Рішення

від 06.08.2013 по справі 910/12862/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12862/13 06.08.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю«САНТЕ-АЛКО»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЛІТ-ЦЕНТР»

про стягнення 10 954, 40 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача - Литвин В.М. - представник за довіреністю№24/13від 17.07.2013.

від відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні 06.08.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 10 954, 40 грн., за договором постачання товарів №99-к від 09.02.2009, з яких, основний борг - 10 031, 58 грн.,пеня - 750, 88 грн., 3% річних - 171, 94 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 було порушено провадження справі №910/12862/13 та призначено її до розгляду на 23.07.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 розгляд справи №910/12862/1 було відкладено до 06.08.2013.

В процесі розгляду справи, позивач через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в яком упросить стягнути з відповідача, основний борг - 10 031, 58 грн.,пеню - 750, 88 грн., 3% річних - 193, 32 грн.

В судовому засіданні 06.08.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги, мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору постачання товарів №99-к від 09.02.2009 було поставлено товар на суму 10 031, 58 грн., проте відповідач не здійснив оплату поставленого товару,у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10 031, 58 грн.

Крім того, позивач, у відповідності до умов договору постачання товарів №99-к від 09.02.2009, просить стягнути з відповідача пеню в сумі 750, 88 грн. та у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 193, 32 грн., з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач своїх представників в судове засідання 06.08.2013 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів - не виконав, письмових пояснень по суті спору, письмовий відзив на позов з наданням доказів - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою свого місцезнаходження, зазначеного у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №577023 від 01.07.2013, що поданий до суду відповідачем. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавав. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на позов та письмові пояснення по суті спору через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Також, в судовому засіданні 06.08.2013 судом було розглянуто клопотання позивача щодо збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача,основний борг - 10 031, 58 грн.,пеню - 750, 88 грн., 3% річних - 193, 32 грн.

Відповідно до ч. 4 т. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, виходячи зі змісту поданого позивачем клопотання про збільшення розміру позовних вимог від 23.07.2013, суд приймає клопотання позивача щодо збільшення розміру позовних вимог як заяву про збільшення позовних вимог в частині3% річних.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши оригінали документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2009між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «САНТЕ-АЛКО», як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЛІТ-ЦЕНТР», як покупцем, було укладено договір постачання товарів №99-к, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцеві у зумовлені договором строки товар - алкогольні та безалкогольні напої в асортименті (товар) згідно замовлень покупця, на умовах і в порядку, передбачених договором та додатками до нього, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього обумовлену договором ціну (п.1.1.).

Умовами договору постачання товарів №99-к від 09.02.2009, сторони погодили, що в межах даного договору товар передається у власність покупця. Перехід права власності на товар відлічується з моменту передачі товару на підставі накладної та інших супроводжувальних документів на товар. Датою переходу права власності на товар є дата підписання накладної про передачу товару (п.1.2.); сума договору визначається сумою вартості всіх поставок здійснених за договором на підставі замовлень покупця за оформленими та підписаними сторонами накладними на передачу товару, які є невід'ємною частиною договору (п.4.4.); якщо сторони не домовились про інше, покупець зобов'язаний сплатити вартість товару, отриманого за кожною окремою накладною, в строк, що не перевищує 14 календарних днів від дати поставки. Встановлений для покупця термін сплати за товар зазначається в накладній на поставку товару (5.1.); всі розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях шляхом безготівкового платежу на рахунок постачальника в уповноваженому банку. Днем виконання зобов'язань з оплати за товар вважається день зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п.5.2.); за невиконання або неналежне виконання умов договору винна сторона зобов'язана відшкодувати нанесену шкоду іншій стороні відповідно до чинного законодавства України (п.6.1.); у випадку несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, за кожний день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від обов'язку сплатити за поставлений товар, в тому числі такий, за прострочення сплати якого стягується пеня. Сплата пені не обмежує права постачальника на відшкодування за рахунок покупця непокритих пенею збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором (п.6.2.).

Крім того, 26.10.2011, між позивачем та відповідачем, було укладено Додаткову угоду №1 до договору постачання товарів №99-к від 09.02.2009, яка підписана та скріплена печатками юридичних осіб, згідно якої сторони погодили п.8.1. договору постачання товарів №99-к від 09.02.2009 викласти в такій редакції: «цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2012, але в будь-якому випадку до повного проведення взаємних розрахунків між сторонами».

Відповідно до видаткових накладних, які підписані та скріплені печатками юридичних осіб, а саме: №3420 від 08.11.2012 на суму 2 691, 84 грн.; №3903 від 14.11.2012 на суму 1 693, 74 грн.; №9748 від 22.11.2012 на суму 5 646, 00 грн., позивачем в період з 08.11.2012 по 22.11.2012, було передано відповідачу товар, на загальну суму 10 031, 58 грн.

Згідно з претензією №85 від 14.03.2013 про порушення грошового зобов'язання за договором постачання товарів №99-к від 09.02.2009 на загальну суму 10 031, 58 грн., позивач звернувся до відповідача з проханням терміново здійснити виплату боргу за поставлений товар, згідно договору постачання товарів №99-к від 09.02.2009, у розмірі 10 031, 58 грн., задля запобігання передачі справи до суду та нарахування пені та інших штрафних санкцій. Направлення вищевказаної претензії відповідачу підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 26.03.2013.

Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором постачання товарів №99-к від 09.02.2009, було поставлено товар на суму 10 031, 58 грн., проте відповідач не здійснив оплату поставленого товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар згідно договору постачання товарів №99-к від 09.02.2009,в розмірі 10 031, 58 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно з п.6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також цією статтею передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.1 статті 692Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем, на виконання умов договору постачання товарів №99-к від 09.02.2009, як продавцем, було передано у власність відповідача товар, на загальну суму10 031, 58 грн., що підтверджується видатковими накладними №3420 від 08.11.2012, №3903 від 14.11.2012, №9748 від 22.11.2012

Проте, відповідач, як покупець, свій обов'язок,встановлений п.1.1. договору постачання товарів №99-к від 09.02.2009, щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару, в строк 14 календарних днів від дати поставки, встановлений п.5.1.договору постачання товарів №99-к від 09.02.2009 - не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 10 031, 58 грн.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за договором постачання товарів №99-к від 09.02.2009 - не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору постачання товарів №99-к від 09.02.2009, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріали у справі свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором постачання товарів №99-к від 09.02.2009 в розмірі 10 031, 58 грн., суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, в сумі 10 031, 58 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставленого товару за договором постачання товарів №99-к від 09.02.2009, позивач у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 193, 32 грн. а також у відповідності до п.6.2. вищевказаного договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 750, 88 грн., з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог в частині 3% річних.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, та встановлено, що при нарахуванні таких позивачем було допущено помилку у визначенні періодів для нарахування пені та 3% річних. Тобто, позивачем визначено, що початком перебігу строку для нарахування пені та 3% річних для видаткових накладних№3420 від 08.11.2012, №3903 від 14.11.2012 та №9748 від 22.11.2012 є 22.11.2012, 28.11.2012 та 06.12.2012 відповідно.

Оскільки п.5.1. договору постачання товарів №99-к від 09.02.2009 встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити вартість товару, отриманого за кожною окремою накладною, в строк, що не перевищує 14 календарних днів від дати поставки, а тому початком перебігу строку для нарахування пені та 3% річних для видаткових накладних №3420 від 08.11.2012, №3903 від 14.11.2012 та №9748 від 22.11.2012 є 23.11.2012, 29.11.2012 та 07.12.2012 відповідно.

У зв'язку з вищенаведеним, судом проведено власний розрахунок пені за період з 23.11.2012 по 06.06.2013, як самостійно визначена кінцева дата позивачем, який має наступний вигляд:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 2691.84 23.11.2012 - 22.05.2013 181 7.5000 % 199.68 1693.74 29.11.2012 - 28.05.2013 181 7.5000 % 125.64 5646.00 07.12.2012 - 06.06.2013 182 7.5000 % 421.14 Отже, згідно розрахунку суду, загальна сума пені складає 746, 46 грн. Враховуючи те, що позивачем у позовній заяві було заявлено до стягнення з відповідача, згідно договору постачання товарів №99-к від 09.02.2009, загальну суму пені в розмірі 750, 88 грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, а саме, в розмірі 746, 46 грн. за період з 23.11.2012 по 06.06.2013.

Також, судом було перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних, за період з 23.11.2012 по 23.07.2013, як самостійно визначена кінцева дата позивачем, який має наступний вигляд:

Сума боргу (рн..)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 2691.84 23.11.2012 - 23.07.2013 243 3 % 53.76 1693.74 29.11.2012 - 23.07.2013 237 3 % 32.99 5646.00 07.12.2012 - 23.07.2013 229 3 % 106.27 Отже, згідно розрахунку суду, загальна сума 3% річних складає 193, 02 грн. Враховуючи те, що позивачем у позовній заяві було заявлено до стягнення з відповідача,згідно договору постачання товарів №99-к від 09.02.2009, загальну суму 3% річних в розмірі 193, 32 грн.,суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню, а саме, в розмірі 193, 02 грн. в період з 23.11.2012 по 23.07.2013.

Враховуючи вищенаведений розрахунок та те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором постачання товарів №99-к від 09.02.2009, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних у відповідності до вказаного договору, а також статей 549 та 625 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України - є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, однак частково: пеня - 746, 46 грн. та 3% річних - 193, 02 грн. В іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково, а саме: основний борг - 10 031, 58 грн., 3% річних - 193, 02 грн. та пеня - 746, 46 грн.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЛІТ-ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 31169635, індекс 01034, м. Київ, Шевченківський р-н., вул.. Прорізна, буд. 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТЕ-АЛКО» (ЄДРПОУ 33240672, індекс 04053, м. Київ, Шевченківський р-н., вул.. Артема, буд. 47) основний борг - 10 031 (десять тисяч тридцять одна) грн.. 58коп., пеню - 746 (сімсот сорок шість) грн.. 46 коп., 3% річних - 193(сто дев'яносто три) грн. 02 коп. та витрати по сплаті судового збору - 1 719 (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять) грн. 76 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

дата підписання рішення - 09.08.2013

Суддя С.Р.Станік