) 09 листопада 1954 року одружились «ОСОБА_4 и ОСОБА_5», і після реєстрації шлюбу чоловіку і дружині присвоєні прізвища «ОСОБА_4» (а.с.11).

З Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 000125448384 від 05 серпня 2013 року та запису акта про шлюб №15 (українською мовою) вбачається, що після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 їм присвоєні прізвища «ОСОБА_6».

З досліджених матеріалів справи вбачається, що дійсно наявність розбіжностей у написанні прізвищ зазначених осіб у їх свідоцтвах про смерть, пов'язано з неправильним перекладом прізвищ з російської на українську мову, що позбавляє можливості їх спадкоємців оформити спадщину.

Той факт, що померлі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 були подружжям, підтверджується довідкою № 225/03-33 від 26 квітня 2013 року, виданою виконкомом Жовтневої сільської ради Менського району Чернігівської області, та витягом з погосподарської книги, з яких вбачається їх спільне місце проживання по АДРЕСА_1, у витязі, окрім того, зазначено, що ОСОБА_9 є дружиною голови господарства - ОСОБА_6, наявністю у них спільних дітей .

Вiдповiдно до п.1 ч.1 ст.256 ЦПК Укpаїни, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

За таких обставин, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності, та враховуючи, неможливість позивача довести даний факт в іншому, аніж в судовому порядку, суд вважає за можливе встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 були подружжям.

Згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 16 листопада 1988 року жилий будинок, з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1, належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_8 (а.с. 14).

Статус даної садиби, як колгоспного двору, підтверджується також довідкою № 228/03-33 від 26 квітня 2013 року, виданою виконкомом Жовтневої сільської ради Менського району Чернігівської області, з якої вбачається, що згідно погосподарського обліку (книга №8 за 1991-1995 роки) житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 зареєстрований в сільській раді з 1971 року під № 68 і станом на 15 квітня 1991 року мав статус колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_6, а членом двору його дружина - ОСОБА_9 (а.с. 64).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.6 постанови від 22.05.1995 року № 15 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (з наступними змінами), до правовідносин, що виникли до 15.04.1991 року, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, що було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, які регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні, розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Зокрема, відповідно до ст. 120 ЦК УРСР в редакції 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Частиною 2 ст. 123 даного кодексу визначено, що розмір часток члена колгоспного двору встановлюється виходячи із рівності часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Крім того, згідно Закону УРСР "Про сільську Раду народних депутатів трудящих УРСР" (від 02.06.1968р.) кожна сільська рада вела погосподарські книги. В заглавній частині особистого рахунку записувались прізвище, ім'я по батькові глави сім'ї, на ім'я якого відкрито особовий рахунок, він і був власником будинку, іншим чином реєстрація власності в сільській місцевості передбачена не була за виключенням договорів дарування, міни, купівлі-продажу, пожиттєвого утримування, спадкування. З введенням в дію Закону України "Про власність" 1991 року та ЦК України 2003 року будь-якого іншого порядку реєстрації збудованих до 15.04.1991 року в сільській місцевості домоволодінь або їх перереєстрації не передбачається, самовільно збудованими вони також не являються так як будувалися і реєструвались згідно діючого на той час законодавства.

Таким чином, житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року належав на праві власності у рівних частках ОСОБА_8 та ОСОБА_3.

Після смерті ОСОБА_8 його дружина ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину, оскільки разом з ним проживала, але юридично не оформила. Спадкова справа після смерті ОСОБА_8 не заводилась.

Спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 і після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 Менського району Чернігівської області та на земельні ділянки, які належали останній на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №856727 та серії ЯГ №391682 (а.с. 46, 47).

Із заповіту, посвідченого секретарем Жовтневої сільської ради Менського району Чернігівської області 10 лютого 1995 року та зареєстрованого в реєстрі за №23, вбачається, що ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не було із чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй не день смерті і на що за законом матиме право заповіла онуку ОСОБА_1.

З матеріалів спадкової справи № 500/2012, заведеної за заявою ОСОБА_1, як спадкоємця за вказаним заповітом, вбачається, що останній в установлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в спадщині, після смерті ОСОБА_3 немає.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №473/02-31 від 26 квітня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями у зв'язку з відсутністю даних про частку спадкодавця у майні колгоспного двору (а.с. 45).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 „Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленим цивільним законодавством. У разі відмови в оформленні права на спадщину нотаріусом особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.ст. 392, 1223 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно оцінки, проведеної у квітні 2013 року суб'єктом оціночної діяльності СПД ОСОБА_11, вартість житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1, становить 21 020,00 грн. (а.с. 20-31).

