Постанова

від 12.08.2013 по справі 801/6158/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 серпня 2013 р. (16:03) Справа №801/6158/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Центру зайнятості Автономної Республіки Крим

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 597,19 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Метленко О.В., довіреність № 13-12-42/0-13 від 03.01.2013 р.,

відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Центр зайнятості Автономної Республіки Крим звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 597,19 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1, отримавши соціальні послуги у вигляді професійної підготовки у професійно-технічному навчальному закладі державної служби зайнятості, відмовилася працювати за одержаною професією (спеціальністю), чим порушила вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач заперечень на позовну заяву суду не надав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

На момент виникнення спірних правовідносин, правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, відповідно до Преамбули, визначалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ (далі - Закон України № 1533-ІІІ).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України № 1533-ІІІ право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначені Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. № 803-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 803).

Частиною першою статті 2 Закону № 803 встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації в центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють (ч. 4 ст. 2 Закону № 803).

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону № 803 порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою КМУ від 14.02.2007 року № 219 (далі - Порядок № 219), реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводяться державною службою зайнятості за місцем їх проживання (відповідно до паспортної реєстрації) за умови пред'явлення паспорта, трудової книжки, цивільно-правового договору, а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту. Іноземці та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, подають посвідку на постійне проживання.

Абзацом 3 пункту 11 Порядку № 219 передбачено, що за відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 219 для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає до центру зайнятості в день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, визначеними частиною третьою статті 1 Закону № 803-XII (тобто не належить до зайнятого населення), і не отримує пенсії на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер. Особа, яка за своїми релігійними переконаннями відмовилася від отримання такої довідки, подає копію паспортної сторінки з відповідною відміткою.

Згідно зі ст. 25 Закону № 803-XII держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Види забезпечення та соціальних послуг в рамках загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття знаходять своє відображення у статті 7 Закону № 1533-III.

Так, видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є:

- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях;

- профорієнтація;

- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону № 1533-III у разі необхідності для проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації особа:

- направляється до закладів охорони здоров'я для проходження попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства;

- забезпечується місцем проживання на період проходження професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації та їй компенсуються витрати на проїзд до місця проходження навчання та у зворотному напрямку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

01.02.2012 року відповідач звернулася до Сакського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітної.

ОСОБА_1 була подана заява від 20.02.2012 року з проханням направити її на професійне навчання за професією «Робітник зеленого будівництва».

20.02.2012 року між Сакським міськрайонним центром зайнятості та відповідачем укладено договір № 111200212019, предметом якого є направлення ОСОБА_1 на підготовку в Кримський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості за професією, спеціальністю, навчальною програмою «Робітник зеленого будівництва», зі строком навчання з 20.02.2012 року до 20.04.2012 року з метою сприяння подальшому працевлаштуванню.

Згідно наявної в матеріалах справи виписки з наказу в.о. директора Кримського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості від 20.04.2012 р. № 950, ОСОБА_1 вважається такою, що закінчила навчання по вищевказаній професії; останнє також підтверджується свідоцтвом про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації (а.с. 12).

Наявні в матеріалах справи докази вказують на понесення позивачем витрат по навчанню відповідача в загальному розмірі 597,19 грн.

Здобувши у закладі державної служби зайнятості професію (спеціальність), ОСОБА_1 була направлена працювати за фахом до ТОВ «Санаторний комплекс «Саки», про що свідчить відповідне направлення на працевлаштування

№ 01111204270005001 від 27.04.2012 р., однак, як вбачається з додатку до ПК № 1 (а.с. 5 - 7), відповідач не працевлаштувалася у вищевказаній установі.

Підпунктом 3.1.2 пункту 3 зазначеного вище договору передбачено, якщо у разі припинення навчання без поважних причин або відмови працювати за професією (спеціальністю), набутою в результаті професійного навчання з громадянки стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (включаючи оплату щоденного проїзду) та витрат на проживання.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Таке саме правило встановлено п. 28 Порядку та підстав надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 308, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 року № 916/5137 (далі - Порядок № 308), відповідно до якого у разі припинення професійного навчання за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за набутою професією (спеціальністю) з осіб стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (включаючи щоденні), витрат на проживання та витрат, пов'язаних з попереднім медичним та наркологічним оглядом відповідно до законодавства.

Наказом Сакського МРЦЗ № НТ-121128-2 від 28.11.2012 р. було прийнято рішення про зобов'язання ОСОБА_1 повернути заборгованість перед Фондом ЗДСС на випадок безробіття в розмірі 597,19 грн.

Листом № 01-09/71 від 08.01.2013 р., який отримано ОСОБА_1 11.01.2013 р., було доведено до відома відповідача про необхідність перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок Сакського МРЦЗ.

Відповідно до п. 7 Порядку № 308 у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Можливість вирішення спорів, які виникають у зв'язку зі застосуванням Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме у судовому порядку, визначена також статтею 39 зазначеного Закону.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані докази погашення заборгованості в розмірі 597,19 грн., а отже сума витрат на професійне навчання в добровільному порядку ним відшкодована не була, через що вимоги щодо примусового стягнення боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

В судовому засіданні 12.08.2013 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 15.08.2013 р.

Керуючись ст. ст. 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Центру зайнятості АР Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Дибенка, 50, ідентифікаційний код 03491168, р/р 37179300901202 в ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026), суму витрат на професійне навчання в розмірі 597,19 грн. (п'ятсот дев'яносто сім гривень дев'ятнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.