Рішення

від 12.08.2013 по справі 906/863/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "12" серпня 2013 р. Справа № 906/863/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Сус Л.В., довіреність № 43 від 05.08.2013р.;

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ-М" (м.Донецьк)

до Комунального підприємства "Аптека №122 м. Бердичева" (м.Бердичів, Житомирська область)

про стягнення 25668,23грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог)

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 24560,64грн., з яких: 23114,00грн. основної заборгованості, 15,39грн. інфляційних витрат, 238,28грн. 3 % річних та 1192,97грн. пені. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що згідно договору він здійснив поставку товару відповідачу, за який відповідач в повному обсязі не розрахувався.

Заявою від 01.08.2013р. за №997-04/08-13 позивач збільшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 25668,23грн., з яких: 24119,38грн. основної заборгованості, 17,40грн. інфляційних витрат, 255,18грн. 3 % річних та 1276,27грн. пені (а.с.79-80).

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на збільшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 25668,23грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала господарського суду від 18.06.2013р., направлена на юридичну адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві та у витягу з ЄДРПОУ (а.с.75-76), 13303, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Леніна, 43), повернута поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2012 року між ТОВ "ФРА-М" (постачальник, позивач) та КП "Аптека №122 м.Бердичева" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №201к (а.с.32-33), за умовами якого постачальник зобов'язався систематично постачати та передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та ін., а покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах дійсного договору (п.1.1 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що сума кожної поставки, строк оплати поставленого товару та розмір націнки вказуються у товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

У товарно-транспортних накладних визначено строк оплати, 25 днів з моменту одержання товару.

Суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником самостійно в рахунок оплати по товарно-транспортним накладним, які не сплачені, та строк оплати яких настав (п.3.3 договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 25106,92грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №470416/3 від 12.12.2012р., №474163/3, №474164/3 від 14.12.2012р., №478218/3, №478219/3 від 18.12.2012р., №483654/3, №483680/3 від 21.12.2012р., №491074/3, №491130/3 від 27.12.2012р., №2254/3, №2255/3, №2256/3 від 04.01.2013р., №6957/3, №7013/3 від 09.01.2013р., №12745/3 від 16.01.2013р., №23103/3 від 24.01.2013р., №26269/3, №26270/3 від 25.01.2013р., №42430/3 від 06.02.2013р., №43727/3 від 07.02.2013р., №44500/3 від 07.02.2013р., №51856/3 від 13.02.2013р., №54203/3, №54668/3 від 14.02.2013р., №57062/3, №57068/3 від 15.02.2013р., №64046/3 від 21.02.2013р. (а.с.34-65, 84-85).

Відповідач за поставлений товар провів розрахунок частково на загальну суму 987,54грн. Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 24119,38грн. (25106,92грн. - 987,54грн.).

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, у товарно-транспортних накладних визначено строк оплати - 25 днів з моменту одержання товару.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за поставлений товар на підставі договору від 17.08.2012р. в повному обсязі не провів.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 24119,38грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до п.5.2 договору від 18.08.2012р. за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню у розмірі 1276,27грн.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 5.2 договору сторони встановили, що покупець за несплату вартості товару у встановлені строки, сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.

Перевіривши розрахунок пені здійснений по товарно-транспортним накладним №474163/3, №474164/3 від 14.12.2012р., №478218/3, №478219/3 від 18.12.2012р., №483654/3, №483680/3 від 21.12.2012р., №491074/3, №491130/3 від 27.12.2012р., №2254/3, №2255/3, №2256/3 від 04.01.2013р., №6957/3, №7013/3 від 09.01.2013р., №12745/3 від 16.01.2013р., №23103/3 від 24.01.2013р., №26269/3, №26270/3 від 25.01.2013р., №42430/3 від 06.02.2013р., №43727/3 від 07.02.2013р., №44500/3 від 07.02.2013р., №51856/3 від 13.02.2013р., №54203/3, №54668/3 від 14.02.2013р., №57062/3, №57068/3 від 15.02.2013р., №64046/3 від 21.02.2013р. (а.с.25-31), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 1192,97грн. нарахована відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, як вбачається з розрахунку пені (а.с.83), позивач здійснив нарахування пені по товарно-транспортній накладній №470416/3 від 12.12.2012р.

Однак, господарський суд вважає, що пеня у розмірі 83,30грн. по товарно-транспортній накладній №470416/3 від 12.12.2012р. нарахована необґрунтовано виходячи з наступного.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Cудом встановлено, що останнім днем виконання відповідачем грошового зобов'язання по товарно-транспортній накладній №470416/3 від 12.12.2012р. є 06.01.2013р., отже право на нарахування пені у позивача виникло з 07.01.2013р. по 07.07.2013р. Натомість позивач здійснив розрахунок за період з 08.01.2013р. по 31.07.2013р. (а.с.83).

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір пені по товарно-транспортній накладній №470416/3 від 12.12.2012р. за період з 08.01.2013р. по 07.08.2013р. становить 74,02грн.

Отже, розмір пені, який є правомірним та підлягає задоволенню складає 1266,99грн. (1192,97грн. + 74,02грн.); вимоги в частині стягнення 9,28грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 255,18грн. 3% річних та 17,40грн. інфляційних.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних (а.с. 7-24, 81-82), суд вважає його обґрунтованим, оскільки інфляційні в сумі 17,40грн. та 3% річних у розмірі 255,18грн. нараховані відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 25658,95грн., з яких: 24119,38грн. основного боргу, 255,18грн. 3% річних, 17,40грн. інфляційних та 1266,99грн. пені.

В частині стягнення 9,28грн. пені господарський суд відмовляє в позові.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частина 2 цієї статті Кодексу передбачає, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, господарський суд визнав за необхідне покласти судовий збір на відповідача у повному обсязі, оскільки відповідач спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Аптека №122 м.Бердичева" (13303, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Леніна, 43, код 01977079)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРА-М" (83023, м.Донецьк, пр. Полеглих Комунарів, 95-б, код 20322326)

- 24119,38грн. основного боргу;

- 255,18грн. 3% річних;

- 17,40грн. інфляційних;

- 1266,99грн. пені;

- 1720,50грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 9,28грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 2 прим.

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повід.)