Рішення

від 30.05.2013 по справі 2610/25880/2012

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2610/25880/2012

Провадження №2/761/2286/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 травня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Пироговській Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Обслуговуючого кооперативу «Делегатський», про встановлення нікчемності правочину та часткове визнання недійсним пункту рішення загальних зборів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 31 жовтня 2012 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач № 1), Обслуговуючого кооперативу «Делегатський» (далі - Відповідач № 2), про встановлення нікчемності правочину та визнання недійсним рішення загальних зборів

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 листопада 1999 року його було прийнято в члени гаражно-будівельного кооперативу «Делегатський», в якому він є власником нестандартного гаражного боксу НОМЕР_3 площею 49,4 кв.м. по АДРЕСА_1. Зазначає, що у 2008 році він передав ключі від гаражного боксу Відповідачу № 1, оскільки перебував із нею в дружніх відносинах, а 10 лютого 2009 року у простій письмовій формі уклав договір купівлі-продажу, за умовами якого продав їй вказаний гаражний бокс, а також написав заяву про внесення змін в списки власників гаражних боксів. Вказує, що в серпні 2012 року він дізнався від Голови правління Відповідача № 2 про те, що 14 лютого 2010 року Відповідача № 1 було прийнято в члени кооперативу, на підставі чого вона вважає себе власником гаражного боксу. Оскільки договір купівлі-продажу не був посвідчений нотаріально, у зв'язку з він є нікчемним, просив суд ухвалити судове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу № 01/09 від 10 лютого 2009 року, укладений між ним та Відповідачем № 1 та визнати недійним пункт 13 рішення загальних зборів відповідача № 2 від 14 лютого 2010 року щодо прийняття ОСОБА_2 в члени Обслуговуючого кооперативу «Делегатський».

В ході судового розгляду справи, 28 березня 2013 року, Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить визнати нікчемним договір купівлі-продажу № 01/09, укладений 10 лютого 2009 року між Позивачем та Відповідачем № 1, визнати недійсним пункт № 6 рішення загальних зборів Відповідача № 2 від 14 лютого 2010 року щодо прийняття Відповідача № 1 у свої члени.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задоволити.

Представник Відповідача № 1 у судовому засіданні позов не визнав. Просив суд ухвалити судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими. При цьому зауважив, що гаражний бокс ніколи не був зареєстрований за Позивачем на праві власності, тому останній мав право лише володіння та користування вказаним гаражем.

Представник Відповідача № 2 у судовому засіданні позов визнав частково. Зауважив, що на час проведення загальних зборів членів кооперативу 14 лютого 2010 року кворуму не було. Зауважив, що спірний правочин укладений між Позивачем та Відповідачем № 1 на його пропозицію.

Заслухавши пояснення представника Позивача та представників Відповідачів, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про кооперацію», кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Судом встановлено, що відповідно до рішення від 28 листопада 1999 року загальних зборів членів гаражно-будівельного кооперативу «Делегатський», правонаступником якого є Відповідач № 2, Позивач є членом вказаного кооперативу.

Як вбачається із довідки № 69 від 2 березня 2005 року, виданої гаражно-будівельним кооперативом «Делегатський», Позивач є власником нестандартного гаражного боксу НОМЕР_3 площею 49,4 кв. м. по АДРЕСА_1. Сума внесеного пайового внеску за нього складає 1 325 грн., яку сплачено 25 вересня 1998 року у повному обсязі, балансова вартість боксу становить 47 200 грн. (а.с. 7).

Відповідно до частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Судом встановлено, що згідно з письмовим Договором № 01/09 від 10 лютого 2009 року (далі - Договір), посвідченим Головою правління гаражно-будівельного кооперативу «Делегатський», Позивач продав гараж НОМЕР_3 Відповідачу № 1. Продавець повністю передав покупцю обумовлену між ними суму платежу за присутності Голови правління гаражно-будівельного кооперативу «Делегатський». Продавець повністю передав покупцю право користування гаражним боксом НОМЕР_3 в якості власності. Покупця буде прийнято в члени автокооперативу відповідно до вимог статуту гаражно-будівельного кооперативу «Делегатський» (а.с. 15).

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як роз'яснено у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Як вбачається із Договору, предметом спірного правочину є нерухоме майно - гаражний бокс НОМЕР_3, який розташований на території Відповідача № 2, тому вказаний договір підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Оскільки Договір укладено у простій письмовій формі і Позивач наполягає на встановленні нікчемності вказаного правочину, суд знаходить, що позовна вимога в цій частині є такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до п. п. 5.1, 5.2 Статуту Відповідача № 2, членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у порядку, визначеному цим статутом, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання та здатна брати участь у його діяльності. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви, яка розглядається правлінням Кооперативу протягом 30 днів з дати одержання. Рішення правління про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню черговими загальними зборами членів кооперативу.

Відповідно до довідки Відповідача № 2, на території гаражного кооперативу станом на 14 лютого 2010 року кількість членів становить 165 осіб (а.с. 24).

Із матеріалів справи вбачається, що 10 лютого 2009 року Відповідач № 1 написала заяву, в якій просить прийняти її в члени гаражно-будівельного кооперативу «Делегатський» у зв'язку із придбанням гаража НОМЕР_3 (а.с. 16).

Як вбачається із пункту 6 рішення загальних зборів Відповідача № 2 від 14 лютого 2010 року, Відповідача № 1 було прийнято до членів кооперативу.

Пунктом 9.1.11 Статуту Відповідача № 2 визначено, що рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід із нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на загальних зборах (уповноважених) кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Відповідно до списку учасників загальних зборів Відповідача № 2, що проводились 14 лютого 2010 року, на них були присутні 60 членів кооперативу (а.с. 20-23).

Згідно із протоколом загальних зборів Відповідача № 2 від 14 лютого 2010 року, всі присутні одноголосно проголосували за прийняття нових членів кооперативу, в тому числі й Відповідача № 1 (а.с. 55).

Відповідно до п. 9.1.9 Статуту Відповідача № 2 загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин обраних уповноважених.

Оскільки на загальних зборах членів Відповідача № 2 від 14 лютого 2010 року були присутні менше половини членів кооперативу, то загальні збори членів кооперативу не були правомочні вирішувати питання щодо прийняття нових членів кооперативу. Таким чином, позовні вимоги в частині визнання недійсним пункту 6 вказаного рішення щодо прийняття Відповідача № 1 в члени Обслуговуючого кооперативу «Делегатський» підлягають задоволенню.

З огляду на те, що позов задоволено в повному обсязі, виходячи із вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України , із Відповідача № 1 та Відповідача № 2 на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 107 грн. 30 коп.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 203, 210, 215, 657 Цивільного кодексу України , Закону України «Про кооперацію», керуючись статями 10 , 11 , 13 , 60 , 88 , 209 , 212-215 Цивільного процесуального кодексу України , суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Обслуговуючого кооперативу «Делегатський», про встановлення нікчемності правочину та часткове визнання недійсним рішення загальних зборів - з а д о в о л и т и у повному обсязі.

Встановити нікчемність Договору № 01/09 від 10 лютого 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), з одного боку, та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), з другого боку, про продаж гаражу НОМЕР_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з моменту його вчинення - 10 лютого 2009 року.

Визнати недійсним шостий пункт рішення загальних зборів колективу Обслуговуючого кооперативу «Делегатський» від 14 лютого 2010 року в частині щодо прийняття ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в члени Обслуговуючого кооперативу «Делегатський» (код ЄДРПОУ 25778382).

Стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 107 грн. 30 коп.

Стягнути із Обслуговуючого кооперативу «Делегатський» (код ЄДРПОУ 25778382) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у розмірі 107 грн. 30 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :