Постанова

від 02.08.2013 по справі 820/4931/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 серпня 2013 р. № 820/4931/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.

за участю:

представників позивача - Зубової В.М., Балона І.Д.,

представників відповідача - Нартової М.М., Нетреби Л.В., Лунтіної С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал-2" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові міжрегіонального головного управління міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківметал-2", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (надалі відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС від 22.02.2013р.№0000034801, № 0000014801, №0000044801.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки, оформленої актом №60/48.1/01882999 від 08.02.2013р. «Про результати планової виїзної перевірки», податкова інспекція дійшла хибних висновків про порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ПКУ та п.п.7.4.1, п.п.7.4.4,п.п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР. Позивач стверджує, що жодної з угоди, укладеної ним з контрагентами не визнано судом недійсною. В Акті пepeвірки не міститься обґрунтування порушень норм ПКУ та Закону № 168, та не доведено, чому належним чином оформлені податкові накладні, отримані від ociб, що зареєстровані платниками ПДВ, не можуть бути підтвердженням податкового кредиту з ПДВ. В акті перевірки (стор.54-59) зазначаеться, що правочини, вчинені ТОВ «Харківметал-2» з контрагентами не підтверджують факту реального здійснення операцій, та не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, а отже, суму ПДВ по таких операціях слід виключити зi складу податкового кредиту. Такий висновок ревізори СДПІ ВП роблять виключно на підставі даних перевірок контрагентів позивача. Проте, в акті пepeвірки не відображено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно контрагентів ТОВ «Харківметал-2», або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. За даних обставин позивач не погоджується з висновками щодо посилання відповідача в акті перевірки на результати перевірок його контрагентів, як доказ нікчемності зазначених операцій.

Окрім того, в акті перевірки (стор. 70-73) зазначено, що внаслідок невірного застосування коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки позивач занизив плату за землю за період: 01.01.2011р.- 30.09.2012р. на 5962,44 грн., що відбулося через неврахування підприємством орендних відносин. Так, в акті перевірки вказано, що позивач при обчисленні плати за землю повинен був врахувати пропорційні частини площі будівлі та при будинкової території,, що надавалась в оренду, та застосувати до таких площ коефіцієнт функціонального використання як для земель комерційної діяльності. Проте, за судженням позивача, у разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або ix частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду до 1 січня 2015 року обчислюється за ставками, встановленими ст. 274, 275, 276 ПКУ, без урахування норм пп. 276.5 ст. 276 ПКУ, що також підтверджується висновком експертного економічного дослідження № 4572 від 04.06.2013р., наданого Харківським науково - дослідним інститутом судових експертиз ім засл. проф. М.С. Бокаріуса. Отже, позивач не порушував норм п.п.153.2.6, п.198.1, п.198.3, п.198.6, п.271.1.1, п.287.7 ПКУ, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 Закону №168, п.п.5.3.9 Закону №334.

Також, в акті перевірки (стор.88) зазначається про несвоєчасне повернення в касу підприємства готівки, що була видана під звіт, що є порушенням п.2.11 «Положення по ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004р. (далі Положення №637). Однак, штрафна санкція за вказане порушення застосована до позивача з урахуванням ч. 2 ст. 250 ГК України, що на думку позивача, є неприпустимим.

Враховуючи наведене, позивач стверджує, що відповідач діяв з порушенням імперативних вимог ст. 19 Конституції України, а також ст.21 ПКУ, і тому прийняті спірні податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в позовній заяві, просили суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Ухвалою суду від 09.07.2013р. замінено відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великим платниками податків у м. Харкові ДПС на відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального головного управління міндоходів.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Харкові міжрегіонального головного управління міндоходів, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с. 144-148) відповідач вказав, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 08.02.2013р. об'єктивно встановлено порушення ТОВ «Харківметал-2» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2012р. Відповідач стверджує, що отримав документальне підтвердження відсутності факту реального здійснення операцій, зокрема від ДПІ у Ленінському районі м. Донецька ДПС, від якої отримало акт від 06.11.2012р. №1834/22-20/25274023 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтербізнесконсалтінг» (код ЄДРПОУ 25274023) щодо питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період 01.02.20111р. по 28.02.2011р., 01.01.2011р. по 30.06.2011р., 01.07.2011р. по 31.08.2011р., 01.02.2012р. по 31.03.2012р., та від Основ'янської МДПІ у м.Харкові ДПС, від якої отримано довідку від 30.11.2011р. №2447/23-104/37190463 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Сервер-21» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «АМОІ» та ТОВ «Харківметал-2» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011р.- по 31.08.2011р.», від ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС, від якої отримано довідку від 05.11.2010р. №5150/15-2/34583597 «Про неможливість проведення перевірки контрагента позивача - ТОВ «С.В.С.-2006».

