Рішення

від 30.07.2013 по справі 904/4121/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.07.13р. Справа № 904/4121/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабіс Плюс", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Юр", м. Дніпропетровськ

про стягнення 350 000,00 грн. заборгованості за векселем

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Пархоменко Ю.С., довіреність від 27.12.2012 року, представник

Від відповідача: Агапова К.С., довіреність від 05.06.2013 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арабіс Плюс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Юр" заборгованість за простим векселем АА 2188012 у сумі 350 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не погашено заборгованість за простим векселем АА№2561106 від 26.06.2012 року у сумі 350 000,00 грн.

Відповідач надав відзив на позов, у якому визнає заборгованість за простим векселем серії АА 2188012 у розмірі 350 000,00 грн., однак зазначає, що на даний момент не має можливості оплатити вищевказану суму у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства.

У судовому засіданні 06.06.2013 року було оголошено перерву до 19.06.2013 року. У судовому засіданні 19.06.2013 року розгляд справи був відкладений на 04.07.2013 року. У судовому засіданні 04.07.2013 року було оголошено перерву до 18.07.2013 року. У судовому засіданні 18.07.2013 року розгляд справи був відкладений до 30.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 18.07.2013 року строк вирішення спору продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 30.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

28 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗІНБАГ» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арабіс Плюс» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №28/01-В.

Відповідно до п.1.1 названого договору Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити простий вексель АА 2188012 від 26.06.2012 року на суму 350 000,00 грн. (векселедавець ТОВ «Техно-Юр»). Загальна вартість продажу цінних паперів, згідно п.1.1 договору становить 350 000,00 грн. (п.1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що передача цінних паперів згідно п.1.1 та перехід права власності до Покупця відбувається в момент підписання договору та Акта прийому-передачі цінних паперів між Продавцем і Покупцем.

28.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗІНБАГ» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арабіс Плюс» (Покупець) підписано Акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів №28/01-В від 28.01.2013 року. Відповідно до п.1 Акту прийому-передачі цінних паперів від 28.01.2013 року Продавець передає, а Покупець приймає наступні цінні папери: простий вексель АА 2188012 від 26.06.2012 року на суму 350 000,00 грн. (векселедавець ТОВ «Техно-Юр»).

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арабіс Плюс» перейшло право вимоги за простим векселем АА 2188012 від 26.06.2012 року на суму 350 000,00 грн. (векселедавець ТОВ «Техно-Юр»).

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються, зокрема, Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Законами України "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі".

Разом з тим, вексельні правочини (у тому числі щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202-211, 215-236, 509-609 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Вексель, за яким виникла заборгованість, відповідає всім вимогам вексельного законодавства, він є цінним папером і має вексельну силу.

В контексті викладеного, враховуючи ту обставину, що відповідач не надав доказів здійснення платежу за векселем АА 2188012 від 26.06.2012 року на суму 350 000,00 грн., питання про стягнення якої ставиться згідно заявленого позову, господарський суд на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Аналогічне визначення векселя міститься у пункті 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002р. №508, згідно з яким вексель є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити у визначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Іншими словами вексель являє собою спосіб розрахунків, тобто є грошовим зобов'язанням, яке в силу ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України має виконуватися належним чином.

Згідно з ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця видачі простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця (ст. 76 Уніфікованого закону).

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»: вексель від імені юридичних осіб підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами.

Суд зазначає, що вексель містить два підписи Курцева А.С. як директора і як головного бухгалтера відповідача. Згідно пояснень представника відповідача, у відповідача не була передбачена посада головного бухгалтера підприємства. А підпис Курцева А.С. у якості головного бухгалтера поставлений ним помилково у зв'язку з тим, що бланк векселя передбачав такий підпис, а веденням бухгалтерського обліку займався сам директор товариства.

Згідно ст.7 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі: якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.

Таким чином, підпис Курцева А.С. як директора товариства є юридично дійсним. А відповідно до чинного законодавства, у даному випадку, вексель повинен містити підпис лише директора товариства.

Також відповідачем надано до матеріалів справи копію рішення загальних зборів учасників ТОВ «Техно-Юр» про видачу векселя, необхідність якого передбачена п. 9.1.16 Статуту відповідача у редакції на час видачі векселя.

Отже, вексель АА №2188012 від 26.06.2012 року на суму 350 000,00 грн. підписано уповноваженою особою на підставі рішення уповноваженого органу товариства, заповнено з дотриманням усіх вимог законодавства і з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67-68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70- 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72-74).

Згідно з частинами 1,2 ст. 11 цього ж закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Якщо трасант помістив у переказному векселі слова "не за наказом" або будь-який інший рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії.

Індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом. Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя. Якщо індосамент є бланковим, то держатель векселя може: Заповнити бланк або на своє ім'я, або на ім'я будь-якої іншої особи; реіндосувати вексель через бланковий індосамент або будь-якій іншій особі; передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не вчиняючи індосаменту (ст.ст. 13, 14 Уніфікованого закону).

Відповідно до ст. 20 Уніфікованого закону індосамент, вчинений після настання строку платежу, має ті самі наслідки, що й індосамент, вчинений до настання строку платежу. Однак індосамент, вчинений після протесту в неплатежі або після закінчення строку, встановленого для вчинення протесту, має лише наслідки звичайної цесії. Якщо протилежне не буде доведено, недатований індосамент вважається вчиненим на векселі до закінчення строку, встановленого для здійснення протесту.

Як вбачається з матеріалів справи, простий вексель АА 2188012 від 26.06.2012 року містить індосамент «платити наказу ТОВ «Арабіс Плюс». Даний індосамент недатований, а отже вважається вчиненим на векселі до закінчення строку, встановленого для здійснення протесту.

Строк платежу за векселем №2188012 від 26.06.2012 року - за пред'явленням.

Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Як зазначено вище, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, зокрема, і щодо строку платежу.

З урахуванням вищевикладених положень законодавства, строк платежу за векселем №2188012 від 26.06.2012 року - «за пред'явленням» до 26.06.2013 року.

13.05.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Арабіс Плюс» пред'явило Товариству з обмеженою відповідальністю "Техно-Юр" до оплати простий вексель серії АА 2188012 від 26.06.2012 року на суму 350 000,00 грн., про що складено Акт пред'явлення векселя до платежу від 13.05.2013 року.

Оскільки відповідач, як векселедавець, є прямим боржником, вимоги до нього можуть бути пред'явлені як у строк платежу так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту.

Згідно зі ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат". Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред'явлений позов.

Відповідно ж до ч.1 ст. 78 Уніфікованого закону: векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Таким чином, норма стосовно трирічного строку позовної давності розповсюджується також на позови до векселедавців.

Перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арабіс Плюс» звернулося з позовом у даній справі в межах встановленого строку.

Згідно відзиву на позовну заяву відповідач визнає заборгованість за простим векселем серії АА 2188012 від 26.06.2012 року на суму 350 000,00 грн., однак зазначає, що на даний момент не має можливості оплатити вищевказану суму у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Згідно ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання відповідачем позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном «власність» розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати заборгованості за векселем відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти у власність позивача.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства й фактичні обставини справи, господарський суд погоджується з доводами позивача у справі, який вважає наявним з боку відповідача порушення зобов'язання в частині здійснення платежу за векселем серії АА 2188012 від 26.06.2012 року на суму 350 000,00 грн., вважає вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Юр» (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, буд. 9, ідентифікаційний код 37080385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабіс Плюс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, буд. 43, ідентифікаційний код 37987298) заборгованість за простим векселем серії АА 2188012 від 26.06.2012 року у розмірі 350 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 7000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 01.08.2013 року.

Суддя О.М. Крижний