Постанова

від 05.08.2013 по справі 826/10373/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2013 року № 826/10373/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А. О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Філур Електрик, ЛТД" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2013 №0000592201 та №0000502201

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Філур Електрик ЛТД» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21 червня 2013 року № 0000492201 щодо донарахування ПДВ в розмірі 340498 грн., штрафних санкцій розмірі 56528 грн., загалом 397026 грн., та № 0000502201 щодо донарахування податку на прибуток в розмірі 382867 грн., штрафних санкцій в розмірі 66145 грн., загалом 449012 грн., стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Філур Електрик ЛТД» судовий збір по даній справі.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не підтверджено відсутність реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Айс Вок», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Алієдора».

Позивач стверджує, що ним правомірно відображено віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, сум податку на прибуток до складу валових витрат за господарськими операціями з контрагентами ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Айс Вок», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Алієдора» як наслідок здійснення реальних господарських операцій. На підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того підтвердження того, що укладання та виконання договорів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з посиланням на їх безпідставність, просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, співпадають з висновками акта від 31 травня 2013 року № 359/1-22-20/21462503 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Філур Електрик ЛТД» (код ЄДРПОУ 21462503) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Трейдтех» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, ТОВ «Айс Вок» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за період 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, ТОВ «Компанія Авертус» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, ТОВ «Алієдора» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи неявку представника відповідача, суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Філур Електрик ЛТД» (код за ЄДРЮОФОП 21462503) перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві як платник податку на додану вартість.

31 травня 2013 року відповідачем на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Філур Електрик ЛТД» (код ЄДРПОУ 21462503) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Трейдтех» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, ТОВ «Айс Вок» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за період 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, ТОВ «Компанія Авертус» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, ТОВ «Алієдора» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 31 травня 2013 року № 359/1-22-20/21462503 (т. 1, а. с. 20 - 34).

Як висновок проведеної перевірки, податковим органом встановлено наступні порушення:

- пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 20 жовтня 1995 року № 397/95-ВР (зі змінами і доповненнями) та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 382867 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 94110 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 44965 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 73324 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 134400 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 36068 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ на загальну суму 340498 грн., в тому числі за лютий 2011 року на суму 51151 грн., за березень 2011 року на суму 24138 грн., за квітень 2011 року на суму 39100 грн., за листопад 2011 року на суму 22576 грн., за грудень 2011 року на суму 41184 грн., за січень 2012 року на суму 57999 грн., за березень 2012 року на суму 70000 грн., за липень 2012 року на суму 34350 грн.

На думку податкового органу, відсутня реальна можливість здійснення господарських операцій у позивача із ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Айс Вок», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Алієдора», оскільки не встановлено передачу ТМЦ (надання робіт/послуг) між контрагентами-постачальниками та ТОВ «Філур Електрик, ЛТД».

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21 червня 2013 року № 0000492201 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 та пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Філур Електрик ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 397026 грн., у тому числі за основним платежем - 340498 грн. та за штрафними санкціями - 56528 грн..

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21 червня 2013 року № 0000502201 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 та пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Філур Електрик ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 397026 грн., у тому числі за основним платежем - 340498 грн. та за штрафними санкціями - 56528 грн.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Айс Вок», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Алієдора», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як вбачається з матеріалів справи, господарська діяльність між позивачем та контрагентами ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Айс Вок», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Алієдора» здійснювалась на підставі укладених між ними письмових договорів та складання первинних документів у відповідності до вимог діючого на момент їх складення законодавства.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Трейдтех» (Замовник) укладено договір купівлі-продажу від 02 липня 2012 року № 02/07 (т. 1, а. с. 109 -112), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити електронні компоненти з передачею прав власності на даний товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Найменування, кількість та асортимент товару визначаються сторонами у специфікаціях (т. 1, а. с. 113), згідно яких позивачу було поставлено світлодіод.

При цьому, ТОВ «Трейдтех» виписало позивачу податкову накладну, що стала підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат (т. 1, а. с. 148).

Доставка товарів здійснювалась власним транспортом позивача, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія подорожнього листа та копія витягу з книги реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ (т. 1, а. с. 120, 185-194).

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

В подальшому придбані у ТОВ «Трейдтех» товари були використані у власній господарській діяльності та в оподатковуваних операціях, в підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи докази подальшої реалізації товару, а саме: видаткові накладні та докази направлення товару через «Нічний експрес».

Крім цього, між позивачем (покупець) та ТОВ «Айс Вок» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 10 січня 2012 року № 1012 (т. 1, а. с. 162-164), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити електронні компоненти з передачею прав власності на даний товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар. Найменування, кількість та асортимент товару визначаються сторонами у специфікаціях (т. 1, а. с. 165-166).

Для отримання товарів ТОВ «Айс Вок» було виписано видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а. с. 167-170).

При цьому, ТОВ «Айс Вок» виписало позивачу податкову накладну, що стала підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат (т. 1, а. с. 141-144, 146-147).