З технічної документації вбачається, що садиба в АДРЕСА_1 складається з житлового будинку А-1, прибудови а-1 (збудованих в 1971 році), веранди а 1 -1 (збудованої в 1972 році), тамбуру а 2 -1 (збудованого в 1973 році), сараю Б-1 (збудованого в 1971 році), сараю В-1 (збудованого в 1948 році), сараю Г-1 (збудованого в 1918 році), погреба Д-1 (збудованого в 1971 році), погрібника Д 1 -1 (збудованого в 1983 році), погреба Е-1 (збудованого в 1985 році). Жодних відміток про наявність самочинного будівництва у садибі, технічний паспорт не містить (а.с. 35-39).

Крім того, спадкодавцю ОСОБА_3 за життя належали на праві власності земельні ділянки згідно Державних актів серії ЯГ № 391682 та серії ЯГ №856727, у яких посадовою особою райземвідділу зроблені виправлення прізвища власника земельних ділянок (а.с. 46,47).

У зв'язку з такими виправленнями, державним нотаріусом Менської районної державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, оскільки відповідно до п.2.9 наказу Держкомзему №43 від 04.05.1999 року «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди землі» усі записи в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються.

Згідно з п. 4.1 наказу Держкомзему №325 від 22.06.2009 року «Про затвердження Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою» виправлення орфографічних або технічних помилок у бланку та державному акті не допускається.

З Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7400441162013 та № НВ-7400433482013 від 04 липня 2013 року вбачається, що ОСОБА_3 на праві власності згідно Державних актів серії ЯГ № 391682 та серії ЯГ №856727 належали земельні ділянки площею 3.5376 га кадастровий номер 7423084000:04:000:0017 та площею 1.2021 га кадастровий номер 7423088200:03:000:0177 відповідно (а.с. 50-59).

Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданих відділом Держземагенства у Менському районі за №460 та №461 від 05 липня 2013 року, вартість земельної ділянки - сіножаті складає 944, 45 грн., вартість земельної ділянки - ріллі складає 53 076,54 грн. (а.с. 48-49).

Таким чином, позивач не може оформити спадщину після смерті ОСОБА_3 на зазначені земельні ділянки із-за допущених помилок при заповненні державних актів на право власності на земельну ділянку, чим порушується його право власності, передбачене ст. 328 ЦК України.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, встановлення юридичного факту, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 є подружжям, визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями (житловий будинок А-1, прибудова а-1, веранда а 1 -, тамбур а 2 -1, сарай Б-1, сарай В-1, сарай Г-1, погреба Д-1, погрібник Д 1 -1, погріб Е-1), загальною вартістю 21 020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. 00 коп., розташований по АДРЕСА_1, та земельні ділянки - рілля площею 3.5376 га, сіножать площею 1.2021 га в порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3.

Зазначені Державні акти, які містять технічні помилки, необхідно визнати недійсним та виключити їх з Державного земельного кадастру.

Керуючись ст. ст. 120, 123, 529, 548, 549 ЦК Української РСР 1963 року, п.1ч.1 ст.256, ст.ст. 392, 1218, 1223, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 174, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Жовтневої сільської ради Менського району Чернігівської області, Менської районної державної адміністрації, відділу держземагентства у Менському районі Чернігівської області про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є подружжям.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (рілля) площею 3.5376 га (кадастровий номер 7423084000:04:000:0017), розташовану на території Жовтневої сільської ради Менського району Чернігівської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (сіножать) площею 1.2021 га (кадастровий номер 7423088200:03:000:0177), розташовану на території Слобідської сільської ради Менського району Чернігівської області.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №8567272, виданий 28 лютого 2008 року ім'я ОСОБА_9 на підставі розпорядження Менської районної державної адміністрації Чернігівської області від 15 квітня 2005 року №101, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державний актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010884900112 та виключити його із державного земельного кадастру.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №391682, виданий 20 лютого 2007 року ім'я ОСОБА_9 на підставі розпорядження Менської районної державної адміністрації Чернігівської області від 15 квітня 2005 року №101, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державний актів на право власності на змелю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010784400115 та виключити його із державного земельного кадастру.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання його копії.

Суддя Н. В. Волошина