Також відповідач зазначає, що перевіркою було встановлено порушення позивачем строків використання виданої під звіт готівки, оскільки при перевірці касової книги, видаткових та прибуткових ордерів встановлені випадки перевищення встановлених строків виданої під звіт готівки. Перевіркою також встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати за землю.

Враховуючи наведене, а також те, що виявлені порушення належним чином встановлені та зафіксовані в акті перевірки, відповідач зазначає, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті цілком обґрунтовано та правомірно.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просили суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківметал-2", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом - 01882999 (т. 1 а.с.13-14).

Підприємство взято на податковий облік 27.09.2011р. за номером 10810, на теперішній перебуває на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального головного управління міндоходів. Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200002101 серії НВ № 224931, підприємство є платником ПДВ ( т. 1 а.с. 15).

На підставі направлень, виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Харкові ДПС №657 від 27.12.2012р. Каменецькою Ольгою Євгенієвною, завідувачем сектору податкового контролю відділу податкового супроводження підприємств медичної та хімічної промисловості СДПІ ВПП у м.Харкові ДПС, радником податкової служби III рангу, №656 від 27.12.2012р. Баркановою Лілією Олександрівною завідувачем сектору податкового контролю відділу податкового супроводження підприємств медичної та хімічної промисловості СДПІ ВПП у м.Харкові ДПС, радником податкової служби III рангу, №659 від 27.12.2012р. Лундіною Світланою Борисівною, головним державним податковим ревізором інспектором відділу податкового супроводження підприємств торгівлі СДПІ ВПП у м.Харкові ДПС, інспектором податкової служби I рангу, №658 від 27.12.2012р. Кротенко Ларисою Іванівною, головним державним податковим ревізором інспектором відділу податкового супроводження підприємств торгівлі СДПІ ВПП у м.Харкові ДПС, інспектором податкової служби I рангу, №660 від 27.12.2012р. Нетребою Любов Василівною, головним державним податковим ревізором інспектором відділу податкового супроводження підприємств торгівлі СДПІ ВПП у м.Харкові ДПС, інспектором податкової служби I рангу, № 661 від 27.12.2012р. Рева Інесою Іванівною, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за операціями у сфері ЗЕД СДПІ ВПП у м.Харкові, радником податкової служби III рангу, згідно із пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, наказу СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові ДПС від 10.12.2012р №648 та відповідно до плану графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківметал-2» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. - по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

Результати перевірки оформлені актом № 60/48.1/01882999 від 08.02.2013р. (т.1, а.с.22-114)

За висновками, викладеними у вказаному вище акті перевірки (т.1, а.с. 112 стор. акту 91), відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п.п. 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами і доповненнями та пп.153.2.6 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся, на суму 3321160,00грн. у тому числі: за 1 квартал 2010р. на суму 47 625 грн., за 2 квартал 2010 р. на суму 250 344 грн., за 3 квартал 2010 р. на суму 378 887 грн., за 4 квартал 2010 р. на суму 452 125 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 311 930 грн., за 2 квартал 2011 р. на суму 278 466 грн., за 3 квартал 2011 р. на суму 327 685 грн., за 4 квартал 2011р. на суму 446 136 грн., за 1 квартал 2012 р. на суму 270 735 грн., за 2 квартал 2012 р. на суму 345 368 грн., за 3 квартал 2012 р. на суму 211 859 грн.;

- п.п.7.4.1. п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 85 231 грн., у тому числі по періодах: липень 2010 р. - 19 691грн., серпень 2011 р. - 350 грн., січень 2012 р. - 65 190 грн.;

- п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271. п.287.7 ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, а саме: занижено плату за землю за земельні ділянки, що знаходяться під наданими в оренду будівлями та спорудами (їх частинами), що призвело до заниження земельного податку на суму на 5962,44 грн., у тому числі: за 2011 рік у сумі 3810,74 грн., за 2012 рік (перевіряємий період січень-вересень) у сумі - 2151.70 грн.

- п. 176.2 (б) ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), п.3.2, п.3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020 та (реєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року за № 46/18784. подано податковий розрахунок по формі 1-ДФ за 2 квартал 2011 року з недостовірними відомостями та не в повному обсязі, не враховано дохід виплачений під ознакою «157» на суму 1 1057.28 грн.;

- пп.2.11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", затвердженого Постановою Правління Національного банку від 15.12.2004р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року № 40/10320 із змінами і

доповненнями, а саме: перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки на загальну суму виданих під звіт коштів 7 527 500,00 грн.

З посилання на даний акт перевірки, 22.02.2013р. податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0000034801, яким підприємству нараховане грошове зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на суму 6977, 71 грн., з яких 5962, 44 грн. - основний платіж та 1015,27 грн. - фінансові санкції (т. 1, а.с. 16);

- 0000014801, яким підприємству нараховане грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 160538, 75 грн., з яких 85231,00грн. основний платіж та 21307,75грн. - фінансові санкції (т.1, а.с. 18);

- №0000044801, яким підприємству нарахована фінансова санкція (штраф) у розмірі 1881875,00грн. (т.1, а.с. 20).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень - рішень та відображених в акті № 60/48.1/01882999 від 08.02.2013р. (т.1, а.с.22-114) суджень суб'єкта владних повноважень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

З наявних у справі документів вбачається, не заперечується сторонами по справі, що у перевіреному періоді позивач - ТОВ "Харківметал-2", мав господарські взаємовідносини з підприємствами: ТОВ «Інтербізнесконсалтінг», ТОВ «Сервер-21» та ТОВ «ТК С.В.С.-2006».

Так, ТОВ "Харківметал-2" (покупець) був укладений договір купівлі - продажу від 23.08.2011р. № 23-08/1 з ТОВ «Сервер-21» (продавець), код ЄДРПОУ: 33674452, на придбання металопродукції в асортименті (т.1, а.с. 162)

Реальність виконання вказаного договору підтверджується приєднаними до матеріалів справи: податковою накладною № 42 від 30.08.2011р. на загальну суму 325951, 67 грн., накладними від 30.08.2011р. № РН-23-08/01, № 1АДМ000986, видатковою накладною № 12ХМ029050 від 01.09.2011р. (т. 1, а.с. 164 -166, 168-169).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчить платіжне доручення № 58 від 22.09.2011р. на суму 391142, 00 грн. ( т.1, а.с.167).

В подальшому отримана позивачем металопродукція була реалізована ВАТ "Турбоатом", що підтверджується ТТН № 12 ХМ029050 від 02.09.2011р., податковою накладною № 43 від 01.09.2011р., платіжними дорученнями № 7328 від 21.09.2011р. та № 7322 від 21.09.2011р. (т.1, а.с. 170-173).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за вказаним вище правочином. Копії витребуваних, оглянутих судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - СДПІ, в ході розгляду справи до суду не надано.

Єдиною підставою, що слугувала для висновків відповідача щодо неможливості встановити зв'язок понесених витрат (з урахуванням ПДВ) ТОВ "Харківметал -2" в частині взаємовідносин з ТОВ "Сервер - 21" з фінансово - господарською діяльністю підприємства, є результати зустрічної звірки, викладені в довідці Основ'янської МДПІ у м. Харкові ДПС від 30.11.2011р. №2447/23-104/37190463 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Сервер-21» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «АМОІ» та ТОВ «Харківметал-2» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011р.- по 31.08.2011р.», в якій зазначено, що зустрічною звіркою ТОВ «Сервер-21» встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ «Сервер-21» з ФО-П ОСОБА_12 та відповідно подальшого руху придбаних ТМЦ (робіт, послуг) до ТОВ «АМОІ» та ТОВ «Харківметал-2».

Однак, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ "Харківметал-2" (клієнт) та ТОВ «Інтербізнесконсалтінг» (компанія), код ЄДРПОУ: 25274023, укладено договір про надання послуг № 125/2/2011 від 01.02.2011р., за яким компанія зобов'язується надати клієнту послуги з інформатизації методом надання індивідуального доступу до інформації, а клієнт зобов'язується сплачувати компанії абонплату за використання робочих місць на умовах визначених договором. (т.1, а.с. 149-150).

Реальність виконання даного договору підтверджується податковою накладною від 25.08.2011р.№23 на суму з ПДВ 2100,00грн.(т.1 а.с.151), платіжним дорученням від 25.08.2011р. № 1680 на суму 2100,00грн (т.1 а.с. 152) та актами виконаних робіт від 31.10.2011р. № 274/1, від 01.02.2011р. №274/2, №274/3, № 274/4, №274/5, №274/6 та №274/7. (т.1 а.с. 153-159).

Суд відзначає, що відносно даних господарських взаємовідносин, сторонами також не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за вказаним вище правочином. Копії витребуваних, оглянутих судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На висновки СДПІ про неможливість встановити зв'язок понесених витрат (з урахуванням ПДВ) ТОВ "Харківметал-2" в частині взаємовідносин з ТОВ «Інтербізнесконсалтінг» з фінансово - господарською діяльністю перевіряємого підприємства вплинули висновки, викладені в акті ДПІ у Ленінському районі м. Донецька ДПС, від 06.11.2012р. № 1834/22-20/25274023 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтербізнесконсалтінг»". В згаданому акті зазначено, що при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження встановлено відсутність у ТОВ «Інтербізнесконсалтінг»" необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, технічного персоналу у необхідній кількості, власних виробничих активів, власних складських приміщень, транспортних засобів у необхідній кількості, відсутність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться з місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства.

Разом з тим, як відзначалось судом вище, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Окрім того, згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Стосовно господарських взаємовідносин ТОВ "Харківметал-2" з ТОВ «ТК С.В.С.-2006», судовим розглядом встановлено:

Між ТОВ "Харківметал-2" (продавець) та ТОВ «ТК С.В.С.-2006» (продавець), код ЄРПОУ: 34583597, був укладений договір купівлі-продажу №01.10/49/1 від 05.01.2010р. (т.1 а.с.174), за яким ТОВ «ТК С.В.С.-2006» (продавець) зобов'язується передати у власність товар, кількість, якість, асортимент, ціна та інші характеристики визначаються у специфікаціях або рахунках - фактурах до договору, а ТОВ "Харківметал-2" (покупець) зобов'язується прийняти товар та сплатити його грошову суму, визначену договором. (т.1 а.с.174).

Реальність здійснення умов вказаного вище правочину підтверджується податковою накладною від 20.07.2010р. № 175 на загальну суму з ПДВ 118148,60грн. (т.1, а.с. 177), видатковою накладною від 28.07.2010р. № 12ХМ026015 на суму 156879,27грн. ( т.1, а.с.182), прибутковою накладною від 20.07.2010р. № 1АДМ000991 на суму 118148,59грн.(т.1 а.с.180), платіжним дорученням № 1423 від 16.07.2010р. на суму 118880,00грн., №466 від 21.07.2010р. на суму 731,41грн. (т.1 а.с. 178-179).

В подальшому отриманий позивачем товар був реалізований зі складу підприємствам: "Агро-Дарина" СП ТОВ, СК "Мегабуд", ПП "Будсістемс", ВП "Технолог", ТОВ "Привод", ТОВ "Вентиляторний завод Укрвентсистем", що підтверджується належно оформленими накладними, податковими накладними, ТТН, довіреностями на отримання товару, виписками банку (т.1 , а.с. 181 - 228).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - СДПІ, в ході розгляду справи до суду не надано. Отже, факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином підтверджується копіями витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів, які не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", п.201 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Єдиною підставою, що слугувала для висновків відповідача щодо неможливості встановити зв'язок понесених витрат (з урахуванням ПДВ) ТОВ "Харківметал -2", є висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, викладені у довідці "Про неможливість проведення перевірки ТОВ «ТК С.В.С.-2006», код ЄДРПОУ: 34583597, з питань підтвердження отриманих від платників податків відомостей за липень 2010р.". Згідно даної довідки, у ТОВ «ТК С.В.С.-2006» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів, середня заробітна плата нижче від мінімально встановленої, згідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, угоди, укладені з ТОВ «ТК С.В.С.-2006» мають ознаки нікчемності.

Враховуючи приписи статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України, доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Проте, в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Із наданих позивачем та досліджених судом первинних документів, зокрема договорів, видаткових та податкових накладних, вбачається, що господарські операції між ТОВ "Харківметал -2" та його контрагентами мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Стосовно твердження відповідача, щодо порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Під час судового розгляду справи підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податковою кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на додану вартість не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність скасувати податкове повідомлення-рішення №0000014801 від 22.02.2013р.

Стосовно встановлених відповідачем порушень п.п. 271.1.1.1, п. 271.1 ст. 271, п.п. 287.7 ст. 287 ПКУ, що слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення № 0000034801 від 22.02.2013р., суд зазначає наступне:

Судом встановлено, не заперечується сторонами у справі, що ТОВ "Харківметал-2" є платником земельного податку. Об'єктом оподаткування підприємства у перевіреному періодів була земельна ділянка, що розташована за адресою: м. Харків, пр. Московський, 301. Дана земельна ділянка надана позивачу у постійне користування для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд.

Перевіркою встановлено, не заперечується позивачем, що ТОВ "Харківметал-2" згідно укладених у перевіреному періоді договорів, надавав в оренду будівлі, споруди (частини будівель та споруд). У 2011р. в оренду було надано приміщення на загальну площу 324, 5 кв. м., у 2012р. - на загальну площу 397, 4 кв. м.

Вирішуючи спір в цій частині суд зазначає, що відносини, пов'язані з орендою регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, а також іншими законами України та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, та договором оренди.

Згідно до вимог, встановлених ст. 796 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435 -ІУ (зі змінами та доповненнями), одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Водночас, ст. 797 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435 -ІУ (зі змінами та доповненнями), передбачає, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею та плати за користування земельною ділянкою.

Суд зазначає, що перевіркою об'єктивно встановлено, не заперечується позивачем, що при наданні в оренду будівель, споруд (їх частин) у період 2011р. -2012р., ТОВ "Харківметал-2" обчислювало земельний податок з коефіцієнтом функціонального використання земельної ділянки - 1, 2 (землі промисловості), тобто податок обчислювався без врахування укладених договорів оренди на будівлі, споруди (їх частини), чим порушено пп. 271.1.1.1, п. 271.1 ст. 271, п.п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України.

Таким чином, при сплаті земельного податку у періоді, що був перевірений СДПІ, позивачем було занижено земельний податок, що підлягає сплаті до бюджету.

За таких підстав, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення - рішення № 0000034801 від 22.02.2013р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб, є правомірним, підстав для його скасування, судом не встановлено.

Отже, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо встановлених в акті перевірки порушень позивачем пп.2.11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", які слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0000044801 суд зазначає наступне:

В Акті перевірки (т.1, а.с. 109, стор. акту 88) зазначається про несвоєчасне повернення в касу підприємства готівки, що була видана під звіт, що є порушенням п.2.11 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", зареєстрованого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004р. № 637.

За вказане порушення на підприємство позивача накладено фінансову санкцію (штраф) у розмірі 1881875, 00 грн.

В пункті 2.11 згаданого вище Положення № 637 зокрема, зазначено, що готівкові кошти на виробничі (господарські) потреби (крім закупівлі сільгосппродукції та заготівлі вторинної сировини) під звіт видаються на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день їх отримання.

Під час судового розгляду позивачем надано суду наказ № 134 від 31.12.2010р. за підписом директора ТОВ "Харківметал -2" - про заходи по організації оптової торгівлі сільгосппродукції, згідно якого з метою стабілізації та розвитку економіки підприємства, а також освоювання нових перспектив підприємства та в порядку проведення експерименту, головному бухгалтеру та заступнику директора з комерційних питань наказано розробити бізнес - план по здійсненню оптової торгівлі сільгосппродукції (т.2, а.с. 76), а також сам бізнес - план компанії (т.2, а.с. 83-96).

Згідно наданого позивачем суду видаткового касового ордеру від 30.06.2011р. № 1АДМ000001, директору підприємства Рибальченку І.М. відповідно до виданого по підприємству наказу № 85 від 30.06.2011р., були видані під звіт 2250000, 00 грн. на господарські потреби по закупці сільгосппродукції (т. 2, а.с. 77-78).

Згідно наданого позивачем суду видаткового касового ордеру від 31.03.2011р. № 12ХМ000163, директору підприємства Рибальченку І.М. відповідно до виданого по підприємству наказу № 44 від 31.03.2011р., були видані під звіт 1890000, 00 грн. на господарські потреби по закупці сільгосппродукції (т. 2, а.с. 79-80).

Згідно наданого позивачем суду видаткового касового ордеру від 30.09.2011р. № 12ХМ000495, директору підприємства Рибальченку І.М. відповідно до виданого по підприємству наказу № 125 від 23.09.2011р., були видані під звіт 3387500, 00 грн. на господарські потреби по закупці сільгосппродукції (т. 2, а.с. 81-82).

Відповідно до п. 2.11 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на інші виробничі (господарські) потреби на строк, не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідач зазначає в акті перевірки, що позивачем грошові кошти були повернуті до каси підприємства на 3 та 5 робочий день з дня отримання готівки, що не заперечується позивачем.

Однак, враховуючи, що надані позивачем суду документи, а саме: вищевказані видаткові касові ордери свідчать про те, що грошові кошти були видані з каси підприємства під звіт на господарські потреби по закупці сільгосппродукції, кошти повернуті до каси підприємства на 3 та 5 робочий день, тобто строк повернення коштів не перевищує 10 робочих днів, що передбачено п. 2.11 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 637, підстав для застосування до підприємства штрафних фінансових санкцій у відповідача не було.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення №0000044801 від 22.02.2013р., що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків штрафу, і як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Харківметал-2", позов в цій частині слід задовольнити.

Виходячи з викладеного вище позовні вимоги ТОВ "Харківметал-2", суд задовольняє частково.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал-2" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові міжрегіонального головного управління міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000014801 та №0000044801 від 22.02.2013 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 02 серпня 2013 року.

Суддя Панченко О.В.