Доставка товарів здійснювалась власним транспортом позивача, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії подорожніх листів та копія витягу з книги реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

В подальшому придбані у ТОВ «Айс Вок» товари були використані у власній господарській діяльності та в оподатковуваних операціях, в підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи докази подальшої реалізації товару, а саме видаткові накладні.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 03 листопада 2011 року № 0311 (т. 1, а. с. 56-58), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити електронні компоненти з передачею прав власності на даний товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Найменування, кількість та асортимент товару визначаються сторонами у специфікаціях (т. 1, а. с. 59-67).

Для отримання товарів ТОВ «Онікс Компані ЛТД» було виписано видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а. с. 69-79).

При цьому, ТОВ «Онікс Компані ЛТД» виписало позивачу податкову накладну , що стала підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат (т. 1, а. с. 145, 150-157).

Доставка товарів здійснювалась власним транспортом позивача, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії подорожніх листів та копія витягу з книги реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

В подальшому придбані у ТОВ «Онікс Компані ЛТД» товари були використані у власній господарській діяльності та в оподатковуваних операціях, в підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи докази подальшої реалізації товару, а саме видаткові накладні.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія Авертус» (продавець) укладено договір поставки товару від 15 лютого 2011 року № 27/31 (т. 1, а. с. 121-123), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити електронні компоненти з передачею прав власності на даний товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Найменування, кількість та асортимент товару визначаються сторонами у специфікаціях (т. 1, а. с. 124-125).

Для отримання товарів ТОВ «Компанія Авертус» було виписано видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а. с. 126-129).

При цьому, ТОВ «Компанія Авертус» виписало позивачу податкову накладну , що стала підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат (т. 1, а. с. 158-159).

Доставка товарів здійснювалась власним транспортом позивача, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії подорожніх листів та копія витягу з книги реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

В подальшому придбані у ТОВ «Компанія Авертус» товари були використані у власній господарській діяльності та в оподатковуваних операціях, в підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи докази подальшої реалізації товару, а саме видаткові накладні.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Алієдора» (продавець) укладено договір поставки товару від 12 січня 2011 року № 24 (т. 1, а. с. 90-92), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити електронні компоненти з передачею прав власності на даний товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Найменування, кількість та асортимент товару визначаються сторонами у специфікаціях (т. 1, а. с. 93-94). Для отримання товарів ТОВ «Алієдора» було виписано видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а. с. 95-97).

При цьому, ТОВ «Алієдора» виписало позивачу податкову накладну, що стала підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту та валових витрат (т. 1, а. с. 160).

Доставка товарів здійснювалась власним транспортом позивача, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії подорожніх листів та копія витягу з книги реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

В подальшому придбані у ТОВ «Алієдора» товари були використані у власній господарській діяльності та в оподатковуваних операціях, в підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи докази подальшої реалізації товару, а саме видаткові накладні.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних його контрагентами ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Айс Вок», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Алієдора», у зв'язку з отриманням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Айс Вок», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Алієдора» - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому позивач мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Айс Вок», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Алієдора» в матеріалах справи містяться докази подальшого використання отриманих товарів, а саме: видаткові накладні на підтвердження реалізації придбаних у контрагентами ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Айс Вок», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Алієдора» товарів з доказами їх відправлення від позивача до контрагентів-покупців; докази на підтвердження наявності у позивача складських приміщень для зберігання товарів (договори оренди офісних та виробничих приміщень), пояснення з приводу наявності власного транспорту для перевезення товарів, а також договори з ПП «Нічний експрес» та ТОВ «Нова Пошта» на перевезення на підтвердження реальної можливості перевезення товарів (том 2-3).

Отже, матеріали справи підтверджують, що отримані від контрагентів ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Айс Вок», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Алієдора» товари необхідні позивачу для здійснення ним господарської діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з контрагентами ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Айс Вок», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Алієдора» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Айс Вок», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Алієдора» були зареєстровані як юридичні особі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, хоча постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

На думку суду, позивач, як Замовник товару, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Суд звертає увагу на те, що дані, які містяться в актах перевірки контрагентів стосовно не встановлення надання послуг не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 31 грудня 2011 року у справі № 21-47а10, від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, які, в свою чергу, узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, згідно якої у справі «Булвес АД» проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Айс Вок», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Алієдора», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21 червня 2013 року № 0000492201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення відповідача від 21 червня 2013 року № 0000502201, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 382867 грн. за основним платежем, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи. До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є «документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення». Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством. Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копії документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Айс Вок», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Алієдора», яким вже була надана оцінка.

В свою чергу, суд не приймає посилання податкового органу на висновки, викладені в запереченнях та Акті перевірки стосовно безпідставності формування позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, оскільки відповідачем в ході розгляду справи не надано належних доказів на підтвердження своєї позиції.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2013 року № 0000502201.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Філур Електрик ЛТД» підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Філур Електрик ЛТД» задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21 червня 2013 року № 0000492201 та № 0000502201.

3. Судові витрати в сумі 2294,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Філур Електрик ЛТД» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник